Справа № 196/1467/25
№ провадження 6/196/27/2026
28.04.2026 с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської? ? області у складі:
головуючого судді:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Костюкова Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення у цивільній справі №196/1467/25 за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
? ? ?
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення у цивільній справі №196/1467/25 за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вищезазначеної заяви заявниця зазначає, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року у справі №196/1467/25 позов Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" про стягнення заборгованість по кредитному договору № б/н від 20.08.2021 року станом на 11.11.2025 року в розмірі? ? 30 780,96грн., яка складається із: 26 672,65 грн. заборгованість за кредитом; 4 108,31 грн. заборгованість по відсоткам, задоволено повністю, а також з неї стягнуто витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. Зазначає, що на даний час не має доходів, перебуває на обліку в службі зайнятості. Через тяжкий стан здоров'я вона не має можливості працювати та сплачувати заборгованість. Вона намагалася погодити погашення боргу з банком та отримати реструктуризацію, проте банк відмовився враховувати її обставини. Посилаючись на вказані обставини та остаточно визначившись з вимогами, просить суд розстрочити виконання рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 у справі №196/1467/25 шляхом погашення щомісячно загальної суми заборгованості рівними частинами по 500,00 грн. до повного погашення заборгованості.
Заявниця ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про розгляд заяви про розстрочення рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.02.2026 у її відсутність та просила задовольнити заяву про розстрочення в повному обсязі.
Представник Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву, додані до неї документи, матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, 24 лютого 2026 року рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі № 196/1467/25 позов Позов Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "АКЦЕНТ - БАНК" заборгованість по кредитному договору № б/н від 20.08.2021 року станом на 11.11.2025 року в розмірі? ? 30 780,96грн., яка складається із: 26 672,65 грн. заборгованість за кредитом; 4 108,31 грн. заборгованість по відсоткам. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "АКЦЕНТ - БАНК"? ? судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі “Шмалько проти України» (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і , водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду».
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справі “Горнсбі проти Греції».
У рішенні від 17 травня 2005 року по справі “Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі “Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі “Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 435 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України “Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є не будь-які складнощі у життєвому становищі боржника, а виключно виняткові обставини, які суттєво та визначально впливають на саму можливість виконання рішення, тобто істотно ускладнюють його виконання або взагалі роблять його неможливим.
Поміж тим, заявницею не надано доказів та не наведено будь-яких обставин, які мають характер особливих або виняткових, а ті обставини, на які посилається заявниця, не носять такого характеру.
Посилання заявниці про залежність виконання судового рішення від її майнового стану не може бути прийняте до уваги, адже згідно з ч.2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язань.
Доказів на підтвердження того, що погіршення стану її здоров'я є настільки істотним, що унеможливить виконання судового рішення, крім посилань на відсутність доходів та перебування на обліку в службі зайнятості, заявницею суду не надано.
Матеріали справи взагалі не містять доказів на підтвердження наявності у заявниці виняткових обставин, які б виключали можливість належного виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, наведені заявницею обставини не є підставою для розстрочення виконання рішення в розумінні статті 435 ЦПК України.
Більш того, заявниця просить розстрочити їй виконання рішення до повного погашення заборгованості, що не відповідає вимогам ч.5 ст.435 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з принципів верховенства права та обов'язковості виконання судових рішень, недоведеності та необгрунтованості наведених заявницею доводів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.247, 258, 260, 261, 353, 354, 355, 435 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення у цивільній справі №196/1467/25 за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.? ? ?
Повний текст ухвали складено 04.05.2026.
? ? ? ? ? ? ? Суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков