печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23956/26-к
пр. № 1-кс-27234/26
04 травня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчому судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від участі у розгляді справи № 757/23956/26-к за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 ,
1. Короткий виклад поданої заяви про відвід та позиції сторін
На розгляд судді Печерського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від розгляду справи № 757/23956/26-к за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Заява мотивована тим, що слідчим суддею ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні № 12025000000001456 від 15.05.2025 задоволено клопотання про арешт майна. Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя надавав оцінку обґрунтованості підозри. Зазначене є підставою для відводу слідчого судді від розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, оскільки у вказаного слідчого судді вже сформована думка про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 . Також вважає сумнівним авторозподіл клопотання саме на цього суддю.
У судовому засіданні заявник, адвокат ОСОБА_3 , заяву про відвід підтримав, просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід вважаючи її безпідставною.
Інші учасники в судове засідання не прибули, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду заяви.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи основоположні принципи кримінального провадження такі як диспозитивність, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а також змагальність сторін, слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті заяви без участі інших осіб у судовому засіданні за наявності заявника та прокурора.
2. Обґрунтування позиції суду
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді (суду), передбачений статтею 75 КПК України, й, зокрема, відповідно до її пункту 4 частини 1, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КПК України, передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов'язкові для виконання рішення; 2) обов'язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності суду; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) ґарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) від 27.05.2013 року зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Також в пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (заява N 7577/02) від 03.05.2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 року зазначено, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
При вирішенні питання про відвід судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Розглядаючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до вимог КПК України, зобов'язаний перевірити наявність обґрунтованої підозри, оскільки це є однією з передумов застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Така оцінка має попередній (prima facie) характер, здійснюється в межах конкретного клопотання та не означає встановлення винуватості особи чи формування остаточної позиції судді у справі.
Аналогічно, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя знову ж таки перевіряє наявність обґрунтованої підозри, але вже в іншому процесуальному контексті та з урахуванням додаткових критеріїв (ризиків тощо).
Сам факт того, що суддя раніше розглядав інше клопотання у цьому ж кримінальному провадженні та виконував передбачені законом процесуальні обов'язки щодо оцінки обґрунтованості підозри,не свідчить про його упередженість і не є підставою для відводу.
Практика Європейський суд з прав людини також виходить із того, що участь судді у попередніх процесуальних рішеннях (зокрема, щодо забезпечувальних заходів) не порушує вимоги безсторонності, якщо така участь не передбачала оцінки вини по суті.
Окрім цього, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено будь-яких порушень під час здійснення авторозподілу клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , у зв'язку з чим останнє надійшло на розгляд слідчому судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 .
Отже, доводи заявника фактично зводяться до незгоди з процесуальними діями судді, що саме по собі не є підставою для його відводу, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 81, 82, 309 КПК України, суддя
Заяву - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 05.05.2025 о 10:00 год.
Суддя ОСОБА_8