05 травня 2026 року Справа № 280/137/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Мітасова Миколи Івановича (вул. Гарнізонна, буд. 82, м. Запоріжжя, 69093), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Мітасова Миколи Івановича, до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, в/ч НОМЕР_1 ) та Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2, в/ч НОМЕР_2 ), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправними дії відповідача 1, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивачки, за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) позивачці розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача 1, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивачці, за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) позивачці розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача 1, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивачці, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) позивачці розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача 1, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивачці, за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) позивачці розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача 2, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивачці, за період з 18.06.2025 року по день ухвалення судового рішення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати відповідача 2 здійснити перерахунок та виплату (доплату) позивачці розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік станом на 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 18.06.2025 року по день ухвалення судового рішення, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати відповідача 1 перерахувати та виплатити на користь позивачки суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати відповідача 2 перерахувати та виплатити на користь позивачки суму грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2025 року та множенням на відповідний коефіцієнт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати відповідача 1 перерахувати та виплатити на користь позивачки суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати відповідача 2 перерахувати та виплатити на користь позивачки суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2025 року та множенням на відповідний коефіцієнт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, просить:
витребувати від відповідача 1 інформацію та засвідчені належним чином копії документів, стосовно нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення з обов'язковим вказанням його складових частин (окладу, премій, додаткової грошової винагороди, інших видів нарахувань) за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , у період з 20.12.2019 року по 22.10.2023 року;
витребувати від відповідача 2 інформацію та засвідчені належним чином копії документів, стосовно нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення з обов'язковим вказанням його складових частин (окладу, премій, додаткової грошової винагороди, інших видів нарахувань) за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , у період з 23.10.2023 року по грудень 2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що протягом 2020-2025 років ОСОБА_1 перебувала на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 . За період служби позивачки у відповідачів посадовий оклад, оклад за військовим званням розраховувалися виходячи з суми 1762 грн. В той же час, на думку позивачки, він повинен був розраховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не на 01.01.2018 (тобто не з 1762 грн.). Крім того, оскільки додаткові види грошового забезпечення, розраховувалися відповідно до посадового окладу, ці виплати також були нараховані та виплачені їй не в повному обсязі. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 12.01.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від: відповідача 1 - належним чином засвідчені копії особистих карток на грошове забезпечення (карток особового рахунку) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за 2020-2023 роки; відповідача 2 - належним чином засвідчені копії особистих карток на грошове забезпечення (карток особового рахунку) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за 2023-2025 роки.
22.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов, до якого додана довідка про суми грошового забезпечення позивачки за період березень 2020 року - жовтень 2023 року, копії особистих карток на грошове забезпечення (карток особового рахунку) позивачки або деталізована довідка про складові грошового забезпечення позивачки відповідачем 1 суду не надані.
У відзиві представник відповідача 1 зазначив, що Міністерством оборони України, премії та надбавка за особливості проходження служби можуть встановлюватися, як і в більшому розмірі так і в меншому розмірі, тобто щорічно розмір премії та надбавки може відрізнятися. В межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України у 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках, Міністром оборони були встановлені: оклади за військовим званням та посадові оклади (далі ПО та ОВЗ) за відповідними посадами, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. і станом на сьогодні не змінювались. Тобто, за відповідними посадами осіб, які проходять військову службу, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 у Збройних Силах України, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, в тому числі премії та надбавка за особливості проходження служби обчислювалися з ПО та ОВЗ, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
26.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від відповідача 2 до суду надійшов відзив, витребувані документи суду не надані.
У відзиві представник відповідача 2 посилається на те, що у 2020-2023 роках, Міністерством оборони України були встановлені розміри посадового окладу та окладу за військовим званням (далі- ПО та ОВЗ), обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн., як це передбачено Постановою №704, і станом на сьогодні не змінювались. За відповідними посадами осіб, які проходять військову службу, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 у Збройних Силах України щомісячні додаткові види грошового забезпечення, в тому числі премії та надбавки за особливості проходження служби обчислювалися з ПО та ОВЗ, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 рік. Розмірі ПО,ОВЗ шляхом множення розміру 50 відсотків рівня мінімальної заробітної плати, на відповідний тарифний коефіцієнт, для військовослужбовців Збройних Сил України не встановлювалися, оскільки пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборонено використання мінімальної заробітної плати в якості розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів. Також зазначає, що до пункту 4 Постанови №704 (постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набула чинності 20.05.2023), внесені зміни, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатками 1,12,13 і 14». Просить суд врахувати зазначений відзив та відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1.
27.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшло клопотання, в якому він просить:
витребувати від відповідача 1 належним чином оформлену розгорнуту деталізовану довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачки за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , із обов'язковим зазначенням по кожному місяцю: посадового окладу; окладу за військовим званням; тарифного розряду та тарифного коефіцієнта; розміру прожиткового мінімуму, застосованого при розрахунку; відсоткової надбавки за вислугу років; усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (із зазначенням їх виду та розміру), премій, надбавок; одноразових виплат (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань). Зобов'язати відповідача 1 надати зазначену довідку у строк, визначений судом.
Ухвалою від 28.01.2026 витребувано:
- від в/ч НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії особистих карток на грошове забезпечення (карток особового рахунку) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за 2020-2023 роки або деталізовану довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , із обов'язковим зазначенням по кожному місяцю: посадового окладу; окладу за військовим званням; тарифного розряду та тарифного коефіцієнта; розміру прожиткового мінімуму, застосованого при розрахунку; відсоткової надбавки за вислугу років; усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (із зазначенням їх виду та розміру), премій, надбавок; одноразових виплат (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань);
- від в/ч НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії особистих карток на грошове забезпечення (карток особового рахунку) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за 2023-2025 роки або деталізовану довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 , із обов'язковим зазначенням по кожному місяцю: посадового окладу; окладу за військовим званням; тарифного розряду та тарифного коефіцієнта; розміру прожиткового мінімуму, застосованого при розрахунку; відсоткової надбавки за вислугу років; усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (із зазначенням їх виду та розміру), премій, надбавок; одноразових виплат (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань).
28.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2.
28.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи №280/137/26 додаткові пояснення та деталізовану довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 . Також зазначає, що при нарахуванні грошового забезпечення для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання застосовувався пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»: «4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 2, 13, 14».
11.02.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшла заява в якій він просить суд долучити до матеріалів справи довідку про суми грошового забезпечення нараховані та виплачені ОСОБА_1 .
Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від учасників справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 20.12.2019 по 22.10.2023 проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 . З 23.10.2023 по дату звернення до суду позивачка проходила військову службу у в/ч НОМЕР_2 . Зазначене підтверджується матеріалами справи, зокрема, військовим квитком позивачки та листом-відповіддю в/ч НОМЕР_2 від 28.10.2025 №1586.
За час проходження позивачкою військової служби у в/ч НОМЕР_1 у період з 29.01.2020 по 19.05.2023, у в/ч НОМЕР_2 починаючи з 18.06.2025, розмір складових її грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розраховувалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Вказане підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та не заперечується відповідачами у наданих відзивах.
Позивачка вважаючи, що у періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2023 по дату звернення до суду грошове забезпечення повинно було їй нараховуватись та виплачуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня відповідного календарного року, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.
Стосовно перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» . Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно частини статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 30.04.2025 у справі №620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».
У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривня.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривня.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривня.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривня.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року - 3028 гривня.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року - 3028 гривня.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року - 3328 гривня.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, - протиправними.
Стосовно перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по дату звернення до суду з цим позовом.
12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац 1 у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у Державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 [20.05.2023] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 1762 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі №340/507/22).
Отже, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24.
Також подібне застосування норм права викладене в постановах Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі №160/14434/25, від 30 березня 2026 року у справі №400/2930/25, від 06 квітня 2026 року у справі №520/16223/25 та інших.
Отже, дії відповідача 2, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивачки з 18.06.2025 по 07.01.2026 (дата звернення до суду з даним позовом) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт також протиправними.
Крім того, враховуючи обставини того, що інші види грошового забезпечення визначаються у відсотках від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, то і інша частина видів грошового забезпечення позивачки виплачувалась в меншому розмірі ніж передбачено законодавством.
Зазначене зумовлює підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому суд звертає увагу, що частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/150/23.
Слід зазначити, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
Окрім того, принцип диспозитивності передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Верховний Суд неодноразово наголошував на неможливості виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в цьому випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 06.11.2019 у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц, від 27.02.2025 у справі №280/10791/23 та інших.
Враховуючи, що позивачка просить суд зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок її грошового забезпечення саме по 19.05.2023, а відповідача 2 саме з 18.06.2025, беручі до уваги принцип диспозитивності та висновки Верховного Суду, суд не знаходить підстав для виходу за межі позовних вимог.
Що стосується строку звернення до суду, то дане питання було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Інші доводи учасників справи, викладені у позові та у відзиві, не впливають на правильність вирішення спору по суті. При цьому суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Також у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В зв'язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.
Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Мітасова Миколи Івановича (вул. Гарнізонна, буд. 82, м. Запоріжжя, 69093), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 по 07.01.2026 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.06.2025 по 07.01.2026 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «05» травня 2026 року.
Суддя Р.В. Кисіль