( з а о ч н е )
Справа №338/359/26
Провадження №2/338/573/26
05 травня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що шлюб між нею та відповідачем зареєстрований 22 квітня 2017 року в Богородчанському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 40. У них є двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є неповнолітніми. Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, у них часто виникали непорозуміння й суперечки через різні погляди на сімейне життя та несумісність характерів, тому вони припинили спільне проживання. Вважає, що шлюб носить формальний характер тому є підстави для його розірвання. Просить позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
У судове засідання позивачка не з'явилася, у поданій заяві клопотала про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала у повному обсязі, не заперечила проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. У зв'язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 22 квітня 2017 року в Богородчанському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 40. У сторін є двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є неповнолітніми та проживають з матір'ю.
Відповідно до ст. 104, 110 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч.2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач в судове засідання не з'явився, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки. Стосунки, які існують між подружжям виключають можливість збереження сім'ї, а тому шлюб слід розірвати.
Беручи до уваги сукупність досліджених та перевірених у справі доказів, суд вважає позов обґрунтованим, а тому його слід задовольнити повністю.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Звертаючись до суду з цим позовом позивачка сплатила 1331,20 грн судового збору, які слід стягнути на її користь з відповідача.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачкою до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги від 10.03.2026 року, квитанцію №093926 від 10.03.2026 року, відповідно до яких загальна сума витрат на оплату допомоги адвоката складає 5000 грн.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Приймаючи додаткове рішення суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зроблений в постанові від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19 про те, що відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на таку допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також, що п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19; Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що позов задоволено, позивачкою під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу адвоката, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо). На переконання суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 2000 грн, що буде співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
На підставі викладеного, ст. 24, 104 - 113 СК України, керуючись ст.133, 141, 280-285 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 22 квітня 2017 року в Богородчанському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 40.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору та 2000 грн витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий О. А. Шишко