про залишення позовної заяви без руху
05 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5521/26
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Сорока Ю.Ю., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про скасування постанов та скасування арешту накладених на рахунки,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про скасування постанов в справах про адміністративні правопорушення.
Скасування накладеного арешту Відділом державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України на рахунки ОСОБА_1 .
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Водночас, згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України “Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
Водночас, з аналізу вимог ч.1, 2 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження» вбачається, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо справ стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку про те, що спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржується постанова Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 .
При цьому, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів неможливо визначити в межах якого виконавчого провадження вчинено/допущено оскаржувану позивачем бездіяльність.
Таким чином, вказані обставини унеможливлюють встановлення: в якому саме виконавчому провадженні вчинена оскаржувана бездіяльність та чи саме Відділом державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, чи дотримані позивачем правила предметної підсудності, чи належить дану справу розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи дотримані строки звернення до суду.
Також позивачем заявлено вимоги про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення. Водночас до матеріалів позовної заяви не додано належних доказів існування таких постанов, зокрема їх копій, що унеможливлює встановлення змісту оскаржуваних рішень, дати їх ухвалення, суб'єкта владних повноважень, який їх прийняв.
Крім того, позивач звернулася з адміністративним позовом до Волинського окружного адміністративного суду, однак у позовній заяві відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування територіальної та предметної підсудності даного спору саме цьому суду. Зокрема, позивачем не наведено посилань на відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, які б підтверджували правомірність звернення до Волинського окружного адміністративного суду з вимогами про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення.
За таких обставин позовна заява в цій частині не відповідає вимогам, встановленим процесуальним законодавством, що перешкоджає її належному розгляду судом.
Крім того, пунктом 5 частини п'ятої статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з частинами першою та другою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, предметом оскарження у даній справі є постанова Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 , однак до матеріалів позову не надано ні зазначеної постанови, ні документів, які стали підставою для її винесення.
Крім того, за приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2026 складає 3328,00 гривні.
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України КАС України, до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору. При цьому, позивач згідно із статтею 5 Закону України “Про судовий збір» не звільнений від сплати судового збору
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду: 1) письмових доказів, які б дозволили суду визначити в межах якого виконавчого провадження вчинено/допущено оскаржувану позивачем бездіяльність, чи дотримані позивачем правила предметної підсудності, чи належить дану справу розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи дотримані строки звернення до суду; 2) належним чином засвідченої копії постанови Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 ; 2) належним чином засвідчених копій документів на яких ґрунтуються позовні вимоги; 3) оригіналу документу про сплату судового збору).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про скасування постанов та скасування арешту накладених на рахунки - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Ю.Ю. Сорока