Справа № 420/36822/25
04 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.07.2025 року № 229 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсію по втраті годувальника на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається згідно із частиною другою статті 36 непрацездатним Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.04.2025 року позивачка звернулася до Відділу з питань призначення перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання старшого сапера 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 , який є батьком дитини ОСОБА_4 .
12.07.2025 року Відділом питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 229 про відмову в призначенні неповнолітній ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не є представником дитини.
Отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника неповнолітній ОСОБА_5 є не обґрунтованою, протиправною та порушує її права та соціальні гарантії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/36822/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю, зазначивши, що позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за загиблого годувальника ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, для призначення пенсії згідно п.1 та п. 12 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1 подаються, зокрема, документи, що підтверджують повноваження законного представника (свідоцтво про народження дитини, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування, рішення суду), документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником.
До заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника, ОСОБА_1 , долучила Наказ служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської Ради Одеського району від 15.05.2023 №23, в якому зазначено, що неповнолітню ОСОБА_2 передано на виховання та утримання ОСОБА_1 тимчасово до вирішення питання про її подальше влаштування.
На запит Головного управління від 22.05.2025 року №1500-0310-6/95460, щодо знаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_1 станом на момент розгляду заяви про визначення права на призначення пенсії (запит додається), Службою у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської Ради Одеського району було повідомлено Головне управління листом від 09.06.2025 №388 (вхід. від 19.06.2025 №4453/6) про відсутність прийнятого рішення про встановлення опіки чи піклування на даний час.
З урахуванням чого, Головним управлінням було прийнято рішення №229 від 12.07.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 відповідно до ст. 30 Закону та п.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_1 , як законного представника.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 від 02.05.2023 року, батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_3 .
21.04.2023 року ОСОБА_1 надійшло сповіщення №22/392, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 останню повідомлено, що солдат ОСОБА_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, отримав поранення не сумісні з життям, залишаючись вірним присязі.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) №183 від 18.05.2023 року «Про результати службового розслідування» наказано вважати, що загибель старшого сапера 2 інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу військової частини НОМЕР_5 солдата ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , сталася унаслідок вибуху протитанкової міни під час виконання зазначеними військовослужбовцями бойового завдання в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, із виконанням відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації пов'язаних обов'язків військової служби та захистом Батьківщини.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області № 71 від 15.05.2023 року про передачу неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання та утримання ОСОБА_1 , дитину до вирішення питання про її подальше влаштування передано ОСОБА_1 .
Вказаним наказом також встановлено, що мати дитини ОСОБА_6 не виконує батьківські обов'язки, не займається вихованням та утриманням дитини.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 щодо неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », встановлено, що в провадженні Іллічівського міського суду Одеської області перебуває цивільна справа № 501/3910/23 за позовом неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_6 щодо неї, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області. При розгляді позовної заяви неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_6 щодо неї та матеріалів служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, встановлено: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 2007 року по 2011 рік, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після фактичного припинення стосунків між подружжям неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишилась проживати в сім'ї матері ОСОБА_7 та її другого чоловіка ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 Зі слів неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосунки між нею та вітчимом не склалися через те, що мати разом з вітчимом зловживали алкогольними напоями, вчиняли сварки, поводилися агресивно, у зв'язку з чим дитина не мала можливості повноцінно жити тата навчатися. Мати часто ображала її, принижувала, що вплинуло на емоційний стан дитини та її навчання. 3 серпня місяця 2022 року неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за власним бажанням пішла жити у сім'ю бабусі зі сторони батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 батько ОСОБА_3 загинув.
Умови проживання ОСОБА_1 задовільні, придатні для виховання і розвитку дитини, про що спеціалістом служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області був складений Акт обстеження житлово-побутових умов проживання. За інформацією комунального некомерційного підприємства «Чорноморський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на прийом до лікаря педіатра звертались матір та батько. 3 серпня місяця 2022 року з дитиною на прийом до лікаря звертається бабуся ОСОБА_1 , яка сумлінно виконує усі призначення та рекомендації лікаря у разі хвороби дитини. За інформацією Чорноморського ліцею № 7 Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області ОСОБА_10 навчається у ліцеї з 1 класу. 3 серпня місяця 2022 року дівчинка живе з бабусею, яка забезпечує її матеріально. За словами ОСОБА_10 , вона переїхала жити до бабусі у серпні місяці 2022 року, так як відчувала постійну небезпеку та занепокоєння через те, що матір часто знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, запрошувала до дому своїх друзів, на кілька днів уходила з дому. ОСОБА_10 побоювалась сама залишатись вдома через те, що квартира, в якій вони проживають, частково належить вітчиму, який раніше часто сам вживав алкогольні напої і бив матір. У травні місяці 2023 року, ОСОБА_10 розповідала, що мати цікавиться її шкільними успіхами, слідкує за повідомленнями у чаті класу. Дівчинка любить матір, але вважає, що на даний момент умови проживання у бабусі є більш комфортними та безпечними і надають їй можливість краще вчитись. У листопаді місяці 2023 року дівчинка звернулась на консультацію до психолога через те. що не може порозумітись із матір'ю. Мати приходить до школи, намагається поговорити з нею, встановити контакт, але ОСОБА_10 цього контакту уникає. На момент зустрічі ОСОБА_10 виглядала розгубленою та засмученою. Вона скаржилась на те. що конфліктні відносини з матір'ю та судові справи емоційно і фізично її виснажують, займають багато часу, який би вона могла б приділити навчанню, відпочінку або спілкуванню з друзями. За інформацією Чорноморського міського центру соціальних служб Чорномосрької міської ради Одеського району Одеської області мати ОСОБА_6 на обліку Центру не перебувала, будь-які повідомлення від суб'єктів стосовно цієї особи не надходили. За заявою бабусі ОСОБА_1 , у червні місяці 2023 року ОСОБА_10 була надана послуга кризового психологічного консультування у зв'язку із втратою батька. Зараз стан дитини стабілізований. до на Неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була запрошена служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області бесіду, під час якої надала заяву, в якій зазначила, що з серпня місяця 2023 року вона постійно мешкає в сім'ї бабусі ОСОБА_1 , яка займається її вихованням та утриманням. Мати дівчинки мешкає окремо. Зі слів ОСОБА_10 , її мати зловживає алкогольними напоями, участі у її вихованні та утриманні не приймає. Раніше дівчинку забезпечував всім необхідним батько. який ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув. Мати постійно залишала ОСОБА_10 одну вдома на тривалий час. цікавилась її життям. За час, який ОСОБА_10 проживає в сім'ї бабусі, в неї значно покрашилися успіхи у навчанні, з бабусею дитина почувається комфортно та спокійно.
У зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 права на призначення пенсії в разі втрати годувальника, ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за загиблого годувальника ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
До заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника, ОСОБА_1 , зокрема, долучила Наказ служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської Ради Одеського району від 15.05.2023 №23, в якому зазначено, що неповнолітню ОСОБА_2 передано на виховання та утримання ОСОБА_1 тимчасово до вирішення питання про її подальше влаштування.
Головним управлінням прийнято рішення №229 від 12.07.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 відповідно до ст. 30 Закону та п.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_1 , як законного представника.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.07.2025 року № 229 про відмову в призначенні ОСОБА_2 у призначенні пенсії по втраті годувальника, протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1058-IV пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі Закон №2262-XII).
За ст.1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Згідно ст.29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до ст.31 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
За ст.48 Закону №2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
За ч.ч.2-3 ст.50 Закону №2262-XII членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
При цьому, Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до п.3 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Відповідно до вимог пункту 2.3 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи, зокрема:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання.
Тобто, судом встановлено та сторонами у справі не заперечується, що позивачем подано всі необхідні документи, визначені п. 2.3 порядку, для призначення ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника, згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, відмовою пенсійного органу у призначенні ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника стало ненадання документів, що підтверджують повноваження законного представника (свідоцтво про народження дитини, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування, рішення суду).
Суд погоджується з вказаними доводами, оскільки відповідно до п. 5 розділу І Порядку № 3-1 за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заяви подаються законними представниками (батьками, усиновлювачами, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників).
Водночас, судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 набула право на отримання пенсії по втраті годувальника - ОСОБА_3 , у зв'язку з його смертю в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, із виконанням відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації пов'язаних обов'язків військової служби та захистом Батьківщини.
При цьому, станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області № 71 від 15.05.2023 року вирішено передати неповнолітню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання та утримання ОСОБА_1 , до вирішення питання про її подальше влаштування.
Отже, з наведеного вбачається, що у зв'язку зі смертю батька, а також встановлення органами опіки та піклування факту не виконання матір'ю батьківських обов'язків неповнолітня дитина залишилась без батьківського піклування.
При цьому, за висновками органів опіки та піклування, ОСОБА_1 фактично здійснювала виховання дитини, проживала разом з нею та утримувала її, тобто фактично виконувала функцію опікуна неповнолітньої ОСОБА_2 , а отже, в даному випадку, суд вважає, що позивачем було надано достатньо документів, на підтвердження її повноважень станом на час звернення до пенсійного органу, для призначення ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника.
Натомість, на думку суду, не виконання органами опіки та піклування, як законних представників, в даному випадку, дитини ОСОБА_2 , обов'язків щодо звернення до пенсійного органу із заявою про призначення дитині пенсії в разі втрати годувальника, не може бути підставою для позбавлення права ОСОБА_2 на отримання передбаченої законодавством пенсії.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях акцентував, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7.02.2008р., п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року тощо.
Вказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.07.2025 року № 229 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, зважаючи на вище викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 року та призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника, відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців, що передували даті звернення за пенсією. Адже суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст. 2-12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 22, 263, 295, КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.07.2025 року № 229 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 року та призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців, що передували даті звернення за пенсією.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко