Справа №759/7154/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3590/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
27 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненням захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 травня 2026 року включно.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_7 підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п'ять шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду по вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- уникати спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Визначено термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, з дня внесення застави до 24.05.2026.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема особисте зобов'язання та покласти на нього обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та / або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- не відлучатися із території Київської області без дозволу слідчого, прокурора та / або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі незадоволення судом вищезазначеного прохання, визначити ОСОБА_7 заставу у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб як для тяжкого злочину.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що вказана ухвала оскаржується з підстав незаконності та необґрунтованості судового рішення, а також сторона захисту стверджує, що не була почута судом.
Апелянт вказує на те, що клопотання та додані до нього додатки не містили достатніх підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 . Поза увагою слідчого судді залишились аргументи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри. Адже, підозра суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Підозра ОСОБА_7 щодо його можливих неправомірних дій за ч. 3 ст. 369-2 КК України ґрунтується виключно лише на показаннях одного свідка кримінального провадження та на припущеннях слідчого і прокурора, проте, інших будь - яких доказів які б підтверджували незаконні дії ОСОБА_7 не зазначено та до клопотання не долучено.
До клопотання стороною обвинувачення не було додано жодних доказів, які б підтверджували дії ОСОБА_7 щодо вчинення ним будь-яких кримінально-караних діянь, щодо вчинення ним злочинної змови із особами, які вказані у повідомленні про підозру, щодо вчинення ОСОБА_7 вимагання будь-якої неправомірної вигоди, а також щодо отримання ним такої неправомірної вигоди.
Клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, так як в клопотанні не міститься виклад обставин, із посиланням на докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини (п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України). Адже в мотивувальній частині клопотання вказані лише відомості про наявність ризиків та перераховуються ризики, які передбачені у ст. 177 КПК України, проте, без посилання на конкретні докази та відомості, які містяться у матеріалах кримінального провадження.
Слідчим та прокурором у поданому клопотанні та безпосередньо прокурором під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не було доведено слідчому судді ризики та необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 .
До підозрюваного ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні раніше не застосовувались жодні інші запобіжні заходи, тому будь-який інший, більш м'який запобіжний захід забезпечить виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків підозрюваного, а саме можна застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання, про що зазначається на даний час слідчому судді.
Щодо застави, то на думку сторони захисту, слідчий суддя мав право визначити ОСОБА_7 заставу у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде достатньою та співрозмірною, враховуючи вік ОСОБА_7 , сімейний стан та його матеріальний рівень (він не одружений, має на утриманні батька, який є пенсіонером та інвалідом і має тяжкі захворювання).
Проте, визначення слідчим суддею застави у розмірі 665 600 грн. 00 коп. на думку сторони захисту, є необґрунтованим рішенням, так як слідчим суддею не було надану належну оцінку документам, які були надані стороною захисту в якості характеризуючих відомостей, зокрема щодо наявності у нього на утриманні тяжко хворого батька, а також не було взято до увагу матеріальний стан ОСОБА_7 , який є офіційно не працевлаштованим.
27.04.2026 від захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначає, що нимбуло зібрано ряд важливих для розгляду даної справи документів. Дані документи підтверджують доводи сторони захисту, які були зазначені слідчому судді під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7
ОСОБА_7 має рідну сестру - ОСОБА_9 , яка з 2022 року проживає на території Республіки Франції разом із своєю сім'єю, зокрема трьома малолітніми дітьми - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Вони проживають у громадянина Республіки Франції - ОСОБА_13 , який надав своє місце проживання для проживання ОСОБА_9 та її дітей. Докази на підтвердження даних доводів долучаються до даного доповнення.
Крім того, ОСОБА_7 має батька - ОСОБА_14 , 1942 р.н., інваліда, із тяжкими хворобами, який є постійно прикутий до ліжка та не може пересуватися. ОСОБА_14 потребує постійного догляду, що підтверджується долученими документами.
Дізнавшись про дане кримінальне провадження, ОСОБА_9 відразу прибула до м. Києва із Республіки Франція та взяла у борг грошові кошти у сумі 670 000 грн., для внесення даних коштів в якості застави за ОСОБА_7 , строком до 26.05.2026.
Таким чином, діючи в інтересах ОСОБА_7 сторона захисту вважає за необхідне долучити до матеріалів судової справи № 759/7154/26 наступні матеріали:
- копію паспортних даних № 946925 на ОСОБА_15 на 1 арк.;
- копію декларації ОСОБА_15 від 09.04.2026 на 1 арк.;
- копію картки авторизації ОСОБА_16 від 16.04.2026 на 1 арк.;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 на 1 арк.;
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_17 серії НОМЕР_2 на 1 арк.;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_18 на 1 арк.;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_19 на 1 арк.;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_19 на 1 арк.;
- копію документів із Республіка Франція на ОСОБА_10 № 114857 на 1 арк.;
- копію документів із Республіка Франція на ОСОБА_11 № 114857 на 1 арк.;
- копію медичного висновку на ОСОБА_14 № 416/141 від 24.04.2026 на 1 арк.;
- копію медичного висновку на ОСОБА_14 № 415/140 від 24.04.2026 на 1 арк.;
- копію висновку за результатами медичного огляду сімейного лікаря ОСОБА_14 від 14.04.2026 на 2 арк.;
- копію розписки ОСОБА_9 від 26.03.2026 на 1 арк.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, з доповненнями, яку просили задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями сторони захисту вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені у апеляційній скарзі, з доповненнями сторони захисту доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025110000000373 від 28.10.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2КК України.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Судову владу реалізовують судді та у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур. Дані норми закріплено у ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено вимоги щодо незалежності судді, а саме - суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання; суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Постановлення виправдувального вироку, є виключною компетенцією суду, що здійснюється на підставі досліджених доказів, відповідно до вимог Кримінальний процесуальний кодекс України, зокрема ст. 370, 373 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_20 , достовірно знаючи, що 06.06.2025 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025113330000017 від 20.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_21 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України, з метою одержання неправомірної вигоди запропонували ОСОБА_21 за грошові кошти в сумі 24000 доларів США здійснити вплив на суд з метою не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Реалізовуючи свій злочинний умисел 31.10.2025, близько 17 год 30 хв ОСОБА_20 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , який діючи відповідно до відведеної йому ролі, був обізнаний про злочині дії, погоджував їх та сприяв у їх реалізації, перебуваючи у приміщенні кав'ярні «Назви не буде» в житловому комплексі «Park Avenue VIP» за адресою м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 60, пред'явила вимогу ОСОБА_21 щодо передачі їй неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США за вплив на прийняття рішення суддею Шевченківського районного суду міста Києва щодо не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Цього ж дня, ОСОБА_21 перебуваючи за вище вказаною адресою передав ОСОБА_20 , неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США (що еквівалентно 41 970 грн. 10 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 31.10.2025) за вплив на прийняття рішення суддею Шевченківського районного суду міста Києва, який відповідно до п. п. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою уповноваженою на виконання функцій держави, щодо не притягнення ОСОБА_21 до кримінальної відповідальності.
Відповідно до узгодженого плану ОСОБА_20 здійснювала безпосереднє спілкування з ОСОБА_21 , висловлювала вимогу та визначала розмір неправомірної вигоди, ОСОБА_7 забезпечував створення уявлення про наявність реального впливу на суд та можливості не притягнення ОСОБА_21 до кримінальної відповідальності та надавав вказівки ОСОБА_20 щодо спілкування з ОСОБА_21 з метою забезпечення одержання від останнього неправомірної вигоди.
В період часу з 31.10.2025 по 16.03.2026 ОСОБА_20 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , переконувала ОСОБА_21 щодо можливості прийняття судом рішення, з приводу не притягнення його до кримінальної відповідальності вразі надання неправомірної вигоди, посилаючись на наявні у ОСОБА_7 зв'язки та можливість впливу на суддю, та вимагала наданням їм неправомірної вигоди з метою здійснення впливу на прийняття рішення суддею Шевченківського районного суду міста Києва.
При цьому, 10.03.2026 о 12 год 00 хв, ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , діючи за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у приміщенні закладу харчування «Very Well Cafe» за адресою м. Київ, вул. Анни Ахматової, 44-А, під час зустрічі з ОСОБА_21 повідомили механізм дій, спрямований на винесення виправдувального вироку суддею, створюючи у ОСОБА_21 переконання про реальність такого впливу та необхідність передачі грошових коштів.
24 березня 2026 року, близько 13 год 20 хв ОСОБА_20 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, з метою власного незаконного збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території житлового комплексу «Park Avenue VIP» за адресою м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 60 шляхом вимагання одержала від ОСОБА_21 неправомірну вигоду у сумі 23 000 доларів США (що еквівалентно 1 262 508 грн 00 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2026) для себе та ОСОБА_7 за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме суддею Шевченківського районного суду міста Києва, щодо не притягнення ОСОБА_21 до кримінальної відповідальності та постановлення виправдувального вироку відносно останнього.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
24.03.2026 о 13 год. 44 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.03.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
25.03.2026 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_22 , за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва у рамках даного кримінального провадження № 42025110000000373 від 28.10.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий послався на те, що отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на вірогідну причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначеного злочину.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
25.03.2026 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 травня 2026 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п'ять шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 у разі внесення застави обов'язків на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, які визначено даною ухвалою.
Відповідно до ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею в цілому прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного, думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя встановив, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, в сукупності, а саме:
- протоколами за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_7 від 12.03.2026;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_21 ;
- протоколами обшуку від 24.03.2026;
- протоколом затримання особи ( ОСОБА_7 ) у порядку ст. 208 КПК України;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів;
- іншими доказами у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, всупереч твердженням апелянта, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням сторони захисту, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання та вирішенні питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено, наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя врахував, що підозрюваний ОСОБА_7 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки за вчинене кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя встановив, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, органом досудового розслідування, обґрунтовується, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники кримінального правопорушененя, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як докази у справі, не встановлено усіх осіб, причетних до вчинення злочину, тому перебуваючи на волі ОСОБА_7 може знищити, сховати речі та документи, які мають доказове значення для вказаного провадження, зокрема, мобільні телефони, комп'ютери тощо, з яких здійснювалась переписка з особами, задіяними до протиправної діяльності.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку органу досудового розслідування, виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.
Так, кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , вчинювалося у тому числі із невстановленим досудовим розслідуванням на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв'язку із набуттям статусу підозрюваного. Крім того, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він зможе, як сам, так і на його вимогу, використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати, як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку органу досудового розслідування виражається у тому, що на даний час невстановлені усі можливі спільники ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як зазначає орган досудового розслідування виражається у тому, що на даний час ОСОБА_7 налагодив схему вимагання грошових коштів за здійснення впливу на службових осіб державних та недержавних установ (організацій), щодо фіктивного працевлаштування та бронювання військовозобов'язаних осіб, а також за здійснення впливу на службових осіб судової влади, щодо прийняття рішень у справах, отримував нелегальний дохід. ОСОБА_7 знехтував принципами поведінки в суспільстві, моральними засадами, став на шлях діяння, яке є кримінально караним. ОСОБА_7 , з метою заробітку, використавуючи ситуацію в Україні яка склалася пов'язану із військовою агресією російської федерацією та оголошеною мобілізацією може вчинити інше кримінальне правопорушення, пов'язане з організацією здійснення впливу на службових осіб державних та недержавних установ (організацій), щодо фіктивного працевлаштування та бронювання військовозобов'язаних осіб, а також за здійснення впливу на службових осіб судової влади, щодо прийняття рішень у справах, оскільки на даний час не встановлене коло всіх свідків та співучасників вказаного правопорушення, тому перебуваючи на волі ОСОБА_7 може продовжувати вчиняти аналогічні злочинні дії.
За сукупності таких обставин, слідчий суддя, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного, який отримував відомчі нагороди, має на утриманні батька пенсіонера, вважав за необхідне застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор довів, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не зможе на даному етапі запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, уникати спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні та належну поведінку, попередити вчинення нових кримінальних правопорушень.
З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 слідчий суддя обґрунтовано вважав, що будь-який більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наявність ризиків, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 злочину, колегія суддів дійшла до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчинення злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Дані, на які посилаються в апеляційній скарзі захисник, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
У своєму клопотанні прокурор, зазначив, що ОСОБА_7 протягом систематичної протиправної діяльності міг накопичити значну кількість грошових коштів, а предметом злочину являються грошові кошти в загальній сумі сумі 24000 доларів США, що еквівалентно 1051891 грн 20 коп за офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2026, що становить 316 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та, враховуючи зазначені обставини вчинення кримінального правопорушення з метою забезпечення виконання ОСОБА_7 , покладених на нього процесуальних обов'язків, прокурор просив визначити розмір застави в розмірі 316 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Слідчим суддею під час визначення застави, враховано конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий стан та інші дані про особу підозрюваного, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що застава в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, обставини підозри, характер інкримінованих дій та дані про особу підозрюваного, в сукупності, свідчать про виключність випадку та що застава в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених обов'язків. Тому застава визначена в розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Колегія суддів, приходить до висновку, що визначена підозрюваному ОСОБА_7 застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, як альтернатива запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час є співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя впорушення вимог статті 194 КПК України не надав належну оцінку обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, оцінку ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, проігноровано дані про особу підозрюваного, невідповідності винятковості тримання під вартою, порушено принцип пропорційності, а також невідповідністю розміру застави вимогам ст. 182 КПК України, є безпідставними.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4