Провадження № 11-кп/803/265/26 Справа № 227/1474/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 04 листопада 2024 року у кримінальному провадженні №12015050230001965, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Октябрське Добропільського району Донецької області, громадянина України, освіта вища, одружений, депутат Покровської районної ради Донецької області 8-ого скликання, працює в.о. голови Покровської районної ради Донецької області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення,
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Під час досудового розслідування встановлено, що на підставі розпорядження Президента України №108/2010-рп ОСОБА_8 15.04.2010 призначено на посаду голови Добропільської районної державної адміністрації Донецької області (далі - Добропільської райдержадміністрації).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. В ст. 39 зазначеного Закону вказано, що голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень, здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Таким чином, обіймаючи вищевказану посаду, та, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відповідно до ч. 3 ст. 18, п. 1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_8 є службовою особою.
У 2012 році, більш точний час не встановлено, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння земельними ділянками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які розташовані на території Октябрської сільської ради Добропільського району Донецької області, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_8 у другій половині 2012 року, точний час не встановлено, викликав до свого службового кабінету в адміністративній будівлі Добропільської райдержадміністрації, розташованої за адресою: Донецька область, Добропільський район, м.Добропілля, вул. Московська, 1, начальника відділу Держкомзему Добропільського району Донецької області ОСОБА_14 та, використовуючи своє службове становище, доручив йому виготовити на своє ім'я державні акти на право власності на земельні ділянки, що належали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , усвідомлюючи, що вказані земельні ділянки йому не належать. Припускаючи негативні наслідки для себе у разі відмови виконати доручення ОСОБА_8 , ОСОБА_14 вимушено погодився на це.
На виконання доручення ОСОБА_8 у другій половині 2012 року, більш точну дату не встановлено, ОСОБА_14 прибув до Октябрської сільської ради, розташованої за адресою: Донецька область, Добропільський район, с. Октябрське, вул. Октябрська, буд. 14, де звернувся до голови Октябрської сільської ОСОБА_15 з проханням підписати та завірити гербовою печаткою ради п'ять бланків державних актів на право приватної власності на землю щодо отримання ОСОБА_8 земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом від ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
У порушення положень ч. 3 ст. 122 Земельного Кодексу України, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 449 від 02.04.2002 «Про затвердження форм державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою», ОСОБА_15 у другій половині 2012 року, більш точну дату не встановлено, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в адміністративній будівлі Октябрської сільської ради за адресою: Донецька область, Добропільський район, с. Октябрське, вул. Октябрська, буд. 14, підписав та завірив гербовою печаткою № 1 Октябрської сільської ради державні акти на право приватної власності на землю серій III-ДН № 016780 від 29.12.2006,1-ДН № 078713 від 27.01.2006, І-ДН № 078697 від 06.10.2005, І-ДН № 078699,1-ДН № 078698 за формою, яка була затверджена Постановою Верховної Ради України № 2201-XII від 13.03.1992 «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», та яка була в обігу в Україні до 02.04.2002, тобто здійснив видачу державних актів на землю, які на той момент вже були нечинними. У вищевказаних актах ОСОБА_15 своїм підписом та печаткою засвідчив завідомо неправдиві відомості щодо набуття ОСОБА_8 права власності на вищевказані земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.
Після цього підроблені державні акти на право власності на земельну ділянку ОСОБА_14 передав ОСОБА_8 .
Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, 24.10.2012 ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні TOB «Донбасгеоземлеустрій», розташованого за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Московська, буд. 2, з метою надання законності підробленим державним актам на право приватної власності на землю та їх заміни на нові бланки діючих державних актів на право власності на земельні ділянки, форма яких затверджена Постановою КМУ від 12 листопада 2008 р. N 1019 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. N 449, подав до вказаного підприємства заяву про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та надав завірені копії підроблених державних актів на право приватної власності на землю серій ІІІ-ДН № 016780 від 29.12.2006, І-ДН № 078713 від 27.01.2006, I- ДН № 078697 від 06.10.2005, І-ДН № 078699, І-ДН № 078698.
На підставі заяви ОСОБА_8 та доданих до неї копій підроблених актів на право приватної власності на землю TOB «Донбасгеоземлеустрій» виготовило технічну документацію із землеустрою, необхідну для складання документів, що посвідчують право власності на вищевказані земельні ділянки.
12.11.2012 з метою проведення подальшої державної реєстрації та присвоєння кадастрових номерів ОСОБА_8 передав до відділу Держкомзему у Добропільському районі виготовлену TOB «Донбасгеоземлеустрій» технічну документацію.
У подальшому, 24.12.2012 ОСОБА_14 на виконання доручення ОСОБА_8 отримав від ДП «Центр Державного земельного кадастру» виготовлені державні акти на право власності на земельні ділянки, які належали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , серій ЯМ № 922855, ЯМ № 922856, ЯМ № 922857, ЯМ № 922858, ЯМ № 922859 нового зразку на ім'я ОСОБА_8 , до яких було внесено завідомо неправдиві відомості щодо набуття цих земельних ділянок ОСОБА_8 у власність в порядку спадкування за заповітом. В цей же день ОСОБА_14 засвідчив вищевказані акти своїм підписом та печаткою відділу Держкомзему в Добропільському районі, після чого передав їх для підписання ОСОБА_8 як голові Добропільської райдержадміністрації відповідно до вимог п. 2.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельним ресурсам № 43 від 04.05.1999.
Перебуваючи на посаді голови Добропільської райдержадміністрації, ОСОБА_8 , 25.12.2012, здійснюючи повноваження представника влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в адміністративній будівлі Добропільської райдержадміністрації, розташованої за адресою: м. Добропілля, вул. Московська, 1, усвідомлюючи, що він не набув право власності на земельні ділянки, що належали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , шляхом спадкування за заповітом, підписав та завірив печаткою Добропільської райдержадміністрації державні акти на право власності на земельні ділянки серій ЯМ № 922855, ЯМ № 922856, ЯМ № 922857, ЯМ № 922858, ЯМ № 922859, які містили завідомо неправдиві відомості щодо успадкування ним за заповітом цих земельних ділянок.
Далі підробні державні акти на право власності на земельні ділянки, ОСОБА_8 з метою державної реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки передав їх до відділу Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, де 28.12.2012 на підставі постанови КМУ від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» відбулась їх державна реєстрація шляхом відкриття поземельних книг.
Внаслідок своїх злочинних дій ОСОБА_8 незаконно заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0006 площею 5,77 га вартістю 126 667, 78 грн, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_9 , спричинивши йому шкоду на вказану суму; земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0007 площею 5,14 га вартістю 126 697,07 грн, яка належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_10 , у зв'язку із чим Шахівській (Октябрській) сільській раді Донецької області заподіяно шкоду на вказану загальну суму; земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0312 площею 5,06 га вартістю 126 684, 76 грн, яка належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_17 , внаслідок чого спадкоємцю останньої за законом ОСОБА_18 заподіяно матеріальну шкоду на вищевказану суму; земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0246 площею 5,39 га вартістю 126 686, 90 грн, яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_13 , внаслідок чого спадкоємцю останнього за законом ОСОБА_19 заподіяно матеріальну шкоду на вищевказану суму; земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0255 площею 5,06 га вартістю 126 662, 60 грн, яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_11 , внаслідок чого спадкоємцю останнього за законом ОСОБА_20 заподіяно матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Внаслідок протиправних дій, об'єднаних єдиним умислом, ОСОБА_8 заволодів чужим майном на загальну суму 633 399,11 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.
Окрім того, перебуваючи на посаді голови Добропільської райдержадміністрації, ОСОБА_8 , 25.12.2012, здійснюючи повноваження представника влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в адміністративній будівлі Добропільської райдержадміністрації, розташованої за адресою: м. Добропілля, вул. Московська, 1, усвідомлюючи, що він не набув право власності на земельні ділянки, що належали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , шляхом спадкування за заповітом, підписав та завірив печаткою Добропільської райдержадміністрації офіційні документи - державні акти на право власності на земельні ділянки серій ЯМ № 922855, ЯМ № 922856, ЯМ № 922857, ЯМ № 922858, ЯМ № 922859, які містили завідомо неправдиві відомості щодо успадкування ним за заповітом цих земельних ділянок, чим здійснив видачу завідомо неправдивих офіційних документів.
Далі підробні державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_8 з метою державної реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки передав до відділу Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, де 28.12.2012 на підставі постанови КМУ від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» відбулась їх державна реєстрація шляхом відкриття поземельних книг.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 незаконно заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0006 площею 5,77 га вартістю 126 667, 78 грн, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_9 , спричинивши йому шкоду на вказану суму; земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0007 площею 5,14 га вартістю 126 697,07 грн, яка належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_10 , у зв'язку із чим Шахівській (Октябрській) сільській раді Донецької області заподіяно шкоду на вказану загальну суму; земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0312 площею 5,06 га вартістю 126 684, 76 грн, яка належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_17 , внаслідок чого спадкоємцю останньої за законом ОСОБА_18 заподіяно матеріальну шкоду на вищевказану суму; земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0246 площею 5,39 га вартістю 126 686, 90 грн, яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_13 , внаслідок чого спадкоємцю останнього за законом ОСОБА_19 заподіяно матеріальну шкоду на вищевказану суму; земельною ділянкою з кадастровим номером 1422087700:01:000:0255 площею 5,06 га вартістю 126 662, 60 грн, яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_11 , внаслідок чого спадкоємцю останнього за законом ОСОБА_20 заподіяно матеріальну шкоду на вищевказану суму.
В результаті службового підроблення, вчиненого ОСОБА_8 , спричинено тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди вищевказаним особам на загальну суму 633 399,11 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, а саме, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 04 листопада 2024 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та зняття арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді; витрат на проведення судових експертиз.
Доводи апеляційних скарг:
Не погодившись з вироком суду 1-ї інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильному застосуванню закону України про кримінальну відповідальність, Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 5 ст. 191 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та з позбавленням права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на 3 роки.
В обгрунтування апеляційних вимог зазначила, що суд помилково дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_8 стверджував, що фактично купив земельні паї, заплативши гроші односельцям, то не має протиправного та безоплатного оберненням чужого майна на свою користь, у зв'язку з чим у його діях відсутня об'єктивна сторона злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Даний висновок суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Зазначає, що жодний з допитаних свідків та потерпілих в судовому засіданні не пояснив, що особисто бачив, як ОСОБА_8 сплатив гроші будь кому з односельців за земельні паї, навіть не назвали суму, яку він нібито заплатив.
Звертає увагу, що ОСОБА_8 набув право власності на вказані ділянки шляхом складання фіктивних актів щодо нібито спадкування земельних ділянок за заповітами, що не відповідає дійсності. Так, ОСОБА_9 склав заповіт на ОСОБА_21 . В судовому засіданні достовірно встановлено, що в 2012 році ОСОБА_8 підписав на свою користь державний акт про право власності на землю ОСОБА_9 , яку останній фактично заповів в 2003 році ОСОБА_21 , що підтверджено показами свідка ОСОБА_21 , копією заповіта, копією рішення Добропільського міськрайонного суду). За винятком заповіту ОСОБА_10 , інших заповітів не має. Тому вважає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що в свою чергу призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність,- неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Вважає, що активні дії ОСОБА_8 та підписання ним актів на право власності на земельні ділянки серій ЯМ № 922855, ЯМ № 922856, ЯМ № 922857, ЯМ № 922858, ЯМ № 922859, що містили завідомо неправдиві відомості щодо успадкування ним за заповітом земельних ділянок, які фактично належали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 ; надання актів на 5 вищевказаних земельних ділянок для відкриття поземельних книг, що фактично є державною реєстрацією права власності ОСОБА_8 до початку роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до пункту 14 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 та листа-роз'яснення з цього приводу Міністерства Юстиції України свідчать про наявність прямого умислу на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також корисливий мотив та мету злочину.
Тобто висновок суду шодо відсутності в діях ОСОБА_8 суб'єктивної сторони складу злочину - є хибним та спростовується дослідженими доказами у їх сукупності.
Зазначає, що в даному кримінальному провадженні безпосереднім предметом злочину є земельні ділянки, якими незаконно заволодів ОСОБА_8 , то спричинена потерпілим матеріальна шкода - вартість вказаних земельних ділянок.
На час проведення досудового розслідування та призначення відповідно експертної оцінки земель, відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, слідчий суддя призначає експертизу тільки за клопотанням сторони захисту, тобто слідчий реалізував свої повноваження, передбачені КПК, та відомості, що містяться у висновках Звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 14 червня 2016 року не є такими, що отримані шляхом реалізації органом досудового розслідування таких повноважень, що не передбачені КПК України, у зв'язку з чим судом необґрунтовано визнано ці відомості недопустимими доказами відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 87 цього ж Кодексу. Таким чином підстави для визнання вказаного звіту неналежним та недопустимим доказом відсутні.
Вважає, що не можна брати до уваги лист Шахівської сільської ради від 09.06.2017, оскільки діями ОСОБА_8 не було спричинено збитків бюджету раді, адже цей лист говорить лише про факт відсутності будь-яких заборгованостей. Сільським головою неправильно оцінено факт заподіяння шкоди, яка фактично полягає в тому, що сільську раду позбавлено можливості отримати ці землі у власність громади шляхом визнання спадщини відумерлою. Також критично треба поставитись до показів свідка ОСОБА_15 в цій частині, оскільки він також є зацікавленою особою, так як притягувався до кримінальної відповідальності саме у зв'язку з внесенням недостовірних відомостей у документи щодо власності на земельні ділянки.
Зазначає, що незвернення до суду Шахівською сільською радою свідчить тільки про неналежне виконання обов'язків її посадовими особами, в тому числі головою сільської ради, в порушення вимог ст.1277 ЦК України, та не може свідчити про законність дій ОСОБА_8 . Відсутність претензій матеріального характеру на час розгляду справи у суді з боку декількох потерпілих, (до речі не всіх), враховуючи юридичну неосвідченність осіб, не може свідчити про відсутність матеріальної шкоди від дій ОСОБА_8 , яка визначається не суб'єктивним ставленням потерпілих з
Вважає, що допущено неправильне тлумачення досліджених доказів, та їх оцінка, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а вирок не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, помилкових висновків суду про недоведення вини обвинуваченого та його необґрунтованого виправдання.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Позиції сторін в суді :
Прокурор в судовому засіданні підтримала свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав, наведених в ній.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення як необґрунтовану, а вирок суду 1-ї інстанції - без змін.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне:
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу , та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Оскарженим вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, та виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
За приписами ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Визначаючи недоведеність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, суд 1-ї інстанції в оскарженому вироку зазначив, що в ході судового розгляду не було доведено прямого умислу обвинуваченого на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також корисливий мотив та мета злочину. При цьому суд послався на те, що обвинувачений в суді зазначив, що земельні ділянки, які належали його односельцям, та які є предметом розгляду у даному провадженні, він купив, заплативши їм гроші. І такі покази були підтверджені показами потерпілої ОСОБА_22 , свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 .
На думку суду 1-ї інстанції під час судового розгляду стороною обвинувачення показання обвинуваченого ОСОБА_8 в частині купівлі ним вказаних у обвинувальному акті п'яти земельних ділянок не спростовані належними та допустимими доказами.
Проте, такий висновок колегія суддів вважає передчасним, таким, що не підтверджується матеріалами провадження.
Стороною захисту не надано будь-якого документального підтвердження укладення угод куплі-продажу земельных ділянок між ОСОБА_8 та колишніми законими власниками цих ділянок. Даних про конкретні грошові суми за придбання ділянок, виплату їх обвинуваченим власникам ділянок та отримання цих коштів останніми також не надано.
В оскарженому вироку зазначено: потерпіла ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що в 2001 році її чоловік від першого шлюбу ОСОБА_11 отримав у спадок сертифікат на земельну ділянку, яка розташована на території Шахівської (Октябрської) сільської ради Добропільського району Донецької області, і в той же день він передав цю земельну ділянку в оренду ОСОБА_8 . Про умови договору оренди земельної ділянки вона у чоловіка не питала. В 2009 році ОСОБА_11 помер. Зі слів ОСОБА_8 у нього є заповіт складений ОСОБА_11 на цю земельну ділянку. ОСОБА_8 пропонував їй 5000 грн. і допомогу у переоформленні цього сертифікату на землю на її ім'я, однак вона відмовилася, так як вважає, що 5000 грн. - це недостатня плата за користування земельною ділянкою, яка належала її чоловіку, за весь цей період.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 - це її батько. Їй відомо, що ОСОБА_9 склав заповіт на її ім'я, яким заповідав їй належний йому сертифікат на земельну ділянку, яка розташована на території Шахівської (Октябрської) сільської ради Добропільського району Донецької області. На скільки їй відомо, між ОСОБА_9 та її родиною була домовленість, що вони допомагають йому матеріально, а він складає заповіт на належний йому сертифікат на земельну ділянку.
Тобто, з показів потерпілої ОСОБА_20 та свідка ОСОБА_21 вбачається, що власник земельної ділянки ОСОБА_11 не укладав ні формальної, ні фактичної угоди продажу земельної ділянки обвинуваченому.
Проте суд 1-ї інстанції не дав будь-якої оцінки цим обставинам та не усунув протиріччя між показами ОСОБА_8 з одного боку та показами потерпілої ОСОБА_20 та свідка ОСОБА_21 .
Потерпіла ОСОБА_22 показала, що її мати ОСОБА_12 зловживала спиртними напоями і не могла самостійно обробляти свою земельну ділянку, тому вирішила продати свій земельний пай ОСОБА_8 , який в той час купував у людей їх земельні паї. Проте, обвинувачений дав її матері лише 200 грн, повністю не сплативши за землю.
Показам цієї потерпілої в частині неразрахування ОСОБА_8 з її матір'ю за придбану землю суд також не дав оцінки.
Судом не взято до уваги, що жоден з допитаних потерпілих та свідків не був очевидцем складання угод купівлі-продажу земельних ділянок та виплати ОСОБА_8 власникам ділянок грошей відповідно до укладених угод.
Судом залишено поза увагою і та обставина, що на час, коли по твердженню обвинуваченого ним укладались угоди купівлі продажу земельних ділянок, укладання таких угод не передбачалось діючим законодавством.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 набув право власності на зазначені в обвинувальному акті земельні ділянки в порядку спадкування. Проте, у матеріалах провадження в наявності є тільки дані про заповіт власника земельної ділянки ОСОБА_27 і то на ім'я ОСОБА_21 .
Будь-яких даних про наявність заповітів від інших власників земельних ділянок на ОСОБА_8 немає, як і даних про звернення ОСОБА_8 із заявами про прийняття спадщини у виді земельних ділянок.
Вказаним обставинам суд 1-ї інстанції також не надав належної оцінки.
З огляду на викладене колегія суддів не вважає належно обгрунтованим та вмотивованим, таким що є передчасним, висновок суду 1-ї інстанції про правомірність дій обвинуваченого по отриманню права власності на земельні ділянки, зазначені у обвинуваченні, та на відсутність в його діях злочинного умислу, направленого на противоправне заволодіння земельними ділянками, корисних мотиву та мети в його діях.
Суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про те, що діями обвинуваченого не спричинено матеріальної шкоди Шахівській (Октябрській) сільській раді, оскільки дві земельні ділянки, які належали подружжю ОСОБА_28 , ніколи не належали Шахівській сільській раді. Після смерті подружжя ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ) сільська рада не зверталася до суду про визнання спадщини на ці земельні ділянки відумерлою. Жодного рішення суду про визнання спадщини, яка залишилася після смерті подружжя ОСОБА_28 відумерлою, та про передачу її територіальній громаді в особі Шахівської (Октябрської) сільської ради немає.
Проте поза увагою суду 1-ї інстанції залишився передбачений законом порядок переходу права власності на майно померлих осіб при відсутності спадкоємців. А відсутність відповідних дій службових осіб Шахівської (Октябрської) сільської ради по правовому оформленні права власності на майно померлих власників не може свідчити про відсутність шкоди, заподіяної органу місцевого самоврядування діями обвинуваченого внаслідок заволодіння земельними ділянками, які належали ОСОБА_27 та ОСОБА_30 .
Щодо питання про розмір шкоди, спричиненої згідно обвинувального акту діями обвинуваченого, то суд 1-ї інстанції повинен зробити висновок про цю обставину у відповідності до наданих доказів, із врахуванням того, що відповідно до приписів ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Підлягає також і врахування нормативне врегулювання щодо встановлення вартості земельних ділянок, яке діяло на час вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у обвинувальному акті.
Таким чином, колегія суддів вважає апеляційні доводи прокурора обґрунтованими, а оскаржений вирок таким, що ухвалено із істотним порушенням приписів кримінального процесуального закону, яке виявились у невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, яка вплинула вирішення питання про невинуватість обвинуваченого, що відповідно до ст.ст.409, 411 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи особливості апеляційного розгляду, обсяг наявних доказів, колегія суддів вважає за необхідне, скасовуючи оскаржений вирок, призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції.
В ході нового судового розгляду суд слід на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, надати оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку та зробити обґрунтований та вмотивований висновок про доведеність чи не доведеність обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 376, 404-419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 04 листопада 2024 року, яким ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4