ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" квітня 2026 р. справа № 640/20235/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Приватного акціонерного товариства "ХОЛОДОКОМБІНАТ № 3" про застосування заходів реагування
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерне товариство "ХОЛОДОКОМБІНАТ № 3" про застосування заходів реагування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки відповідача щодо додержання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки виявлено порушення вимог законодавства, за наслідками яких створюється реальна загроза життю та здоров'ю людей. З метою усунення порушень та забезпечення безпеки життю та здоров'ю людей, позивач просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень адміністративно-господарчого корпусу та будівлі цеху ламінованого паперу шляхом зобов'язання Приватного акціонерне товариство "ХОЛОДОКОМБІНАТ № 3" відключити джерела електроживлення та накласти печатки на розподільчі електрощитки адміністративно-господарчого корпусу та будівлі цеху ламінованого паперу по вул. Євгена Маланюка, 114А, м. Київ - до повного усунення порушень, зазначених у акті перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/20235/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Приватного акціонерного товариства "ХОЛОДОКОМБІНАТ № 3" про застосування заходів реагування.
Вказаною ухвалою визначено, що справа розглядатиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/20235/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/20235/21 зареєстрована 04.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025, справу №640/20235/21 передано судді Шумею М.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/20235/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Приватного акціонерного товариства "ХОЛОДОКОМБІНАТ № 3" про застосування заходів реагування.
Розгляд справи ухвалено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
26.03.2026 позивачем подано додаткові пояснення відповідно до яких зазначає про наявність на даний час порушень вимог пожежної безпеки. Просить позов задовольнити.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно якої просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що за результатами проведеної перевірки позивачем було складено акт №101 від 24.05.2021, в якому зафіксовано 69 порушень пожежної і техногенної безпеки. 04.10.2021 за результатами розгляду заяви відповідача про усунення виявлений порушень, позивачем проведене повторна перевірка та встановлено 25 порушень вимог чинного законодавства. Проте наведені порушення товариство вважає безпідставними, оскільки ним фактично усунуто такі порушення, про що надано відповідні підтверджуючі документи. При цьому більша частина порушень стосуються захисної споруди, яка не перебуває на балансі та у власності товариства, що підтверджується відповідними наданими документами. У зв'язку з існуючим в Україні воєнним станом відповідач облаштував тимчасове укриття в складському підвальному приміщенні, де раніше зберігалися продукти харчування, про що вказують відповідні показчики на будівлі підприємства. Решта порушень відповідачем усунуто в повному обсязі. Зазначив, що на даний час на безоплатній основі забезпечують потреби збройних сил та їх віднесено до критичних підприємств, яким, зокрема, забороняється припинення електропостачання. Зупинення електропостачання буде негативно впливати на роботу підприємства та зробить її неможливою. Відповідачем ініційовано ще одну перевірку за фактом усунення виявлених позивачем порушень.
24.04.2025 та 29.04.2025 відповідачем та позивачем направлено суду акт від 17.04.2025 №5 складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
На підставі наказу №377 від 12.04.2021 року “Про проведення планових перевірок » та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №2749 від 19.04.2021 року, посадовими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проведено позапланову перевірку Приватного акціонерного товариства "ХОЛОДОКОМБІНАТ № 3", щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки.
За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки було встановлено 69 порушень, які висвітлені та зафіксовані в акті за №101 від 24.05.2021 року.
За результатами перевірки, позивачем винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 28.05.2021 за №46, яким вимагалось вжити заходи по усуненню виявлених перевіркою вказаних порушень.
Судом також встановлено, що за результатами розгляду заяви відповідача про усунення виявлений порушень, позивачем проведене повторна перевірка, за результатами якої складено акт №177 від 04.10.2021 та встановлено 25 порушень вимог чинного законодавства, які залишилися не усунутими із первісного акту перевірки.
28.03.2025 у зв'язку з усуненям виявлених порушень відповідач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві із проханням провести позапланову перевірку виконання порушень зафіксованих у акті перевірки №177 від 04.10.2021.
За результатами ініційованої відповідачем перевірки, позивачем складено акт №5 від 17.04.2025, у якому зафіксовано не усунутими 21 порушення вимог чинного законодавства. Встановлені порушення стосуються додержання вимог пожежної безпеки щодо захисної споруди.
Як вбачається з позовної заяви, наявність вказаних порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки стали є підставою для звернення позивача з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерством внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014 року, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за № 252/26697.
Згідно статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа (частина 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Згідно статті 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
У відповідності до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Згідно частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до Указу Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій", Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).
ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).
Таким чином, Головне управління ДСНС у м. Києві є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а тому воно наділене повноваженнями здійснювати державний нагляд (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і звертатись до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України однією із підстав для звернення в такому випадку до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
Згідно з частиною 2 цієї статті Кодексу повне або часткове зупинення об'єктів і надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення об'єктів і надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Частиною 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України визначено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
Суд зазначає, що в контексті вищенаведених норм настання реальної загрози життю та здоров'ю людей слід пов'язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.
Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.
Згідно положень пункту 2 частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.
Системно аналізуючи положення частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та статей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, суд також приходить до висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров'ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають небезпечні чинники (пункт 32 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
В ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки було встановлено 69 порушень, які висвітлені та зафіксовані в акті за №101 від 24.05.2021 року.
Відповідачем в свою чергу у зв'язку з усуненям виявлених порушень звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві із проханням провести позапланову перевірку виконання порушень зафіксованих у акті перевірки №177 від 04.10.2021.
За результатами розгляду заяви відповідача про усунення виявлений порушень, позивачем проведене повторна перевірка, за результатами якої складено акт №177 від 04.10.2021 та встановлено 25 порушень вимог чинного законодавства, які залишилися не усунутими із первісного акту перевірки.
Надалі за результатами ініційованої відповідачем перевірки, позивачем складено акт №5 від 17.04.2025, яким було встановлено усунення більшості порушень та зафіксовано не усунутими 21 порушення вимог чинного законодавства. Встановлені порушення стосуються додержання вимог пожежної безпеки щодо захисної споруди.
Відповідач зазначає, що порушення, які залишилися стосуються виключно захисної споруди, яка не перебуває на балансі та у власності товариства. У зв'язку з існуючим в Україні воєнним станом відповідач облаштував тимчасове укриття в складському підвальному приміщенні, де раніше зберігалися продукти харчування, та яке на переконання позивача є захисною спорудою.
Так судом встановлено, що відповідачем усунуто більшу частину порушення встановлених під час проведення перевірки. Зазначене підтверджується висновками перевірки, які оформлені актом №5 від 17.04.2025 та наданими відповідачем доказами наявними у матеріалах справи.
Таким чином, на час прийняття рішення судом, не підтвердженим залишаються зазначеними у приписі порушення виключно щодо захисної споруди, які відображена у фото таблиці під №6 (а.с. 35, т1).
Однак, за відсутності документального підтвердження усунення вищевказаних порушень, на переконання суду, долучені до матеріалів справи докази свідчать про своєчасне усунення практично всіх порушень вимог законодавства зазначених у приписі.
Застосовуючи у спірних правовідносинах поняття "порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей" суд зазначає таке.
Ні Кодекс цивільного захисту України, ні Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не містить в собі юридичне визначення "конкретних обставин, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей", переліку відповідних "небезпечних чинників", "порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки", наявність яких створює загрозу життю та здоров'ю людей.
Дана категорія понять є оціночною, у зв'язку з чим трактування "загрози життю та здоров'ю людей", що створюється певним порушенням у сфері пожежної безпеки, повинно визначатися контролюючим органом і судом в кожному конкретному випадку окремо.
Пунктом 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено термін пожежна безпека, за змістом якого це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
Суд зазначає, що в контексті вищенаведених норм настання реальної загрози життю та здоров'ю людей у сфері пожежної безпеки слід пов'язувати з обставинами і небезпечними чинниками, які безпосередньо можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.
Заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній же повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення у сфері пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.
Враховуючи наведене, право відповідача на експлуатацію будівель та приміщень можна вважати "майном" в сенсі статті 1 Першого протоколу, при цьому захід реагування у вигляді повної заборони експлуатації цього майна, який позивач вимагає застосувати до відповідача, є обмеженням такого права, а тому воно повинно застосовуватись з урахуванням принципів обґрунтованості та пропорційності.
З огляду на це, оцінюванню підлягає питання, а саме: чи є захід реагування співмірним до мети його застосування; чи таке втручання у права відповідача буде пропорційним; чи буде в такий спосіб досягнутий справедливий баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами.
Метою застосування цього заходу є відвернення ймовірного настання для невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров'ю людей, але їх настання є вірогідною подією.
Як встановлено судом, основним видом діяльності відповідача є перероблення та консервування риби, ракоподібних, виробництво холоду в холодильних камерах, в яких здійснюється зберігання продуктів харчування. На переконання суду зупинення експлуатації приміщень шляхом відключення джерела електроживлення та накладення печаток на розподільчі електрощитки адміністративно-господарчого корпусу та будівлі цеху ламінованого паперу призведене до зупинення діяльності підприємства.
Суд також бере до увагу, що відповідач час на безоплатній основі забезпечує потреби збройних сил та їх віднесено до критичних підприємств, яким, зокрема, забороняється припинення електропостачання, що підтверджується листом від 25.12.2023 (а.с. 63-64, т.5).
Відтак зупинення електропостачання буде негативно впливати на роботу підприємства та зробить її фактично неможливою.
Окрім цього як зазначено відповідачем, ним облаштовано тимчасове укриття в складському підвальному приміщенні, де раніше зберігалися продукти харчування, та яке наведено позивачем у фототаблиці приміщень позивача №6.
Суд також звертає увагу, що всі інші порушення пожежної та техногенної безпеки Приватного акціонерного товариства "ХОЛОДОКОМБІНАТ № 3" були повністю усунуті відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 81, т 3 - 67, т.5).
У зв'язку з цим, суд вважає обраний позивачем захід реагування таким, що не в повній мірі відповідає критеріям пропорційності, з урахуванням фактичного усунення відповідачем виявлених порушень, а отже суд не вбачає підстав для висновку про те, що саме у такий спосіб буде досягнуто справедливого балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача.
Системно аналізуючи положення частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та статей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, суд також приходить до висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров'ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд чи окремих приміщень.
У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які безпосередньо можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Суд звертає увагу на те, що у даному випадку порушення, які залишились не усунутими відповідачем самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж. Крім того, судом не встановлено, що порушення щодо підвального приміщення - ймовірної захисної споруди, яка відображена у фото таблиці під №6, за умови фактичного усунення відповідачем решти суттєвих порушень, викликають необхідності застосування судом заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації певних будівель, споруд і приміщень відповідача.
Так, всі інші порушення на час вирішення справи відповідачем усунуті, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Водночас суд зазначає, що встановлені вищезазначені обставини справи не свідчать про відсутність обов'язку відповідача щодо необхідності приведення у відповідність вимогам пожежної та техногенної безпеки всіх приміщень товариства та усунення порушень, які залишились, а позивач не позбавлений можливості проведення контрольної, повторної перевірки Приватного акціонерного товариства "ХОЛОДОКОМБІНАТ № 3" на предмет усунення порушень, вказаних в акті та приписі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.