Справа №339/125/26
41
2/339/143/26
05 травня 2026 року м. Болехів
Болехівський міський суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді Сметанюка В.Б.,
секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором № 200146041 від 14.11.2014 в загальному розмірі 33582,31 грн, яка складається з: суми заборгованості - 25663,13 грн, суми інфляційних втрат - 5611,61 грн, суми 3 % річних - 2307,57 грн, а також суму сплаченого судового збору та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200146041 щодо кредитування.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, в тому числі і за Кредитним договором № 200146041, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк, тому станом на 15.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 25663,13 грн, з яких: 8128,92 грн - заборгованість за кредитом та 17534,21 грн - заборгованість за відсотками, які і просить стягнути позивач.
Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Окрім цього, просить стягнути суму збитків з урахуванням 3 % річних 2307,57 грн та суму інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань 5611,61 грн.
Враховуючи викладене, просить поновити строк позовної давності для подання позовної заяви та задоволити позовні вимоги.
23.04.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вказала, що позивач звернувся до суду з безпідставним та необґрунтованим позовом, відтак просила відмовити в його задоволенні.
У судове засідання представник позивача не з'явився, безпосередньо у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі та позов задоволити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала клопотання про розгялд справи без її участі, в позові відмовити.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення представника позивача, заперечення відповідачки, викладені у відзиві, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 підписано заяву (оферту) № 200146041 щодо кредитування.
Відповідно до умов Заяви (оферти) клієнт пропонує укласти банку договори на умовах, викладених в Заяві та Умовах надання і обслуговування кредитів ПАТ «Банк Михайлівський», в рамках яких просить:
1.1. відкрити рахунок, що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору;
1.2. надати кредит в сумі, зазначеній в графі «Сума кредиту», шляхом зарахування суми кредиту на рахунок;
1.3. в день надання кредиту утримати з рахунку комісію за видачу кредиту в сумі 151,37 грн;
1.4. просив банк активувати послугу SMS-сервіс в рамках кредитного договору;
1.5. просив підключити послугу Інтернет-банкінгу в рамках кредитного договору.
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.
Пунктом 2 договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року визначено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуває всі права кредитора за кредитними договорами в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16 цього договору (зокрема, підписання договору сторонами), але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору.
На виконання вимог п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило на користь ПАТ «Банк Михайлівський» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року, переможцем яких стало ТОВ «Діджи Фінанс», у розмірі 5307308,39 грн.
З копії Витягу реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020 встановлено, що до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 200146041 від 14.11.2014.
Також в матеріалах справи наявна постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 в справі № 910/11298/16, якою апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. Вирішено питання про судові витрати.
Судовими рішеннями в господарській справі № 910/11298/16 встановлено, що 19.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» (клієнт) і ТОВ «ФК «Плеяда» (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників).
20.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Уповноваженою особою, згідно з наказом від 24.05.2016 № 27/1 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк Михайлівський».
30.05.2016 згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.
09.06.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» направив ТОВ «ФК «Плеяда» повідомлення про нікчемність правочинів від 01.06.2016 № 05-53, в якому зазначило про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи, але ТОВ «ФК «Плеяда» у листі від 08.07.2016 № 1-08-07/16 повідомив банк про те, що не погоджується із визнанням договорів нікчемними, вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки законних підстав для визнання договорів нікчемними не має.
В матеріалах справи міститься постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 66483131, в якому приватним виконавцем Пиць А.А. постановлено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16, виданого Господарським судом міста Києва 12.07.2021 року закінчити.
Також позивачем надані виписки ПАТ «Банк Михайлівський» по особовому рахунку ОСОБА_1 .
Таким чином, у позовній заяві позивач посилається на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за договором № 200146041 від 14.11.2014.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що на підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 14.11.2014 позивачем надано суду копію заяви (оферти) №200146041 від 14.11.2014 року, яку підписано останньою.
Однак, умов щодо надання кредиту, строку кредитування, плати за користування кредитом, вказана заява (оферта) не містить.
Копія кредитного договору № 200146041 від 14.11.2014, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутня.
Будь-яких первинних документів щодо встановлення ліміту кредитування, погашення кредиту до позовної заяви не додано.
Докази видачі на користь ОСОБА_1 кредиту в конкретній сумі в матеріалах справи відсутні.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» не було надано як і самого кредитного договору, права за якими набуто позивачем за договором факторингу, так і первинних документів, які би засвідчили, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачці в розмірах, що передбачені договором, а відповідачка ці кошти отримала.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Наявна в матеріалах справи виписка по особовому рахунку за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, зокрема за відповідними рахунками, сформована з 23.05.2016 року, а не з часу укладення кредитного договору 14.11.2014, а тому з'ясувати суму наданого кредиту та дати початку строку кредитування є неможливим.
Вище вказана виписка не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування).
Виписка по рахунку, на яку посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначена виписка з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позикодавцем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
У той же час розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідачки за укладеним кредитним договором, як і самого кредитного договору, позивачем суду не надано.
При цьому, як вже було зазначено, позивач самостійно скористався наданими процесуальними правами, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).
За обставин не доведення позивачем факту існування кредитних правовідносин, розміру заборгованості та порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Що стосується посилань позивача на сплив позовної давності та клопотання про її поновлення, суд зазначає, що з огляду на висновки про недоведеність самого факту боргу та його розміру, вирішення питання щодо строків позовної давності не впливає на результат розгляду справи. У разі відсутності належних доказів існування зобов'язання та боргу в заявленому розмірі, позовні вимоги підлягають відмові як необґрунтовані, незалежно від того, чи сплив строк позовної давності, чи ні.
З огляду на вищевикладене, суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 ЦК України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», що знаходиться за адресою 07406, вул. Симона Петрлюри, 21/1, м. Бровари Київської області, ЄДРПОУ 42649746.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя В.Б. Сметанюк