05 травня 2026 року № 320/1293/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, про визнання протиправними та скасування постанови, протоколу та припису,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі також - відповідач, ДІАМ), у якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України № 19/24/02-1-08 від 30.12.2023 по справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП України та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500 грн;
- визнати протиправним та скасувати протокол Державної інспекції архітектури та містобудування України від 23.12.2024 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП України;
- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23.12.2024.
29.08.2025 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у загальному позовному проваджені.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказує, що для правильного вирішення спору необхідне повне та всебічне дослідження всіх наданих сторонами доказів, що можливо забезпечити у межах загального позовного провадження.
Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що позивачем подано висновок експерта за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 09.07.2025 № 35/25, який, на думку відповідача, не може вважатися належним та достатнім доказом у справі, оскільки проведений за ініціативою сторони, без ухвали суду, та не охоплює всіх питань, що мають значення для вирішення спору.
Відповідач зазначає, що поставлені позивачем на вирішення експерта питання сформульовані вибірково та стосуються лише окремих елементів спірного об'єкта (зокрема асфальтного покриття та огорожі), тоді як не досліджено правову природу об'єкта в цілому, його функціональне призначення, відповідність класифікатору будівель і споруд, а також необхідність отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт та введення об'єкта в експлуатацію.
Крім того, відповідач наголошує, що висновок експерта містить посилання на норми законодавства без належної їх конкретизації, що унеможливлює перевірку правильності застосування таких норм, а також вказує на наявність сумнівів щодо об'єктивності та повноти проведеного дослідження.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що наданий позивачем висновок не є судовою експертизою у розумінні статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає оцінці судом як письмовий доказ у сукупності з іншими доказами у справі та не має наперед встановленої сили.
Водночас відповідач зазначає, що встановлення обставин щодо наявності чи відсутності об'єкта будівництва, його характеристик та необхідності отримання дозвільної документації потребує спеціальних знань у сфері будівництва, а відтак виникає необхідність у призначенні судової будівельно-технічної експертизи.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні не забезпечить можливості повного та об'єктивного дослідження всіх доказів, реалізації сторонами процесуальних прав та встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим просить суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи та подане позивачем клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, складність справи, обсяг та характер доказів, необхідність призначення експертизи, а також інші обставини, що мають значення для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Судом встановлено, що відповідачем подано клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтоване необхідністю повного та всебічного дослідження доказів, а також наміром у подальшому заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що сам по собі намір сторони заявити клопотання про призначення експертизи у майбутньому не є безумовною підставою для зміни виду позовного провадження. Вирішення питання про призначення експертизи здійснюється судом з урахуванням положень статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності відповідного клопотання та обґрунтування необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Разом з тим, відповідачем не заявлено клопотання про призначення експертизи, а також не наведено належних та достатніх доводів, які б свідчили про неможливість встановлення обставин справи на підставі наявних у матеріалах доказів у межах спрощеного позовного провадження.
Щодо доводів відповідача стосовно наданого позивачем висновку експерта від 09.07.2025 № 35/25, суд зазначає, що такий висновок не є судовою експертизою у розумінні статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, а підлягає оцінці як письмовий доказ відповідно до статті 90 цього Кодексу. Доводи відповідача щодо змісту вказаного висновку, зокрема щодо обсягу поставлених питань та їх спрямованості, буде врахована судом під час оцінки доказів у сукупності з іншими матеріалами справи та не зумовлює автоматичної необхідності переходу до загального позовного провадження.
Крім того, суд враховує, що дана справа не відноситься до категорії особливо складних, кількість учасників є незначною, а характер спірних правовідносин та обсяг поданих доказів не свідчать про неможливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також, суд звертає увагу, що під час спрощеного провадження сторони матимуть можливість висловити свою думку, навести свої доводи та міркування з приводу обставин справи у письмовому вигляді, а суд матиме можливість і зобов'язаний надати оцінку таким доводам та наявним у справі доказам.
За таких обставин підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд не вбачає, у зв'язку з чим у задоволенні відповідного клопотання відповідача слід відмовити.
Керуючись положеннями статей 243, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача про вихід зі спрощеного позовного провадження та розгляд справи у порядку загального позовного провадження у адміністративній справі №320/1293/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Діска А.Б.