8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі
"05" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1486/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фірми "Сіверська Сласть - Продукт" Товариство з обмеженою відповідальністю (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 12 А)
про стягнення коштів
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фірми "Сіверська Сласть - Продукт" Товариство з обмеженою відповідальністю, в якій просить стягнути з фірми відповідача ТОВ « Сіверська Сталь - Продукт » (31225982), юридична адреса Харківська область, м. Харків, вулиця 23 Серпня 12А, на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВО "МІЖНАРОДНИЙ ФОНД ПРОМИСЛОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ "НЕФТЬГАЗПРОМ" (єдрпоу 23462298) в особі ОСОБА_1 (3156508232) заборгованість за рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 у справі № 922/3887/24 суду у розмірі 1 023 400.00 (один мільйон двадцять три тисячі чотириста грн. 00 коп.) тис. грн., що є еквівалентом 25 840.00 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок) доларів США станом на 21.04.2024 року за офіційним курсом Національного банку України, а також 12 280,80 грн (дванадцять тисяч двісті вісімдесят гривень вісімдесят копійок).
Вищевказана позовна заява подана з порушенням вимог, які ставляться господарським процесуальним законодавством України, що виключає можливість відкриття за нею провадження у справі в порядку господарського судочинства.
Згідно з частиною першою статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (частина третя статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначений у статті 20 ГПК України.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач є власником інвестиційних сертифікатів Приватного акціонерного товариства «Міжнародний фонд промислових інвестицій «Нефтьгазпром» (далі - Фонд, ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром»), які позивач отримав від свого батька - ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 у справі №922/3887/24 з ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром» на користь позивача стягнуто 1 023 400,00 грн як інвестиційний дохід (невиплачені дивіденди та повернення вкладених коштів за цінними паперами). Зазначене рішення перебуває на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові (виконавчі провадження № 77616385 та № 77616249), однак не виконується у зв'язку з відсутністю у боржника майна та коштів.
Вимогу до відповідача - ТОВ фірма «Сіверська Сласть - Продукт» - позивач обґрунтовує тим, що відповідач є афілійованою особою Фонду-боржника, одним із засновників відповідача є ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром», а засновники та бенефіціари відповідача і Фонду є пов'язаними особами, які вчиняли дії з виведення активів Фонду на шкоду інвесторам.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, суд зобов'язаний насамперед з'ясувати, чи підлягає справа розгляду в господарському суді.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;
9) справи щодо процедури превентивної реструктуризації;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;
19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.
20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення;
21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.
Суд, дослідивши суб'єктний склад сторін та правову природу заявлених вимог, дійшов таких висновків.
Щодо суб'єктного складу суд зазначає, що позивач - ОСОБА_1 - є фізичною особою. З матеріалів позовної заяви не вбачається, що він має статус фізичної особи-підприємця або що придбання інвестиційних сертифікатів здійснювалось у зв'язку з підприємницькою діяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 20 ГПК України для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Відтак, придбання фізичною особою інвестиційних сертифікатів є формою реалізації права власності та особистого (приватного) інвестування, що регулюється нормами цивільного права, а не підприємницькою діяльністю.
Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку. Не можуть здійснювати господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, крім випадків, передбачених законом.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.
Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Позивач, будучи фізичною особою без статусу підприємця, не є суб'єктом господарювання. Отже, спір між позивачем і відповідачем не є спором між суб'єктами господарювання у значенні статті 20 ГПК України.
Правове регулювання правовідносин щодо виплати інвестиційного доходу та відшкодування вкладених коштів за інвестиційними сертифікатами, придбаними фізичною особою, здійснюється на підставі ЦК України, Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», Закону України «Про інститути спільного інвестування».
Щодо кваліфікації спору як корпоративного відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України суд враховує, що згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
При цьому, згідно з ч. 6 вказаної статті корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Суд наголошує на тому, що власник інвестиційного сертифіката пайового інвестиційного фонду та власник корпоративних прав є різними правовими категоріями.
Відповідно до частин 1-4 статті 21 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» інвестиційний сертифікат - це цінний папір, емісія якого здійснюється компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та який посвідчує право власності власника такого цінного папера на частку в пайовому інвестиційному фонді, а також інші права у встановлених законом випадках. Емітентом інвестиційних сертифікатів є компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду. Кількість інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, щодо яких здійснюється емісія, зазначається у проспекті емісії інвестиційних сертифікатів. Строк, протягом якого здійснюється укладання договорів з першими власниками щодо відчуження інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів, не обмежується. Інвестиційні сертифікати можуть надавати їх власникам право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.
Крім того, позовна вимога звернена до ТОВ фірма «Сіверська Сласть - Продукт», яка є самостійною юридичною особою. Позивач не є учасником (засновником, акціонером) відповідача, жодних корпоративних прав щодо відповідача не має, а відтак правовідносини між позивачем та відповідачем не мають ознак корпоративних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (12-26гс19) сформулювала, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Таким чином, цей спір не підпадає під юрисдикцію господарського суду як корпоративний відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України.
Враховуючи те, що позовні вимоги не мають ознак господарсько-правових, суд дійшов висновку, що подана позовна заява в зазначеному суб'єктному складі та із зазначеними вимогами не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною шостою статті 175 ГПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Положеннями частини другої статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, на виконання вимоги частини шостої статті 175 ГПК України господарський суд роз'яснює позивачу, що поданий на розгляд суду спір за суб'єктним складом сторін та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись статтями 175, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі №922/1486/26 за позовом ОСОБА_1 до Фірми "Сіверська Сласть - Продукт" Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.
Ухвалу підписано 05.05.2026.
СуддяО.О. Присяжнюк