Справа № 183/4848/26
№ 2-н/183/401/26
05 травня 2026 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д. О., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
15 квітня 2026 року заявник, через представника - адвоката Болотських А. Ю., через модуль підсистеми ЕСІТС «Електронний суд» звернулась до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цією заявою, переданою головуючому судді 04 травня 2026 року.
В поданій заяві заявник просить видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2026 року до досягнення сином повноліття.
Перевіривши подані матеріали, вважаю, що у видачі судового наказу належить відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а у разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Як установлено, заяву про видачу судового наказу сформовано в системі «Електронний суд» 15 квітня 2026 року та відповідно подано до суду. Однак, у заяві заявник просить стягнути з боржника аліменти за минулий час - з 01 квітня 2026 року, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 191 СК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Оскільки заявником заявлено вимогу про стягнення аліментів за минулий час, що не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України, у видачі судового наказу необхідно відмовити.
Також, слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Суд звертає увагу, що заявником, у порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу не надано доказів проживання разом з нею малолітнього сина - ОСОБА_3 , на утримання якого заявник просить стягнути аліменти.
Також суд роз'яснює, що заявник має право звернутися з новою заявою про видачу судового наказу, за умови дотримання вимог ч. 1 ст. 191 СК України та п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, або з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 165, 166, 260 ЦПК України, суддя
ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - відмовити.
Роз'яснити заявникові її право звернутися з новою заявою про видачу судового наказу, за умови дотримання вимог ч. 1 ст. 191 СК України та п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, або з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.
Ухвала суду складена і підписана 05 травня 2026 року.
Суддя Д. О. Парфьонов