Справа № 209/547/26
Провадження № 2/209/1366/26
/ ЗАОЧНЕ /
05 травня 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», в інтересах якого діє представник Анохіна О.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 92072,35 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн
Стислий виклад позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:
19 вересня 2019 року кредитний договір № 2011472084005, за яким позичальнику надали кредит у сумі 31100,00 гривень.
26 грудня 2022 року кредитний договір № 1002118922201, за яким позичальнику надали кредит у сумі 49618 грн.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.06.2025 року складає:
-по кредитному договору від 19 вересня 2019 року кредитний договір № 2011472084005- 41370,05 грн., з яких 24155,41 грн - заборгованість за кредитом; 17214,64 грн заборгованість за процентами, 0,00 грн. за комісією;
-по кредитному договору від 26 грудня 2022 року кредитний договір № 1002118922201- 50702,30 грн., з яких 23696,49 грн заборгованість за кредитом, 4,14 грн - заборгованість за процентами, 27001,67 грн заборгованість за комісією;
Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 24.11.2025 року склала 92072,35 грн, яку просять стягнути з відповідача та судові витрати.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 11 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 06 квітня 2026 року об 11 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 05 травня 2026 року о 10 год. 20 хв.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в пред'явленому позові просив проводити розгляд справи за відсутності представника та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю представника позивача згідно вимог ч.3 ст. 211 ЦПК України.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується списками згрупованих відправлень та відстеженням про трекеру відправлень, відповідно до яких конверт повертається до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 64-67, 68-72).
Про проведення судового засідання відповідач також повідомлявся та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи достатність доказів та те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов до переконання, що є всі правові підстави провести заочний розгляд даної справи, про що прийнята відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд приходить до наступного висновку.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Щодо кредитного договору 19 вересня 2019 року № 2011472084005.
Судом установлено, що 19 вересня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 власноруч підписано заяву № 2011472084005 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб АТ «Перший український міжнародний банк» (а.с.звор. бік 15).
Підписанням Заяви відповідач беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), розміщену на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані Клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням Заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах.
Також, згідно з підписаною заявою відповідач просив відкрити на його ім'я поточний рахунок (вказаний в заяві) у гривнях та надати Кредитну картку: № НОМЕР_1 миттєвого випуску (не персоніфікованої). Тип персоніфікованої Кредитної картки; просив Банк встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією Заявою, Кредитний ліміт у сумі 3000,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії Кредитного ліміту 12 місяців. Розмір Мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки. Підписанням Заяви підтвердила, що нею отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також що з правилами користування платіжною карткою ознайомлена та зобов'язується їх дотримуватися. Спосіб отримання щомісячної виписки по рахунку: у відділенні.
Реальна річна процентна ставка складає 47,88 %. Підписанням цієї Заяви відповідач надав, крім викладених в ДКБО, наступні підтвердження та запевнення, що:
1. ця Заява має новаційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія Договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, Договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та Банком, припиняються на підставіст. 604 Цивільного кодексу України;
2. ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний; всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення;
3. отримав від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»;
4. йому відомо, що укладання Договору страхування зі Страховиком не є обов'язковою умовою отримання кредиту в Банку, таку послугу було обрано ним за власного ініціативою з числа послуг, що пропонуються Банком, і відносини за Договором страхування, після його укладення, виникають виключно між Страхувальником та Страховиком.
Також, 19 вересня 2019 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого: підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором (а.с.16).
Також, Паспорт споживчого кредиту містить застереження, згідно з якими наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
Із Заяви та Паспорту та виписок з особового рахунку відповідача вбачається, що позивач надав відповідачеві кредит у сумі 3000,00 грн. шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку відповідача з дня прийняття рішення Банком строком на 12 місяців, з продовженням кожного разу у разі відсутності заперечень Сторін, зі сплатою процентів в розмірі 47,88 % річних (реальна річна процентна ставка 47,88 %) на загальні споживчі цілі.
Зокрема, з виписок з особового рахунку відповідача за період з 19 вересня 2019 року по 24 листопада 2025 року убачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, та здійснював погашення основної заборгованості, відсотків шляхом переказу грошових коштів. (а.с.оберт 31-32).
З довідки про збільшення кредитного ліміту, наданого позивачем вбачається, що по договору № 2011472084005 від 19 вересня 2019 року боржнику ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 3000,00 грн. за ставкою 47,88 %, Кредитний ліміт востаннє збільшувався 07.09.2022 року до 31100,00 грн (а.с. оберт 25).
Заборгованість відповідача перед позивачем, згідно розрахунку заборгованості, станом на 24.11.2025 по кредитному договору № 2011472084005 від 19 вересня 2019 року становить 41370,05 грн., з яких 24155,41 грн. - заборгованість за кредитом; 17214,64 грн. заборгованість за процентами, (зворот а.с. 27-29).
Щодо кредитного договору від 26 грудня 2022 року № 1002118922201.
Судом установлено, що 26 грудня 2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано заяву № 1002118922201 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб АТ «Перший український міжнародний банк». На підставі даної заяви, у відповідності до якого відповідач отримав споживчий кредит у розмірі у сумі 49618,00 грн зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3.5% та зі сплатою стандартної відсоткової процентної ставки 0,010 % строком на 24 місяці (а.с.звор бік 10-11).
Також, 26 грудня 2022 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого: підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування; підтвердила отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором (а.с. зворот 12).
Факт отримання грошових коштів підтверджується платіжною інструкцією №TR.62038698.77127.8810 від 26 грудня 2022 року, в якій зазначено отримувачем ОСОБА_1 на суму 49618 грн, призначення платежу- надання кредитних коштів за договором №1002118922201 від 26/12/2022 за позикою ОСОБА_1 (а.с. звор. бік 25).
З виписок з особового рахунку відповідача за період з 26 грудня 2022 року по 24 листопада 2025 року убачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також здійснював погашення основної заборгованості, відсотків шляхом переказу грошових коштів. (а.с. 30-36).
Заборгованість відповідача перед позивачем, згідно розрахунку заборгованості, станом на 24.11.2025 року складає по кредитному договору від 26 грудня 2022 року № №1002118922201 становить 50702,30 грн., з яких 23696,49 грн. заборгованість за кредитом, 4,14 грн. - заборгованість за процентами, 27001,67 грн. заборгованість за комісією ( а.с.26-27).
На підставі наведеного та з досліджених судом доказів в матеріалах справи, суд вважає, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 були укладені вищевказані кредитні договори. Сторонами кредитних договорів в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення та розмір відсотків за користування кредитом. Сума кредиту була перерахована відповідачу, що стороною відповідача не спростовано. Також, відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачував тіло кредиту та відсотки, а отже прийняв умови кредитування, однак взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, всієї отриманої суми кредиту не повернув, відсотки за користування не сплатив.
Наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов'язання, а саме не повернув кредитні кошти та не сплатив погоджені проценти за користування кредитними коштами.
Отже, позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом.
Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).
У суду відсутні докази того, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач; доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитними договорами позивачу матеріали справи не містять, а тому з врахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає доведеною заборгованість відповідача перед позивачем за кредитними договорами в частині заборгованості по тілу кредиту:
за договором від 19 вересня 2019 року № 2011472084005, у розмірі 24155,41 грн;
за договором від 26 грудня 2022 року № 1002118922201 у розмірі 23696,49 грн.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення суми прострочених відсотків за договором від 19 вересня 2019 року № 2011472084005 в сумі 17214,64 грн та за договором від 26 грудня 2022 року № 1002118922201 в сумі 4,14 грн суд зазначає наступне.
Розмір процентної ставки за користування кредитами зазначені та погоджені сторонами в заявах про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Паспортах споживчого кредиту, які підписані відповідачем. Також відповідачем частково вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості, що вбачається з виписок за особовим рахунком, які відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, а відтак часткова сплата відповідачем за кредитними договорами свідчить про існування та підтвердження боргу.
Такий висновок кореспондує із позицією Верховного Суду, що викладена у Постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, щодо дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть належати визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача комісії за користування кредитом від 26.12.2022 № 1002118922201 у розмірі 27001,67 грн.
Пунктом 5 договору передбачено, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3,50 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).
Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.
З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 3,50% визначено як комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік послуг, які пов'язані з обслуговуванням кредиту та які повинні надаватись фінансовою установою, за які передбачалося б стягнення з позичальника такої комісії.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору про встановлення комісії, за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,50 % є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 27001,67 грн., слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів,враховуючи, що позивач свої зобов'язання за кредитними договорами виконав належним чином, а відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами кредитних договорів, позовні вимоги підлягають частковому задоволення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором від 19 вересня 2019 року № 2011472084005 у розмірі 41370,05 грн; за договором №1002118922201 від 26.12.2022 у розмірі 23700,63 грн.
В іншій частині позовних вимогах позивача відмовити, оскільки останні не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Розподіл судових витрат.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5).
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача в загальному розмірі 65070,68 грн.
Отже, процентне співвідношення задоволених вимог становить 70,67 % 65070,68 грн. задоволені вимоги) / ( 92072,35 грн. заявлені позовні вимоги )*100%).
З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 1881 грн 52 коп. (2662,40 грн. сплачений судовий збір * 70,67 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача..
Керуючись ст .2, 5, 10-13, 76-81,141, 247, 258-259, 263-265, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»заборгованість у сумі 65070 (шістдесят п'ять тисяч сімдесят) гривень 68 копійок.
В задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором від №1002118922201 від 26.12.2022 у розмірі 27001,67 грн - відмовити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»судовий збір в розмірі 1881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) гривня 52 копійки.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: :Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829; місцезнаходження за адресою: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4..
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складення судового рішення 05 травня 2026 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА