Справа № 204/12893/25
Провадження № 2-а/204/13/26
05 травня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
03 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , із вимогами про скасування постанови про адміністративне правопорушення, (а. с. 1-4 та на звороті).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 квітня 2025 року відносно нього винесено постанову № у/3322/2, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 гривень. Вказує, що з даною постановою він не згоден, оскільки вважає її необґрунтованою, незаконною та складеною з порушенням норм КУпАП, через те, що вона не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Стверджує, що про розгляд справи його не було повідомлено, а копію постанови йому не було вручено, на його адресу не надіслано. Про існування виконавчого провадження відкритого за заявою відповідача йому стало відомо випадково. Тому, прохає суд визнати вищевказану постанову протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 13 - 14).
25 грудня 2025 року, недоліки зазначені в ухвалі суду від 09 грудня 2025 року, позивачем усунуто (а. с. 17-31).
Ухвалою суду від 14 січня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 32), копія якої надіслана учасникам справи 14 січня 2026 року за вихідним № 778/26-вих/2-а/204/13/26 (а. с. 33).
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 45-46).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про залишення без задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 11 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № у/3322/2 (а. с. 5 та на звороті), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення ту вигляді штрафу у сумі 17 000 гривень.
Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 02 квітня 2025 року о 00 годині 25 хвилин посадовою особою в ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено факт порушення вимог чинного законодавства військовозобов'язаним, а саме: Закону України «Про оборону України» та абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до вимог п. п. 1 п. 2 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, тобто у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно. Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , станом на 17 липня 2024 року не виконав вимогу чинного законодавства та не уточнив свої персональні дані. Чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В діях військовозобов'язаного наявний склад адміністративного правопорушення, який підтверджений належними доказами (інформація з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів). Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24 лютого 2022 року й донині діє особливий період в умовах правового режиму воєнного стану, тому за порушення в особливий період Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачена адміністративна відповідальність за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП. Встановлено, що військовозобов'язаний був належним чином повідомлений про розгляд справи та прибув, обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 35 КУпАП не має та не виявлено обставин, що пом'якшують відповідальність відповідно до вимог ст. 34 КУпАП, а також майновий стан.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Відомості про вручення вказаної копії постанови позивачу в останній відсутні. Натомість в ній зазначено, що таку копію надіслано позивачу 11 квітня 2025 року. Також зазначено дату набрання чинності вказаною постановою - 21 квітня 2025 року та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання 21 липня 2025 року.
16 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 на адресу Довгинцівського ВДВС у м. Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скеровано заяву про прийняття до примусового виконання вищевказаної постанови (а. с. 5).
03 липня 2025 року старшим державним виконавцем Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чумановою Н.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 № уп/3722/2 від 11 квітня 2025 року (а. с. 6) щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 34 000 гривень.
З копії паспорту громадянина України № НОМЕР_1 позивача (а. с. 7) та витягу Криворізької територіальної громади № 2025/018228640 від 05 грудня 2025 року (а. с. 27) убачається, що позивач з 12 жовтня 2016 року та дотепер зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Нормами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій aбo в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням aбo мас визначений строк.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
За приписами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами ч. 1 ст. 106 Конституції України, з-поміж іншого, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Приписами ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
В свою чергу, суд зазначає, що ч. 10 ст. 1 Закону України від «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону України в «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18 травня 2024 року.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 38 Закону України від «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно з вимогами ст. 42 Закону України від «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, відповідно до вимог ч. 10 ст. 1 Закону України від «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Так, підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
При цьому вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни, які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), зокрема: шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу, яка зазначена на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку; шляхом повідомлення на офіційний номер телефону, який зазначений на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Як вбачається з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній у період з 18 травня 2024 року по 16 липень 2024 року включно, тобто протягом 60 днів, на виконання вимог абзацу шостого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не уточнив свої облікові дані у будь-який передбачений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» спосіб (через центри надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження).
Доказів зворотного позивачем суду не надано.
Таким чином, інкриміноване позивачу правопорушення було вчинене ним після 19 травня 2024 року, тобто після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210-1 КУпАП було доповнено частиною третьою, при цьому саме з 19 травня 2024 року у позивача виник обов'язок оновити протягом 60 днів свої облікові та персональні дані.
Суд зазначає, що частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
При цьому, приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Проте примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Отже, як зазначено вище, ч. 10 ст. 1 Закону України від «Про військовий обов'язок і військову службу» з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов'язані уточнити протягом встановленого шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів ані своєчасного уточнення ним облікових (персональних) даних в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року в будь-який із передбачених чинним законодавством способом; ані доказів того, що він не був належним чином повідомлений про складання протоколу та винесення щодо нього оскаржуваної постанови (при тому, що в останній зазначено про те, що він не лише був належним чином повідомленій, а й прибув); ані доказів того, що вказану постанову ним отримано у ВДВС та коли саме; ані власне доказів протиправності винесеної постанови чи порушення вимог статей КУпАП під час її винесення.
З огляду на викладене, суд доходить переконливого висновку про те, що позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього в силу правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, а відтак оскаржувана постанова прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.
Щодо доводів відповідача про те, що він не є належним відповідачем у справі, суд зазначає наступне.
Постановою КМУ № 154 від 23 лютого 2022 року затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до вимог п. 7 Загальних питань вказаного Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Так, оскаржена позивачем постанова прийнята районним ТЦК та СП, який відповідно до вказаної норми є відокремленим підрозділом відповідача. Доказів про те, що відокремлений підрозділ відповідача є юридичною особою, суду надано не було. Таким чином доводи відповідач про те, що він не є належним відповідачем є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу суду.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 № у/3322/2 від 11 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 гривень.
На виконання вимог ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір суд відносить на рахунок позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна