05 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11561/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Алєксєєва Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення суду по справі №440/11561/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області та дії Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо неврахування позивачу загального стажу на посаді судді 27 років 10 місяців 15 днів до стажу судді у відставці, призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків від суддівської винагороди;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області та Головне управління Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 відсотків від суддівської винагороди, з урахуванням стажу на посаді судді 27 років 10 місяців та 15 днів з дати виникнення права на неї, тобто з 19.10.2023.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №163750024698 від 28.11.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 20.10.2023 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу 27 років, у тому числі з урахуванням половини навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті (6 місяців) та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (3 роки), у розмірі 64 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум та з урахуванням висновків суду.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, у розмірі 5000,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.08.20025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 440/11561/24 - залишено без змін.
05.01.2026 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №440/11561/24, у якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року по справі №440/11561/25, із зазначенням суми перерахованих коштів за період з 01.01.2025 року, та причину невиплати грошового утримання в новому розмірі, згідно перерахунку від 09.10.2025 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №440/11561/24 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в двомісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №440/11561/24 у повному обсязі.
02.03.2026 Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025.
Ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №440/11561/24 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/11561/24 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №440/11561/24 в двомісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
29.04.2026 Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025.
У звіті пенсійний орган зазначив, що ним на виконання рішення суду проведено перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20.10.2023 виходячи зі стажу 27 років, у тому числі з урахуванням половини навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті (6 місяців) та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (3 роки), у розмірі 64 відсотки від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що прийнято рішення від 16.10.2025 № 163750024698. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 71 030,78 грн.
Також повідомлено про здійснення нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 20.10.2023 по 30.04.2026 в сумі 202351,63 грн, яке внесено в Реєстр судових рішень та буде виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Пенсійний орган зауважив, що ОСОБА_1 проведено виплату частини облікованих коштів: в жовтні 2025 р. в сумі 8 993,58 грн; в листопаді 2025 р. в сумі 13 471,55 грн; в грудні 2025 р. в сумі 222,41 грн, в лютому 2026 року в сумі 1103 грн; в березні 2026 року в сумі 1083 грн; - в квітні 2026 року в сумі 977 грн, про що надано витяги з відомостей.
В подальшому, виплати будуть здійснюватися в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 Порядку № 821.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 призначено до розгляду у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення суду в адміністративній справі №440/11561/24.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Згідно частин 1, 2, 3 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Як вбачається з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №163750024698 від 28.11.2023 позивача переведено з 08.11.2023 на довічне грошове утримання суддям у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №163750024698 від 08.10.2024 здійснено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі, а саме: змінено дату грошового довічного утримання (20.10.2023).
Не погодившись з перерахунком пенсії у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, позивачка звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №440/11561/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №163750024698 від 28.11.2023; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 20.10.2023 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу 27 років, у тому числі з урахуванням половини навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті (6 місяців) та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (3 роки), у розмірі 64 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум та з урахуванням висновків суду.
На виконання судового рішення, пенсійним органом прийнято рішення від 16.10.2025 № 163750024698 про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20.10.2023 виходячи зі стажу 27 років, у тому числі з урахуванням половини навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті (6 місяців) та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (3 роки), у розмірі 64 відсотки від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За наслідками проведеного перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 71 030,78 грн.
Водночас, матеріали справи містять довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про розрахунок боргу ОСОБА_1 за період з 20.10.2023 до 31.10.2025 згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №440/11561/24, з якої вбачається, що позивачу до жовтня 2025 року проведено спірну виплату в розмірі 64 371,65 грн, тоді як призначений розмір довічного утримання становить 71 030,78 грн.
Суд зазначає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №440/11561/24, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплачувати його у належному розмірі набрало законної сили 22.08.2025, рішення пенсійного органу про перерахунок спірних виплат прийнято 16.10.2025, водночас належне позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в період як з 23.08.2025 (наступний день після набрання законної сили судовим рішенням), так і з 16.10.2025 (з дня прийняття рішення відповідачем) продовжувало нараховуватись і виплачуватись у зменшеному розмірі.
Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не надано суду обґрунтованих письмових пояснень, з документальним підтвердженням, підстави нарахування і виплати пенсійним органом ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після набрання судовим рішенням законної сили у старому розмірі з внесенням різниці з недоплаченої виплати у заборгованість.
Вказане унеможливлює перевірити чи є відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують виконання ним судового рішення.
Таким чином відповідач не надав доказів повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/11561/24.
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики, сім'ї та єдності для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Відтак, саме на Пенсійний фонд України, в не на територіальні органи пенсійного фонду, яке у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду/, покладено обов'язок розробки проект бюджету Пенсійного фонду України та здійснення ефективного розподілу фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, тому суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов'язане з об'єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, виплати заборгованості здійснюються вказаним управлінням. При цьому, на виконанні Пенсійного фонду України та його територіальних органів знаходяться десятки тисяч рішень судів про нарахування та здійснення пенсійних виплат, в той час як заборгованість перед пенсіонерами зросла, що відповідно ускладнює її своєчасне погашення.
Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв'язок невиконання у повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача та його керівника та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Крім того, як зазначалося вище, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує довічне грошове утримання судді у відставці в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Відповідно до пункт 4.10. розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тому зважаючи на пункт 4.10. розділу IV Порядку № 22-1 виплату заборгованості, перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на виконання рішення суду від 29.05.2025, проводить Головне управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області, що також ускладнює виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в повному обсязі.
Також суд зауважує, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.10.2025 №163750024698 Головним управлінням з 20.10.2023 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 71030,78 грн.
Питання правомірності обмеження позивачу, після набрання рішенням законної сили, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Головним управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області не було предметом розгляду справи, не досліджувалося судом.
Отже, обставини здійснення Головним управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача після винесення рішення суду у справі №440/11561/24, не входили до предмета доказування у цій справі.
А тому такі обставини не підпадають під судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №440/11561/24.
Підсумовуючи викладене вище, оскільки рішення суду у цій справі у повному обсязі не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №440/11561/24.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №440/11561/24 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у строк протягом двох місяців з дати отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №440/11561/24.
На підставі наведеного, керуючись статтями 229, 248, 256, 294, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №440/11561/24 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/11561/24 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №440/11561/24 в двомісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва