8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" квітня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/4061/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю:
пр-ка боржника - Радченко А.В. (в режимі вкз, ордер АА №1575346 від 06.05.25),
пр-ка ТОВ "ТД "Верхагро" - Федосин А.В. (ордер серії АА №1543972 від 17.02.26),
пр-ка АТ "Харківобленерго" - Шаповалов В.В. (в режимі вкз, дов. від 11.06.2025, посадова інструкція, витяг з ЄДР),
пр-ка ТОВ "Трайгон Фарнінг Харків" - Івтушок Сергій Валентинович (в режимі відеоконференції), дов-ть б/н від 11.04.2025, св-во №325 від 24.04.2001
пр-ка ПАТ "Харківенергозбут" - Такідзе М.Т. довіреність №01-23/285 від 26.12.2024,, витяг з наказу про призначення №277к від 31.05.2023, положення
пр-ка ПАТ "Харківенергозбут" - Попов В.Ю., довіреність, положення
пр-ка ГУ ДПС у Харківській області - Клюєва Н.І., витяг з ЄДР
розглянувши заяву ТОВ "Полтава-Агрохім" з грошовими вимогами до боржника у справі
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк"
про визнання банкрутом Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України"
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.
Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Данілова А.І, здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у праві на офіційному вебсайті Судової влади України, призначено попереднє засідання суду на 18.12.2025.
15.10.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство за № 77432.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ТОВ "Полтава-Агрохім", м. Суми (вх.№ 26362 від "12" листопада 2025 р.) з грошовими вимогами до боржника Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" на суму 16623720,13 грн та 4844,80 грн судового збору.
Ухвалою суду від 13.11.2025 року заяву ТОВ "Полтава-Агрохім" з грошовими вимогами до боржника прийнято та призначено до розгляду в попередньому засіданні господарського суду.
17.11.2025 року від розпорядника майна надійшло повідомлення щодо розгляду заяви ТОВ "Полтава-Агрохім" з грошовими вимогами до боржника, в якому арбітражний керуючий зазначає, що визнає заявлені вимоги частково у загальній сумі 9 167 085,15 грн, з яких 4 778 921,29 основного боргу за договором поставки 2023-2205-С від 22.05.2023 року, 1 985 146,79 грн основного боргу за договором поставки №2023/1805/СГ від 18.05.2023 року, та 2 403 017,07 грн за договором поставки №2023/27101 від 27.10.2023 року. Решту заявлених вимог (інфляційних, 3% річних, штрафу та пені) за цими договорами не визнає, оскільки заявлені вимоги не можуть бути веріфіковані розпорядником майна через відсутність доказів часткової оплати боржником поставленої продукції за вищевказаними договорами. Також розпорядником майна не визнаються 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені вимоги не підтверджені документально.
18.12.2025 року від боржника надійшли пояснення щодо заявлених грошових вимог ТОВ "Полтава-Агрохім", в яких він визнає вищевказані кредиторські вимоги у загальному розмірі 16 623 720,13 грн. Крім того, зазначає, що витрати на правничу допомогу з урахуванням шаблонності та обсягу позову (заяви), стандартного та дуже невеликого набору первинних документів, підлягають визнанню (включенню до складу судових витрат) в розмірі не більше 2 000,00 грн.
В судовому засіданні 18.12.2025, 12.02.2026 суд постановив протокольні ухвали про відкладення розгляду справи в попередньому засіданні суду.
Ухвалою від 19.03.2026 суд залучив Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470) до участі у справі № 922/4061/24 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (62570, Харківська область, Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, буд. 102, код ЄДРПОУ 01203834) як учасника у справі про банкрутство та відклав розгляд справи в попередньому засіданні на 09.04.2026.
В судовому засіданні 09.04.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи в попередньому засіданні суду на 30.04.2026
В судове засідання 30.04.2026 року заявник та розпорядник майна не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник боржника, який був присутній у судовому засіданні, підтвердив свою правову позицію щодо заявлених кредитором вимог, викладену у письмових поясненнях від 18.12.2025 року. Зокрема, він визнав кредиторські вимоги ТОВ "Полтава-Агрохім" у загальному розмірі 16 623 720,13 грн, водночас заперечивши проти витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, посилаючись на їх неспівмірність та завищений характер.
Розглянувши матеріали справи, заяву ТОВ "Полтава-Агрохім" з грошовими вимогами до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, надані суду документи, вислухавши пояснення представника боржника, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.
ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).
Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.
Як вже було зазначено, до суду надійшла заява ТОВ "Полтава-Агрохім" з грошовими вимогами до боржника Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" на суму 16 623 720,13 грн та 4844,80 грн судового збору, з яких :
- за договором поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року у загальному розмірі 8 416 355,40 грн.(4 778 921,29 грн. - основний борг, 844 996,53 грн. - інфляційні втрати, 220451,76 грн. - 3% річних, 2 094 093,69 грн. - пені, 477 892,13 грн. - штраф).
- за договором поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023 року у загальному розмірі 3 743 022,20 грн., (1 985 146,79 грн. - основний борг, 395 702,43 грн. - інфляційні втрати, 110134,85 грн. - 3% річних, 1 053 523,45 грн. - пені, 198 514,68 грн. - штраф).
- за договором поставки № 2023/27101 від 27.10.2023 року у загальному розмірі 4 464 342,53 грн., (2 403 017,07 грн. - основний борг, 458 963,31 грн. - інфляційні втрати, 128 972,89 грн. - 3% річних, 1 233 087,55 грн. - пені, 240 301,71 грн. - штраф).
1. Щодо договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року.
Так, між ТОВ "Полтава-Агрохім" (Постачальник) та ДП "ДГ "Гонтарівка" ІТ НААН" (Покупець) було укладено договір поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року.
Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур та/або добрива, та/або засоби захисту рослин (іменовану надалі - Товар), а Покупець зобов'язується належним чином прийняти і оплатити Товар в сумі, строки і на умовах визначених даними договором.
Згідно п. 6.1. Договору, Покупець здійснює оплату за Товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури у порядку та строки, що визначені у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно до Додатку №1 від 22.05.2023 до договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року, поставляється товар на суму 327 504,00 грн, строк оплати до 31.05.2023 року.
Згідно Додатку №2 від 01.06.2023 до договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року, поставляється товар на суму 5 640,00 грн, строк оплати до 30.06.2023 року.
Згідно до Додатку №3 від 29.06.2023 до договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року, поставляється товар на суму 1 350 008,46 грн, строк оплати до 15.07.2023 року.
Згідно Додатку №4 від 04.12.2023 до договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року, поставляється товар на суму 1 322 736,00 грн, строк оплати до 30.12.2023 року.
Згідно до Додатку №5 від 31.01.2024 до договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року, поставляється товар на суму 1 691 151,29 грн, строк оплати до 31.03.2024 року.
Згідно Додатку №6 від 31.01.2024 до договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року, поставляється товар на суму 1 687 983,12 грн, строк оплати до 31.03.2024 року.
Відповідно до Додатку №7 від 31.01.2024 до договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року, поставляється товар на суму 1 399 786,88 грн, строк оплати до 31.03.2024 року.
Факт належної поставки товару за договором підтверджується видатковими накладними №ПА 0522-02 від 22.05.2023 на суму 327504,00 грн, №ПА 1204-01 від 04.12.2023 на суму 1322736,00 грн, №ПА 0601-01 від 01.06.2023 на суму 5640,00 грн, №ПА 0711-01 від 11.07.2023 на суму 1350008,46 грн, №ПА 3101-01 від 31.01.2024 на суму 1691151,29 грн, №ПА 3101-02 від 31.01.2024 на суму 1687983,12 грн, №ПА 3101-03 від 31.01.2024 на суму 1399786,88 грн, всього на суму 7 784 809,75 грн. Вищевказані видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Заявник у поданій заяві з грошовими вимогами зазначає про часткове погашення заборгованості у сумі 3 005 888,46 грн, однак належних і допустимих доказів на підтвердження здійснення таких оплат до суду не надано.
Водночас ТОВ "Полтава-Агрохім" вказує, що станом на момент звернення заборгованість боржника за договором поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 становить 4 778 921,29 грн, і ця сума не заперечується боржником. Разом із тим, жодних доказів, які б підтверджували часткове виконання грошового зобов'язання на суму 3 005 888,46 грн, матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ здійснюється на засадах змагальності сторін, а обов'язок доказування обставин, на які посилаються учасники справи, покладається саме на них.
З огляду на те, що кредитором заявлено грошові вимоги у розмірі 4 778 921,29 грн, суд, діючи в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання саме цієї суми. Отже, грошові вимоги за договором поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року підлягають визнанню у заявленому розмірі, а саме - 4 778 921,29 грн.
За несвоєчасну оплату поставленого товару кредитором були нараховані інфляційні втрати в розмірі 844 996,53 грн, 3% річних в розмірі 220 451,76 грн, 2094093,69 грн пені та 477892,13 грн штрафу.
Щодо нарахування інфляційних втрат, 3% відсотків річних, пені та штрафу суд зазначає наступне.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.4 договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023, за порушення строку оплати, який вказано у відповідному Додатку (ах) до даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.7.5. договору поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023, за порушення строку оплати, який вказано у відповідному Додатку (ах) до даного Договору більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару.
Проте суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні письмові докази, які б підтверджували часткову оплату боржником (зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, бухгалтерські документи про зарахування коштів), а також не надано достатнього обґрунтування нарахованих інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу з урахуванням реального руху грошових коштів та періодів прострочення.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до статті 14 ГПК України, покладається саме на цю сторону. Саме заявник повинен надати належні, допустимі та достовірні докази не лише факту прострочення, але й правильності здійсненого розрахунку заявлених до стягнення сум.
Заявник мав достатньо часу для подання належних та допустимих доказів на підтвердження як факту часткової оплати, так і правильності здійснених нарахувань, однак таким правом не скористався. Зокрема, заявник не з'явився у жодне судове засідання, не забезпечив участі свого представника, не відреагував на повідомлення розпорядника майна щодо часткового визнання заборгованості, лише в розмірі основного боргу. Не надав жодних заперечень, пояснень чи відзиву щодо такої позиції, не спростував її належними доказами та не обґрунтував свої вимоги в іншій частині (інфляційні, 3% річних, пеня, штраф)
За таких обставин, враховуючи принцип змагальності сторін та покладений на заявника обов'язок доказування своїх грошових вимог, суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність вимог у частині нарахованих інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.
Отже, грошові вимоги ТОВ "Полтава-Агрохім" за договором поставки № 2023-2205-С від 22.05.2023 року підлягають визнанню виключно в частині основного боргу у розмірі 4 778 921,29 грн, тоді як в іншій частині суд відхиляє заявлені вимоги.
2. Щодо договору поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023 року.
Так, між ТОВ "Полтава - Агрохім" (Покупець) та ДП "ДГ "Гонтарівка" ІТ НААН" (Постачальник) було укладено договір поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023.
Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію рослинного походження (іменовану надалі - Товар), а Покупець зобов'язується належним чином прийняти і оплатити Товар в сумі, строки і на умовах визначених даними договором.
Згідно п. 5.1. Договору, Покупець здійснює оплату за Товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури у порядку та строки, що визначені у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно до Додатку №1 від 18.05.2023 до договору поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023 року, постачається товар на суму 320 020,80 грн, строк оплати до 31.05.2023 року, строк постачання Товару до 30.05.2023 року.
Згідно Додатку №2 від 19.05.2023 до договору поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023 року, постачається товар на суму 905 173,66 грн, строк оплати до 30.06.2023 року, строк постачання Товару до 30.05.2023 року.
Згідно до Додатку №3 від 28.05.2023 до договору поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023 року, постачається товар на суму 402 879,77 грн, строк оплати до 30.06.2023 року, строк постачання Товару до 30.05.2023 року.
Згідно Додатку №4 від 29.06.2023 до договору поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023 року, постачається товар на суму 1 991 198,01 грн, строк оплати до 31.12.2023 року, строк постачання Товару до 31.12.2023 року.
Факт поставки товару за договором підтверджується видатковими накладними №127 від 19.05.2023 на суму 316820,59 грн, №144 від 19.05.2023 на суму 382486,28 грн, №145 від 25.05.2023 на суму 109933,08 грн, №146 від 28.05.2023 на суму 412754,29 грн, №147 від 28.05.2023 на суму 402879,77 грн, всього на суму 1624874,01 грн. Вищевказані видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Покупцем було сплачено за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника згідно платіжних інструкцій №3702 від 16.11.2023 року 50 000,00 грн., №3272 від 17.08.2023 року 100 000,00 грн., №3078 від 11.07.2023 року 110 000,00 грн., №3071 від 10.07.2023 року 30 000,00 грн., №3067 від 07.07.2023 року 400 000,00 грн., №3020 від 30.06.2023 року 300 000,00 грн., №3019 від 30.06.2023 року 700 000,00 грн., №3012 від 29.06.2023 року 300 000,00 грн., №2977 від 22.06.2023 року 394 826,35 грн., №2976 від 22.06.2023 року 405 173,65 грн., №2968 від 22.06.2023 року 400 000,00 грн., №2910 від 14.06.2023 року 100 000,00 грн., №2831 від 30.05.2023 року 50 000,00 грн., №2830 від 29.05.2023 року 50 000,00 грн., №2824 від 26.05.2023 року 220 020,80 грн., всього на суму 3 610 020,80 грн.
Сума товару, що не була поставлена складає 1 985 146,79 грн.
Боржником та розпорядником майна основний борг за договором поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023 року у загальному розмірі 1 985 146,79 грн визнається у повному обсязі.
Оскільки факт перерахування грошових коштів та їх неповернення (або непоставки товару) підтверджується матеріалами справи, суд визнає грошові вимоги у частині вартості непоставленого товару у розмірі 1 985 146,79 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування інфляційних втрат, 3% відсотків річних, пені та штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6.2. договору поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023, за прострочення поставки товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від вартості непереданого товару за кожний календарний день прострочення.
Відповідно до п.6.4. договору поставки № 2023/1805/СГ від 18.05.2023, за порушення терміну поставки, який вказано у відповідному Додатку (ах) до даного Договору, Постачальнику сплачує Покупцеві штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого Товару.
Як свідчать матеріали справи, кредитор звернувся до боржника з вимогою №281123/1 від 28.11.2023 про повернення грошових коштів в розмірі 1985146,79 грн. в семиденний строк.
В своїй заяві з грошовими вимогами ТОВ "Полтава- Агрохім" зазначив, що вищезазначена вимога була вручена боржнику 01.12.2023, а тому з 09.12.2023 обов'язок ДП "ДГ "Гонтарівка" ІТ НААН" повернути кошти передплати є простроченим.
За порушення умов договору кредитором були нараховані інфляційні втрати в розмірі 395 702,43 грн, 3% річних в розмірі 110 134,85 грн, 1 053 523,45 грн пені та 198 514,68 грн штрафу.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Проте суд зазначає, що кредитором не надано доказів направлення відповідної вимоги божнику або належних доказів щодо одержання цієї вимоги боржником.
Таким чином, суд вважає документально непідтвердженим твердження кредитора про прострочення обов'язку з повернення грошових коштів з 09.12.2023.
Отже, за відсутності належних та допустимих доказів отримання боржником вимоги кредитора, у суду відсутні підстави вважати встановленим факт настання прострочення виконання грошового зобов'язання у визначений заявником період.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу є передчасним та таким, що не підтверджене належними доказами у розумінні чинного законодавства.
Крім того, відповідно до усталеної судової практики, обов'язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій є наявність факту порушення зобов'язання, зокрема прострочення його виконання, який має бути належним чином доведений кредитором. Оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення боржника про пред'явлену вимогу та, відповідно, моменту виникнення обов'язку щодо повернення грошових коштів, відсутні правові підстави для визначення початку перебігу строку прострочення.
Суд ще раз наголошує на тому, що саме на заявника покладено обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
ТОВ "Полтава-Агрохім" мав достатньо часу для подання належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, однак таким правом належним чином не скористався та не надав суду переконливих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт направлення та отримання боржником відповідної вимоги.
За таких обставин негативні наслідки недоведеності заявлених вимог покладаються саме на заявника, що узгоджується з принципами змагальності сторін та диспозитивності господарського процесу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні грошових вимог у частині нарахування інфляційних втрат у розмірі 395 702,43 грн, 3% річних у розмірі 110 134,85 грн, пені у розмірі 1 053 523,45 грн та штрафу у розмірі 198 514,68 грн як таких, що є недоведеними та необґрунтованими.
3. Щодо договору поставки № 2023/27101 від 27.10.2023.
Так, між ТОВ "Полтава-Агрохім" (Постачальник) та ДП "ДГ "Гонтарівка" ІТ НААН" (Покупець) було укладено договір поставки № 2023/27101 від 27.10.2023.
Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця хімічну продукцію (іменовану надалі - Товар), а Покупець зобов'язується належним чином прийняти і оплатити Товар в сумі, строки і на умовах визначених даними договором.
Згідно п. 5.1. Договору, Покупець здійснює оплату за Товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури у порядку та строки, що визначені у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно до Додатку №1 від 27.10.2023 до договору поставки № 2023/27101 від 27.10.2023 року, постачається товар на суму 855 000,00 грн, строк оплати до 15.11.2023 року.
Згідно Додатку №2 від 28.10.2023 до договору поставки № 2023/27101 від 27.10.2023 року, постачається товар на суму 2 978 017,07 грн, строк оплати до 30.12.2023 року.
Факт поставки товару за договором підтверджується видатковими накладними №ПА 1101-05 від 01.1.2023 на суму 1933571.03 грн, №ПА 1102-03 від 02.11.2023 на суму 1044446.04 грн, №ПА 1103-03 від 03.11.2023 на суму 855000,00 грн, всього на суму 3833017,07 грн. Вищевказані видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Згідно пояснень кредитора, боржником заборгованість за договором поставки № 2023/2701 від 27.10.2023 сплачена частково в сумі 1430000,00 грн, однак належних і допустимих доказів на підтвердження здійснення таких оплат до суду не надано.
Водночас ТОВ "Полтава-Агрохім" вказує, що станом на момент звернення заборгованість боржника за договором поставки № 2023/2701 від 27.10.2023 становить 2403017,07 грн., і ця сума визнається боржником. Разом із тим, жодних доказів, які б підтверджували часткове виконання грошового зобов'язання на суму 1430000,00 грн, матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ здійснюється на засадах змагальності сторін, а обов'язок доказування обставин, на які посилаються учасники справи, покладається саме на них.
З огляду на те, що кредитором заявлено грошові вимоги у розмірі 2 403 017,07 грн, суд, діючи в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання саме цієї суми. Отже, грошові вимоги за договором поставки № 2023/2701 від 27.10.2023 року підлягають визнанню у заявленому розмірі, а саме - 2 403 017,07 грн.
За несвоєчасну оплату поставленого товару кредитором були нараховані інфляційні втрати в розмірі 458963,31 грн, 3% річних в розмірі 128972,89 грн, 1233087,55 грн пені та 240301,71 грн штрафу.
Щодо нарахування інфляційних втрат, 3% відсотків річних, пені та штрафу за цим зобов'язанням суд зазначає наступне.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6.4. договору поставки № 2023-27101 від 27.10.2023, за порушення строку оплати, який вказано у відповідному Додатку (ах) до даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.6.5. договору поставки № 2023-27101 від 27.10.2023, за порушення строку оплати, який вказано у відповідному Додатку (ах) до даного Договору більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару.
Проте суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні письмові докази, які б підтверджували часткову оплату боржником (зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, бухгалтерські документи про зарахування коштів), а також не надано достатнього обґрунтування нарахованих інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу з урахуванням реального руху грошових коштів та періодів прострочення.
Як вже було зазначено, обов'язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до статті 14 ГПК України, покладається саме на цю сторону. Саме заявник повинен надати належні, допустимі та достовірні докази не лише факту прострочення, але й правильності здійсненого розрахунку заявлених до стягнення сум.
Заявник мав достатньо часу для подання належних та допустимих доказів на підтвердження як факту часткової оплати, так і правильності здійснених нарахувань, однак таким правом не скористався. Зокрема, заявник не з'явився у жодне судове засідання, не забезпечив участі свого представника, не відреагував на повідомлення розпорядника майна щодо часткового визнання заборгованості, лише в розмірі основного боргу. Не надав жодних заперечень, пояснень чи відзиву щодо такої позиції, не спростував її належними доказами та не обґрунтував свої вимоги в іншій частині (інфляційні, 3% річних, пеня, штраф)
За таких обставин, враховуючи принцип змагальності сторін та покладений на заявника обов'язок доказування своїх грошових вимог, суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність вимог у частині нарахованих інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.
Отже, грошові вимоги ТОВ "Полтава-Агрохім" за договором поставки № 2023-27101 від 27.10.2023 підлягають визнанню виключно в частині основного боргу у розмірі 2403017,07 грн, тоді як в іншій частині суд відхиляє заявлені вимоги.
Таким чином, загальний розмір грошових вимог ТОВ "Полтава-Агрохім" за трьома договорами, який визнається судом, становить 9 167 085,15 грн основного боргу, з яких 4 778 921,29 основного боргу за договором поставки 2023-2205-С від 22.05.2023 року, 1 985 146,79 грн основного боргу за договором поставки №2023/1805/СГ від 18.05.2023 року, та 2 403 017,07 грн за договором поставки №2023/27101 від 27.10.2023 року. Решту грошових вимог у розмірі 7 456 634,98 грн (інфляційних, 3% річних, пені, штрафу) суд відхиляє, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо здійснення розподілу судових витрат кредитора на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс) встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так, у п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати відносяться згідно із пунктом 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Разом з тим, судом встановлено, що при зверненні до суду, кредитор взагалі не надав жодних доказів на підтвердження наданих послуг правничої допомоги, в зв'язку з чим вимоги кредитора в частині 20 000,00 грн правничої допомоги, суд відхиляє в повному обсязі.
Враховуючи зазначене вище, дотримуючись принципу диспозитивності, що у справі про банкрутство проявляється у поданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх вимог, суд визнає вимоги ТОВ "Полтава-Агрохім" на загальну суму 9 167 085,15 грн основного боргу, а також 4844,80 грн судового збору. Решту грошових вимог у розмірі 7 456 634,98 грн (інфляційних, 3% річних, пені, штрафу) та 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу суд відхиляє.
Крім того, судом встановлено, що кредитор не є заінтересованою особою стосовно боржника.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відхиляючи доводи кредитора частково суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Таким чином, розглянувши заяву ТОВ "Полтава - Агрохім" із грошовими вимогами до боржника, дослідивши надані заявником докази на підтвердження поданої заяви, суд вважає вимоги ТОВ "Полтава-Агрохім" обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню судом частково на суму 9 167 085,15 грн основного боргу, що підлягає включенню до 4 черги та 4844,80 грн судового збору у 1 чергу, решту заявлених вимог суд відхиляє.
Керуючись ст. ст. 2, 45-46 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 14, 74, 86, 233-235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Агрохім" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України частково в загальній сумі 9 167 085,15 грн основного боргу (4 черга), а також 4844,80 грн судового збору (1 черга).
Вимоги є конкурсними з правом вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.
Решту грошових вимог у розмірі 7 456 634,98 грн (інфляційних, 3% річних, пені, штрафу) та 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу відхилити.
2. Ухвалу направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.05.2026 року.
Суддя Міньковський С.В.