Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
05 травня 2026 року Справа №200/3021/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали - для усунення недоліків, а саме необхідно було до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку.
Також в ухвалі звернуто увагу на те, що до всіх поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Позивач - є особою, яка зареєструвала свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 вказаного Кодексу, яка регулює питання вручення судового рішення, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (останній абзац частини 6 статті 251 Кодексу).
Відповідно до частини 7 статті 251 зазначеного Кодексу якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Додаткове надіслання копії судового рішення на адресу місця проживання (перебування)/місцезнаходження такої особи або додаткове отримання копії судового рішення у паперовій формі за заявою такої особи не змінює наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач отримала копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 21 квітня 2026 року, що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (довідкою про доставку електронного листа), де відображено наступне: «Документ доставлено до електронного кабінету: 21.04.2026 13:14».
Між тим, недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк, останній день якого був 01 травня 2026 року, в повному обсязі усунені не були.
Так, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, яка обґрунтована тим, що з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
У лютому 2026 року Російська Федерація здійснила щонайменше п'ять масованих ударів по критичній та енергетичній інфраструктурі Україні балістичними ракетами, дронами, протикорабельними ракетами «Циркон» та крилатими ракетами, тощо, внаслідок чого, напротязі лютого - березня 2026 року на всій території України були запроваджені аварійні та погодинні відключення електроенергії для побутових споживачів, тимчасово зупинено теплопостачання в деяких містах тощо.
Вважала, що це є поважною причиною для поновлення процесуальних строків, крім того пропущений нею процесуальний строк є не значним, вона за першої ж можливості вчинила необхідні дії для реалізації свого права на звернення до суду та подала позовну заяву.
У зв'язку з наведеним, просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом та поновити його.
Разом з тим, викладені в заяві обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Іншими законами строк звернення до адміністративного суду з даним позовом не встановлений.
За загальним правилом строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 6 статті 161 вказаного Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22, де Суд зазначив наступне: «…причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.».
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Отже, встановлення строків звернення до суду з позовом законодавством передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що позивач не погоджувалася з бездіяльністю відповідача, що полягає в не нарахуванні та невиплаті їй суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, який (розрахунок) відбувся 11 лютого 2026 року.
Тому про порушення своїх прав - невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, що передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України, позивач дізналася 11 лютого 2026 року, коли з нею був проведений остаточний розрахунок при звільненні шляхом перерахування відповідачем грошового забезпечення на її картковий рахунок, відкритий у відповідному банку, в сумі 185 039,95 грн., а до суду з позовом вона звернулася 20 квітня 2026 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом.
Докази того, що позивач не мала змоги дізнатися про існування свого порушеного права раніше, до заяви не додані, і в заяві не зазначені. До того ж дату, коли позивач дізналася про порушення своїх прав (11 лютого 2026 року), вона не заперечує.
Щодо посилань позивача на воєнний стан
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Саме по собі посилання позивача на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом без зазначення з боку позивача конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск такого строку.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом та міститься в постановах Верховного Суду, зокрема від 03 листопада 2022 року у справі №560/15534/21, від 12 вересня 2024 року у справі № 140/26462/23, від 07 жовтня 2024 року у справі № 500/7802/23.
Докази того, що саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку звернення до суду з позовом, до клопотання не додані.
Посилання на те, що Російська Федерація проводила масовані удари по критичній та енергетичній інфраструктурі Україні, внаслідок чого, напротязі лютого - березня 2026 року на всій території України були запроваджені аварійні та погодинні відключення електроенергії, тимчасово зупинено теплопостачання в деяких містах тощо - є неприйнятним, оскільки така ситуація періодично відбувалася та відбувається по всій території України після введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану.
Крім того докази, що саме ці причини обумовили пропуск строку звернення до суду з даним позовом, до клопотання не додані.
Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, що була висловлена колись, є неприйнятними через те, що суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З огляду на наведене підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Інші підстави, які б надавали суду можливість дійти висновку про їх поважність та необхідність поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, в заяві не зазначені.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява повертається позивачеві.
Керуючись частиною 2 статті 123, частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України).
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 05 травня 2026 року.
Суддя Т.В. Логойда