05 травня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового засідання: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.04.2026 року в кримінальному провадженні №12026262020000769,
Ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.04.2026 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7 та застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тисмениця, Тисменицького району, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.40 год. 28 червня 2026 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_8 , обов'язків, передбачених КПК України, визначено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 000 000 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
В разі внесення застави та звільнення підозрюваного з-під варти, покладено на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України та роз'яснено, що він має виконувати обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
На думку апелянта, органом досудового розслідування не надано достатніх доказів причетності ОСОБА_8 саме до організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Так, свідки вказували на ОСОБА_8 виключно, як на водія,
ЄУНСС 715/935/26 НП 11сс/822/183/26 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9
який їх перевозив та доставляв їжу.
Зауважує, що ОСОБА_8 офіційно зареєстрований у сервісах таксі та здійснює діяльність з перевезення пасажирів.
Вказував, що ризики, на які посилалась сторона обвинувачення, є непідтвердженими та мають виключно формальний характер. Не було наведено жодних обставин, які б свідчили про намір підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування. Підозрюваний має постійне місце проживання, має родину та міцні соціальні зв'язки.
Також зазначав, що на розгляді Глибоцького районного суду перебуває інше кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за аналогічною статтею, і останній належним чином виконує покладені на нього обов'язки.
Посилання прокурора на ризик продовження злочинної діяльності вважає загальним та декларативним твердженням, як і ризик незаконного впливу на свідків.
Апелянт вказував, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю ІІІ групи, потребує медичного нагляду та належного контролю за станом свого здоров'я, займається волонтерською діяльністю, на його утриманні перебувають хворі батьки.
Зазначав також, що визначений розмір застави є очевидно непомірним для підозрюваного та членів його сім'ї, що унеможливлює її внесення.
На думку апелянта, застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу з покладенням на нього процесуальних обов'язків забезпечить його належну процесуальну поведінку та унеможливить ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, захисника, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні заявлених вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
З матеріалів судового провадження вбачається, що відділом СУ ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026262020000769 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на отримання доходу внаслідок незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_10 за попередньою злочинною змовою із ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, розробили план незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України до республіки Румунія поза межами діючих пунктів пропуску, за грошову винагороду.
Реалізовуючи вказаний вище умисел, у період часу з грудня 2026 року по 22 березня 2026 року ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, підшукали ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , яким виїзд за межі території України в період дії воєнного стану обмежено, та організували їх незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску за грошову винагороду та матеріальні цінності.
29.04.2026 р. ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч.3 КК України, а саме: в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Санкція вказаного злочину передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 9-ти років з конфіскацією майна.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення, наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 ; даними протоколів пред'явлення для впізнання особи по фотознімка із свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , даними протоколів огляду мобільних пристроїв ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , а також іншими доказами. Надані стороною обвинувачення докази на даний час є достатніми для висновку про обґрунтованість повідомлення про підозру, предявленого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розглядусправи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив, що причетність ОСОБА_8 до інкримінованого злочину, повідомлення про підозру, в якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та вірно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які у значній кількості приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин.
При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або судовому розгляду.
З даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 вбачається, що він раніше не судимий, одружений, офіційно не працевлаштований.
Врахувавши дані про особу підозрюваного, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_21 , а саме, що він своїми діями допомагав особам чоловічої статі призовного віку незаконно перетнути державний кордон України в період, коли на території України оголошено воєнний стан у зв'язку з повномасштабною агресією росії, а також те, що підозрюваний не підлягає мобілізації, оскільки є особою з інвалідністю ІІІ групи та може безперешкодно перетнути державний кордон, а також що йому відомі можливі маршрути незаконного перетину державного кордону України, колегія суддів вважає, що усвідомлюючи наслідки, які можуть для нього настати за вчинення інкримінованого йому злочину, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, він може вчиняти дії, передбачені ст. 177 КПК України, які полягають в можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших осіб.
Крім того, як було встановлено слідчим суддею та зазначено апелянтом, на даний час в Глибоцькому районному суді на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 за ст. 332 ч. 3 КК України, що також підтверджує наявність ризиків, вказаних в клопотанні слідчого та свідчить про те, що застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу або застави у меншому розмірі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування та судового розгляду, в тому числі і щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
А тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що наявність вказаних у клопотанні слідчого ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не підтверджено належними доказами, є необґрунтованими.
Що стосується доводів апелянта про непомірний розмір застави, то на переконання колегії суддів, з урахуванням доведених у судовому засіданні ризиків, обставин вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, сум коштів, які отримували ОСОБА_8 та інші особи за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, саме запобіжний захід у виді застави у визначеному слідчим суддею розмірі у даному конкретному випадку, є достатнім для запобіганню вказаним вище ризикам та виконанню покладених на ОСОБА_8 обов'язків.
При цьому рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
І на думку колегії суддів, саме такий розмір застави є справедливим та здатним забезпечити стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів і не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного та таким, що суперечить положенням ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів захисника про стан здоров'я ОСОБА_22 , то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки апелянтом не надано медичних висновків чи інших об'єктивних даних про неможливість підозрюваного перебувати в умовах слідчого ізолятора.
Крім того, особи, які утримуються під вартою, вправі звернутися до лікаря медичної частини СІЗО з метою отримання необхідної медичної допомоги.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував всі обставини кримінального провадження та вимоги КПК України та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Підстав для скасування ухвали слідчого судді та обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту немає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 відмовити, а ухвалу слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2026 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя