Справа №953/7731/24 Слідчий суддя: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/534/26
Категорія: на ухвалу слідчого судді
29 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в режимі відеоконференції, судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2026 року стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 , 1979 року народження, запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком на 37 днів, до 13 травня 2026 року, та визначено розмір застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді змінити, визначивши розмір застави у мінімальному розмірі, а саме: 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт в нічний час доби або особисте зобов'язання з покладенням ряду обов'язків.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що стороною обвинувачення не доведені передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики:
-переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки наявність цього ризику обґрунтована лише тяжкістю інкримінованого злочину;
-незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки жоден із свідків не вказав на здійснення впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_6 ;
-вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Вважає, що слідчим суддею необґрунтовано визначено розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 , який є завідомо непомірним для останнього.
Наголошує, що іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні були визначені розміри застави у значно меншому розмірі, зокрема і організатору у цьому кримінальному правопорушенні. Вважає невиправданим застосування до особи, чия роль у вчиненні злочину є меншою, ніж інших підозрюваних, найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням максимального розміру застави.
Зазначає, що слідчий суддя не надав належної оцінки всім обставинам, передбаченим ст.178 КПК України, зокрема: підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має вищу освіту, професію, соціально адаптований, має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває хворий батько. Вказує на наявність у нього інфекційного захворювання - вірусного гепатиту С, що унеможливлює здійснення належного лікування в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, подав клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, підозрюваного, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за яке може бути призначено покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався слідчий суддя в ухвалі.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме у незаконному виробництві та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах, - на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, під час воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також до неналежного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Додатково наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду підтверджується тими фактами, що підозрюваний ОСОБА_6 неодружений, не має неповнолітніх дітей на утриманні, непрацевлаштований, а отже позбавлений офіційних джерел доходу.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано встановлено наявність ризику впливу на свідків та інших підозрюваних, який полягає у можливості застосування незаконного впливу на них з боку підозрюваного, оскільки цей ризик продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом.
Колегія суддів також погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження інкримінованого, про що свідчить відсутність у підозрюваного офіційного працевлаштування, а отже і законних джерел доходу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1,3,5 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Щодо посилань захисника в апеляційній скарзі на те, що слідчим суддею не враховано, що підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має вищу освіту, професію, соціально адаптований, має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває хворий батько, - то в даному конкретному випадку ці обставини недостатньо свідчать про можливість належного виконання підозрюваним своїх процесуальних прав та обов'язків, в разі обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
Щодо посилань захисника на визначення підозрюваному непомірного розміру застави, колегія судів зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно положень до ст.182 КПК України, слідчий суддя, при визначенні розміру застави, врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом підозрюваного, особистими даними про його особу та визначив розмір застави відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, саме в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Колегія суддів погоджується, що обраний розмір застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативний запобіжний захід, буде достатнім для забезпечення належного виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Щодо посилань захисника в апеляційній скарзі на наявність у ОСОБА_6 інфекціного захворювання - вірусного гепатиту С, то колегія суддів вважає зазначене необґрунтованим, оскільки відомостей про неможливість надання останньому належного лікування в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» не надано.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2026 року стосовно підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: