Справа № 182/6991/24
Провадження № 2/0182/474/2026
Іменем України
02.04.2026 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про визначення способу участі у вихованні дитини -
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про визначення способу участі у вихованні дитини.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 14.02.2015 року позивач та відповідачка по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 року у справі № 182/806/23. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після повномасштабного вторгнення рф на територію України відповідачка разом із донькою виїхала з міста Нікополь до Польщі та відтоді постійно чинила перешкоди позивачу у спілкуванні з донькою. У травні 2023 року донька разом з бабусею приїхала до Кривого Рогу і позивач, нарешті, отримав можливість повноцінно спілкуватись з дитиною. При цьому, сама донька після повернення до батька відмовилась повертатись в Польщу до матері. 30.05.2023 року ОСОБА_4 була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, за адресою свого батька ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . 19.07.2023 року, в інтересах ОСОБА_4 позивачем було підписано декларацію на надання первинної медичної допомоги. З 01.09.2023 року ОСОБА_4 пішла до Криворізької гімназії № 91 Дніпропетровської області у 1-В клас. У червні 2024 року відповідачка приїхала в Україну і наприкінці червня цього року прийшла до позивача, щоб взяти дитину на прогулянку для спілкування з нею. Після цього ні відповідачку, ні ОСОБА_5 позивач більше не бачив. Як з'ясувалось пізніше, відповідачка виїхала разом з донькою до Польщі, де й перебуває на теперішній час. Водночас, відповідачка заблокувала всі можливі засоби зв'язку з дитиною. Тобто, відповідачка повністю перешкоджає спілкуванню позивача з донькою, чим фактично позбавила його можливості брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, змушені звернутись до суду та просять ухвалити рішення, яким визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- літні канікули, кожного року, - 15 днів (з 05 серпня по 25 серпня), або по домовленості, на території України;
- Різдвяні канікули у грудні-січні кожного року - 5 днів, або по домовленості, на території України.;
- кожен понеділок, четвер і п'ятницю з 18-00 год. до 21-00 год. - телефонне спілкування, засобами відео зв'язку за допомогою програми вайбер або ватсап;
- щонеділі - з 12-00 год. до 18-00 год. - телефонне спілкування засобами відео зв'язку за допомогою, програми вайбер або ватсап;
- кожного року у день народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 17-30 год. до 19-00 год. за допомогою програми вайбер або ватсап;
- кожного року у день народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 17-30 год. до 19-00 год. за допомогою програми вайбер або ватсап.
А також, ухвалити рішення, яким надавати точне місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для пересилання подарунків до Різдвяних свят та дня народження і щороку, у кінці навчального року, надавати психологічно-педагогічний висновок зі школи, у якій навчається ОСОБА_4 . Крім того, стягнути з відповідачки понесені судові витрати
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року по даній справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с.20-21). Копію вищевказаної ухвали суду було направлено сторонам та роз'яснено відповідачці її право протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду подати відзив та заперечення на позовну заяву.
21 липня 2025 року на адресу суду від ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , у відповідності до ст.178 ЦПК України, надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого остання зазначає, що її довірителька позовні вимоги визнає частково, оскільки більшість із заявлених вимог є недоцільними та неможливими для їх реалізації. Стороною позивача в позовній заяві зазначені обставини, які не відповідають дійсності, відповідачка не заперечувала, щоб їх спільна дитина погостювала у батька та бабусі, з обов'язковим терміном щодо повернення до 31 серпня 2023 року. Коли настав термін повернення, позивач відмовився повертати дитину самостійно та запропонував, щоб відповідачка приїхала та забрала дитину в той час, коли вона не мала можливості приїхати, оскільки була працевлаштована та мала роботу за контрактом, а тому дитина залишилась проживати у позивача. При цьому, позивач почав займатись документами щодо визначення місця проживання дитини з ним, однак, згодом від поданого позову до суду відмовився. Тобто, викладені обставини в позовній заяві не відповідають дійсності та вводять суд в оману. Відповідачка ніяким чином не чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та фактично не заперечує, щоб батько спілкувався з дитиною. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник відповідача позовні вимоги визнає частково та просить ухвалити рішення, яке не буде суперечити інтересам дитини (а.с.54-56).
В призначене судове засідання позивач, будучи належними чином повідомленим про розгляд справи, не прибув, від його представника ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.97).
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула, від її представника ОСОБА_6 на адресу суду надійшла заява, в якій вона просила суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги визнали частково, при ухваленні рішення просила суд врахувати пояснення, викладенні у відзиві на позовну заяву (а.с.98).
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув, при цьому, на адресу суду надав заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.99-100).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і
безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Як встановлено судом, сторони з 14 лютого 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який, на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 року, у справі № 182/806/23, було розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5). Як вбачається з матеріалів справи, після припинення спільного проживання, дитина залишилась проживати з матір'ю - відповідачкою по справі. При цьому, позивач як батько дитини від її виховання не самоусунувся, а, навпаки, бажає спілкуватись з дитиною, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом, оскільки в позасудовому порядку вирішити спір не можливо.
Як вбачається з матеріалів справи, судом, в рамках розгляду даної справи, було зобов'язано відповідний орган опіки та піклування за місцем проживання позивача по справі надати висновок про доцільність або недоцільність визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.48-49). Згідно отриманої відповіді, було встановлено, що орган опіки та піклування Саксаганського виконавчого комітету Дніпропетровської області вищевказаний висновок позбавлений можливості надати, оскільки дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі своєю матір'ю знаходиться за межами країни, тобто, перебуває за межами повноважень виконавчого комітету Саксаганського району у місті, як органу опіки та піклування (а.с.78). Однак, з поданих документів, а також з урахуванням викладеної думки представника позивача, можливо встановити той факт, що позивач як батько дитини прагне брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та опікуватись її здоров'ям і розвитком.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У принципі 6 Декларації ООН про права дитини від 20 листопада 1959 року закріплено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч.ч.2, 7, 8 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною, як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі, й тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про охорону дитинства", дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.ст.18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають, відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно п.3 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За змістом ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні, передусім, дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Згідно ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами 1, 2 статті 159 Сімейного кодексу України передбачено, що, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Таким чином, вирішуючи питання про усунення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою та її вихованні, суд виходить з того, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватись у повноцінній сім'ї. Позивач бажає приймати участь у вихованні доньки та спілкуватись з нею, а, отже, на думку суду, спілкування дитини з батьком тільки сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку, а також служитиме задоволенню життєво важливих психологічних потреб, але, при цьому, відповідачка не повинна перешкоджати у реалізації цих прав в інтересах дитини, оскільки позбавлення батька права на спілкування з донькою може позбавити дитину родинних зв'язків, турботи та любові з його боку.
У зв'язку з наведеним вище, суд звертає увагу сторін на те, що вони зобов'язані заради забезпечення якнайкращих інтересів дитини прикласти максимум зусиль для нормалізації стосунків між собою та уникати будь-яких конфліктів в її присутності.
З урахуванням всього викладеного вище, суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити частково та визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
-літні канікули, кожного року, 15 днів, - з 05 серпня по 25 серпня щороку, або по домовленості на території України;
-Різдвяні канікули у грудні-січні, кожного року, 5 днів, або по домовленості на території України;
-кожен понеділок, четвер і п'ятницю з 18-00 год. до 21-00 год. - телефонне спілкування засобами відео зв'язку за допомогою, програми вайбера або ватсап;
-щонеділі з 12-00 год. до 18-00 год. - телефонне спілкування засобами відео зв'язку за допомогою програми вайбера або ватсап;
-кожного року, у день народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 17-30 год. до 19-00 год. за допомогою програми вайбера або ватсап;
-кожного року, у день народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 17-30 год. до 19-00 год. за допомогою програми вайбера або ватсап.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що судом визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме в той спосіб, який був заявлений позивачем та його представником. Однак, суд враховує й думку сторони відповідача, що ОСОБА_3 не чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, позовні вимоги визнає частково, при цьому, будь-який інший спосіб участі у спілкуванні та виховані дитини стороною відповідача визначений не був.
Тому, з вищевикладених підстав, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити повністю в межах та спосіб, заявлений позивачем, що буде відповідати інтересам дитини та не суперечити інтересам кожного із батьків.
Що стосується інших заявлених вимог, а саме: щодо надання відповідачкою відомостей про точне місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для пересилання подарунків до Різдвяних свят та дня народження і щороку, у кінці навчального року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Пунктами 2, 3 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Приписами ч.2 ст.285 ЦК України визначено, що батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного.
Батьки мають рівні права та обов'язки щодо освіти і розвитку дитини (ст.55 Закону України "Про освіту").
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батьки мають рівні права щодо дитини, в тому числі, й на інформацію про дитину, а тому вимога позивача про отримання інформації щодо стану здоров'я, фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає до задоволення.
При цьому, враховуючи, що сторони мають доступ до мережі інтернет, можливість спілкуватись за допомогою соціальних мереж, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що сторони, а в даному випадку, відповідачка не буде позбавлена можливості вчиняти дії, які на неї покладені на підставі рішення суду.
Що стосується вимоги про надання психологічно-педагогічного висновку зі школи, у якій навчається ОСОБА_4 , то суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки ані позивачем, ані його представником не доведено та належними документами не підтверджено, що даний висновок є необхідний, і якимось чином може вплинути на розвиток особистості ОСОБА_4 , або, в будь-якому іншому випадку, без надання відповідного висновку у позивача будуть перешкоди для спілкування з дитиною.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Окрім цього, позивачем в позові була заявлена вимога щодо стягнення з відповідачки судових витрат. І, в якості підстави заявлених вимог, долучив до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору, а також договір про надання правничої допомоги № 155 від 14 листопада 2024 року, укладений з адвокатським об'єднанням в особі керуючого партнера Яремчук Л.В., та ордер про надання правничої допомоги (а.с.6).
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що, разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами
При цьому, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача, як на підставу заявлення вимог про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу, було долучено договір № 155 від 14 листопада 2024 року, укладений між ним та АО в особі керуючого Яремчук Л.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльностю, а також платіжну інструкцію на суму 12 000 грн. 00 коп. (а.с.5-7). При цьому, з вищевказаних документів вбачається, що клієнт має понести витрати в розмірі 12 000 грн. 00 коп. Проте, у відповідності до вимоги чинного законодавства, вищевказані документи не можуть бути беззаперечним фактом, який буде свідчити про факт понесення витрат на правову допомогу, оскільки до поданих документів не долучено акт з детальним описом виконаних робіт. Квитанція, яка долучена до матеріалів справи, не свідчить та не є беззаперечним доказом того, що позивач поніс витрати на правову допомогу саме по даній справі, предметом розгляду вимог яких є визначенням способу участі у вихованні з дитиною, а тому суд вважає, що, в розумінні вимог чинного законодавства, долучені документи не є належними та допустимими доказами, на підставі яких слід вважати, що сторона позивача понесла витрати на правову допомогу.
Керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка дії в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про визначення способу участі у вихованні дитини - задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
-літні канікули, кожного року, 15 днів, - з 05 серпня по 25 серпня або по домовленості на території України;
-Різдвяні канікули у грудні-січні, кожного року, 5 днів, або по домовленості на території України;
-кожен понеділок, четвер і п'ятницю, з 18-00 год. до 21-00 год., - телефонне спілкування засобами відео зв'язку за допомогою програми вайбера або ватсап;
-щонеділі, з 12-00 год. до 18-00 год., - телефонне спілкування,засобами відео зв'язку за допомогою програми вайбера або ватсап;
-кожного року у день народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 17-30 год. до 19-00 год., за допомогою програми вайбера або ватсап;
-кожного року у день народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 17-30 год. до 19-00 год. за допомогою програми вайбера або ватсап.
Зобов'язати ОСОБА_3 надавати відомості про точне місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для пересилання подарунків до Різдвяних свят та дня народження та щороку, у кінці навчального року.
В інших позовних вимогах - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.) 20 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал