05 травня 2026 року місто Київ
Справа № 761/50016/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10653/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року про повернення позову (постановлена у складі судді Аббасової Н.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої неефективним розслідування кримінального провадження
19 листопада 2025 року ОСОБА_1 через ДУ «Київський слідчий ізолятор» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із цим позовом.
Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 05 лютого 2026 року позовну заяву визнав неподаною та повернув позивачу.
Не погодившись із такою ухвалою 13 квітня 2026 року позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, направити матеріали справити до Шевченківського районного суду м. Києва для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не усунення ним недоліків, визначених ухвалою від 04 грудня 2025 року, у встановлений судом строк, оскільки таку ухвалу він отримав лише 19 січня 2026 року та направив заяву про усунення недоліків 26 січня 2026 року, тому повернення заяви 05 лютого 2026 року є безпідставним.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2026 року витребував з Шевченківського районного суду міста Києва матеріали справи.
На запит суду матеріали справи надійшли 27 квітня 2026 року.
Київський апеляційний суд ухвалою від 30 квітня 2026 року поновив скаржнику строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, іншою ухвалою - призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження, відмовивши у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за його присутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви не відповідає з огляду на таке.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позову у встановлений судом строк, які визначені в ухвалі суду від 04 грудня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказував, що позивач, як на підставу для його звільнення від сплати судового збору посилається на п. 17 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», згідно якого, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. Разом з цим, посилаючись на вказану норму закону, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, позивач не надав суду доказів про відсутність на його особовому рахунку коштів достатніх для сплати судового збору. Таким чином, за подання позовної заяви позивач має сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про залишення позову без руху позивач отримав 19 січня 2026 року (а. с. 15).
На виконання вимог ухвали суд установив строк 10 днів.
До апеляційної скарги долучено докази того, що позивач 26 січня 2026 року підписав та передав уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» заяву про усунення недоліків, до якої долучив довідку про відсутність доходів, коштів на особовому рахунку (а. с. 27-30).
Таким чином, у встановлений судом строк позивач усунув недоліки, виявлені судом.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд не проявив належної обачності в тому, що позивач позбавлений волі, здійснює листування через ДУ «Київський слідчий ізолятор», а тому доставка кореспонденції може займати більше часу.
Зокрема вбачається, що направлений 19 листопада 2025 року позов був доставлений до суду 01 грудня 2025 року, а ухвала про залишення позову без руху направлена судом 28 грудня 2025 року була доставлена в ДУ «Київський слідчий ізолятор» 16 січня 2026 року.
Водночас постановивши ухвалу про повернення позову 05 лютого 2026 року, коли ухвалу про залишення позову без руху позивач отримав лише 19 січня 2026 року, можна вважати, що суд дійшов передчасних висновків про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позову без руху.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на таке.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.58)).
В аспекті цього апеляційного провадження колегія суддів зазначає, що підставою позову позивач визначив неефективне розслідування кримінального провадження № 12022100020001799, у якому позивач є заявником-потерпілим.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Окрім цього, згідно з ч. 2 ст. 177 ЦПК України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала про повернення позовної заяви позивачеві постановлена з порушенням норм процесуального права, вона перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року про повернення позову та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року про повернення позову - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова