про передачу за підсудністю
"05" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1468/26
Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича ( АДРЕСА_1 )
до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69)
про стягнення 226039,67 грн,
Фізична особа-підприємець Куліченко Валентин Михайлович (позивач) надав Господарському суду Харківської області позовну заяву до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (відповідач), в якій просить суд:
- стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (код ЄДРПОУ 04722078, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69) на користь фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість із трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договорами №068/2018 від 02.04.2018 та №010/2018 від 24.01.2018, а також за рішеннями господарського суду Харківської області від 06.12.2021 у справі №922/3735/21 та господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №922/77/22 у сумі 226039,67 грн, з яких інфляційні втрати - 188547,16 грн та три відсотка річних - 37492,51 грн;
- стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (код ЄДРПОУ 04722078, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69) на користь фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 23117,48 грн, що складаються з 2712,48 грн сплаченого судового збору, 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 405,00 грн витрат, понесених позивачем у зв'язку із отриманням електронних доказів (витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між сторонами були укладені договори №068/2018 від 02.04.2018 та №010/2018 від 24.01.2018, за якими позивачем належним чином виконано своє зобов'язання, однак відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підтверджена рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 у справі №922/3735/21 та рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №922/77/22, що набрали законної сили, однак залишаються невиконаними. Позивач зазначає, що відповідач є правонаступником відповідних прав та обов'язків за вказаними зобов'язаннями, у зв'язку з чим на нього покладено обов'язок щодо виконання грошових зобов'язань. Посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, а також на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 та від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, позивач наголошує, що наявність судових рішень та відкритих виконавчих проваджень не припиняє грошового зобов'язання боржника і не позбавляє кредитора права на отримання інфляційних втрат та трьох відсотків річних за весь час прострочення, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача нараховані суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період невиконання зобов'язань.
При цьому, у позові щодо визначення підсудності, позивач, з посиланням на приписи ч. 3 ст. 29 ГПК України, зазначає про те, що додаткову угоду №1 від 20.01.2020 до договору №010/2018 від 24.01.2018 позивачем укладено із ДП "УкрДАГП", в особі Східної регіональної філії ДП "УкрДАГП", ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43039502, юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Свободи, 27, а тому позовна заява пред'являється до Господарського суду Харківської області за місцезнаходженням вказаного відокремленого підрозділу відповідача.
Статтями 55 та 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Приписами частини 1 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та у абзаці першому підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.11.2011 №9-рп/2011.
Частиною 1 статті 27 ГПК України визначено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у статті 20 цього кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом із тим, за змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За наведених обставин суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви №29458/04, №29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в цьому випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого належить господарський позов.
Разом з тим, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the UnitedKingdom) від 21 лютого 1975 року, заява №4451/70). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява №28249/95, § 53).
Між тим, суд наголошує, що статтею 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Поряд з цим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
З огляду на зазначене, щоб рішення було законним, недостатньо правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, необхідно, щоб справу розглянув повноважний суд із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства щодо підсудності у межах компетенції конкретного суду.
Для цілей визначення підсудності місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2018 та 02.04.2018 між Східним державним підприємством геодезії, картографії, кадастру та геоінформатики (ДП "Східгеоінформ), в особі в.о. директора Бізікіна Сергія Вікторовича (замовник), та фізичною особою-підприємцем Куліченком Валентином Михайловичем (виконавець) були укладені договори №010/2018 та №068/2018 відповідно на виконання інженерно-геологічних вишукувань по трасам теплових мереж.
Крім того, судом встановлено, що згідно з наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) №13 від 30.01.2019 "Про реорганізацію ДП «Східгеоінформ»", було прийнято рішення про реорганізацію "Східного державного підприємства геодезії, картографії, кадастру та геоінформатики" (код ЄДРПОУ 04722227) шляхом його приєднання до державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (код ЄДРПОУ 04722078).
В пункті 2 вказаного наказу зазначено, що ДП "УкрДАГП" є правонаступником усіх майнових прав і обов'язків реорганізованого ДП "Східгеоінформ".
Як убачається з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.04.2026, місцезнаходження Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" є: 03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69.
За таких обставин, розгляд Господарським судом Харківської області позовної заяви свідчитиме про порушення правил територіальної підсудності, а прийняте за результатами розгляду позовної заяви судове рішення буде вважатися таким, що в цілому нівелює інститут підсудності справ та ставитиме під сумнів саму сутність судового розгляду.
Таким чином, передача справи за належною територіальною підсудністю не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є безумовною гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, а законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання норм процесуального права щодо підсудності.
Посилання позивача на ч. 3 ст. 29 ГПК України як на підставу підсудності цього позову Господарському суду Харківської області, суд вважає помилковим, оскільки позов подано до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" місцезнаходженням якого є місто Київ, а не Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство", в особі Східної регіональної філії ДП "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (61002, м. Харків, вул. Свободи, 27).
Відтак, суд вважає, що позовна заява не підсудна Господарському суду Харківської області, а підсудна та має розглядатися Господарським судом м. Києва за місцезнаходженням відповідача згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч. 9 ст. 176 ГПК України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне передати матеріали позовної заяви за підсудністю Господарському суду м. Києва.
Керуючись ст. 27, 31, 176, 234 - 235 Господарського процесуального кодексу України,
Матеріали позовної заяви по справі №922/1468/26 за позовом фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" про стягнення 226039,67 грн передати за підсудністю до Господарського суду м. Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 05.05.2026.
Суддя Ольшанченко В.І.