про повернення позовної заяви
05 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/786/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали за позовною заявою адвоката Бормотова Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
До Луганського окружного адміністративного суду 20.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла сформована 17.04.2026 позовна заява адвоката Бормотова Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати висновок службової перевірки № 309/21 від 09.11.2021 та ухвалене на підставі вказаного висновку рішення (наказ) Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, яким визнано паспорт громадянина України, виданий 22.06.2020 Кремінським РВ УДМС у Луганській області, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі ID-картки № НОМЕР_1 , оформленим з порушенням вимог законодавства.
21.04.2026 до відкриття провадження через систему «Електронний суд» від Управління Державної міграційної служби України в Луганській області надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що УДМС у Луганській області листом від 25.11.2021 № 4401.3.3-14529/44.2-21 повідомлено позивачу ОСОБА_1 про те, що висновком службової перевірки УДМС України в Луганській області, затвердженим ДМС України 09.11.2021 за № 309/21, паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 15.07.2019 Кремінським РВ УДМС у Луганській області на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 22.06.2020 Кремінським РВ УДМС у Луганській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недійсними, такими, що оформлені з порушенням вимог законодавства України, які визнаються недійсними та підлягають вилученню, анулюванню та знищенню у встановленому порядку.
Також, позивачу ОСОБА_1 повідомлено про те, що він має правові підстави для порушення клопотання про оформлення дозволу на імміграцію в Україну відповідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» (в редакції на 2021 рік (особа, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням) або звернутися із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Факт отримання позивачем вказаного листа відповідача підтверджується електронним зверненням ОСОБА_1 від 23.02.2022, яке надійшло з його електронної адреси на електронну пошту УДМС у Луганській області та зареєстровано 23.02.2022 за вхідним номером №Г-5/6/4401-22.
Звернення ОСОБА_1 має назву «Про надання інформації щодо листа № 4401.3.3-14529/44.2-21 від 25.11.2021» та в ньому зазначено: «На мою адресу проживання надійшов лист від Управління ДМС у Луганській області за підписом т.в.о. начальника ОСОБА_3 , в листі вказано про визнання не дійсним паспорту громадянина України № НОМЕР_1 на імя ОСОБА_1 , що оформлений в порушенні законодавства України».
Листом від 07.12.2022 №Г-5/6/4401-22/4401.3.3/28-22 УДМС у Луганській області надало відповідь на електронне звернення позивача ОСОБА_1 від 23.02.2022, який надіслано на електронну пошту ОСОБА_1 , зазначену у його заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідач вважає, що вказане підтверджує, що позивач ОСОБА_1 дізнався про визнання недійсними його паспортів громадянина України наприкінці 2021 року, тому строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення УДМС у Луганській області від 09.11.2021 № 309/21 сплинув у червні 2022 року, а позов представником позивача подано 17.04.2026, з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку (ст.122 КАС України), майже на чотири роки.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 позовну заяву залишено без руху. Запропонувано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду та доказами поважності зазначених причин.
Представником позивача 04.05.2026 подано через систему «Електронний суд» заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування заяви представник зазначив, що листом УДМС у Луганській області від 25.11.2021 № 4401.3.3-14529/44.2-21 позивача повідомлено про визнання паспорта недійсним. Разом з тим зазначений лист не є індивідуальним адміністративним актом, не містить розпорядчої частини, не містить порядку оскарження, не містить повного обґрунтування рішення.
Після отримання цього листа позивач 23.02.2022 звернувся до відповідача із запитом про надання саме розпорядчого акта, на підставі якого прийнято відповідне рішення.
Вказане свідчить про те, що позивач не сприймав лист як належне рішення, не мав можливості встановити зміст та підстави такого рішення, а відповідь на лист від 23.02.2022 відповідач надав лише 07.12.2022, вказавши про неможливість надання запитуваних позивачем документів.
Крім того, після отримання листа УДМС у Луганській області від 25.11.2021 № 4401.3.3-14529/44.2-21 позивач продовжував користуватися паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який виданий на підставі паспорту, який нібито було визнано не дійсним і тому вважав, що викладені обставини у ньому не відповідають дійсності, оскільки не зазнавав жодних обмежень у реалізації своїх прав щодо вільного пересування іншими країнами на підставі паспорту громадянина України для виїзду за кордон протягом 2021-2025 роках. Вказане дало підстави для позивача вважати про відсутній факт реального порушення прав у 2021-2025 роках.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, дослідивши матеріали позову, суд зазначає таке.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, суд виходить з того, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів - при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.».
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 620/978/21.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Щодо доводів представника позивача про введення в Україні воєнного стану, суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 823/2363/18 назвав чотири умови для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Зазначено, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17.
За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини. Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках».
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі № 580/3286/24
Так, 24.02.2022 почалася повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на цей час.
Водночас адвокат в інтересах позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з цим м позовом не зазначив жодних конкретних обставин, які вплинули на несвоєчасність звернення до суду у строки, передбачені статті 122 КАС України.
Посилання представника позивача на те, що Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 у справі № 826/12123/16 та від 13.02.2019 у справі № 826/8917/17 викладено позицію про те, що: «Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися саме про порушення свого права, а не з моменту отримання будь-якого рішення чи документа» суд вважає безпідставним, оскільки у вказаних судових рішеннях Верховним Судом наведеної позиції не висловлено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44,122-123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву адвоката Бормотова Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування рішення - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.В. Смішлива