65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/333/25(916/5313/24)
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,
розглянувши заяву (вх. ГСОО №2-851/26 від 01.05.2026) ОСОБА_1 про відвід судді Райчевої С.І. від розгляду справи № 916/333/25(916/5313/24)
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570)
до відповідачів: 1. ПІДПРИЄМСТВО ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН "ЛАМВИР" ЗВЕНИГОРОДСЬКОЇ РАЙОННОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ "УСПІХ" (65125, Одеська обл., місто Одеса, вул. Велика Арнаутська, будинок 17, код ЄДРПОУ 35927258)
2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення 238212,48 грн,
установив:
Акціонерне товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення солідарно з Підприємства об'єднання громадян "ЛАМВИР" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "УСПІХ" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 у розмірі 238 212, 48 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2024р. відкрито провадження у справі №916/5313/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Підприємства об'єднання громадян "ЛАМВИР" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "УСПІХ" та ОСОБА_1 про стягнення 238 212, 48 грн.
18.12.2024р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсними кредитного договору, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Підприємством об'єднання громадян "ЛАМВИР" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "УСПІХ", та договору поруки від 07.02.2024р., укладено між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", Підприємством об'єднання громадян "ЛАМВИР" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "УСПІХ" та ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024р. прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки та об'єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №916/5313/24. Справу №916/5313/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. До участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом, залучено Підприємство об'єднання громадян "ЛАМВИР" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "УСПІХ".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025р. задоволено клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача. Залучено до участі у справі №916/5313/24 співвідповідача за зустрічним позовом - Підприємства об'єднання громадян "ЛАМВИР" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "УСПІХ".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025р. справу №916/5313/24 передано для розгляду Господарським судом Одеської області у межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об'єднання громадян "ЛАМВИР" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "УСПІХ".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2025р. суддею Райчевою С.І. прийнято до свого провадження справу №916/333/25(916/5313/24). Справу постановлено розглядати у межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об'єднання громадян "ЛАМВИР" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "УСПІХ", за правилами загального позовного провадження.
09.04.2026 у судовому засіданні були розглянуті клопотання ОСОБА_1 подані 08.10.2025р., 17.10.2025р., 06.11.2025р., 07.11.2025р., 22.12.2025р., 13.03.2026р. та постановлено ухвали у протокольній форма за результатами розгляду цих клопотань. Також, у вказаному судовому засіданні, Судом постановлено ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті у засіданні суду на "08" травня 2026 р. о 11:00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом ухвалу про розгляд клопотань ОСОБА_1 та ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті оформлено окремими документом після закінчення судового засідання.
01.05.2026 до господарського суду надійшла заява (вх. ГСОО №2-851/26 від 01.05.2026р.) ОСОБА_1 про відвід судді Райчевої С.І. від розгляду справи № 916/333/25(916/5313/24).
З обставин, викладених у заяві про відвід вбачається, що підставою для відводу судді Райчевої С.І. від розгляду справи №916/333/25(916/5313/24) є незгода ОСОБА_1 з процесуальним рішенням судді - ухвалами від 09.04.2026р. про розгляд клопотань ОСОБА_1 та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які постановлені у протокольній формі у судовому засіданні 09.04.2026р., та у відповідності до положень ч. 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України оформлені окремими документами після закінчення судового засідання. Так, заявник вказує, що під час розгляду поданих ним клопотань у судовому засіданні суд формально віднісся до їх розгляду, не надав їм належної оцінки та невмотивовано відмовив у їх задоволенні.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 04.05.2026: визнав необґрунтованою заяву (вх. ГСОО №2-851/26 від 01.05.2026) ОСОБА_1 про відвід судді Райчевої С.І. від розгляду справи № 916/333/25(916/5313/24); постановив передати заяву про відвід судді на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Розпорядженням керівника апарату суду від 04.05.2026 № 71 призначено повторний автоматичний розподіл заяви про відвід судді вх.№2-851/26 від 01.05.2026 у справі №916/333/25(916/5313/24), за результатами проведення якого заява розподілена судді Господарського суду Одеської області Демченко Т.І.
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про відвід судді Райчевої С.І. від розгляду справи № 916/333/25(916/5313/24), суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Правовою підставою подання заяви про відвід судді заявник визначає ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За приписами ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Так, дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2016, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Рішення ЄСПЛ від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.
Так, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Щодо об'єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-Центр" проти України", no. 16695/04, від 15.07.2010).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки (вчиненні певних (процесуальних) дій, які б свідчили про його упередженість) при вирішенні такої справи.
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про упередженість чи необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до імперативних приписів частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Між тим обставини, які викладені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді, ніяк не можуть бути розцінені як факти, що підтверджують обґрунтованість сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді Райчевої С.І., а зводяться виключно до надання оцінки та до незгоди з процесуальними рішеннями судді Райчевої С.І., а саме ухвалами від 09.04.2026 про розгляд клопотань ОСОБА_1 та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які постановлені у протокольній формі у судовому засіданні 09.04.2026, та у відповідності до положень ч.5 ст.233 Господарського процесуального кодексу України оформлені окремими документами після закінчення судового засідання.
Посилання заявника на те, що суддя Райчева С.І. у судовому засіданні формально віднеслася до розгляду клопотань, не надала їм належної оцінки та невмотивовано відмовила у їх задоволенні є лише припущеннями заявника, оскільки відповідно до положень ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, господарський суд приходить до висновку, що в силу вимог ч.4 ст.35 ГПК України, названі заявником обставини не можуть бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Суд зазначає, що розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.
Як вбачається з матеріалів справи після судового засіданні суддя Райчева С.І. ухвалами у протокольній формі від 09.04.2026, оформленими окремими процесуальними документами, виклала мотиви, з яких суд виходив під час розгляду поданих ОСОБА_1 клопотань.
Крім того, не є підставою для відводу судді те, що ОСОБА_1 не погоджується із рішеннями суду, прийнятими за результатом розгляду поданих ним до суду клопотань, адже така незгода виражається у передбаченій законодавцем можливості апеляційного оскарження рішення.
Оцінка судом доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємозв'язку у своїй сукупності здійснюється в кожній справі з урахуванням предмету та підстав заявлених суду позовних вимог та, відповідно, обставин, які підлягають встановленню судом відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, за якими при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді законодавчо виключена з можливих підстав для відводу. Тому, з позиції умовного стороннього спостерігача, суд не вбачає в обґрунтуваннях відводу інших доводів, як лише незгода заявника з оцінкою суддею доказів в рамках розгляду іншої справи.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.
Одночасно суд звертає увагу на те, що оцінка відповідності дій судді процесуальному законодавству не належить до компетенції суду в межах розгляду клопотання про відвід, а незгода заявника з процесуальними діями суду є підставою для їх оскарження в установленому законом порядку, для чого в Україні, відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", діють суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Суд зауважує, що чинним законодавством передбачено право сторони на оскарження прийнятих судом рішень під час розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку (окремо або разом із судовим рішенням) з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права, тобто в процесуальний спосіб, а не шляхом заявлення відводів суду.
Суд зазначає, що самі по собі процесуальні рішення судді не можуть бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проявлення зазначеним суддею необ'єктивності чи упередженості при ухваленні судових рішень на користь однієї з сторін, в силу положень ч. 1 п. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
При цьому, заявником не наведено фактів та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у судді Райчевої С.І. будь-якої можливої прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, обставини, що викладені у заяві про відвід не обґрунтовують сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Райчевої С.І.
Отже, суд констатує, що доводи ОСОБА_1 не містять посилань на докази про наявність передбачених законом фактичних обставин, які є підставами для відводу, та заявник не обґрунтовує їх тим, що прямо чи опосередковано суддя зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим.
Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Таким чином, викладені в заяві про відвід судді зауваження і доводи заявника мотивовані суб'єктивними твердженнями та власним тлумаченням норм матеріального та процесуального законодавства, очевидно свідчать про незгоду позивача з процесуальними діями та рішеннями судді, що саме по собі не свідчить про наявність упередженості або необ'єктивності судді Райчевої С.І. під час розгляду справи № 916/333/25(916/5313/24) і з огляду на норму ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для відводу судді.
Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020 у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 916/442/21.
За таких обставин, мотиви заявленого відводу стосуються виключно незгоди із процесуальними діями та рішеннями судді, у справі № 916/333/25(916/5313/24), що не відповідають суб'єктивним уявленням заявника. При цьому внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів (ухвала КГС ВС від 21.02.2022 у справі № 910/17344/20).
Відтак, доводи ОСОБА_1 щодо сумнівів відносно упередженості судді Райчевої С.І. при розгляді даної справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід, а з поданого до суду відводу не встановлено яким саме чином суддею було порушено принципи рівності та змагальності сторін.
Будь-яких інших обставин та доказів зацікавленості судді у вирішенні спору на користь будь-якої сторони з особистих мотивів, або іншої упередженості відносно будь-якої сторони у справі, заявником відводу не наведено.
Заявник має позитивний обов'язок надати суду докази упередженості та необ'єктивності судді для цілей відводу, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи.
Неупередженість судді презюмується і ця презумпція заявою ОСОБА_1 не спростована і не поставлена під сумнів.
З приводу формування довіри до судової влади та уникнення сумнівів відносно неупередженості суд зазначає, що такі сумніви не можуть носити узагальненого характеру.
На суддю не повинні чинити зовнішній вплив сторони судового провадження. Вимога незалежності розглядається поряд із вимогою процесуальної рівноправності сторін. Зловживання процесуальними правами може виражатися у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах (Постанова КЦС ВС від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18).
Отже, довіру та повагу до суду повинні демонструвати також сторони та учасники провадження, незмінність складу суду діє впродовж усього судового розгляду - починаючи з його відкриття, під час з'ясування обставин та перевірки їх доказами і, завершуючи проголошенням підсумкового судового рішення; судовий розгляд від його початку і до закінчення повинен відбуватися за участі судді, визначеного ЄСІТС для розгляду та вирішення справи, а заміна судді може відбутися винятково у встановленому законом порядку.
У справі "Мушта проти України" (рішення від 18.11.2010, заява №8863/06) Європейський суд з прав людини акцентував увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Таким чином, вибір складу суду або вимога про зміну складу суду одним з учасників справи підпадає під нормативні обмеження, котрі узгоджуються з положеннями національного законодавства, змістом Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.
Інших доводів на підтвердження існування обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, заявником не наведено, що, з урахуванням обізнаності заявника про приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України, може свідчити про завідоме вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
З врахуванням наведеного, суд зауважує, що заявлений відвід судді Райчевій С.І. має ознаки завідомо безпідставного, що, залежно від обставин справи, може бути визнано як зловживання процесуальними правами, згідно приписів п.1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, та є таким, що спрямований на затягування розгляду справи.
За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 в заяві про відвід судді від розгляду справи № 916/333/25(916/5313/24), не можуть бути підставою для відводу судді Райчевої С.І. в зв'язку з чим, відповідно до положень ст.ст.35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню.
При цьому, суд зауважує представнику заявника, що згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, як не допускається і тиск на суддю.
Керуючись ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд
постановив:
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Райчевої С.І. від розгляду справи № 916/333/25(916/5313/24) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 05.05.2026 та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Т.І. Демченко