Справа № 674/757/25
Провадження № 2/674/55/26
іменем України
23 квітня 2026 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Сосни О.М., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., представника позивача адвоката Антал Л.В., представника відповідачки адвоката Голубцова В.А., представника третьої особи Броватої Х.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
В обґрунтування позову зазначає, що з24.10.2002 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою і прожив з нею подружнім життям до липня 2020 року після чого шлюбні відносини між нами припинені. Від цього шлюбу у них є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12.10.2021 шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. Вказаним рішенням суду не вирішувалося питання про визначення місця проживання спільних дітей, оскільки спору не було, тому після розірвання шлюбу, повнолітня донька залишилась проживати спільно з матір'ю, а менший малолітній син з позивачем. Зазначає, що він являється батьком-одинаком, проживає разом із сином, а відповідачка з дочкою з часу розлучення з ними не проживають. Відповідачка виїхала за кордон, де перебуває і зараз. Зазначає, що у разі призову його на військову службу, малолітній син залишиться сам без належного виховання та матеріального утримання, що у свою чергу поставить під загрозу його життя та здоров'я, створить негативний вплив на фізичний, духовний і моральний стан дитини та може призвести до негативних для нього наслідків. Таким чином, оскільки відповідачка з липня 2020 року фактично самоусунулась від виховання сина, участі у його житті не приймає, не цікавиться його розвитком, матеріальної допомоги не надає, син перебуває на повному утриманні позивача, який одноосібно займається його вихованням, навчанням, у зв'язку із чим звертається із даним позовом до суду, що матиме для нього юридичні наслідки, зокрема у разі встановлення даного факту позивач не підлягатиме призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою від 21.05.2025 відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.07.2025 залучено до участі у справі третіх осіб та витребувано в відповідачки копії документів.
Ухвалою суду від 03.09.2025 витребувано в Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради письмовий висновок щодо розв'язання спору.
09.12.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 23.04.2026 не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. У судовому засіданні 12.01.2026 позов підтримав у повному обсязі. Пояснив, що проживав з ОСОБА_5 та дітьми в с. Руда Гірчичнянська. Відповідачка поїхала за кордон, де й перебуває на даний час, а коли приїжджала, то сказала, що подала на розлучення, бо хоче жити сама та знову поїхала. Вказав, що проживає з сином та матір'ю у с. Синяківці. Відповідачка один раз приїхала до дитини на перше вересня та коли син закінчував четвертий клас, більше не приїжджала. Відразу передавала дитині посилки, але останні 2-3 роки нічого не передає, дала сину телефон, ноутбук, велосипед. Зазначив, що дає кожен день дитині гроші на обід, а син купує собі обід у школі. Відповідачка не сплачує за харчування сина, останній раз платила, коли той був в 1-2 класі. Вказав, що працює по найму, поки його немає, то дитина залишається на догляді в баби, допомагає їй по господарству. Відповідачка телефонує коли їй заманеться, коли подав на суд, то не дзвонила. Після чого почала спілкуватись з сином, однак дитина цього не хоче, тому заблокував її у телефоні сина. Раніше не звертався з позовом до суду, оскільки дитині всього вистачало, однак постало питання про мобілізацію, тому звернувся до суду. Зазначив, що ресурсів виховувати дитину вистачає, хоче щоб дитина була з ним, спілкуванню дитини з матір'ю не перешкоджає.
Представник позивача адвокат Антал Л.В. у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити з наведених у ньому підстав та вказала, що встановлення даного факту необхідне, оскільки у разі мобілізації позивача на військову службу дитина залишиться сама. Батько турбується про сина, а мати близько 5 років дитиною не цікавиться, за ці роки лише 2-3 рази телефонувала дитині, подарунки передавала лише до 2024 року, повністю дитиною цікавиться та забезпечує саме батько. Ілля зараз має усі умови для різностороннього розвитку й йому найкраще буде залишитись із батьком. Найкращі інтереси дитини можуть перевищувати інтереси батьків. Відповідно практики Верховного Суду найкращий варіант для дитини - це забезпечення їй найкращих умов життя. У безспірному порядку встановити даний факт неможливо, рішення у даній справі може вплинути на інтереси дитини, а тому з урахуванням найкращих інтересів останньої позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце розгляду справи.
Представник відповідачки адвокат Голубцов В.А. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Вказав, що як зазначає позивач, у липні 2024 року мати усунулась від виховання сина, на підтвердження чого позивачем надано довідку та відомості про те, що позивач і син проживають лише удвох в житловому будинку. Однак у ст.57 СК України зазначено право бабки брати участь у вихованні внуків, чим вона й займається, що повністю суперечить тому, що батько опікується дитиною самостійно. Окрім того, сторона позивача штучно створює умови, за яких мати не може спілкуватись з сином. Відповідачка повідомила, що бажає спілкуватись з дитиною, але у присутності батька він не хоче із нею спілкуватись. Тобто, батько створює умови для неможливості матері спілкування та піклування власним сином. З показань свідків стало відомо, що із січня дитина забезпечується гарячим харчуванням безоплатно, а тому незрозуміло як батько забезпечує харчування дитини. Також малолітній син вказував, що батько подарував йому квадроцикл, а тому незрозуміло за які кошти непрацюючий батько зробив такий подарунок. Позивач звернувся з позовом лише через 5 років після припинення спільного проживання із відповідачкою, що свідчить про те, що позивача цікавить не сама дитина, а власні умови, які б дозволили йому уникнути мобілізації.
Також направив до суду відзив на позов в якому зазначає, що відповідачка вважає позов безпідставним, таким, що не підлягає задоволенню, а звернення позивача до суду із позовною заявою в умовах особливого періоду (воєнного стану) є ні чим іншим як зловживання процесуальними правами шляхом застосування способів захисту сімейних прав, інтересів дитини тощо з метою звільнення від виконання військового обов'язку (проходження військової служби). Поданою позовною заявою позивач фактично намагається юридично закріпити за собою статус одинокого батька, при цьому метою звернення до суду є не захист порушених права дитини, а намагання позивача отримати статус особи яка має право на відстрочку від мобілізації, тобто легімітизувати свій намір ухилитись від обов'язку із захисту Батьківщини. Зазначає, що після розірвання шлюбу, між батьками було досягнуто усної домовленості щодо участі в утриманні молодшого сина: батько забезпечує поточні витрати на сина: проживання, харчування, тощо, мати забезпечує сина коштовними речами: одягом, речами необхідними для розвитку дитини - велосипед, телефон, комп'ютер тощо. Відповідачка позбавлена можливості спілкуватись з сином шляхом безпосереднього контакту, але вона вживала та вживає заходів для отримання можливості спілкуватись з сином по телефону. Одразу після розірвання шлюбу, відповідачка особисто купила сину телефон, який подарувала сину. Деякий час позивач не перешкоджав їх спілкуванню, але згодом заблокував відповідачку в телефоні сина, а коли вона телефонувала саме позивачу, то ухилявся від надання можливості матері спілкуватись із сином. З часом спілкування відповідачки з сином по телефону, відновилось. До того ж, відповідачка стверджує, що за весь час, після розірвання шлюбу, позивач жодного разу не висловлював до неї будь який претензій, з питань участі в утриманні та вихованні сина. На цей час вона офіційно працевлаштувалась за кордоном, наявні усі умови для проживання та розвитку дитини, та у разі якщо батько погодиться у добровільному порядку, діючи в інтересах дитини, а не в своїх особистих інтересах, визначити місце проживання сина разом з матір'ю, вона з забере дитину до себе.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Дунаєвецької міської ради Бровата Х.В. в судовому засіданні пояснила, що дитина проживає з батьком, який піклується про здоров'я та навчання сина. Мати дитини перебуває за кордоном, її участь є періодичною та дистанційною. Між батьками наявний спір, батько прагне уникнути мобілізації й для забезпечення найкращих умов дитини просила суд ухвалити рішення в інтересах дитини та визначити самостійне виховання та утримання батьком.
Також представник третьої особи направила письмові пояснення, в яких просить врахувати найкращі інтереси дитини при ухваленні рішення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради, в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. Представник третьої особи направила до суду заяву про розгляд справи без участі представника. Також направила до суду письмові пояснення, в яких з огляду на обставини справи просить врахувати найкращі інтереси дитини при ухваленні рішення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. Будь-яких пояснень, заяв до суду не направляв.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. Представник третьої особи ОСОБА_6 надіслав до суду письмові пояснення, в яких просить проводити розгляд справи без участі представника. Зазначає, що саме по собі посилання заявника на той факт, що відповідачка проживає окремо, не звільняє її від обов'язку виховання та утримання дитини, а тому дані обставини не можуть бути достатньою підставою для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Суд, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , його батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12.10.2021 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..
Згідно довідки №21 від 17.01.2025 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, довідки про склад сім'ї від 17.06.2024 ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 , за зазначеною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 - не проживає, ОСОБА_3 - не проживає, ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки №186 від 09.05.2025 та акту №253 від 17.06.2024, виданих старостою Малокужелівського старостинського округу Дунаєвецької міської ради Дзюбецький С.М. являється батьком-одинаком, проживає разом із сином ОСОБА_4 , 2015 р.н. за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за даною адресою не проживають.
Аналогічна інформація зазначена у копіях довідок, виданих старостою Малокужелівського старостинського округу Дунаєвецької міської ради №19 від 17.01.2025, №254 від 17.06.2024, №219 від 26.04.2024.
Згідно з довідкою №18 від 17.01.2025, виданої старостою Малокужелівського старостинського округу Дунаєвецької міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 15.01.2025, власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 являється ОСОБА_1 , разом із ним зареєстровані: ОСОБА_2 - не проживає; ОСОБА_3 - не проживає; ОСОБА_4 .
Як вбачається із Акту оцінки потреб сім'ї №284 від 07.11.2024, складеного фахівцем КУ «Центр надання соціальних послуг Дунаєвецької міської ради» та Висновку оцінки потреб сім'ї від 07.11.2024, складеного комісією «Центр надання соціальних послуг Дунаєвецької міської ради» та спеціаліста-юриста Служби у справах дітей ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 , сім'я складається з: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_7 - мати заявника. У дитини, ОСОБА_4 , відсутні ознаки психологічної травми, стан задоволення потреб дитини задовільний, батько здатен забезпечувати потреби дитини, понад 5 років самостійно виховує та утримує дитину. Розвиток дитини відповідає віку, одягом та харчуванням забезпечений, відвідує навчальний заклад - Іванковецький ліцей Дунаєвецької міської ради, проходить профілактичні огляди в медичному закладі. Створені належні умови для повноцінного розвитку, навчання та комфортного проживання дитини. У батька з дитиною теплі та довірливі відносини. Мати зовсім не цікавиться життям і здоров'ям дитини вже близько 5 років.
Як вбачається із Акту оцінки потреб сім'ї №106 від 15.05.2025 КУ «Центр надання соціальних послуг» Дунаєвецької міської ради» та Висновку оцінки потреб сім'ї від 15.05.2025 ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 , сім'я складається з: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_7 - мати заявника. Батько дбає про здоров'я та піклується про зовнішній вигляд дитини. Продукти харчування наявні у достатній кількості. Зі слів батька син отримує гаряче харчування в навчальному закладі. Батько самостійно виховує неповнолітнього сина з 2019 року. Зі слів батька мати не бере участі в житті та вихованні дитини.
Згідно з довідкою №1 від 28.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Свій лікар» ОСОБА_4 встановлено відповідний діагноз, зазначено, що батько дитини ОСОБА_1 регулярно відвідує медичний заклад для проведення планових обстежень дитини, виконує всі рекомендації щодо профілактичних заходів включаючи вакцинацію, дотримання графіка щеплень і оглядів. Мати дитини ОСОБА_2 на прийомах у медичному закладі відсутня.
Відповідно до характеристик Іванковецького ліцею Дунаєвецької міської ради №60 від 13.05.2025, 20.01.2025 ОСОБА_4 , 2015 р.н., учень 4 класу, який навчається у ліцеї з 1 класу, батько, ОСОБА_1 , беру активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує сина усім необхідним приладдям для навчання. Мати ОСОБА_2 з дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв'язок не виходила, на батьківські збори не з'являлась.
Згідно з довідками №69 від 13.06.2024 та №07 від 20.01.2025 Іванковецького ліцею Дунаєвецької міської ради мати сина, ОСОБА_4 , учня 3-4 класу, батьківські збори не відвідує, успіхами дитини щодо його навчання та виховання не цікавиться, з класним керівником та адміністрацією ліцею не контактує.
У відповідності до довідки №57 від 05.05.2025 Іванковецького ліцею Дунаєвецької міської ради ОСОБА_4 , учень 4 класу харчується в Іванковецькому ліцеї Дунаєвецької міської ради Хмельницької області безоплатно в II семестрі 2024-2025 навчального року.
Відповідно до інформації, що наявна у військово-обліковому документі, отриманого з мобільного застосунку Резерв + вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дунаївці); категорія обліку, військовозобов'язаний, зазначені спеціальність, місце проживання, відсутні відомості про відстрочку, бронювання чи зняття/виключення з обліку.
Згідно з копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ОСОБА_8 за період з 2019-2025 роки перетинала кордон України та здійснювала виїзди до Республіки Польща.
Представником відповідачки долучено до матеріалів справи: копії квитанцій на придбання речей для розвитку дитини; накладні на відправлення речей для дитини; роздруківки фотокопій реєстрації та листування у шкільному чаті, спілкування з класним керівником, вчителями; фотокопії відповідачки з дітьми.
Згідно з копіями листування за 12.12.2023, за 09.06.2024, 10.06.2024 здійснено переказ коштів за обіди ОСОБА_3 на рахунок отримувача ОСОБА_9 , а також останньою повідомлено про наявність заборгованості за харчування за травень. Згідно з копіями платіжних інструкцій ОСОБА_3 та ОСОБА_10 здійснені перекази коштів16.01.2024, 13.02.2024, 23.05.2024, 10.06.2024 на рахунок отримувача ОСОБА_9 за харчування.
У листі № 02.05-12/2464 від 25.09.2025 Дунаєвецької міської ради зазначено, що Орган опіки та піклування висновку щодо розв'язання спору не приймав, а тому виконати ухвалу Дунаєвецького районного суду в частині витребування висновку Органу опіки та піклування щодо розв'язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не видається можливим. Зазначено, що письмовий висновок щодо розв'язання спору про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини надати не можливо, що не передбачено законодавством.
В судовому засіданні за участі психолога ОСОБА_11 , судом заслухано думку малолітнього ОСОБА_4 , який пояснив, що навчається у 5 класі, проживає у с. Синяківці з татом і бабою. Вказав, що мама перестала до нього дзвонити, забуває про нього, за весь час дзвонила лише два рази. З подарунків мама ніколи нічого йому не передавала, не приїжджала, з нею спілкуватись не хоче, з сестрою спілкується. Також батько подарував йому квадроцикл, дає гроші та готує їжу. На перше вересня ходив разом з татом і бабою. Про маму нічого не кажуть, не знають, куди вона поїхала, коли мама дзвонить, то тато бере трубку з його номера телефону.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що двічі була на обстеженні в ОСОБА_1 у 2024 та 2025 роках. У 2024 році виїхали зі спеціалістами на обстеження, батько повідомив, що мати близько п'яти років не бере участі у вихованні сина та не цікавиться ним. Умови проживання дитини задовільні, дитина відвідує навчальний заклад. З матір'ю дитини та її дочкою не зв'язувались, батько повідомив, що дочка проживає окремо, а мати не дзвонить. На момент обстеження позивач проживав зі своєю матір'ю та сином, запитали дитину про маму, однак той не хотів про неї говорити. Також на той час у дитини було відведене місце для сну та навчання, був планшет. У 2025 році під час обстеження не вбачалось, що батько чинить негативний вплив на дитину, дитина була розкута, позитивна.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що знає сім'ю позивача давно, у них з відповідачкою народилась дочка, потім син. Проживали в с. Синяківці, потім купили хату в с. Руда Гірчичнянська, де проживали перед тим як відповідачка поїхала. У 2018 році ОСОБА_2 почала їздити за кордон, у 2019-2020 роках поїхала і більше не приїжджала. Вказала, що дитина проживає у бабусі в с. Синяківці разом з позивачем. ОСОБА_1 живе в с. Руда Гірчичнянська та в с. Синяківці, їздить з одного села в інше, працює, відповідачку бачила лише декілька разів до того як вона виїхала.
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що працювала в школі вчителем української мови, потім у 2020-2025 роках була діловодом Малокужелівський старостинський округ. Поки працювала діловодом, то позивач постійно знаходився з сином у с. Руда Гірчичнянська, їздив у гості до бабусі дитини в с. Синяківці. Також разом із соціальними службами відвідувала сім'ю позивача в с. Синяківці. Умови проживання хороші, батько з сином ладнає, з бабусею у них хороші відносини. Вказала, що позивач хороший батько, матері довгий час немає, відповідачку бачила останній раз у 2015 році.
Свідок ОСОБА_15 пояснила, що є класним керівником дитини ОСОБА_4 починаючи з п'ятого класу. Дитина проживає разом з батьком та бабусею. Батько відвідував батьківські збори, мати один раз у кінці першого семестру зателефонувала, а також писала щоб скинути оцінки. Також ОСОБА_2 дзвонила та запитувала чи був син у школі, бо почула від людей, що той захворів. Матір дитини ніколи не бачила, всі питання щодо навчання, харчування вирішуються через батька та бабусю. Батько був лише один раз на батьківських зборах, вказала, що спілкується більше з бабусею дитини, яка телефонувала просила скинути меню на харчування.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_4 з першого класу навчається у ліцеї, проживає з бабусею та батьком. Вихованням дитини займається також бабуся та батько, хто утримує дитину не може сказати. Матір дитини бачила два рази за чотири роки, найчастіше приходить батько. Дитина навчається на середньому рівні, доглянутий, задоволений. Вказала, що діти 1-4 класи в 2025 навчальному році харчуються безкоштовно, до того безкоштовно харчувались лише діти пільгових категорій. Хто саме платив за харчування ОСОБА_4 не знає. Однак ОСОБА_4 має кошти з собою, забезпечений всім необхідним, має планшет.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_4 є її учнем, який з першого класу навчається у ліцеї. Матір дитини бачила два рази: перший раз, коли остання прийшла до школи, вручила їй копію заяви та повідомила, що подає до суду за «не таку» характеристику, а другий раз бачила відповідачку на випускний у 4 класі. Вказала, що на батьківські збори та свята приходить батько. В минулому році з січня діти харчуються безкоштовно, другий обід платний, як і хто оплачує обіди не знає, у шкільному чаті її немає. Також вказала, що дитина охайно одягнута, має планшет, щодо матеріального забезпечення та утримання дитини не знає, зазначає, що це не її коло питань.
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що в 2021 році батьки розлучились, у 2020 році вже не проживали разом. Між ними були постійні конфлікти, чинив моральний тиск на маму, батько висловив ультиматум, щоб та повернулась. Вказала, що батько ОСОБА_1 виховував її негативно, останній раз спілкувалась з ним у 2023 році, далі перестали спілкуватись. Після розлучення вона залишилась з матір'ю, а брат з батьком. Мати ОСОБА_2 перебуває за кордоном, у 2019 році приїжджала, потім ще раз і після того вже не поверталась. На даний час її брат ОСОБА_4 проживає з батьком, але в більшості його виховує бабуся, бо батько завжди на роботі. Дитина не хоче говорити з матір'ю, якщо збоку хтось є, тому не спілкувались. Один на один поговорити з дитиною відповідачка не може, оскільки завжди збоку є або батько або бабуся. Також вказала, що телефонувала брату, однак трубку бере батько. Мати періодично робить подарунки сину, купувала йому велосипед, два телефони, ноутбук, передавала посилки на її ім'я, які вона вже переадресовувала брату. Вказала, що вона відвідувала брата в лікарні, коли той хворів. У лікарні батько їх спілкуванню з братом не перешкоджав. Зазначила, що з бабусею не спілкується, хотіла б більше спілкуватись з братом та щоб той прихав до неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 Сімейного кодексу України (далі - СК України) права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року введено воєнний стан. В подальшому відповідними Указами Президента України та Законами України дію воєнного стану було продовжено, включно й на час ухвалення даного судового рішення.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 зазначеного Закону.
П. 4 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону передбачено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації , в тому числі особі, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.
Позивач як у позовній заяві, так і в судовому засіданні вказував, що ухвалення позитивного для нього рішення у даній справі необхідне йому для оформлення відстрочки від мобілізації.
З огляду на встановлений у ст. 65 Конституції України конституційний обов'язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, надаючи оцінку доводам і доказам у цій справі стосовно самостійного виховання і утримання позивачем дитини, суд має не допускати ситуацій, за яких виникав би сумнів у пред'явленні позовів військовозобов'язаних/військовослужбовців з метою штучного створення умов та обставин, які могли б бути підставою для ухилення від виконання відповідних обов'язків.
Тобто, для встановлення обставин виховання та утримання неповнолітньої дитини позивачем, обов'язковим елементом є підтвердження виключних (непереборними, виключними чи особливими) у конкретних життєвих ситуаціях.
Згідно з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 25.12.2024 у справі № 716/662/24 приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися для уникнення виконання встановлених законом обов'язків.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Ч. 1 ст. 15 СК України передбачено невідчужуваність сімейних обов'язків, тобто неможливість відмови від сімейних обов'язків, зокрема щодо виховання дитини.
Частиною 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини тощо, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як зазначалось вище, згідно листа Дунаєвецької міської ради № 02.05-12/2464 від 25.09.2025 орган опіки та піклування висновку щодо розв'язання спору не приймав, а тому виконати ухвалу Дунаєвецького районного суду в частині витребування висновку Органу опіки та піклування щодо розв'язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не видається можливим. Зазначено, що письмовий висновок щодо розв'язання спору про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини надати не можливо, що не передбачено законодавством та є порушенням порядку встановленого ч. 5 ст. 19 СК України.
У даній справі позивачем не надано доказів, що в питанні виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , відповідачка умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав з даного приводу. Позивачем не доведено факту невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків, ухилення матері від участі у вихованні та утриманні сина.
Судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов'язки щодо дитини чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.
При цьому проживання матері ОСОБА_2 окремо за кордоном не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини.
Крім того, як зазначив представник відповідачки та свідок ОСОБА_3 , відповідачка подарувала сину телефон та телефонує йому, однак дитина спілкуватись не хоче, коли поруч є інші особи. Один на один поспілкуватись вони не можуть, бо трубку бере батько або завжди під час розмови присутні батько чи бабуся.
Також суду не надано доказів того, що батько дитини самостійно несе витрати по її утриманні, так і доказів того, що матір дитини таких витрат не несе. Самі лише посилання позивача на вказані обставини та перебування відповідачки за кордоном не підтверджують факту самостійного утримання позивачем сина, оскільки однозначно та достовірно не підтверджують вказаний факт.
При цьому, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що відповідачка періодично робить подарунки сину, купила йому велосипед, два телефони, ноутбук. Також відповідачка відправляє дитині посилки на її ім'я, які вона у свою чергу переадресовує на брата. Як вбачається із копій листувань відповідачки та платіжних інструкцій, неодноразово здійснювались перекази коштів за обіди дитини в школі.
Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 вказали, що дитина ОСОБА_4 має планшет, забезпечений всім необхідним, хто утримує дитину не знають.
Також частиною 1 ст. 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Згідно зі ст. 259 СК України права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри. Брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню. Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання.
Як вбачається із актів оцінки потреб сім'ї та як зазначав позивач, він проживає разом із сином та своєю матір'ю - бабусею дитини. Також у судовому засіданні позивач вказував, що працює по найму, поки його немає, то дитина залишається на догляді в бабусі, допомагає їй по господарству. Свідок ОСОБА_3 вказувала, що вихованням брата в більшості займається бабуся, бо батько завжди на роботі. Приїжджала до брата в лікарню, коли той хворів, хотіла б спілкуватись з ним та щоб він приїхав до неї.
З огляду на ст.ст. 257, 259 СК України, неповнолітня дитина ОСОБА_4 має право на спілкування та отримання виховання від своєї баби та рідної сестри. Оскільки вони беруть участь у спілкуванні та вихованні дитини, твердження позивача про його одноосібне виховання є необґрунтованим та таким, що суперечить обставинам справи та порушує інтереси дитини на всебічне виховання у колі родини.
За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених процесуальним законом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження факту самостійного виховання та утримання позивачем дитини у своїй сукупності не підтверджують обставину, що відповідачка не бере участь у вихованні та утриманні сина, та відповідно, що позивач здійснює таке виховання та утримання одноосібно. Тому в задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для стягнення судового збору з відповідачки відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідачка: ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради (місцезнаходження - Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 50, код ЄДРПОУ 04060714);
Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради (місцезнаходження - Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, м. Дунаївці, вул. Героїв Маріуполя, 1, код ЄДРПОУ 44023781);
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки:
ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
Міністерство оборони України (місцезнаходження - м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.
Суддя О.М.Сосна