29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 450/4172/24
провадження № 51-4651 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вироки Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року та Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
2. Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 : на відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн, на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - 12 000 грн.
3. Львівський апеляційний суд 19 листопада 2025 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 у частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині свій вирок, яким ОСОБА_9 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та призначив йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
4. ОСОБА_9 визнано винуватим у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому за детально наведених у вироках обставин.
5. Так, 04 серпня 2024 року, приблизно о 04:00 год. ОСОБА_9 , перебуваючи у будинку на АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 умисно завдав потерпілому ОСОБА_7 три удари кулаком правої руки, два з яких у ділянку обличчя та один удар у ліву завушну ділянку, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. У касаційній скарзі представник потерпілого, посилаючись на неправильне застосування положень ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_9 в частині визначення розміру моральної шкоди та ухвалити в цій частині рішення про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн.
7. На обґрунтування свого прохання, представник зазначає, що судами при вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, завданої потерпілому, не враховано: інтенсивність та тривалість фізичного болю, глибину психологічних переживань потерпілого; що потерпілий тривалий час не міг займатися звичною діяльністю, працювати, вести активний спосіб життя; негативний вплив на сімейні відносини, соціальну активність, професійну реалізацію; тривалий період лікування та реабілітації, постійний характер больового синдрому.
8. Апеляційний суд залишаючи рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, не врахував усіх істотних обставин, які прямо впливають на глибину немайнових страждань потерпілого; не здійснив самостійної оцінки розміру шкоди, обмежившись повторенням помилок суду першої інстанції. Стверджує, що без уваги суду залишилися доводи апеляційної скарги про те, що: 1) характер правопорушення - умисне нічне насильство у сімейному колі, у житлі, щодо батька - об'єктивно обумовлює високий рівень моральних страждань; 2) потерпілий зазнав змішаних фізичних та глибоких душевних страждань, включаючи: фізичний біль від ударів у голову; психологічну травму від усвідомлення факту, що насильство вчинене рідним сином; приниження честі та гідності, руйнацію базових сімейних цінностей; тримання у стані тривоги, страху та небезпеки; порушення звичного способу життя, витрати часу та ресурсів на досудове розслідування та судовий процес; 3) місцевий суд помилково використав майновий стан обвинуваченого як ключовий мотив зменшення моральної шкоди.
9. Наголошує, що апеляційний суд, усупереч ст. 419 КПК, належним чином не мотивував свого рішення.
10. На адресу Суду від засудженого надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни. До заперечень також додано копії квитанцій про сплату моральної шкоди - 10 000 грн та витрат на правову допомогу - 12 000 грн.
Позиції учасників судового провадження
11. Прокурор заперечила щодо задоволення касаційної скарги представника потерпілого. Захисник також просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
13. Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
15. Частиною 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
16. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оспорюються.
17. Щодо неправильного вирішення судами цивільного позову в частині розміру стягнення моральної шкоди із винного на користь потерпілого, колегія суддів зазначає наступне.
18. Відповідно до положень ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, який вчинив суспільно небезпечне діяння. Частиною 5 цієї статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. У випадку якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
19. Згідно з ч. 1 ст.129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
20. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
21. Статтею 23 ЦК передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
22. Водночас суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
23. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 заявив цивільний позов у якому просив стягнути із ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн та витрати на правову допомогу. ( т. 1 а.п. 33-35).
24. Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_9 суд першої інстанції, частково задовольнив позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 та ухвалив стягнути із ОСОБА_9 на користь потерпілого на відшкодування: моральної шкоди - 10 000 грн.; витрат на правову допомогу - 12 000 грн. Приймаючи рішення про часткове задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди цей суд урахував, крім іншого, те, що потерпілому ОСОБА_7 спричинена моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях та психічних переживаннях, фізичному болі, отриманням негативних емоцій внаслідок необхідності залучення його до слідчих дій і судового процесу, порушенням звичного устрою та ритму життя, усвідомлення неправомірності дій винного, приниженні честі, гідності і ділової репутації.
25. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та призначити йому покарання у виді громадських робіт, а також задовольнити цивільний позов, стягнути із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
26. Під час апеляційного розгляду цього кримінального провадження суд перевірив доводи, викладені представником потерпілого в апеляційній скарзі. За наслідками розгляду скарги, апеляційним судом було частково задоволено апеляційну скаргу представника потерпілого, ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_9 призначено покарання у виді громадських робіт, у іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін. Обґрунтовуючи відсутність підстав для збільшення розміру моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що врахував характер вчиненого винним діяння, ступінь його вини, конкретні обставини вчиненого правопорушення, глибину фізичних страждань потерпілого у зв'язку з отриманням легких тілесних ушкоджень, глибину душевних страждань у зв'язку з усвідомленням неправомірності дій винного, приниженні честі, гідності і ділової репутації, отриманні негативних емоцій, порушенням звичного устрою та ритму життя, необхідністю брати участь у слідчих діях та у судовому процесі.
27. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду і вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілого, конкретних обставин кримінального провадження, наслідків вчиненого кримінального правопорушення і вважати його недостатнім підстав не має.
28. Неправильного застосування положень Цивільного кодексу України та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень щодо ОСОБА_9 , про що йдеться в касаційній скарзі представника потерпілого, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вироки Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року та Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3