Справа № 274/3042/26
Провадження №1-кп/0274/660/26
Іменем України
04.05.2026 м.Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42026062340000029 від 07.04.2026, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скраглівка Бердичівського району Житомирської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працює, має на утриманні шість неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 12.12.2002 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з іспитовим строком 1 рік;
- 25.02.2004 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;
- 13.09.2004 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців;
- 26.11.2009 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;
- 28.11.2016 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
- 18.07.2017 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.1 ст.309, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці;
- 12.02.2026 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.1 ст.289, ст. 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,
29.04.2026 до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області відповідно до вимог ст. ст. 36, 291, 301, 302 КПК України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42026062340000029 від 07.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, із клопотанням прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_4 та заявами учасників кримінального провадження про розгляд справи у спрощеному провадженні.
Вивчивши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали, судом встановлено, що клопотання учасників кримінального провадження про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні відповідає вимогам ст. 302 КПК України.
Так, обвинуваченому ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оскаржити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
До обвинувального акта додані: реєстр матеріалів досудового розслідування, внесений до № 42026062340000029 від 07.04.2026, розписка про отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_3 розписка про отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування захисником ОСОБА_5 , письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, матеріали досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд вважає за можливе розглядати обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 не оспорює встановлені під час дізнання обставини та згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи особою, яка згідно з абз. 11 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язана стати на військовий облік, 19.02.2026 отримав під особистий підпис попередження від тимчасово виконувача обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 337 КК України, та повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , на 09:00 год 20.02.2026 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних.
В подальшому, ОСОБА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 337 КК України, всупереч вимогам Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від постановки на військовий облік, не маючи поважних причин для неявки з 20.02.2026 по 08.04.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік не з'явився, чим ухилився від військового обліку.
Своїми умисними діями, які виразились в ухиленні військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 337 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями. На обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Має на утриманні шестеро неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований.
При вирішенні питання про вид та міру покарання суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 337 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до кримінальних проступків.
Згідно зі ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що до обвинуваченого слід застосувати покарання у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.337 КК України, а саме в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов'язковими для застосування.
Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та йому призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік.
Нове кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив після постановлення вказаного вироку, але до повного відбуття призначеного вироком покарання.
За цих обставин остаточне покарання ОСОБА_3 має бути обрано за правилами ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків.
При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Отже, відповідно до вимог ст. 71 КК України, суд вважає за необхідне повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Саме це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн, - слід виконувати самостійно.
Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід не обирався.
Долю речового доказу слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 302, 368, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного за даним вироком покарання, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн, - виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі необхідно рахувати з моменту затримання під час приведення вироку до виконання.
Речовий доказ у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме диск із відеозаписом від 19.02.2026 про вручення повістки та попередження ОСОБА_3 , зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1