Справа № 593/894/25
Провадження № 2/593/44/2026
"24" квітня 2026 р. місто Бережани Тернопільської області
Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Крамара В.М.
при секретарях судового засідання - Осадці М.Ю., Маланчук Х.І.
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
27 червня 2025 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», за допомогою системи «Електронний суд», звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. У позовній заяві позивач вказав, що 01.11.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено договір № 4606880 (далі - Договір). За договором відповідачу було надано кредит в розмірі 15000 грн. на строк 30 днів, комісія за надання кредиту становить 1500,00 грн. (нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово), проценти за користування кредитом становлять 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Видача кредитних коштів здійснюється безготівково, шляхом переказу на картковий рахунок. Також договором передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (із урахуванням всіх пролонгацій), таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз коли позивальник продовжує користуватись коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. 26.07.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило право вимоги до відповідача позивачу відповідно до договору факторингу № 26-07/2024. Оскільки відповідач отримав кредит, однак його не повернув, позивач вимагає стягнути з відповідача заборгованість за договором № 4606880 від 01.11.2021 у розмірі 60942,22 грн., з яких 13538,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 45904,22 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1500 грн. заборгованість за комісіями.
В судовому засіданні представниця позивача Кондрат Л.Г. позовні вимоги підтримала з підстав і мотивів, наведених у позовній заяві. Поважних причин відсутності викладу у позовній заяві обставин про пролонгацію відповідачем договору № 4606880, та не додання до позовної заяви доказів такої пролонгації договору, - не навела. Заперечення, наведені у відзиві, вважає безпідставними.
В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» не з'явився, пояснень не подав, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача 18.12.2025 року подав заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі сторони відповідача та відмовити в задоволенні позов з підстав наведених відзиві. Відповідно до відзиву поданого представником відповідача ОСОБА_2., відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки: позивачем не додано доказів переходу права вимоги до відповідача від первісного до нового кредитора за договором факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, оскільки додатки до договору є незаповненими та не містять підписів та печаток; відповідачем оплачено 8314 грн. процентів, 1462 грн. тіла кредиту, 1462 грн. комісії за обслуговування кредиту; комісію за обслуговування кредиту нараховано незаконно, оскільки таке нарахування суперечить ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; позивачем пропущено строк позовної давності.
Судом було здійснено наступні процесуальні дії:
Ухвалою від 02 липня 2025 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - залишено без руху надано позивачу строк для оформлення позовної заяви відповідно до вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України десять днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою від 24 липня 2025 року судом відкрито спрощене провадження у справі, залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», судове засідання з участю сторін призначено на 11 год. 00 хв. 13 серпня 2025 року. Роз'яснено відповідачу право в п'ятнадцятиденний строк з моменту вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви подати відзив на позовну заяву.
13 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 11 год. 30 хв. 13 жовтня 2025 року у зв'язку з першою неявкою відповідача та не закінченням строку для подачі відзиву. Також судом накладено на позивача штраф в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку не пізніше 2 (двох) днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку першого судового засідання.
13 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 14 год. 30 хв. 06 листопада 2025 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.
06 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 14 год. 30 хв. 27 листопада 2025 року за клопотанням представника відповідача.
27 листопада 2025 року розгляд справи не проводився у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
18 грудня 2025 року розгляд справи відкладено на 10 год. 00 хв. 19 січня 2026 року у зв'язку із задоволенням клопотання представниці позивача про відкладення справи.
19 січня 2026 року залишено без розгляду заяву позивача про скасування ухвали Бережанського районного суду від 13 серпня 2025 року в частині накладення штрафу на ТОВ «Факторинг партнерс», за клопотанням представниці позивача по справі оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 10 лютого 2026 року для отримання доказів від первісного кредитора.
10 лютого 2026 року судом відмовлено у прийнятті меморіальних ордерів як доказів по справі, у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк для їх подання та без поважних причин не подано разом з позовною заявою, по справі оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 06 березня 2026 року.
06 березня 2026 року за клопотанням представниці позивача справу відкладено на 14 год. 30 хв. 01 квітня 2026 року.
01 квітня 2026 року розгляд справи не проводилося у зв'язку з відсутністю секретаря судового засідання.
Внаслідок дослідження письмових доказів по справі судом встановлено такі фактичні обставини.
П.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з наведеного, у разі наведення судом обставин/фактичних даних, на які не посилається сторона, зокрема, позивач, буде давати підставу стверджувати, що суд самостійно відшукав та виклав обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п.2 ч.2); у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч.3).
Виходячи з наведеного, у разі розгляду судом підстав позовних вимог, які не були наведені у позовній заяві не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, що суд діяв непропорційно та в інтересах позивача.
Судом відповідно до викладених учасниками справи обставин, якими позивач та відповідач обґрунтовують свої вимоги та заперечення, виходячи з наданих доказів, судом було встановлено такі факти:
1) 01.11.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - споживач) в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 4606880 (далі - договір), який ОСОБА_1 підписав електронним підписом 2021-11-01 08:50:33, - одноразовим ідентифікатором R72210 надісланим на номер телефону НОМЕР_1 . Істотними умовами договору є:
- сума кредиту 15000,00 грн. (п. 1.2);
- строк кредиту 30 днів з 01.11.2021 (п. 1.3);
- загальні витрати споживача за кредитом пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 10500.00 грн. (п. 1.5). Комісія за надання кредиту - 1500.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом - 9000.00 грн. які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6.). Тип процентної ставки фіксована;
- кредитні кошти надаються споживачу шляхом переказу на картковий рахунок;
- споживач сплачує товариству комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату), вказаний у п. 1.4. (30 днів). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3., запропонована споживачу зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6. договору (п. 2.2); договором передбачено можливість пролонгації кредитування (п.2.3), зокрема, споживач може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій), таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли споживач продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (п. 2.3.1.2.);
- датою сплати заборгованості по кредиту/сплати комісії за управління та обслуговування кредиту вважається дата отримання товариством грошових коштів/інформаційного повідомлення від платіжної системи, через яку було здійснено переказ коштів, про здійснення відповідного переказу з посиланням на номер договору/ ідентифікаційний код особи споживача, за умови, що в подальшому грошове відшкодування за такою операцією надійшло на рахунок товариства (п. 2.6.);
- черговість погашення за договором не встановлена,
- вказане підтверджується копіями договору про споживчий кредит № 4606880 від 01.11.2021, паспортом споживчого кредиту № 4606880, анкети-заяви на кредит № 4606880 від 2021-11-01, довідки про ідентифікацію.
2) під час укладення договору ОСОБА_1 вказав такий номер мобільного телефону: НОМЕР_1 , - вказане підтверджується копіями договору про споживчий кредит № 4606880 від 01.11.2021 та анкети-заяви на кредит № 4606880 від 2021-11-01, довідки про ідентифікацію.
3) 2021.11.01 о 19:51 за допомогою сервісу «LIQPAY» ТОВ «Мілоан» перерахувало 15000,00 грн. на картку НОМЕР_4 з призначенням «Кошти згідно договору 4606880». Вказане підтверджується копією квитанції сервісу «LIQPAY», яку додано до справи.
4) відповідач на виконання умов договору здійснив платежі: 2021-12-02 в розмірі 3750,00 грн., (750,00 сплата тіла кредиту, 750,00 сплата комісії за управління та обслуговування кредиту, 2250,00 сплата процентів по кредиту), 2021-12-27 в розмірі 5476,00 грн., (4764,00 сплата процентів по кредиту, 712,00 сплата комісії за управління та обслуговування кредиту), 2021-12-27 в розмірі 2012,00 грн., (712,00 сплата тіла кредиту, 1300,00 сплата процентів по кредиту). Вказане підтверджується копією розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Мілоан», доданою до позовної заяви, а також відзивом.
5) відповідно до договору факторингу № 26-07/2024, укладеного 26 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (клієнтом) та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (фактором) право вимоги до відповідача за договором перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс». Вказане підтверджується договором факторингу № 26-07/2024, який належним чином підписано та завірено сторонами в електронній формі, реєстром прав вимоги до нього та платіжною інструкцією № 448090005 від 26 липня 2024 р.
6) товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» не здійснювало будь-яких нарахувань після отримання права вимоги до відповідача за договором факторингу, - вказане підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Факторинг партнерс», який доданий до справи.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, перерахованих в ст. 11 ЦК України, зокрема на підставі договорів.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст. ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.
Ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Ч. 8 ст. 11 Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону).
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем 01.11.2021 року було укладено договір про споживчий кредит № 4606880.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зважаючи на те, що суду надано докази надання товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідачу кредиту в розмірі 15000,00 грн. на виконання умов договору, у ОСОБА_1 виник обов'язок повернути кредит (грошові кошти) в розмірі 15000,00 грн. у встановлений в договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитом і комісію.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Позивач та його правопопередники визначали розмір заборгованості відповідача за договором у розмірі: 13538,00 грн. - заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 45904,22 грн. - заборгованості за нарахованими процентами (відсотками) на дату відступлення права вимоги, 1500,00 грн. заборгованість за комісіями.
Позивач обґрунтовував розрахунок заборгованості посиланням на погоджену між сторонами пролонгацію строку кредиту, при цьому позивач вказує, що нарахування процентів здійснювалось відповідно до умов договору в розмірі 2,00 відсотків від суми фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту: з 01.11.2021 по 01.12.2021; з 03.12.2021 по 09.12.2021; з 28.12.2021 по 03.01.2022, - в усі інші періоди нарахування процентів здійснювалось в розмірі 5,00 відсотків від суми фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту. Як підставу для застосування процентної в розмірі 2,00 відсотків від суми фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту в період з 03.12.2021 по 09.12.2021 та з 28.12.2021 по 03.01.2022 у абз. 5 та абз. 9 на сторінці 9 позовної заяви (в новій редакції) позивач відповідно вказує: «Так як 02.12.2021 року відповідачка здійснила часкове погашення заборгованості за кредитом строк кредитування було продовжено на пільгових умовах» та «Так як 27.12.2021 року відповідачка здійснила часкове погашення заборгованості за кредитом строк кредитування було продовжено на пільгових умовах». Інших обставин (підстав) пролонгації договору про споживчий кредит № 4606880, який був укладений 01.11.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , ніж передбачені в п. 2.3.1.2. цього договору, у позовній заяві не наведено.
Суд не може погодитися з аргументами позивача щодо нарахування процентів за договором з таких підстав.
ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» встановлено строк користування кредитом - 30 днів з 01.11.2021. При цьому, відсотки за користування кредитом ТОВ «Мілоан» у договорі, графіку платежів за договором та паспорті споживчого кредиту нараховано ОСОБА_1 , виходячи зі строку кредитування з 01.11.2021 року по 01.12.2021 року (30 днів).
У пункті 1.3 договору встановлено, що строк кредиту 30 днів. Процентна ставка на цей період 2.00% в день (п.1.5.2 договору).
Відповідно до пункту 2.3.1.1. договору сторони передбачили право позичальника продовжувати строк кредитування, однак позивач у позовній заяві на таку підставу пролонгації договору не посилається і не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі про таку підставу суду не заявив, у зв'язку з чим суд не має права посилатися на таку підставу (обставину), як таку, що підтверджує позовні вимоги позивача.
Згідно з паспортом споживчого кредиту відповідачу надано грошові кошти в кредит на період з 01.11.2021 року по 01.12.2021 року, сума кредиту - 15000,00 грн., загальні витрати за кредитом 10500,00 грн. комісія за надання кредиту - 1500,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом згідно п.1.3. договору (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 25500,00 грн.
В той же час згідно із п. 2.3.1.2. договору сторони погодили, що факт наявності у позичальника (споживача) заборгованості за кредитом, має наслідком продовження строку дії кредиту (пролонгації, продовження загального строку дії Договору).
Із копії розрахунку заборгованості здійсненого ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 4606880, вбачається, товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» проценти, нараховані після спливу 30 днів та у декілька разів (два і більше) перевищили заборгованість за наданим кредитом.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про захист споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.
Оскільки, такі умови договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору про споживчий кредит № 4606880 від 01.11.2021 щодо строку його дії - 30 днів згідно пункту 1.3 чи 104 дні як вказано у розрахунку , - тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).
Однак, товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавець нараховуючи заборгованість, виходило з іншого строку кредитування, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.
Крім того, зазначення в кредитному договорі різних строків кредитування призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в цьому випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за договором після закінчення строку дії договору (30 днів).
В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Враховуючи наведене, суд виходить з того, що, починаючи з 02.12.2021 року, в товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавця, було відсутнє право нараховувати проценти за договором про споживчий кредит № 4606880 від 01.11.2021.
Окремо слід відзначити, що невиконання зобов'язань або неналежне виконання договірних зобов'язань не може розглядатися як підстава продовження строку дії договору («відкладальна умова» в розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України), оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування), які визначений між сторонами згідно з договором, зокрема, 30 днів. Суд приходить до переконання, що п.2.3.1.2. договору прямо суперечить п.1.3. договору та паспорту споживчого кредиту та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.
Відповідач протягом строку дії договору платежів на його виконання не здійснював, товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідно до умов договору мало право на отримання від відповідача 25500,00 грн. (15000,00 грн. тіла кредиту + 1500,00 грн. комісії + 9000,00 грн. відсотків), після закінчення строку дії договору відповідач сплатив товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 11238,00 грн. (3750,00 грн. + 5476,00 грн. + 2012,00 грн.=11238,00 грн.), з яких: 1462,00 грн. останнє зарахувало як тіло кредиту (750,00+712,00 = 1462,00), 1462,00 грн. - комісії (750,00+712,00 = 1462,00), 8314,00 грн. - проценти (2250,00+4764,00+1300,00 = 8314,00). Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» не нараховувало відповідачеві інших платежів за договором, що підтверджується складеним ним розрахунком заборгованості. Таким чином, товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» належало право вимагати від відповідача сплати 14262,00 грн. (13538,00 грн. тіла кредиту (15000,00-1462,00 = 13538,00) + 38,00 грн. комісії (1500,00-1462,00 = 38,00) + 686,00 грн. процентів нарахованих за ставкою 2,00 % в день (п. 1.5.2. договору) за 30 днів (15000х2%х30 - 8314,00 = 686,00)), - заборгованості за договором про споживчий кредит № 4606880 від 01.11.2021.
Оскільки у відповідача на момент укладення договору факторингу № 26-07/2024 укладеного 26 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторнг партнерс», за договором про споживчий кредит № 4606880 від 01.11.2021 була заборгованість в розмірі 14262,00 грн., з яких 13538,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 38,00 грн. заборгованість по комісії, 686,00 грн. заборгованість по процентах, - то саме такий розмір заборгованості належить позивачу, як правонаступнику товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан».
Розглядаючи позовну заяву суд відхиляє, як такі, що не ґрунтуються на нормах права заперечення проти позову наведені у відзиві про те, що:
- позивачем не додано доказів переходу права вимоги до відповідача від первісного до нового кредитора за договором факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, оскільки додатки до договору є незаповненими та не містять підписів та печаток. Таке посилання суперечить доданій до справи копії договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, оскільки договір та додатки до нього підписані електронними підписами керівників сторін, які мають право діяти без доручення від імені юридичної особи та на них проставлено електронні печатки. Щодо додатків до вказаного договору, то вони не мають бути заповнені, оскільки такі додатки містять форму (шаблони) додатків, які складаються на виконання умов договору, підтвердженням чого є, зокрема, реєстр для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року (додаток №3 до договору) який містить заповнені відомості, підписаний електронними підписами та на ньому та проставлено електронні печатки;
- комісію за обслуговування кредиту нараховано незаконно, оскільки таке нарахування суперечить ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таке посилання не заслуговує на увагу, оскільки з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, в ч.2 ст. 8 цього Закону встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Окрім цього, відповідно до п. 10 ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися). Таким чином сам по собі факт встановлення комісії за договором про споживчий кредит не є незаконним, оскільки така комісія передбачена Законом України «Про споживче кредитування» і саме цей Закон підлягає застосування до правовідносин із споживчого кредитування, які виникли після 10 червня 2017 року;
- позивачем пропущено строк позовної давності. Таке посилання не відповідає дійсності, оскільки згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пп. 2 п. 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено п. 19 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. І лише Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, (на той час у цій справі уже було відкрито провадження) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності.
Враховуючи все вище наведене, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживче кредитування № 4606880 від 01.11.2021 в розмірі 14262,00 грн. (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні нуль копійок), з яких: 13538,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 38,00 грн. заборгованість по комісії, 686,00 грн. заборгованість по процентах, - в решті позову слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 203, 204, 207, 509, 526, 530, 549, 610, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 18 Закону України «Про захист споживачів», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 12, 13, 43, 49, 76, 80-82, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», - 14262,00 грн. (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні нуль копійок) заборгованості за договором про споживче кредитування № 4606880 від 01.11.2021 та 566,84 грн. (п'ятсот шістдесят шість гривень вісімдесят чотири копійки) сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків на його апеляційне оскарження.
Відомості про позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місцезнаходження: вул. Єжи Гедройця, 6, офіс 521, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42640371.
Відомості про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», місцезнаходження: вул. Багговутівська, 17/21, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40484607.
Відомості про відповідача: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .