Рішення від 23.04.2026 по справі 926/3494/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

23 квітня 2026 року Справа № 926/3494/25

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60435, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Тереблече, вул. Головна, 10, код 04418423)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Пауля Целана, 6, код ЄДРПОУ 42102122)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 185 507,86 грн,

представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Савка О.Т.;

прокурор - Коцюба Т.С.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», в якому просить:

1) визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 30.08.2023 року та № 4 від 13.10.2023 року до Договору №1 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 12.01.2023, укладені між Тереблеченською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»;

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 185 507,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами проведеної закупівлі за номером ID: UA-2022-12-16-016749-а між сторонами укладено Договір № 1 від 12.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу. Ціна договору становить 2 296 542,40 грн, плановий обсяг електричної енергії складає 400 000 кВт/год по ціні 5,741356 грн за 1 кВт/год.

У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та Тереблеченською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області укладено додаткові угоди до Договору № 3 від 30.08.2023 та № 4 від 13.10.2023 щодо підвищення ціни одиниці товару.

Позивач вважає зміну ціни договору в сторону збільшення за одиницю товару безпідставною й необґрунтованою, а додаткові угоди №3 від 30.08.2023 року та №4 від 13.10.2023 є недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи, що додаткові угоди №3 від 30.08.2023 року та №4 від 13.10.2023 укладені з порушенням вимог законодавства, позивачем за отриману електроенергію в період з серпня по грудень 2023 на користь відповідача зайво сплачено за електроенергію 185 507,86 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти позову заперечив з огляду на таке.

При укладенні Договору сторони погодили всі істотні умови та закріпили право на внесення змін до Договору, в тому числі у порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі», однак конкретного порядку та умов внесення змін у Договір визначено не було. Відповідно до роз'яснень, що містяться в листі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24 листопада 2020 року № 3304 04/69987-06, щодо зміни істотних умов договору про закупівлю відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону, встановлено: «Законом встановлено імперативну норму, згідно з якою істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 41 Закону. Зміна істотних умов договору про закупівлю у випадках, встановлених частиною п'ятою статті 41 Закону, може здійснюватися саме у разі та у спосіб, що передбачені договором про закупівлю. При цьому порядок зміни умов договору про закупівлю визначається замовником самостійно та з дотриманням законодавства в цілому. Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.

Згідно роз'яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 07.04.2015 №3302-05/11398-07, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Окрім того, закупівля електричної енергії ТОВ «ЧОЕК» здійснюється на різних сегментах ринку, зокрема: за двосторонніми договорами, на внутрішньодобовому ринку, ринку на добу наперед та на балансуючому ринку, що і формує середньозважену ціну закупівлі електричної енергії, яка впливає на кінцеву ціну за одиницю товару для споживача. Відтак з метою приведення ціни на електричну енергію, зазначеної в Договорі, до ринкової, ТОВ «ЧОЕК» на адресу позивача були направлені листи з належним підтвердженням наявності факту коливання середньозваженої ціни на ринку електричної енергії та додаткові угоди.

Наголошує, що формування ціни на електричну енергію ТОВ «ЧОЕК» здійснювалося з урахуванням чинного тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який встановлено ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» та затверджено постановою НКРЕКП від 21.12.2022 р. № 1788.

У подальшому, у зв'язку зі зміною вартості тарифу на передачу електричної енергії, ТОВ «ЧОЕК» коригувало ціну на електричну енергію відповідно до оновлених тарифів. Отже, зміна ціни за електричну енергію відбувалася на законних підставах, у зв'язку зі зміною регульованої складової тарифу на передачу, що не залежить від волі ТОВ «ЧОЕК». Відповідач погоджується з доказами, наданими позивачем, в контексті коливання ціни за електричну енергію за додатковими угодами, а саме - з довідками Чернівецької торгово-промислової палати. Отже, враховуючи вищезазначене, твердження відносно того, що відповідач порушив умови укладеного договору в частині збільшення ціни за поставлену електричну енергію, не відповідають дійсності, оскільки умовами договору передбачена можливість внесення змін у договір, у томі числі у частині зміни вартості товару після його підписання до виконання зобов'язань у випадках, визначених у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Всі додаткові угоди були підписані сторонами договору під час його дії, без зауважень та у відповідності до визначеного у договорі порядку. Після цього споживач споживав електричну енергію на умовах договору, сплачував за нього згідно умов договору з урахуванням внесених змін. Крім того, в процесі виконання умов договору його ціна змінювалась в порядку умов договору, шляхом повідомлення споживача постачальником про відповідну зміну ціни. Споживач жодного разу не заявив про свою відмову від договору у зв'язку зі зміною ціни. Після виконання договору та сплати коштів за спожиту електричну енергію прокуратура в інтересах споживача виступаючи, як позивач у даній справі перекреслює те, що попередньо споживачем визнавалось та вже є виконаним. У даних правовідносинах вбачається суперечлива поведінка споживача, яка не відповідає його попереднім заявам та поведінці і є недобросовісними.

Позивачем не було враховано тієї обставини, що наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, а також відновлення порушеного суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Отже, вимоги позивача про визнання недійсними додаткових угод із застосуванням односторонньої реституції у вигляді стягнення з відповідача 185 507,86 грн, є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства, підстави, з якими позивач пов'язує недійсність спірних додаткових угод, відсутні, оскільки як і Законом України «Про публічні закупівлі», так і самим договором було передбачено право сторін договору у разі зміни ціни на електричну енергію здійснити перерахунок за новою вартістю, шляхом укладення та підписання додаткової угоди. Збільшення вартості товару не перевищує зміну ціни за одиницю товару більше ніж 10 відсотків. Вважає, що оспорювані додаткові угоди не містять ознак недійсності, а тому недоведеним є факт завдання ТОВ «ЧОЕК» позивачу будь-якої матеріальної шкоди в розумінні положень ЦК України.

Чернівецька окружна прокуратура подала відповідь на відзив, в якому на спростування заперечень на позов зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Безпідставним є посилання відповідача на зміст листа роз'яснення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 07.04.2015 №3302-05/11398-07, оскільки право тлумачити норму права є виключно правом суду, роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.

В відзиві відповідач стверджує, що про зміни ціни Товариство завчасно повідомляло споживача шляхом направлення відповідних листів. Дане твердження не відповідає дійсності з наступних підстав. Відповідно до пункту 3.2.4 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018№ 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Постанова) у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Підпунктом 21 пункту 5.2.2 вищезазначеної Постанови визначено, що постачальник електричної енергії зобов'язаний: інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Згідно із статтею 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови. Статтею 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено права та обов'язки споживача. Споживач має право: отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропостачальником у визначеному договором порядку. Таким чином, всіма вищезазначеними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини в сфері електропостачання, передбачено, що постачальник електричної енергії повинен повідомити споживача про всі зміни до умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.

Так, з метою укладення додаткової угоди № 3 від 30.08.2023 Товариство спрямувало до Тереблеченської сільської ради лист про необхідність підвищення ціни у зв'язку з коливанням ціни на ринку у бік збільшення за вихідним № 12.3/3508 від 17.08.2023. Згідно п. п. 5, 6 додаткової угоди № 3 від 30.08.2023 дана угода набирає чинності з моменту її підписання та вступає в дію з 01.08.2023. В подальшому, Товариством лист про необхідність підвищення ціни у зв'язку з коливанням ціни на ринку у бік збільшення та укладення додаткової угоди № 4 спрямовано до Тереблеченської сільської ради 18.09.2023 за вихідним № 12.3/3730. Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 4 від 13.10.2023 вона набирає чинності з 01.09.2023. З наведеного вбачається, що вищезазначені повідомлення про збільшення ціни Товариством направлені в порушення вказаного 20 денного терміну до їх застосування.

Щодо позиції Товариства про необхідність застосування двосторонньої реституції зазначив, що ставлячи питання визнання недійсними укладених Товариством та Тереблеченською сільською радою додаткових угод № 3 від 30.08.2023, № 4 від 13.10.2023 до Договору № 1 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 12.01.2023, прокурор виходив з того, що саме на момент їх укладення сторонами не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон №922) та необґрунтовано збільшено ціну за одиницю товару, в результаті чого Товариством безпідставно одержано 185 507,86 грн бюджетних коштів. Вимога про визнання недійсним Договору не ставиться, а відповідно і питання двосторонньої реституції.

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» у додаткових поясненнях вих. № 06/0423 від 23.04.2026 додатково вказує, що позовні вимоги прокуратури базуються на помилковому трактуванні правового режиму публічних закупівель періоду 2023 року та ігноруванні математичної природи оспорюваного Договору. Відповідач повністю заперечує проти позову з огляду на наступне. По-перше, у тексті правочину відсутній ліміт «не більше 10%». Позовна заява апелює до загальних норм Закону, проте Договір у п. 1.1 прямо зазначає, що він розроблений та укладений відповідно до «Особливостей» № 1178. Зміст пунктів 14.6.2 та 14.6.7 Договору дослівно копіює спеціальну норму пп. 2 п. 19 «Особливостей», яка в редакції 2023 року не встановлювала для енергоносіїв жодних відсоткових лімітів, вимагаючи лише пропорційності ринковому коливанню. По-друге, відповідно до п. 5.1 та п. 14.6.7 Договору, зміна ціни за одиницю товару здійснюється виключно у порядку, визначеному Додатком 2 до Договору. Так, Порядок передбачає чітку математичну формулу, алгоритм розрахунку та всі його складові були погоджені сторонами ще при підписанні основного Договору, укладення додаткових угод було лише технічною фіксацією результатів цього розрахунку. Виконання погодженої формули є належним виконанням умов Договору, а не їх порушенням. По-третє, на виконання п. 14.6.2 Договору відповідач надав висновки Чернівецької ТПП та витяги з офіційного сайту ДП «Оператор ринку». Окрім того, у сторони була можливість не погодити такі зміни, водночас з боку останньої заперечень не надходило. По-четверте, можливість застосування механізму ч. 3 ст. 631 ЦК зафіксована не в додатках, а безпосередньо у пункті 13.9 основного Договору. Оскільки прокурором не заявлено вимог про визнання недійсним основного Договору або його пункту 13.9, діє презумпція правомірності цього положення. Отже, надання угодам зворотної сили є законною реалізацією права сторін, передбаченого базовим контрактом. Зазначає про відсутність збитків бюджету, оскільки загальна сума Договору не збільшилась, а бюджетні призначення не були перевищені. Дії сторін були спрямовані на приведення договірної ціни у відповідність до ринкової формули, що забезпечило безперебійне енергоживлення громади. Укладення оспорюваних угод дозволило уникнути припинення постачання та переходу до Постачальника «останньої надії», що запобігло значно більшим витратам місцевого бюджету.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 20.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 11.11.2025 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а прокурору та позивачу запропонував надати відповідь на відзив.

04.11.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

07.11.2025 прокурором через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 11.11.2025 зупинено провадження у справі № 926/3494/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

Ухвалою суду від 16.02.2026 поновлено провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 04.03.2025.

04.03.2026 ТОВ «ЧОЕК» через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі.

04.03.2026 Тереблеченською сільською радою до суду подано заяву про розгляд справи без участі позивача, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 04.03.2026 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 19.03.2026.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 19.03.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.04.2026.

До початку судового засідання 23.04.2026 відповідач подав додаткові пояснення у справі (вступне слово).

Суд заслухав вступне слово прокурора, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, стягнути на користь прокуратури витрати зі сплати судового збору, натомість представник відповідача проти позову заперечив.

Суд оголосив позицію позивача, відповідно до якої останній позовні вимоги прокурора підтримав. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи та судових дебатів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

16.12.2022 Тереблеченською сільською радою оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель «ProZorro» оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі UA-2022-12-16-016749-a електричної енергії з очікуваною вартістю 2 680 000,00 грн в кількості 400000 кВт/год.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 27.12.2022 переможцем процедури закупівлі UA-2022-12-16-016749-a електричної енергії визначено ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» з ціновою пропозицією після закінчення аукціону у розмірі 2 296 542,40 грн (звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2022-12-16-016749-a від 17.01.2023).

12.01.2023 року за результатами відкритих торгів між Тереблеченською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області (далі - позивач, Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (далі - відповідач, Постачальник) укладено договір № 1 про постачання / закупівлю електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2 Договору постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2023 році електричну енергію за кодом ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити електроенергію на умовах цього Договору.

Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять 400 000 кВт/год (п. 2.3 Договору) та можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби замовника в електроенергії (п. 2.4 Договору).

Загальна вартість цього Договору у відповідності до пункту 5.1 Договору становить 1 913 785,33 грн, крім того ПДВ - 382 757,06 грн, разом з ПДВ - 2 296 542,40 грн. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 2 до цього Договору.

Згідно пункту 5.2 до загальної вартості цього Договору включено витрати на послуги з передачі та розподілу електричної енергії за регульованими тарифами.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до пунктів 5.4 - 5.8 Договору Споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки передбачені цим Договором. Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Оплата по цьому Договору буде здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. Розрахунки за спожиту електроенергію проводяться відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричної енергії споживачу. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника за умови надання Постачальником у строк до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим, акту про прийняття-передання та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті Споживача, розміщеному на офіційному веб-сайті постачальника. Вартість спожитої електричної енергії визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 кВт*год, визначеної згідно з Додатком 2 до Договору.

Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (підпункт 6.2.1 Договору).

Відповідно до пункту 13.1 Договору зміни до нього можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому Договорі, та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 14.6 Договору передбачено, що істотними умовами цього договору є предмет (найменування, кількість, якість), ціна (порядок визначення ціни) та строк дії Договору. Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей.

Як зазначено в п. 14.6.2 Договору, погодження ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконання умов цього Договору, вирішуються у встановленому Договором та законодавством порядку (п. 10.2 Договору).

Відповідно до пункту 14.1 Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розграхунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобовязань за цим Договором.

В Додатку 2 до Договору визначено порядок визначення та зміни ціни постачання електроенергії.

Пунктом 1 Додатку 2 передбачено, що ціна за одиницю Товару (Ц) визначається за підсумками розрахункового періоду (місяця) за такою формулою:

Ц= (К*Ца+Тосп+Тоср+Впост)*1,2, де: 1,2 - урахування ПДВ (у разі, якщо Постачальник не є платником ПДВ, у формулі замість 1,2 зазначається 1).

Ца - ціна закупівлі одиниці Товару (актуальна) на день укладення Договору або останнього додаткового договору або угоди до цього Договору, грн за 1 кВт/год без ПДВ;

Тосп - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена Регулятором на відповідний розрахунковий період, грн за 1кВт/год без ПДВ;

Тоср - ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу, яка встановлена Регулятором на відповідний розрахунковий період, грн за 1 кВт/год без ПДВ;

Впост - вартість послуг Постачальника, що включає усі витрати Постачальника, які необхідні для виконання Постачальником умов цього Договору, Впост становить 0,00 грн за 1кВт/год без ПДВ та не змінюється протягом усього строку дії Договору;

К - коефіцієнт коливання ціни закупівлі одиниці Товару, який на момент укладення Договору становить 1(один) і визначається за формулою:

К=Цпсз/Ц0сз, де:

Цпсз - поточна середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії за результатами торгів на ринку "на добу на перед" за розрахунковий період календарний місяць, грн за 1 кВт/год без ПДВ;

Ц0сз - поточна середньозважена ціна закупівлі одиниці Товару за результатами торгів на ринку "на добу на перед" за повний календарний місяць, доступна на момент кінцевого терміну подання тендерної пропозиції, в подальшому за місяць, що передує розрахунковому, згідно з інформацією, оприлюдненою Оператором ринку електричної енергії на сайті https://www.oree.com.ua/, грн за 1 кВт/ год без ПДВ.

Відповідно пункту 2 Додатку 2 до Договору ціна, що склалася за результатами процедури відкритих торгів у системі Prozorro № UA-2022-12-16-016749-а, Ц становить 5,741356 грн за 1 кВт/год з ПДВ (Ца - 3,297293 грн за 1 кВт/год без ПДВ +Тосп - 0,34564 грн за 1 кВт/ год без ПДВ + Тоср - 1,14153 грн за 1 кВт/год без ПДВ + Впост - 0 грн + ПДВ 20%).

Згідно пункту 4 Додатку 2 до Договору зміна ціни за одиницю товару регламентується щомісячно шляхом укладання додаткових угод, підготовлених відповідно до пункту 1 цього Додатку. Зміна ціни на ринку «на добу на перед» підтверджується інформацією з сайту Оператора ринку https://www.oree.com.ua/. Зміна тарифів на послуги з розподілу та/або передачі електричної енергії підтверджується постановами Регулятора.

З інформації Тереблеченської сільської ради від 18.01.2024 № 25 встановлено, що загальна кількість електричної енергії, поставленої за Договором постачання електричної енергії № 1 від 12.01.2023 складає 327111 кВт/год на загальну суму 2 120 058,22 грн.

Згідно з даними, оприлюдненими на офіційному порталі публічних закупівель «Prozorro» щодо закупівлі UA-2022-12-16-016749-a, договір закупівлі від 12.01.2023 № 1 виконано, що підтверджується звітом про виконання договору, копіями актів приймання-передавання електричної енергії та платіжними інструкціями.

У подальшому між Тереблеченською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» укладено 4 додаткові угоди до Договору № 1 від 12.01.2023.

Так, додатковою угодою № 1 від 27.02.2023 внесено зміни до Додатку 2 Договору, а саме змінено ціну з 5,741356 грн за 1 кВт/год з ПДВ на 5,883424 грн за 1 кВт/год з ПДВ (Ца - 3,297293 грн за 1 кВт/год без ПДВ +Тосп - 0,38028грн за 1 кВт/год без ПДВ + Тоср - 1,22528грн за 1 кВт/год без ПДВ + Впост - 0 грн + ПДВ 20%). Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та вступає в дію з 01.02.2023 (п. п. 4, 5).

Додатковою угодою №2 від 10.08.2023 внесено зміни до Додатку 2 Договору, а саме змінено ціну з 5,883424 грн за 1 кВт/год з ПДВ на 6,009208 грн за 1 кВт/год з ПДВ (Ца - 3,297293 грн за 1 кВт/год без ПДВ +Тосп- 0,48510грн за 1 кВт/год без ПДВ + Тоср - 1,22528 грн за 1 кВт/год без ПДВ + Впост - 0 грн + ПДВ 20%). Разом з тим, п. 2.3. Договору викладено у наступній редакції « 2.3. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 387239,72кВт та визначені в Додатку 1 цього Договору». Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та вступає в дію з 01.07.2023 (п. п. 5, 6).

Додаткові угоди № 1 від 27.02.2023 та № 2 від 10.08.2023 укладені у зв'язку із зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАП «НЕК «УКРЕНЕРГО» та на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Чернівціобленерго» (постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 та № 1813) на 2023 рік, без збільшення загальної вартості Договору.

Додатковою угодою № 3 від 30.08.2023 внесено зміни до Додатку 2 Договору, а саме змінено ціну з 6,009208 грн за 1 кВт/год з ПДВ на 6,939045 грн за 1 кВт/год з ПДВ, (Ца - 4,0721575 грнза 1 кВт/год без ПДВ +Тосп - 0,48510 грн за 1 кВт/год без ПДВ + Тоср - 1,22528 грн за 1 кВт/год без ПДВ + Впост - 0 грн + ПДВ 1,1565075 грн). Разом з тим, п. 2.3. Договору викладено у наступній редакції « 2.3. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 363131,66 кВт та визначені в Додатку 1 цього Договору». Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та вступає в дію з 01.08.2023 (п. п. 5, 6).

Таким чином, згідно додаткової угоди №3 від 30.08.2023 зменшено об'єм закупівлі електричної енергії з 387239,72 кВт/год (визначеної за додатковою угодою № 2) до 363131,66 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару (без урахування ПДВ та тарифів на послуги з передачі та розподілу) в порівнянні з Договором № 1 від 12.01.2023 з 3,297293 грн за 1 кВт за год без ПДВ до 4, 0721575 грн за 1 кВт за год без ПДВ, тобто на 23,50%.

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» листом від 17.08.2023 № 12.3/3508 повідомило Тереблеченську сільську раду про необхідність підвищення ціни у зв'язку з коливанням ціни на ринку у бік збільшення. На підтвердження коливання ціни ТОВ «ЧОЕК» надало довідку Чернівецької торгово промислової палати та скріншоти з сайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/).

Згідно цінової довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 31.07.2023 року № 1006 середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» згідно даних веб-сайту ДП «Оператор ринку» за липень 2023 року у порівнянні з середньозваженою ціною за червень 2023 року у відсотковому вираженні становила 23,50 % (липень 2023 - 3669,87 грн/ МВт.год, червень 2023 - 2971,47 грн/МВт.год).

В скріншотах з сайту ДП "Оператор ринку" також зазначено ціни за липень 2023 - 3669,87 грн/МВт.год, за червень 2023 2971,47 грн/МВт.год та відповідно відсоток коливання, який склав 23,50%.

Додатковою угодою № 4 від 13.10.2023 внесено зміни до Додатку 2 Договору, а саме змінено ціну з 6,939045 грн за 1 кВт/год з ПДВ на 7,594825 грн за 1 кВт/год з ПДВ (Ца - 4,618641 грн за 1 кВт/год без ПДВ +Тосп 0,48510 грн за 1 кВт/год без ПДВ + Тоср - 1,22528 грн за 1 кВт/год без ПДВ + Впост 0 грн + ПДВ - 1,1565075 грн). Пункт 2.3 Договору викладено у наступній редакції « 2.3. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором становлять 350260,739 кВт та визначені в Додатку 1 цього Договору». Додаткова угода № 4 від 13.10.2023 набирає чинності з 01.09.2023 (п. 5). Згідно додаткової угоди № 4 від 13.10.2023 зменшено об'єм закупівлі електричної енергії з 363131,66 кВт/год (визначеної за додатковою угодою № 3) до 350260,739 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару (без урахування ПДВ та тарифів на послуги з передачі та розподілу) в порівнянні з Додатковою угодою № 3 від 30.08.2023 з 4,0721575 грн за 1 кВт/год до 4,618641 грн за 1 кВт/год, тобто ще на 13,42%.

ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» направила до Тереблеченської сільської ради лист від 18.09.2023 № 12.3/3730 про необхідність підвищення ціни у зв'язку з коливанням ціни на ринку у бік збільшення. На підтвердження коливання ціни ТОВ «ЧОЕК» надало цінову довідку Чернівецької торгово-промислової палати та скріншот з сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/).

Згідно цінової довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 31.08.2023 року № 1126 середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» згідно даних веб-сайту ДП «Оператор ринку» за серпень 2023 року у порівнянні з середньозваженою ціною за липень 2023 року у відсотковому вираженні становила 13,42 % (липень 2023 - 3669,87 грн/ МВт.год, серпень 2023 - 4162,23 грн/МВт.год).

В скріншотах з сайту ДП «Оператор ринку» також зазначено ціни за липень 2023 - 3669,87 грн/МВт.год, за серпень 2023 4162,23 грн/МВт.год та відповідно відсоток коливання, який склав 13,42%.

Згідно актів приймання-передачі № 251 від 26.01.2023, № 3434 від 21.02.2021, № 6794 від 28.03.2023, № 10436 від 26.04.2023, № 132911 від 29.05.2023, № 3985 від 29.05.2023, № 17773 від 20.07.2023, № 24754 від 25.08.2023, № 25470 від 14.09.2023, №32433 від 20.10.2023, № 32654 від 24.10.2023, № 36212 від 28.11.2023, № 39432 від 18.12.2023, підписаних сторонами Договору, Постачальником на виконання умов Договору поставлено всього 327 111,00 кВт/год електричної енергії на суму 2 120 058,22 грн.

Споживач оплатив отриману електричну енергію за договором № 1 від 12.01.2023 року в загальній сумі 2 120 058,22 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №№ 48-53 від 26.01.2023, №№ 93-98 від 22.02.2023, №№263-268 від 28.03.2023, №№434-438 від 26.04.2023, №№585-587 від 29.05.2023, №№589-593 від 29.05.2023, №№769-775 від 21.07.2023, №№996-1002 від 28.08.2023, №№1072-1075, 1077, 1077, 1078 від 14.09.2023, №№1267-1273 від 20.10.2023, №№1332, №№1334-1336, № №1338-1340 від 24.10.2023, №№1488-1494 від 28.11.2023, №1971, №1786, №№1787 1790, №№1792,1793 від 20.12.2023.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Стаття 15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 статті 631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з частинами 2, 3 статті 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 1 цього Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У частині першій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедурі закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до частини 5 статі 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України «Про оборонні закупівлі», а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Згідно Висновку Великої палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

«ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п. 88);

зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначено:

«- норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII (п. 150 постанови);

- інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої (п. 151 постанови);

- укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII (п.152 постанови);

- окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників (пункти 153-154 постанови)».

Судом встановлено, що додатковими угодами № 1 від 27.02.2023 та № 2 від 10.08.2023, які укладені у зв'язку із зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАП «НЕК «УКРЕНЕРГО» та на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Чернівціобленерго» (постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 та № 1813), загальну ціну Договору підвищено на 4,67%.

Внаслідок укладення додаткової угоди №3 від 30.08.2023 зменшено об'єм закупівлі електричної енергії з 387239,72 кВт/год (визначеної за додатковою угодою № 2) до 363131,66 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару (без урахування ПДВ та тарифів на послуги з передачі та розподілу) в порівнянні з Договором № 1 від 12.01.2023 з 3,297293 грн за 1 кВт за год без ПДВ до 4, 0721575 грн за 1 кВт за год без ПДВ, тобто на 23,50%.

Підставою для збільшення ціни стала цінова довідка Чернівецької торгово-промислової палати від 31.07.2023 № 1006. Цінова довідка Чернівецької торгово-промислової палати, враховуючи, що додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору укладались лише щодо зміни тарифів на передачу та розподіл, мала б підтвердити факт коливання ціни на електроенергію за період з дати укладення Договору 12.01.2023 по липень 2023 року включно, оскільки Додаткову угоду №3 укладено 30.08.2023, а вступила вона в дію з 01.08.2023.

Однак цінова довідка Чернівецької торгово промислової палати не відображає належним чином дійсного стану цін на ринку на електричну енергію, а також не відображає реального коливання в період від початку дії Договору, оскільки для дослідження обрано проміжки часу, які не охоплюють повністю період від дати укладення Договору до укладення Додаткової угоди №3.

Таким чином, суд приходить висновку, що при укладенні додаткової угоди №3 від від 30.08.2023 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії № 1 від 12.01.2023 порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 471), п. 14.6.2 Договору, а саме перевищено встановлений законодавством максимальний ліміт у 10% у підвищенні ціни на електроенергію як товар у договорі, за відсутності належного обґрунтування коливання ціни у відповідний період/, відтак вона підлягає визнанню недійсною.

Додатковою угодою № 4 від 13.10.2023 зменшено об'єм закупівлі електричної енергії з 363131,66 кВт/год (визначеної за додатковою угодою № 3) до 350260,739 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару (без урахування ПДВ та тарифів на послуги з передачі та розподілу) в порівнянні з Додатковою угодою № 3 від 30.08.2023 з 4,0721575 грн за 1 кВт/год до 4,618641 грн за 1 кВт/год, тобто ще на 13,42%.

Підставою для збільшення ціни стала цінова довідка Чернівецької торгово-промислової палати від від 31.08.2023 року № 1126, відповідно до якої середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» згідно даних веб-сайту ДП «Оператор ринку» за серпень 2023 року у порівнянні з середньозваженою ціною за липень 2023 року у відсотковому вираженні становила 13,42 % (липень 2023 - 3669,87 грн/ МВт.год, серпень 2023 - 4162,23 грн/МВт.год).

Враховуючи, що додаткова угода № 3 від 30.08.2023 укладена з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 19 Особливостей, п.14.6 Договору, то додаткова угода № 4 від 13.10.2023 також не відповідає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 19 Особливостей та п.14.6.2 Договору, так як ТОВ "ЧОЕК" підвищило ціну більш ніж на 10%, зокрема не підтвердило факт коливання ціни на електроенергію за період з дати укладення Договору 12.01.2023 по серпень 2023 року включно, відтак додаткова угода № 4 від від 13.10.2023 також підлягає визнанню недійсною.

Водночас, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 вказала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правові висновки постанов Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Водночас, коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Разом з цим, Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено конкретної форми/вигляду інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що при укладенні додаткових угод № 3 від 30.08.2023 та № 4 від 13.10.2023 до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 1 від 12.01.2023 порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.п. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 471), п. 14.6.2 Договору, а саме перевищено встановлений законодавством максимальний ліміт у 10% у підвищенні ціни на електроенергію як товар у договорі, за відсутності належного обґрунтування коливання ціни у відповідний період.

Також судом встановлено, що відповідачем при ініціюванні укладення всіх додаткових до Договору угод № 1, № 2, № 3 та № 4 було порушено вимоги чинного законодавства щодо завчасного повідомлення (за 20 днів) споживача про зміни істотних умов договору, як то передбачено п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Так, згідно з пунктом 4 частини 3 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії!, електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів: про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Статтею 58 цього ж Закону передбачено права та обов'язки споживача. Споживач має право: отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропостачальником у визначеному договором порядку.

Постановою НКРЕКП № 1219 від 26.06.2020 внесені зміни до Правил роздрібного ринку електричної енергії, зокрема, п. 3.2.4 ПРРЕЕ доповнено абзацом наступного змісту: "У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або «останньої надії») та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): 1) розірваним без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; 2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач Не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін».

В подальшому, у зв'язку з коливанням ціни на ринку у бік збільшення та укладення додаткової угоди № 4 Товариством спрямовано лист 18.09.2023 за вихідним № 12.3/3730 про необхідність підвищення ціни до Тереблеченської сільської ради. Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 4 від 13.10.2023 вона набирає чинності з 01.09.2023.

З наведеного вбачається, що вищезазначені повідомлення про збільшення ціни Товариством направлені в порушення вказаного 20 денного терміну до їх застосування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання оспорюваних додаткових угод угод № 3 та № 4 недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Б. Щодо стягнення коштів у сумі 185 507,86 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 1212 ЦК України. Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови). Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. У постанові від 26.09.2019 у справі № 520/4210/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 виснував, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, згідно з яким, в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Таким чином, у разі задоволення судом першочергової вимоги щодо визнання оспорюваних додаткових угод недійсними, вбачаються всі підстави для задоволення похідної вимоги щодо стягнення незаконно отриманих відповідачем коштів, що дозволить поновити порушені права позивачів як розпорядників коштів.

За спірними додатковими угодами не було набуто додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено Договором № 1 від 12.01.2023, тому у ТОВ !ЧОЕК» не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки воно не передавало додаткових кіловат електричної енергії порівняно з умовами договору, а навпаки загальний обсяг отриманої електричної енергії було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару і тому не підлягає застосуванню двостороння реституція. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23.

З урахуванням викладеного, твердження відповідача про необхідність застосування двосторонньої реституції не відповідає характеру спірних правовідносин та положенням чинного законодавства. Оскільки позовна вимога про стягнення грошових коштів є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод, правовою підставою для повернення спірних коштів виступає саме відсутність законної підстави для їх набуття, що прямо регулюється статтею 1212 ЦК України.

Таким чином, враховуючи визнання недійсними додаткових угод № 3 та № 4 до договору № 1 від 12.01.2023 грошові кошти в сумі 185 507,86 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОЕК», підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 185 507,86 грн підлягають задоволенню.

V. Наявність підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);

- прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 2 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 27.07.2021 № 922/2030/20.

На виконання зазначених вимог керівником Чернівецької окружної прокуратури пред'являється позовна заява в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у даних правовідносинах, а саме Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Чернівецькою окружною прокуратурою листами від 09.01.2024 № 52/1 25вих-24 та від 30.09.2025 № 52\1-851вих-25 повідомлено Тереблеченську сільську раду про указані вище порушення та необхідність вжиття заходів цивільно-правового характеру на їх усунення. На вказаний лист отримано відповіді від 18.01.2024 № 25 та від 03.10.2025 № 253, в яких зазначено, що сільська рада не вживала заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, зокрема й шляхом звернення до суду.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави та територіальної громади.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Тереблеченської сільської ради є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, є стороною укладеного Договору та оскаржуваних додаткових угод до нього, та саме на її користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, яка є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте остання самостійно не захистила інтереси держави в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року по справі № 903/129/18 сформувала правову позицію, відповідно до якої сам факт незвернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (п. 6.43).

Суд врахував, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Враховуючи вищевикладене, є правомірним та обґрунтованим звернення прокурора в інтересах держави в особі Тереблеченської сільської ради до суду з позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

VІ. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 3 від 30.08.2023 року та № 4 від 13.10.2023 року до Договору №1 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 12.01.2023 укладені з перевищенням ціни за 1 кВт електричної енергії більше ніж на 10% у порівнянні із ціною за 1 кВт електричної енергії, визначеною договором та додатковими угодами № 1 та № 2, за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певний період дії Договору, починаючи з моменту його укладення, а, отже, суперечать вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.п. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 471), п. 14.6.2 Договору, відтак наявні підстави для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Як наслідок кошти, які отримані на підтставі цих угод, отримані безпідставно та підлягають поверненню. Відтак позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області підлягають задоволенню.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Чернівецькою обласною прокуратурою за подання позову сплачений судовий збір в сумі 7 267,20 грн згідно платіжної інструкції № 1824 від 10.10.2025.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений прокуратурою судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 30.08.2023 року та № 4 від 13.10.2023 року до Договору №1 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 12.01.2023, укладені між Тереблеченською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Пауля Целана, 6, код ЄДРПОУ 42102122) на користь Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60435, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Тереблече, вул. Головна, 10, код ЄДРПОУ 04418423, р/р - UА918201720342280010000044981) кошти у сумі 185 507,86 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Пауля Целана, 6, код ЄДРПОУ 42102122) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. М. Кордуби, 21 А, код ЄДРПОУ 02910120, р/р - UA378201720343110001000004946; банк - ДКСУ м Київ) 7 267,20 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 04 травня 2026 року.

Суддя І.В. Марущак

Попередній документ

136236370

Наступний документ

136236372

Інформація про рішення:

№ рішення:	136236371
№ справи:	926/3494/25
Дата рішення:	23.04.2026
Дата публікації:	06.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернівецької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (23.03.2026)
Дата надходження:	16.10.2025
Предмет позову:	про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 185507,86 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

11.11.2025 11:30	Господарський суд Чернівецької області
04.03.2026 10:30	Господарський суд Чернівецької області
19.03.2026 15:00	Господарський суд Чернівецької області
23.04.2026 11:30	Господарський суд Чернівецької області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

МАРУЩАК ІЛЛЯ ВАСИЛЬОВИЧ

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія"

позивач (заявник):

Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області

позивач в особі:

Тереблеченська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області

прокурор:

Шевчук Павло Васильович