Справа № 204/5049/26
Провадження № 1-кс/204/855/26
Іменем України
01 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання старшого слідчогов особливо важливих справах 1 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22026040000000313 від 13.02.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м.Луганську, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, -
встановив:
До суду надійшло клопотання старшого слідчогов особливо важливих справах 1 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22026040000000313 від 13.02.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026040000000313 від 13.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У ході досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вона підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень держави-агресора, передачі інших активів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацію (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права невстановлені досудовим розслідуванням представники влади РФ) діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на військове вторгнення збройних сил та інших збройних підрозділів Російської Федерації на територію України, з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг. Пунктом 7 частини 1 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого із 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Установлено, що 12.08.1998 громадянином ОСОБА_7 одноособово засновано Приватне підприємство «ЛІГА ПРИМ.» (код ЄДРПОУ 30009112), юридична адреса: Луганська область, м. Кремінна, вул. Вокзальна, буд. 2 (далі українське підприємство ПП «ЛІГА ПРИМ.»). Зазначене підприємство створено як суб'єкт господарювання приватної форми власності та здійснює діяльність у сфері виробництва будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій. Такий вид діяльності передбачає наявність відповідних виробничих потужностей, технологічних процесів, кваліфікованого персоналу, матеріально-технічної бази, а також налагоджених господарських зв'язків і комерційної інфраструктури, необхідних для безперервного та ефективного здійснення виробничого циклу. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер на тимчасово окупованій території Луганської області, у зв'язку з чим, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, корпоративні права ПП «ЛІГА ПРИМ.» перейшли до ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які фактично набули можливість здійснювати управління діяльністю підприємства, розпоряджатися його майном і приймати управлінські рішення. Після тимчасової окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, починаючи з 20.02.2014, громадяни України ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , достовірно усвідомлюючи факт тимчасової окупації частини території України, протиправність дій держави-агресора, а також вимоги ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до яких будь-які органи та їх посадові особи, створені на тимчасово окупованій території у спосіб, не передбачений законодавством України, є незаконними, а їх діяльність не створює жодних правових наслідків, не вжили передбачених законодавством заходів щодо припинення функціонування підприємства на тимчасово окупованій території. Натомість ОСОБА_5 та ОСОБА_8 продовжили використання українського підприємства ПП «ЛІГА ПРИМ.» в умовах окупації, організувавши подальше використання матеріальних активів підприємства в умовах фактичного контролю держави-агресора, чим вчинили пристосування до умов функціонування в межах окупаційного режиму. З метою реалізації рішень держави-агресора та фактично легалізації діяльності підприємства за законодавством держави-агресора, 03.02.2023 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, за невстановлених обставин, на виконання положень Федерального конституційного закону Російської Федерації «О принятии в Российскую Федерацию Луганской Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта - Луганской Народной Республики», зокрема статті 15 зазначеного закону, подали необхідні документи до так званого «Управления Федеральной налоговой службы Луганской Народной Республики №1» (м. Луганськ, вул. Оборонна, 4-Л). На підставі поданих документів вказаним незаконно створеним органом держави-агресора внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації (ЕГРЮЛ) за № 1229400017934 про створення юридичної особи «Общество с ограниченной ответственностью «ЛИГА ПРИМ.»» (далі - російське підприємство ООО «ЛИГА ПРИМ.»). Зазначена юридична особа зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації з використанням даних реєстрів, що велися до незаконної інтеграції тимчасово окупованих територій України. Російське підприємство ООО «ЛИГА ПРИМ.» поставлено на облік у зазначеному незаконному податковому органі, при цьому директором підприємства призначено ОСОБА_8 , який фактично здійснює керівництво діяльністю підприємства відповідно до законодавства держави-агресора, чим фактично ОСОБА_5 та ОСОБА_9 реалізовано рішення держави-агресора. У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи умисно, цілеспрямовано та заздалегідь домовившись між собою, з метою завдання шкоди Україні організували та забезпечили системне, безперервне здійснення активної діяльності підконтрольного підприємства російського ООО «ЛІГА ПРИМ.», відповідно до норм та вимог законодавства Російської Федерації на тимчасово окупованій території України. Зазначені дії носили тривалий і організований характер, спрямовані на фактичну інтеграцію суб'єкта господарювання в економічну та адміністративно-правову систему держави-агресора та супроводжувалися свідомим виконанням її нормативно-правових актів, включаючи податкове, бюджетне та регуляторне законодавство РФ. У рамках такої протиправної діяльності здійснювалась регулярна та систематична сплата обов'язкових платежів, податків і зборів до бюджету держави-агресора, чим забезпечувалося його фінансове наповнення та підтримка функціонування окупаційних адміністративних структур. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з метою завдання шкоди Україні фактично сприяли легітимізації та укріпленню незаконно встановленого окупаційного режиму, забезпечували економічну стабільність його функціонування та створювали умови для подальшого використання матеріально-технічної бази підприємства в інтересах держави-агресора, її окупаційних органів та підконтрольних формувань. При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , виконували ключову організуючу роль у злочинній схемі, виступаючи фактичними керівниками та вигодонабувачами діяльності підприємства. Вони забезпечували стратегічне управління, прийняття всіх суттєвих управлінських та фінансових рішень, визначали напрями діяльності, контролювали укладення та виконання договорів, а також здійснювали загальний нагляд за розподілом та легалізацією отриманих доходів. Окрім цього, ОСОБА_8 виконував функції безпосереднього виконавця злочинних домовленостей, здійснюючи оперативне управління господарською діяльністю підприємства, представляючи його інтереси перед незаконно створеними та непередбаченими законодавством України органами влади держави-агресора, а також забезпечуючи практичну реалізацію всіх фінансово-господарських операцій, включаючи укладення контрактів, участь у процедурах закупівель тощо. Діючи узгоджено, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 забезпечили включення підконтрольного підприємства ООО «ЛИГА ПРИМ.» до системи публічних закупівель Російської Федерації, тобто забезпечили глибоку інтеграцію в економічні механізми держави-агресора, встановлення сталих зв'язків з її фінансово-господарськими інституціями та усвідомлене спрямування діяльності на довгострокове функціонування в умовах окупаційного режиму. Зокрема, за безпосередньої організації, координації та контролю з боку ОСОБА_5 , а також за активної виконавчої участі ОСОБА_8 , підконтрольне російське підприємство ООО «ЛИГА ПРИМ.» отримало державний підряд на виконання робіт із реконструкції об'єктів адміністративної інфраструктури окупаційної адміністрації, зокрема: виконання будівельно-ремонтних робіт на об'єкті так званого «будинку уряду ЛНР» за адресою: м. Луганськ, вул. Героїв Великої вітчизняної війни, 9, який має ключове адміністративне та символічне значення для функціонування окупаційного режиму. Виконання зазначених робіт здійснювалося із залученням матеріально-технічних ресурсів, обладнання та майна українського підприємства ПП «ЛИГА ПРИМ.», що незаконно перебувало на балансі російського підприємства ООО «ЛИГА ПРИМ.», чим фактично забезпечувалося їх використання з метою завдання шкоди Україні на користь держави-агресора та її окупаційних структур. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 забезпечили фактичну передачу матеріальних активів підприємства представникам держави-агресора та підконтрольним їй структурам, а також створили стабільний і тривалий механізм їх подальшого використання. Зазначене сприяло системному матеріально-технічному забезпеченню установ окупаційної влади, а також зміцненню їх інституційної спроможності на тимчасово окупованій території України. У результаті такої протиправної діяльності з моменту реєстрації російського підприємства ООО «ЛІГА ПРИМ.» здійснюється регулярна та систематична сплата податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету Російської Федерації, що формує сталі фінансові надходження до бюджету держави-агресора, що створювало фінансову основу для функціонування її державних органів, правоохоронних структур, адміністративних установ, а також сприяло матеріальному забезпеченню збройних формувань та інших силових інституцій, залучених до підтримання окупаційного режиму. При цьому встановлено, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи характер, наслідки та спрямованість зазначених дій і процесів, отримує систематичну матеріальну вигоду від діяльності підконтрольного російського підприємства ООО «ЛУГА ПРИМ.» у виді дивідендів, зокрема: у 2025 році у сумі 635 000 грн. Дії ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є взаємопов'язаними, умисними та спрямованими на утвердження та забезпечення функціонування окупаційної адміністрації держави-агресора на тимчасово окупованій території Луганської області, сприяють підриву економічної безпеки України, позбавленню держави фактичного контролю над майновими активами, створенню сталих джерел фінансування бюджету держави-агресора та її силових структур, а також завданню довготривалої та системної шкоди державним інтересам України у фінансовій, економічній та інституційній сферах. Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилися у вчинені умисних дій, спрямованих на допомогу державіагресору (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень держави-агресора, передачі інших активів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1
ст. 111-2 КК України. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 13.02.2026; протоколом огляду від 17.02.2026 Інтернет-ресурсу РФ з відомостями щодо ООО «ЛИГА ПРИМ.»; протоколом огляду від 17.02.2026 Інтернет-ресурсу РФ з відомостями про будівлю т.зв. «уряду ЛНР»; протоколом огляду від 09.04.2026 Інтернет-ресурсу РФ «федеральной налоговой службы» з відомостями щодо ООО «ЛИГА ПРИМ.»; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26.03.2026 - зняття інформації з електронних інформаційних систем, яка передається громадянкою ОСОБА_5 ; протоколом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності. Метою та підставами застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії. Необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: Переховуватися від органів досудового розслідування та суду: Так, існує висока ступінь ймовірності можливих спроб підозрюваної ОСОБА_5 переховуватися від органу досудового розслідування та суду. ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді від десяти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Невідворотність покарання за злочин вже сама по собі є підставою та мотивом для підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Також, прошу врахувати практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи. Також, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). При цьому, фактичні обставини та характер інкримінованих ОСОБА_5 злочину, який свідчать про підвищену суспільну небезпеку та винятковий цинізм протиправної поведінки вказаної особи, зокрема, останній згідно повідомлення про підозру навіть після повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, як особа, яка приймала участь у керівництві юридичною особою українського підприємства ПП «ЛІГА ПРИМ.», не тільки не припинила здійснення діяльності підконтрольного їй підприємства на тимчасово окупованій території Луганської області, а й організувавши разом зі своїм сином ОСОБА_8 , реєстрацію ООО «ЛИГА ПРИМ.», відповідно до законодавства держави-агресора, після чого забезпечив передачу інших активів окупаційній владі Російської Федерації. Окремо, слід зазначити, що згідно Правил перетинання державного кордону громадянами України, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, підозрювана ОСОБА_5 , як особа жіночої статі, не обмежена у праві виїзду за межі України. Зазначена обставина істотно підвищує ризик її переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки у разі виїзду за кордон забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків стане неможливим або суттєво ускладненим без застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може покинути територію країни з метою уникнення кримінальної відповідальності. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, при цьому не всі речі та документи, що мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, вилучені та зафіксовані у порядку, передбаченому КПК України. Кримінальне правопорушення, пов'язані з проведенням господарської діяльністю українсько підприємства ПП «ЛІГА ПРИМ.» та ООО «ЛИГА ПРИМ.», зареєстрованого за законодавством Російської Федерації, у зв'язку з чим на даний час не вилучено всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, не зібрано інших доказів. Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 через власні аккаунти у месенджерах спілкувався з приводу планування та виконання умисних дій, спрямованих на допомогу державіагресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, а також фактично керував діяльністю російської компанії ООО «ЛИГА ПРИМ.». З урахуванням того, що інкриміноване кримінальне правопорушення має організований та триваючий характер, перебування підозрюваної на волі створює реальну загрозу втрати, знищення або спотворення доказів, що унеможливлює повне, всебічне та неупереджене досудове розслідування без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому існує висока ступінь вірогідності, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, враховуючи тяжкість інкримінованого їй злочину, може вчинити дії спрямовані на знищення облікових записів та публікацій, листувань, інших доказів, що підтверджують його протиправну діяльність. Продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. У ході досудового розслідування встановлено, що представники влади Російської Федерації, діючи всупереч вимогам принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам
ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), Гаазьких конвенцій 1907, IV Женевської конвенції 1949 року, спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів збройних формувань Російської Федерації на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого із 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Установлено, що російські компанії ООО «ЛИГА ПРИМ.», власником якої є ОСОБА_5 продовжують виробничий цикл на тимчасово-окупаційній території Луганської області за допомогою відповідних виробничих потужностей, технологічних процесів, матеріально-технічної бази і комерційної інфраструктури українського підприємства ПП ««ЛІГА ПРИМ.», сплачуючи податки та збори до бюджету держави-агресора, що створює фінансову основу для функціонування держави-агресора, у тому числі забезпечує фінансування її органів влади, правоохоронних структур та збройних формувань. Таким чином, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може продовжить вчиняти умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом продовження володіння та керування діяльністю російських компаній ООО «ЛИГА ПРИМ.», та, як наслідок, сплати податків та внесків до бюджету Російської Федерації, за рахунок яких забезпечено функціонування діяльності органів державної влади, а також підрозділів збройних сил та інших формувань Російської Федерації, які розпочали і продовжують агресивну війну проти України. При цьому, застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_5 є недоцільним, оскільки обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, зокрема вчинення злочину проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства. Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Крім того, оцінюючи в сукупності викладене, інші запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_5 . Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. З огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у пособництві державі агресору, продовжує володіння та керування діяльністю російськими компаніями, які, сплачують податки та внесків до бюджету Російської Федерації, а також обставини здійснення протиправної діяльності свідчать про вчинення кримінального правопорушення в інтересах держави-агресора, що в умовах збройної агресії РФ проти України суттєво збільшує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави є законним та обґрунтованим. На підставі наведеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрювана та її захисник заперечували щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити у задоволенні клопотання, або застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді застави.
Ознайомившись з наданими матеріалами клопотання, заслухавши думку сторін, слідчий суддя приходить до наступного.
Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Згідно ч.1 ст.176 КПК України, Запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Прокурором доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 111-2 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, підозрюваний намагаючись уникнут покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може продрвжини кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної строком до 60 днів. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, про який просила підозрювана та її захисники, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,2,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання старшого слідчогов особливо важливих справах 1 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області майора юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22026040000000313 від 13.02.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 28 червня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1