Справа № 646/5089/26
Провадження № 2-о/646/123/2026
05 травня 2026 року м.Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Чорна Б.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великобурлуцька селищна рада Куп'янського району Харківської області про встановлення факту родинних відносин,
Заявниця звернулася до суду з заявою, в якій просить про встановлення факту родинних відносин.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою визначено суддю Чорну Б.М.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до положень ч.1 ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Відповідно до ч.2.ст.318 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Судом встановлено, що заяву подано без додержанням вимог ст. 318 ЦПК України, оскільки заявником в заяві про встановлення факту родинних відносин не зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та не додано доказів на підтвердження неможливості відновлення (одержання) втрачених документів.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Заявником в заяві вказано про отримання право на оформлення спадщини за законом, однак з даною метою, чинним законодавством вимагається подання документів, що підтверджують факт споріднення. Як вбачається із заяви померла баба заявника, разом з тим вказано, що останній звертається до суду із даною заявою з метою отримання права на спадщину за законом, що належала на праві приватної власності батькам заявника. В зв'язку з чим, суду неможливо зрозуміти після смерті кого із батьків заявник не може оформити спадщину і яку.
В заяві не вказано, чи є інші спадкоємці після смерті батьків чи баби, діда заявника.
В зв'язку з вищевикладеним неможливо з'ясувати чи має місце спір про право.
Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. З ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду
Частиною 4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Усі дані про заінтересовану особу повинні відповідати вимогам п 2 ч З ст. 175 ЦПК України.
Також суд зазначає, що до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Заявником вказано заінтересованою особою лише Великобурлуцьку селищну раду Куп'янського району Харківської області, проте не роз'яснено, які у неї виникають спадкові права саме на майно спадкодавців і з яких підстав вона залучені, в розумінні ст. 294 ЦПК України.
Отже, в порушення вимог ч. 3 ст. 177 ЦПК України, з урахуванням вимог частин 1, 3, 4 ст. 53 ЦПК України, заявник не зазначає, на яких підставах зазначену особу, вказану в заяві, належить залучити до участі у справі.
Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175, 177, 318 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини ( копії свідоцтв про смерть, звернення до приватного нотаріуса ( постанова про відмову у прийнятті заяви з підстав вказаних в заяві ), відкриття спадкової справи, відсутність інших спадкоємців, наявність спадкового майна та ін.. ); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів що мають юридичне значення», залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.
Відповідно до листа Верховного суду від 01.01.2012 « Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом, і для яких у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб.
Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
Заявник скеровуючи заяву до суду зазначає, що звертається у порядку ст. 315-316 ЦПК України.
Так, відповідно до ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
З роз'яснень, які містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати у тому числі і загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви.
Згідно з п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
В п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз'яснено, що при розгляді справ про спадкування слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
У заяві заявник просить встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак до заяви не додано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутньої можливості встановлення родинних відносин між останніми, так як не надані відповідні документи, що підтверджують родинний зв'язок заявника з спадкодавцем.
Тому заявнику необхідно надати суду постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії з підстав не надання відповідних документів, що підтверджують родинний зв'язок заявника з спадкодавцем.
Таким чином, заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 318 цього Кодексу.
При цьому заявник не конкретизує які дії юридичного характеру він не може здійснити без встановлення факту родинних відносин, не вказує відомостей про наявність або відсутність спадкової справи та місце її відкриття, наявність або відсутність інших спадкоємців, а також про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи викладене, заявнику необхідно уточнити свої вимоги щодо встановлення даного факту, суб'єктний склад даної заяви та обґрунтування поданої заяви в цілому.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення": вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.
Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.
У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
КЦС ВС у постанові КЦС ВС від 30.11.2023 у справі № 569/4466/23 зазначив, що у справах окремого провадження не застосовуються положення про змагальність (ст. 12 ЦПК) та межі судового розгляду (ст. 13 ЦПК). Натомість суд наділений повноваженнями з власної ініціативи витребувати необхідні докази.
Водночас обов'язок додавати докази разом із заявою законодавець встановлює лише у визначених випадках. Прикладом є ч. 2 ст. 318 ЦПК, яка прямо вимагає подання доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявником ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин не виконано вимоги ст.318 ЦПК України.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 , «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 , «Мельник проти України» від 28.03.2006.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07,1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Отже, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявника строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 315-318, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великобурлуцька селищна рада Куп'янського району Харківської області про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків тривалістю 5 (п'ять) днів з дня отримання останнім копії ухвали суду.
Роз'яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута останній, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Копію ухвали суду надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст; 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Б.М.Чорна