05 травня 2026 року м. Київ
Справа № 755/11225/25
Провадження № 22-з/824/147/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони:позивач Приватного акціонерного товариства
«Страхова компанія «Уніка»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши заяву представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» адвоката Білоконь Інни Вікторівни про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року,-
У червні 2025 року Білоконь І.В. від імені та в інтересах ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року позовну заяву АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представником ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» - адвокатом Білоконь І.В. подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задоволено.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
06 січня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ПрАТ «СК «Уніка» адвоката Білоконь І.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» у сумі 5 000,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви представника ПрАТ «СК «Уніка» адвоката Білоконь І.В. про ухвалення у справі додаткового рішення та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення у справі додаткового рішення не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ч.2 ст.246 ЦПК України, у випадку, визначеному частиною першої цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).
Таким чином цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Ухвалення додаткового рішення є процесуальним способом усунення неповноти рішення суду, постановленого по суті спору.
Відповідно до вимог п.6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що Київський апеляційний суд не ухвалював рішення по суті спору, а перевіряв законність та обґрунтованість ухвали суду про повернення заяви заявнику.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, а тому заява представника ПрАТ«СК «Уніка» адвоката Білоконь І.В. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 264, 270 ЦПК України, суд,-
Відмовити Приватномуакціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» в прийнятті додаткової постанови.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна