05 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/11753/25
категорія 108020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) із позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000103/1 від 07.03.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000337 від 07.03.2025 .
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості товару.
Ухвалою суду позов прийнято до провадження, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб на 06.05.2025.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Враховуючи виявлені розбіжності та неузгодженості у документах, поданих до митного оформлення, митний орган не міг використати дані про первинну ціну закупівлі оцінюваного товару, викладені у названих документах. Посилаючись на положення статті 254 Митного кодексу України зауважує, що МК країни відправлення може бути використана під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу. Надана додатково калькуляція транспортних витрат не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки при перевірці маршруту за допомогою гугл-карти зазначена відстань значно більша від заявленої, а додатково надана під час консультації комерційна пропозиція не може бути використана, аскільки не містить інформації, що вона стосується саме оцінюваного товару. Також зміст довідки про транспортні витрати не відповідає умовам Контракту і умовам поставки. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваної техніки не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
06.05.2025 за клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 20.05.2025.
У судовому засіданні 20.05.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, та просив позов повністю задовольнити.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог і просила відмовити в позові за безпідставністю.
Після з'ясування позиції учасників справи суд протокольною ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
До відділу митного оформлення №1 митного посту «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «напівпричеп цистерна, 3-х вісний, марка - VOCOL, модель - DT 30.7, календарний рік виготовлення - 2013», що ввозився на адресу ФОП ОСОБА_1 , 04.03.2025 подано митну декларацію № 25UA101020007111U7.
Заявлена митна вартість товару визначена за основним методом на рівні 5300 євро за одиницю.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов'язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
За результатами вивчення поданих декларантом документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 07.03.2025 № UA101000/2025/000103/1.
В розділі 33 названого рішення, зокрема, зазначено, що:
"Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:
Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 0325 № 233 від 06.01.2025, під кодом 0380 №0225-233 від 19.02.2025, додатково наданій колії митної декларації країни відправлення 25DЕ290353831847В6, а також кодом 2300 №WY936250 від 25.02.2013 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даних документів.
Як вбачається із даних митної декларації № 25UА10102000711U7 транспортування оцінюваного товару здійснювалось імпортером самостійно. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу митному органу подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Додатково до митного оформлення надано калькуляцію транспортних витрат №1 від 07.03.2025, відповідно до якої товар переміщувався від Кrefeld (Німеччина) до п/п Ягодин - Дорогуск відстань якого становить 1370 км.
Разом з тим, при перевірці даного маршруту за допомогою гугл-карти встановлено що зазначена відстань становить 1590 км, що не відповідає відстані, зазначеній в калькуляції. Враховуючи зазначене, капітуляція транспортних витрат не може бути використана для підтвердження митної вартості.
Додатково під час консультації долучено скрин шот Gооgl Марs, який не може бути використаний для підтвердження відстані, так як в ній зазначено маршрут перевезення від п/п Ягодин - Дорогуск до Кrefeld (Німеччина), тобто в зворотньому напрямку.
Таким чином, відомості про витрати на транспортування транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України е складовою митної вартості.
Додатково надана комерційна пропозиція без номера, дати та підпису, а також додатково надана під час консультації комерційна пропозиція №1577950 не можуть бути використані для підтвердження митної вартості, так як не містять інформації, що вони стосується саме оцінюваного товару. Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару, з врахуванням відомостей про рік виготовлення шасі та цистерни, проведено консультацію, в ході якої декларанту надано інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: UА205150/2022/009696 від 21.09.2022 - «1. Напівпричіп цистерна для перевезення нафтопродуктів, трьохвісний, марка VОСОL модель DТ60, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 ; вантажопідйомність - 30.500 т, маса в разі максимального завантаження 36.000т, бувший у використанні; рік виготовлення 2008, - 10200 Євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року".
Також 07.03.2025 відповідач склав картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000337 від 07.03.2025, згідно якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована вартість товару №1 та вона не підтверджена документально, а вибратий метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги статей 52, 53 цього Кодексу. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101000/2025/000103/1 від 07.03.2025 дані граф 45 та 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України.
Позивач, не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов'язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд зазначає, що позивачем під час митного оформлення надано такі документи:
- проформа №233 від 06.01.2025р. (містить інформацію про походження товару;
- рахунок-фактура (інвойс) №0225-233 від 24.02.2025р.;
- автотранспортна накладна (СМR) №250226 від 26.02.2025р.;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.02.2013р.;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №19 від 09.01.2025р.;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №04/03 від 04.03.2025р.;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №06/01/2025-010 від 06.01.2025р.;
- договір про надання послуг митного брокера №241/2022 від 29.06.2022р.;
- інші некласифіковані документи - фото від 04.03.2025р.
Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема зауважує, що при митному оформлені встановлено, що відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 0325 - проформа-рахунок № 233 від 06.01.2025, під кодом 0380 - рахунок-фактура №0225-233 від 19.02.2025, а також кодом 2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.02.2013, копія митної декларації країни відправлення 25DE290353831847B6 не могли бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості, оскільки митному органу не було надано перекладу на українську мову даних документів. Інші документи, що долучені до митної декларації не містили цінової інформації про товар; при митному оформленні товару позивачем не підтверджено такої складової митної вартості товару, як транспортні витрати.
З огляду на зазначене, у митного органу виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару, з метою усунення яких сумнівів позивачу було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
- копію митної декларації країни відправлення.
Декларантом додатково надано:
- калькуляцію транспортних витрат від 06.03.2025 №1;
- копію митної декларації країни відправлення 25DE290353831847B6 від 20.02.2025;
- комерційну пропозицію по запасних частинах, оскільки транспортний засіб розукомплектований;
- скрін Gооgl Марs - відстань від місця, де забирався транспортний засіб;
- додаткову комерційну пропозицію №1577950 від 06.02.2025.
Однак, за результатами вивчення поданих позивачем документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості, у якому зазначив доводи, що були викладені вище.
Надаючи оцінку наведеним твердженням митного органу, суд зауважує, що факт поставки імпортованого товару обумовлений укладенням між сторонами - продавцем та покупцем, угоди купівлі продажу.
Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
При цьому рахунок є виключно пропозицією продавця укласти відповідний договір. Без отримання відповіді, зокрема, але не виключно, проведення оплати запропонованого до придбання у рахунку товару або послуги, підстави стверджувати, що така пропозиція продавця прийнята покупцем, відсутні.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, за результатами отримання пропозиції продавця, між покупцем (позивачем) та продавцем укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №06/01/2025-010 від 06.01.2025р, у якому визначені всі істотні умови договору купівлі продажу.
Додатково суд зауважує, що оплата за придбаний товар в сумі 5000 Євро проведена позивачем на підставі платіжної інструкції в іноземній валюті №19 від 09.01.2025 згідно договору купівлі-продажу №06/01/2025-010 від 06.01.2025р.
Щодо наданих доказів на підтвердження вартості витрат на перевезення товару, судом встановлено, що відповідно до змісту зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу №06/01/2025-010 від 06.01.2025р, товар буде поставлений на умовах ЕХW Кrefeld (Німеччина) до п/п Ягодин - Дорогуск.
Згідно довідки про транспортні витрати вих. №04/03 від 04.03.2025 та калькуляції транспортних витрат вих.№1 від 07.03.2025, наданих ФОП ОСОБА_1 , вартість перевезення за вказаним маршрутом складає 300,00 євро.
При цьому відповідачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження того, що вартість перевезення є заниженою або не відповідає інформації про вартість перевезення вантажів за визначеним маршрутам з загальнодоступних джерел інформації.
Наведене, на переконання суду, не дає підстав ставити під сумнів розмір вартості транспортування імпортованого товару, включену до його митної вартості.
Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що декларантом було надано митному органу усі необхідні документи, які за назвою і змістом відповідали вимогам п.п. 1-6 ч. 2 ст. 53 МК України та були достатніми для встановлення дійсної митної вартості товару за ціною договору - Контракту №06/01/2025-01С від 06.01.2025 та рахунку - фактури (інвойсу) №0225-233 від 24.02.2025
Ураховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2025/000103/2 від 07.03.2025.
Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/000337 від 07.03.2025 є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі, то вона також підлягає визнанню протиправною та, відповідно, скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.
Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн. Будь-яких інших доказів, а також доказів щодо понесення витрат на правничу допомогу позивачем не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у вказаному розмірі на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000103/1 від 07.03.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000337 від 07.03.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору розмірі 6056,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
05.05.26