Справа № 353/898/24
Провадження № 11-кп/4808/216/26
Категорія ст. 286-1 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
29 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
представника потерпілої ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Тисменицького районного суду від 30 січня 2026 року, відносно ОСОБА_9 за ч.2 ст. 286-1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підвербівці, Тлумацького району Івано - Франківської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок Тисменицького районного суду від 30.01.2026 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Зазначає, що призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 за ч.2 ст. 286-1 КК України, суд першої інстанції не вказав, які саме обставини справи або дані про особу він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, тим самим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
При призначені покарання суд першої інстанції визнав пом'якшуючими обставинами - щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування матеріальної шкоди. Дані обставини судом визнано такими, що дають підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення покарання не зазначеного в санкції ч.2 ст. 286-1 КК України, однак належним чином не враховано суспільну небезпеку скоєного, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України є тяжким.
Окрім цього звертає увагу суду на те, що на момент скерування обвинувального акту до суду обвинувачений не намагався виправити наслідки вчиненого, не сприяв у розкритті кримінального правопорушення та відмовлявся від дачі показів, що не узгоджується з зазначеними мотивами стосовно визначення щирого каяття. Також зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_9 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом, чим поставив у небезпеку не лише своє життя, а й інших учасників дорожнього руху.
Просить вирок Тисменицького районного суду від 30.01.2026 року щодо ОСОБА_9 за ч.2 ст. 286-1 КК України скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років. В решті вирок залишити без змін.
Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки призначене покарання його підзахисному є суворим - пов'язане з ізоляцією, не відповідає вимогам індивідуалізації та принципам ст.50,65 КК України, не враховує особу обвинуваченого, його похилий вік, сукупність тяжких хронічних захворювань і фактичну неможливість відбування покарання.
Звертає увагу суду на те, що після проголошення вироку стан здоров'я ОСОБА_9 значно погіршився, у зв'язку із чим здійснювався виїзд швидкої медичної допомоги та проводилася подальша госпіталізація.
19.02.2026 року висновком лікарської консультативної комісії №1 встановлено наявність порушень функцій організму, через які ОСОБА_9 не може самостійно пересуватися, не здатен до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду, що є загалом підставою для звільнення від відбування покарання.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, є пенсіонером, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся, просив вибачення у потерпілої, повністю відшкодував заподіяну матеріальну та моральну шкоду, за станом здоров'я знаходиться під спостереженням сімейного лікаря та профілактичних медичних спеціалістів. Діагноз: ІХС, кардіосклероз дифузний. Гіпертонічна хвороба ІІ ступеню. Облітеруючий атеросклероз судин правої нижньої кінцівки. Гангрена ІVступеню правої стопи, хронічна ішемія правої нижньої кінцівки.
Просить вирок Тисменицького районного суду від 30.01.2026 року змінити - звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання за хворобою на підставі ч.2 ст. 84 КК України.
Потерпіла ОСОБА_10 в поданій апеляційній скарзі вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є незаконним, необгрунтованим, занадто м'яким, оскільки постановлено без урахування тяжкості злочину, характеру правопорушення та інших обставин справи.
Крім цього, зазначає, що присудження їй відшкодування моральної шкоди в розмірі 128 965 грн. 17 коп. не відповідає ступеню вини обвинуваченого, характеру правопорушення, глибини її фізичних та душевних страждань як потерпілої та є явно заниженими.
Суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 не врахував грубі порушення допущені обвинуваченим Правил дорожнього руху, внаслідок чого їй було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Також звертає увагу апеляційного суду на те, що обвинувачений ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування та під час розгляду справи в суді першої інстанції не попросив у неї пробачення за скоєне. Вибачення перед нею ОСОБА_9 попросив тільки під час судових дебатів 27.01.2026 року, тобто через півтора року після дорожньо - транспортної пригоди.
Щодо цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди зазначає, що суд не вірно оцінив дослідженні в судовому засіданні докази щодо обґрунтування розміру завданої моральної шкоди. Так, унаслідок дорожньо - транспортної пригоди вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення, а також тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'ю і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
В період з 09.07.2024 року по 04.09.2024 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано - Франківської обласної ради». В подальшому на стаціонарному лікуванню в КНП «Тлумацька центральна міська лікарня» з 04.09.2024 року по 10.09.2024 року та з 27.12.2024 року по 17.01.2025 року, після чого протягом декількох місяців лікувалася амбулаторно.
Щодо вирішення судом витрат на правничу допомогу зазначає наступне. Між нею, ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_11 , 21.03.2025 року укладено договір про надання правничої (правової) допомоги у даному кримінальному провадженні та визначено фіксований розмір гонорару у сумі 40 000 гривень. Вказує, що нею документально підтвердженні понесені судові витрати на правничу допомогу. Однак, суд в оскарженому вироку не навів переконливих аргументів щодо не співмірності витрат на правову допомогу.
Просить вирок Тисменицького районного суду від 30 січня 2026 року щодо ОСОБА_9 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 , задовольнити повністю.
Також потерпілою ОСОБА_10 подано заперечення на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 , вважає її безпідставною та необгрунтованою.
Зазначає, що судом першої інстанції при призначені покарання обвинуваченому було враховано обставини, які пом'якшують покарання, а саме : щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування матеріальної шкоди і особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, похилого віку, хворіє на гіпертонічну хворобу, гангрену нижньої правої кінцівки, відсутність обтяжуючих обставин, на прохання обвинуваченого його дочка протягом тривалого часу здійснювала догляд за потерпілою у лікувальному закладі та несла відповідні витрати на лікування ОСОБА_10 .
Наявність хвороб у обвинуваченого ОСОБА_9 не перешкоджатиме відбуванню покарання в місцях позбавлення волі й отриманню належної медичної допомоги.
Просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначено йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортирними засобами строком на 5 (п'ять) років.
В строк призначеного ОСОБА_9 покарання відповідно до ст.72 КК України зарахувати термін його затримання з 09.07.2024 року по 10.07.2024 року включно, виходячи з того, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає однин день позбавлення волі та термін перебування під цілодобовим домашнім арештом з 11.07.2024 року до 11.09.2024 року, виходячи з того, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 вказано рахувати з моменту фактичного його затримання у зв'язку з виконанням вироку.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 6 815 грн. 52 коп. витрат на проведення судових експертиз.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_10 128 965 грн. 17 коп. - заподіяної моральної шкоди та 20 000 грн. - витрат на правничу допомогу.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої майну, закрито.
Судом встановлено, що 09.07.2024 близько 09 год. 15 хв., водій ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, сів за кермо та рухався автомобілем марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проїзній частині вул. Вербова в м. Тлумач Івано-Франківського району Івано-Франківської області у напрямку с. Гончарівка Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
У той час, у зустрічному напрямку, своєю смугою рухався велосипедист ОСОБА_10 .
Дана ділянка дороги для двох напрямків руху, по одній смузі для руху в кожному напрямку, по напрямку руху автомобіля марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , має поворот праворуч.
Під час руху, на повороті дороги праворуч, водій ОСОБА_9 проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 .
При цьому ОСОБА_9 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 1.2., відповідно до якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
п. 1.5., відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 1.10., в частині визначення поняття «дорожня обстановка» - це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;
п. 2.3. б), згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 2.9., відповідно до якого водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
п. 10.1., в якому вказано, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
п. 11.3., відповідно до якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
У результаті порушення ОСОБА_9 Правил дорожнього руху України трапилась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді:
- закритої черепно-мозково-лицевої травми з забоєм головного мозку, травматичним субарахноїдальним крововиливом, гемосинусом, переломами лобної кістки, обох верхньощелепних кісток, решітчастої кістки, латеральної та задньої стінки лівої орбіти, дуги лівої виличної кістки, стінок основної пазухи з невеликим зміщенням, синцями в ділянках обличчя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення:
- закритої тупої травми грудної клітки та її органів з переломами 1-4-го ребер справа, забою обох легень, закритої тупої травми грудного відділу хребта, з компресійним переломом тіл 3, 5-го грудних хребців, І ст. без звуження хребтового каналу, закритої тупої травми верхнього плечового поясу справа з переломом правої ключиці зі зміщенням стернального кільця, переломом головки правої плечової кістки по типу Hill-Sachs та вивиху правого плеча допереду, садна в ділянці правої руки, закритої тупої травми верхнього плечового поясу зліва з переломом кута лівої лопатки зі зміщенням відламків, садна в ділянці лівої руки, закритої тупої травми кісток тазу з переломом лівої клубової кістки без зміщення, закритої тупої травми лівого гомілково-ступневого суглобу з переломо-вивихом лівого гомілково-ступневого суглобу, травми лівої ноги з переломом великогомілкової кістки у верхній третині із зміщенням відламків, переломом лівого надколінника із зміщенням відламків, рани в ділянці лівої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Таким чином, ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 , підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, та звільнити обвинуваченого від відбування покарання за хворобою;
- прокурор підтримав подані ним та потерпілою ОСОБА_10 апеляційні скарги, просив їх задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та призначити обвинуваченому більш суворе покарання. Щодо апеляційної скарги поданої захисником ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 заперечив, вважає її безпідставною та необгрунтованою;
- потерпіла ОСОБА_10 та її представник ОСОБА_11 підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та призначити обвинуваченому ОСОБА_9 більш суворе покарання та повністю задовольнити заявлений ними цивільний позов.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об'єктивну оцінку.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Доводи прокурора та потерпілої ОСОБА_10 наведені в апеляційних скаргах з приводу того, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання було не в повній мірі враховано особу обвинуваченого та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також безпідставно застосовано ст. 69 КК України, на думку колегії суддів є необгрунтованими.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєний злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахування ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, та й іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов'язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов'язують суд при призначені покарання врахувати не лише ступінь тяжкості скоєного злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції визнано обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 те, що він свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, повністю усвідомив наслідки свого діяння, зробив для себе відповідні висновки, публічно просив вибачення перед потерпілою, повністю відшкодував заподіяну матеріальну шкоду та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , судом першої інстанції не встановлено.
Окрім цього, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, дані про особу винного, який раніше не судимий, старечого віку, одружений, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, хворіє на гіпертонічну хворобу, гангрену нижньої правої кінцівки.
Окрім цього судом також враховано, що на прохання обвинуваченого його дочка протягом тривалого часу здійснювала догляд потерпілої у лікувальному закладі та несла відповідні витрати на лікування ОСОБА_10 .
Також судом першої інстанції було враховано обставини вчинення обвинуваченим тяжкого необережного злочину, а саме те що він грубо порушив Правила дорожнього руху, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, враховуючи ступінь сп'яніння (в сечі етиловий спирт виявлено 3,04 проміле, в крові - 2,03 проміле), поставив під небезпеку не лише своє життя і життя потерпілої, що призвело до тяжких наслідків, у результаті яких ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, думку потерпілої, яка наполягає на призначенні суворого покарання.
Згідно досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення низький і орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, однак у розумінні статей 314, 314-1 КПК досудова доповідь має виключно рекомендаційний характер, а суд може її врахувати відповідно до своїх дискреційних повноважень.
Окрім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що застосування до ОСОБА_9 інституту звільнення від відбування покарання із встановленням іспитового строку є неможливим унаслідок законодавчих заборон.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення підставно при призначені покарання застосував до обвинуваченого ОСОБА_9 вимоги ст. 69 КК України, тому саме таке покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.
Доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі щодо необхідності застосування до обвинуваченого положень ч.2 ст. 84 КК України та звільнення його від відбування покарання за хворобою, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Наданий висновок лікарської консультативної комісії сам по собі не є безумовною підставою для звільнення особи від відбування покарання, оскільки відповідно до вимог закону суд повинен оцінити не лише стан здоров'я особи, а й ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, а також можливість забезпечення належного лікування в умовах установи виконання покарання.
Крім того, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи, у тому числі стан здоров'я обвинуваченого, при призначені покарання, яке є справедливим необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, підстав для зміни вироку в цій частині або задоволення апеляційної скарги захисника не вбачається.
Щодо доводів наведених потерпілою ОСОБА_10 в поданій апеляційній скарзі з приводу того, що присудження судом першої інстанції їй відшкодування моральної шкоди в розмірі 128 965 грн. 17 коп. не відповідає ступеню вини обвинуваченого, характеру правопорушення, глибини її фізичних та душевних страждань та є явно заниженими, на думку колегії суддів є безпідставними.
У відповідності з приписами ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно приписів ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до норм ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України.
Положеннями ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Установлено, що діями обвинуваченого ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_10 завдано фізичний біль та страждання у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Отже, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вимога потерпілої про відшкодування моральної шкоди є підставною.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.23 ЦК України).
Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, враховується тривалість моральних страждань і переживань потерпілої, оскільки останній обвинувачений ОСОБА_9 спичинив тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозково-лицевої травми з забоєм головного мозку, травматичним субарахноїдальним крововиливом, гемосинусом, переломами лобної кістки, обох верхньощелепних кісток, решітчастої кістки, латеральної та задньої стінки лівої орбіти, дуги лівої виличної кістки, стінок основної пазухи з невеликим зміщенням, синцями в ділянках обличчя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення; закритої тупої травми грудної клітки та її органів з переломами 1-4-го ребер справа, забою обох легень, закритої тупої травми грудного відділу хребта, з компресійним переломом тіл 3, 5-го грудних хребців, І ст. без звуження хребтового каналу, закритої тупої травми верхнього плечового поясу справа з переломом правої ключиці зі зміщенням стернального кільця, переломом головки правої плечової кістки по типу Hill-Sachs та вивиху правого плеча допереду, садна в ділянці правої руки, закритої тупої травми верхнього плечового поясу зліва з переломом кута лівої лопатки зі зміщенням відламків, садна в ділянці лівої руки, закритої тупої травми кісток тазу з переломом лівої клубової кістки без зміщення, закритої тупої травми лівого гомілково-ступневого суглобу з переломо-вивихом лівого гомілково-ступневого суглобу, травми лівої ноги з переломом великогомілкової кістки у верхній третині із зміщенням відламків, переломом лівого надколінника із зміщенням відламків, рани в ділянці лівої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, враховується, що здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст.1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи.
Беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла ОСОБА_10 , їх тривалість, зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 , в частині відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції підставно задоволені частково.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_9 після вчинення дорожньо - транспортної пригоди взято на себе всі витрати на лікування, а саме на придбання ліків, належне утримання та надання якісної медичної допомоги. Судом першої інстанції було встановлено, що зі сторони обвинуваченого у добровільному прядку було відшкодовано потерпілій шкоду в сумі 79 150 грн., дану обставину потерпіла підтвердила у судовому засіданні. Окрім цього, судом враховано те, що донька обвинуваченого протягом тривалого часу здійснювала догляд потерпілої у лікувальному закладі та несла всі необхідні витрати на лікування ОСОБА_10 .
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції підставно під час вирішення питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 в частині моральної шкоди врахував те, що обвинувачений ОСОБА_9 повністю добровільно оплатив лікування потерпілої, являється особою старечого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також незадовільний стан його здоров'я.
Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи з вимог розумності, виваженості і справедливості, враховуючи характер правопорушення, конкретні обставини кримінального провадження, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_9 , даних про його особу, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, розміри відшкодування шкоди судом першої інстанції визначено правильно.
Щодо тверджень наведених потерпілою ОСОБА_10 з приводу того, що суд в оскарженому вироку не навів переконливих аргументів щодо не співмірності витрат на правову допомогу, оскільки між нею та адвокатом ОСОБА_11 , 21.03.2025 року укладено договір про надання правничої (правової) допомоги у даному кримінальному провадженні та визначено фіксований розмір гонорару у сумі 40 000 гривень, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати на правову допомогу несе в тому числі цивільний відповідач.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Окрім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються з: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Щодо витрат потерпілої на правову допомогу колегія суддів вважає, що така сума підтверджується відповідними документами та узгоджується з обсягом наданої правової допомоги, та є пропорційною і справедливою. Висновки суду з цього питання є належним чином вмотивованими.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено апеляційних підстав, передбачених ст. 409 КПК України для скасування вироку суду та постановлення нового, а тому подані апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 є необгрунтованими, а покарання судом першої інстанції призначене без порушень кримінального та кримінального процесуального закону.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги, слід залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду Івано - Франківської області від 30 січня 2026 року без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 , залишити без задоволення.
Вирок Тисменицького районного суду Івано - Франківської області від 30 січня 2026 року щодо ОСОБА_9 за ч.2 ст. 286-1 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_5
ОСОБА_4