65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5284/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від прокуратури - Кобзар А.І.,
від позивача - Яців К.І.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Дроздіка Сергія Миколайовича про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, -
Херсонська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Дроздіка Сергія Миколайовича, в якій просить суд:
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання фізичною особою-підприємцем Дроздіком Сергієм Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) відокремленою ділянкою Василівської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 25,37 га, розташованої на території Каховського району Херсонської області, разом із земельною ділянкою під нею для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації;
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання фізичну особу-підприємця Дроздіка Сергія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації відокремлену ділянку Василівської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 25,37 га, розташованої на території Каховського району Херсонської області, разом із земельною ділянкою під нею.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на наступне.
Так, прокурор зазначає, що відокремлена ділянка Василівської затоки Каховського водосховища знаходиться на території Каховського району Херсонської області. Між затокою та Каховським водосховищем існує зв'язок через отвір автомобільного мосту шириною 12 м. Отвір обладнаний рибозахисною гідроспорудою.
Як вказує прокурор, ФОП Дроздік С.М. отримав Режим рибогосподарської експлуатації Відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища, який погоджений 16.11.2018 Державним агентством рибного господарства України, 18.09.2018 Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області. Режим розроблений Інститутом Рибного господарства НААН України на замовлення ФОП Дроздік С.М. Місце розташування водного об'єкта: Відокремлена ділянка Василівської затоки Каховського водосховища розташована на території Каховського району Херсонської області 2 км у південно східному напрямку від с. Василівка (п. 2.1 Режиму). Розміри: а) довжина - 1,52 км; б) ширина - 0,23 км; в) площа водного дзеркала - 25,37 га; г) об'єм - 0,00091 куб. км; д) максимальна глибина - 8,5 м; є) середня глибина 3,6 м; (п. 2.2. Режиму). Термін дії Режиму: з 16.11.2018 по 31.12.2027.
Таким чином, як стверджує прокурор, на підставі Режиму ФОП Дроздіком С.М. з 2018 року здійснювався промисел водних біоресурсів на території Відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища.
Проте, як наголошує прокурор, ФОП Дроздіком С.М. у встановленому законодавством порядку не отримано будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом - Відокремленою ділянкою Василівської затоки Каховського водосховища.
Водночас прокурор повідомляє, що як встановлено з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ФОП Дроздіка С.М. з моменту погодження Режиму рибогосподарської експлуатації у 2018 році відсутні будь-які речові права на земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом - Відокремленою ділянкою Василівської затоки Каховського водосховища. При цьому, за твердженням прокурора, Режим рибогосподарської експлуатації не є та не може бути правовстановлюючим документом, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об'єктом.
Крім того, прокурор додає, що Державне агентство рибного господарства України та Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області не є уповноваженими органами у розумінні ст.ст. 122, 124 ЗК України на розпорядження земельними ділянками з розташованими на них водними об'єктами. Положення Інструкції, в свою чергу, не регламентують порядок набуття права користування земельною ділянкою та водним об'єктом. Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом та не підміняє собою відповідні положення ЗК України, ВК України, Закону України “Про оренду землі».
Відтак, прокурор зазначає, що ФОП Дроздіком С.М. з 2018 року на підставі Режиму здійснювалося використання Відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища за відсутності жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об'єкт.
Так, прокурор вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 51 ВК України надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Механізм розроблення паспорта водного об'єкта визначається Порядком розроблення паспорта водного об'єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99.
Крім того, прокурор посилається на лист Державного агентства водних ресурсів Україні (Держводагенство), уповноваженого здійснювати функції Сектору у Херсонській області та м. Севастополі в Херсонській області, від 13.11.2025 № 1401/ПД/21-25, в якому зазначено, що Дроздік С.М. не погоджував договір оренди водного об'єкта площею водного дзеркала 25,37 га, а також паспорт зазначеного водного об'єкта.
Таким чином, прокурор стверджує, що Відокремлена ділянка Василівської затоки Каховського водосховища за відсутності паспорта водного об'єкта за будь-яких умов не може знаходиться у користуванні фізичних або юридичних осіб.
Разом з цим прокурор зазначає, що зайняття земельної ділянки водного фонду та водного об'єкта з порушенням приписів ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, а також припинення використання водосховища слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
При цьому прокурор додає, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Так, прокурор вказує, що позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене (постанова Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 676/2334/18).
Отже, на думку прокурора, у даному випадку вірним способом захисту порушеного права є пред'явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом та припинення права користування Відокремленою ділянкою Василівської затоки Каховського водосховища.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2026 року позовну заяву Херсонської обласної прокуратури залишено без руху.
05.01.2026 р. від Херсонської обласної прокуратури через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 225/26), відповідно до якої прокурор на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 02.01.2026 року повідомляє про те, відповідач - Дроздік Сергій Миколайович має статус - фізична особа-підприємець, у зв'язку з чим позовну заяву подано у порядку господарського судочинства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 13.01.2026 р. вказану позовну заяву Херсонської обласної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5284/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 03.02.2026 р. об 11:00 год.
15.01.2026 р. від Херсонської обласної державної адміністрації до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі № 916/5284/25 в режимі відеоконференції (вх. № 1497/26), відповідно до якої позивач просить суд надати можливість його представнику брати участь у підготовчому засіданні, призначеному на 03.02.2026 року об 11:00 год., та всіх наступних судових засіданнях у справі № 916/5284/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2026 р. задоволено заяву Херсонської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні по справі № 916/5284/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
27.01.2026 р. від Херсонської обласної державної адміністрації до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 3024/26), в яких обласна державна адміністрація, ознайомившись із позовними вимогами прокурора, вважає їх обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав. Так, позивач зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
Водночас, як вказує позивач, відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Між тим позивач зауважує, що водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Позивач, посилаючись на ст. 85 ВК України, зазначає, що використання водного об'єкта для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об'єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду. Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством.
При цьому позивач додає, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів частина 1 статті 58 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), статті 4 ВК України.
Наразі позивач зауважує, що комплексний правовий аналіз норм законодавства свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об'єктами користування.
Проте, за ствердженнями позивача, можливості використання водних біоресурсів без обов'язкового отримання в установленому ЗК України порядку користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема, і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами). Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 19.07.2022 у справі № 906/170/20.
Відтак, позивач наголошує, що використання ФОП Дроздіком Сергієм Миколайовичем земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом має бути припиненим, а земельна ділянка з розташованим на ній водним об'єктом підлягає поверненню до земель державної власності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 р. відкладено підготовче засідання на 03 березня 2026 р. о 12:15 год.
02.03.2026 р. від Херсонської обласної прокуратури через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про зміну предмету позову (вх. № 7185/26), відповідно до якої прокурор просить суд прийняти заяву до розгляду та позовні вимоги розглядати у наступній редакції:
1. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Херсонською обласною державною адміністрацією (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності фізичною особою-підприємцем Дроздіком Сергієм Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) водного об'єкту - відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 25,37 га на території Херсонської області, Каховського району з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду;
2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Херсонською обласною державною адміністрацією (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) майном шляхом зобов'язання фізичну особу-підприємця Дроздіка Сергія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) водний об'єкт - відокремлену ділянку Василівської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 25,37 га на території Херсонської області, Каховського району з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
Так, у підготовчому засіданні 03.03.2026 р. судом прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2026 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/5284/25 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 31 березня 2026 р. об 11:00 год.
04.03.2026 р. від Херсонської обласної державної адміністрації до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про заміну представника (вх. № 7697/26), відповідно до якого позивач просить суд здійснити заміну представника Херсонської обласної державної адміністрації з Макаренко Марини Володимирівни на Яців Катерину Іванівну.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі № 916/5284/25 та призначити справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 28 квітня 2026 р. о 12:00 год.
Відповідач - фізична особа-підприємець Дроздік Сергій Миколайович відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у засідання суду не з'явився.
Так, фізична особа-підприємець Дроздік Сергій Миколайович відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2198134 від 31.12.2025 р.) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Наразі господарський суд зауважує, що Каховський район Херсонської області включений до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, датою початку тимчасової окупації є 24.02.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України? № 1207-VII від 15.04.2014 р. якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На виконання вимог Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України? фізична особа-підприємець Дроздік Сергій Миколайович був повідомлений про розгляд судом даної справи шляхом публікацій на офіційному веб-сайті судової влади України.
Також про дату, час і місце розгляду справи відповідач - фізична особа-підприємець Дроздік Сергій Миколайович повідомлявся судом шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету ФОП Дроздіка Сергія Миколайовича у порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного документу за вих. № 916/5284/25/3451/26 від 20.01.2026, за вих. № 916/5284/25/10382/26 від 13.02.2026, за вих. № 916/5284/25/19941/26 від 20.03.2026, за вих. № 916/5284/25/27915/26 від 22.04.2026.
Відповідно до відомостей, наявних у КП “ДСС», відповідач - ФОП Дроздік Сергій Миколайович є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 28.04.2026 року прокурор та позивач підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Щодо наявності підстав у прокурора звертатися з позовом, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру?, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру?.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру?).
Перший “виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту? виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином? виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність? захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права? передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
“Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру?, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру?, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 12-371ВИХ-25 від 20.11.2025 Херсонська обласна прокуратура звернулася до Херсонської обласної військової адміністрації із проханням надати інформацію стосовно вжитих заходів реагування або намірів вжиття таких заходів, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом до ФОП Дроздіка С.М. про зобов'язання повернути земельну ділянку та водний об'єкт - відокремлену ділянку Василівської затоки Каховського водосховища на території Каховського району Херсонської області, припинення права користування водним об'єктом.
У подальшому, як убачається з матеріалів справи, листом від 26.11.2025 року № 01-01/66-13402/0/25/23 Херсонська обласна військова адміністрація повідомила Херсонську обласну прокуратуру про те, що заходи щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, Херсонською обласною державною (військовою) адміністрацією не вживалися.
Так, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? Херсонською обласною прокуратурою відповідним листом за № 12-473ВИХ-2512-1548-25 від 25.12.2025 року повідомлено Херсонську обласну військову адміністрацію про пред'явлення позову в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації до ФОП Дроздіка С.М. про припинення використання водного об'єкту та його повернення.
Відтак, використання ФОП Дроздіком С.М. земельної ділянки водного фонду, на якій розташовано цей водний об'єкт, без правовстановлюючих документів, які надають право користування водними об'єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об'єктом, а також не звернення Херсонською обласною державною адміністрацією до суду із відповідним позовом про припинення використання водного об'єкту та його повернення стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом по даній справі.
З огляду на зазначене, господарський суд доходить висновку про наявність підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі та дотримання ним вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру?.
Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, фізична особа-підприємець Дроздік С.М. отримав Режим рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища, пов'язаної з Каховським водосховищем через отвір автомобільного мосту шириною 12 м, обладнаного рибозахисною гідроспорудою. Розмір відокремленою ділянки складає: довжина - 1,52 км, ширина - 0,23 км., площа водного дзеркала 25,37 га, об'єм - 0,00091 км3, максимальна глибина - 8,5 м, середня глибина - 3,6 км. Так, місцезнаходженням водного об'єкту є: Херсонська область, Каховський район, 2 км в південно-східному напрямку від с. Василівка. Вказаний режим погоджено 16.11.2018 року Державним агентством рибного господарства України та 18.09.2018 року - Управлінням охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області. Термін дії режиму: від 16.11.2018 р. до 31.12.2027 р.
Розробник режиму - Інститут рибного господарства НААН України.
Також, як вбачається з матеріалів справи, Державним агентством водних ресурсів України Дроздіку Сергію Миколайовичу видано дозвіл на спеціальне водокористування № 505/ХС/49д-20 від 15.09.2020 р.
Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) Державної екологічної інспекції України № 4641/04/1-06/06/2-31 від 19.09.2025, Держекоінспекцією у Херсонській області у період з 02.09.2019 по 13.09.2019 проведена планова перевірка ФОП Дроздіка Сергія Миколайовича, за результатами якої виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства в частині охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та первинного обліку утворених відходів. Складений Акт № 01-50/453/19 від 13.09.2019 та наданий обов'язковий до виконання припис № 01-50/453/19 від 13.09.2019. За виявлені порушення до адміністративної відповідальності притягнуто 2 посадові особи за ст. ст. 85 ч. 3, 82-1, 82-5 КУпАП на загальну суму 306,00 грн. Штраф сплачений у повному обсязі. Також 14.09.2020 проведена позапланова перевірка ФОП Дроздіка Сергія Миколайовича, за результатом якої виявлені порушення вимог законодавства в частині охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Складений Акт № 07-14/334/20 від 14.09.2020, наданий обов'язковий до виконання припис № 07-14/334/20 від 18.09.2020. За виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто посадову особу за ст. 188-5 на суму 255,00 грн. Штраф сплачений у повному обсязі.
Відтак, як встановлено судом, у період з 02.09.2019 по 13.09.2019 року Державною екологічною інспекцією у Херсонській області Державної екологічної інспекції України проведено планову перевірку ФОП Дроздіка С.М., за результатами якої складено акт № 01-50/453/19 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з якою встановлено порушення ФОП Дроздіком С.М. приписів розділу ІІІ Інструкції, затвердженої наказом № 376 щодо закріплення межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості) межовими знаками, а також припису ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» щодо розробки проекту організації території об'єкту природно-заповідного фонду ландшафтний заказник місцевого значення “Каїрська балка»; розділу 2 положення, затвердженого наказом № 30 щодо дотримання вимог до системи охоронних знаків та п. “г» ст. 17 Закону України “Про відходи» щодо забезпечення первинного обліку утворених відходів за встановленою формою 1-ВТ.
Разом з тим у вказаному акті № 01-50/453/19 встановлено наступне:
- ФОП Дроздік С.М. здійснює рибогосподарську діяльність у Василівські затоці Каховського водосховища згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації, розробленого Інститутом рибного господарства НААН України, погодженого Державним агентством рибного господарства України від 16.11.2018 і Управлінням охорони, використання та відтворення водних біоресурсів з регулювання рибальства в Херсонській області від 18.09.2018. Термін дії Режиму рибогосподарської експлуатації до 31.12.2027. Згідно з п. 2.2 Режиму довжина затоки - 1,52 км, середня ширина - 0,23 км, площа водного дзеркала - 25,37 га. Відповідно до п. 15.9 Режиму користувач щорічно здійснює догляд за санітарним станом прибережної зони водного об'єкту, облік вилову риби по видам та передачу інформації органам рибоохорони.
- При огляді прибережної смуги Василівської затоки Каховського водосховища порушення санітарного стану не виявлено.
- Для приймання ВЖР на Василівській затоці Каховського водосховища ФОП Дроздік С.М. має в користуванні один рибоприймальний пункт (Херсонська область, Каховський район, с. Василівка, вул. Василівська балка, 3). Будівля зазначеного РПП належить на праві приватної власності гр. Дроздіку С.М. та використовуються підприємцем на підставі наказу від 20.11.2018 № 6-П. Водопостачання та водовідведення - відсутні.
- Водне дзеркало Василівської затоки відокремлене від Каховського водосховища автомобільним мостом, дамбою та рибозахисною спорудою у тілі дамби. Вказана рибозахисна споруда представляє собою два металевих трубопроводи, закритих металевими щитами. Для пропуску води крізь дамбу через отвори встановлені чотири металеві решітки розміром 1 х 1 м, з прозором 10 мм. Відповідно до акту водолазного обстеження від 17.05.2019, рибозахисна споруда придатна до експлуатації.
Також контролюючими органами складені припис № 01-50/453/19 від 13.09.2019 щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП Дроздіком С.М., протокол № 11297 про адміністративне правопорушення від 03.09.2019 року та постанову про накладення адміністративного стягнення № 07-12/9 від 04.09.2019 р.
У подальшому - 14.09.2020 року Державною екологічною інспекцією у Херсонській області Державної екологічної інспекції України проведено плановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого складено акт № 07-14/334/20 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів фізичною особою-підприємцем Дроздіком Сергієм Миколайовичем, під час проведення якого встановлено невиконання припису розділу ІІІ Інструкції, затвердженої наказом № 376, щодо закріплення межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості) межовими знаками, а також припис ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» щодо розробки проекту організації території об'єкту природно-заповідного фонду ландшафтний заказник місцевого значення “Каїрська балка».
З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП Дроздіком С.М., Державною екологічною інспекцією у Херсонській області Державної екологічної інспекції України винесено припис № 07-14/334/20 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства України від 18.09.2020 року, а також складено протокол про адміністративне порушення № 12906 від 14.09.2020 року.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення № 03-13/82 від 14.09.2020 року на Котова Олександра Олександровича (працює на посаді завідувача господарством ФОП “Дроздік С.М.») накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 255,00 грн.
Так, обґрунтовуючи підстави звернення до суду прокурор зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для користування земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом - відокремленою ділянкою Василівської затоки Каховського водосховища, що використовується відповідачем у господарській діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина 1 статті 58 ЗК, стаття 4 Водного кодексу України).
Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини 1, 2 статті 79 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
У статті 51 Водного кодексу України, якою урегульовано питання користування водними об'єктами на умовах оренди, передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України».
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо).
При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об'єктах. Забезпечення охорони життя та здоров'я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об'єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди. У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди. Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджується Кабінетом Міністрів України. Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом. Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.
У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендарі, яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди, зобов'язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об'єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об'єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України.
Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України “Про аквакультуру» (стаття 51 Водного кодексу України).
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, Любимівська селищна військова адміністрація Каховського району Херсонської області у листі № 50-1202-25 від 21.10.2025 року зазначила наступне:
1. “Любимiвською селищною радою не погоджувалася передача права користування відокремленою ділянкою Василiвської затоки Каховського водосховища ФОП Дроздіку С.С.
2. Із ФОП Дроздiком С.М. не укладалися договори оренди водного об'єкту, землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (щодо відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища).
3. До бюджету Любимiвської СТГ за період з 2018 року не надходили грошові кошти за користування водним об'єктом, земельною ділянкою в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у зв'язку з використанням відокремленої ділянки Василiвської затоки Каховського водосховища.
4. Інформація щодо здійснення ФОП Дроздiк С.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) промислу водних біоресурсів у водному обєкті- Вiдокремленiй ділянці Василiвської затоки Каховського водосховища на території Каховського району Херсонської області площею водного дзеркала 25,37 га та проведення рибоводно - меліоративних робіт з 2018 року у Любимiвськiй селищній раді відсутня.
5. В Любимiвськiй селищній раді відсутні відомості щодо функціонування Василiвської затоки Каховського водосховища на цей час, так як територія Любимiвської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 року по теперішний час знаходиться в окупації рф».
При цьому Державне агентство водних ресурсів України у листі № 33645-25 від 19.11.2025 зазначило, що на підставі документів, поданих Дроздіком С.М., останньому видано дозвіл на спеціальне водокористування від 15.09.2020 № 505-ХС/49д-20, строк дії якого закінчився у період дії воєнного стану та вважається таким, дію якого автоматично продовжено на період воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення чи скасування. Між тим державне агентство зазначило, що станом на 13.11.2025 до Сектору договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (укладені з 02.06.2021), відповідно до Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 № 572, договір оренди водних об'єктів (укладені з 01.07.2013), відповідно до типового договору оренди водних об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420, укладений між розпорядником земельної ділянки та орендарем Дроздік С.М., на погодження не надходили.
Крім того, у вказаному листі агентство зазначило, що станом на 13.11.2025 Держводагентством та Сектором паспорти на водні об'єкти Васильківської затоки Каховського водосховища на території Херсонської області, площею водного дзеркала 25,3700 га, не погоджували.
Крім того, відповідно до листа Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної податкової служби України № 2649/5/21-22-24-01-09 від 23.09.2025 станом на звітну дату, починаючи з 2018 року, інформація від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо надання земельної ділянки водного фонду площею 25,37 га у власність або користування Дроздіка С.М. на адресу ГУ ДПС не надходила, також від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування не надходила інформація щодо укладення договору оренди з фізичної особою або з фізичною особою-підприємцем Дроздіком С.М. на відокремлену земельну ділянку водного фонду Васильківської затоки Каховського водосховища на території Каховського району площею 25,37 га, з огляду на що ГУ ДПС не проводилися нарахування плати за землю фізичній особі Дроздіку С.М. у період 2019-2025 років згідно з п. 286.5 ПКУ, а також Дроздік С.М., як фізична особа-підприємець, не подавав податкових декларацій з обчисленням плати за землю протягом 2019-2025 років за земельну ділянку водного фонду Васильківської затоки Каховського водосховища на території Каховського району площею 25,37 га. Крім того, у вказаному листі зазначено, що ФОП Дроздіком С.М. не подавалися податкові декларації з обчисленням збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 449 та у подальшому постанови КМУ від 12.02.2020 року № 125 за звітні періоди, починаючи з 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про аквакультуру» аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про аквакультуру» до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст. 14 Закону України “Про аквакультуру» закріплено, що рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».
Положеннями ст. 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08 липня 2011 року № 3677-VI визначено, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
В силу ст. 25 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина 1 статті 27 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно з абз .2 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб'єкти рибного господарства мають право, зокрема, на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.
Згідно з абз. 5 ст.53 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства передбачають, зокрема, пріоритетне надання в оренду водних об'єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб'єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.
Враховуючи зазначене вище, господарський суд зазначає, що правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об'єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов'язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних обєктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема, і під цими об'єктами) (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20).
Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов'язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.
Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Водночас відповідно до п. 5 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.
Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).
За змістом частин 4, 5 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ доповнено Розділ X “Перехідні положення» ЗК, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
При цьому згідно з ч.ч. 3-5, 8 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України “Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передає у постійне користування земельні ділянки у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу.
За умовами ст.1 Водного кодексу України водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території.
Водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
З вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство розрізняє поняття “водне господарство», як галузі, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у воді, та “аквакультура», саме як рибництво.
З урахуванням викладеного, розпорядження земельними ділянками, призначеними, як в даному випадку, для риборозведення, належить до повноважень обласних державних адміністрацій, а тому Херсонська обласна державна адміністрація є належним позивачем у справі.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2198137 від 31.12.2025) одним із основних видів економічної діяльності ФОП Дроздіка С.М. є прісноводне рибництво.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснює підприємницьку діяльність на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Васильківської затоки Каховського водосховища, який був погоджений Державним агентством рибного господарства 16.11.2018 та Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області 18.09.2018 та розроблений Інститутом рибного господарства НААН України.
Згідно з вказаним Режиму він діє з 16.11.2018 по 31.12.2027 рік. Режим містить фізико-географічні дані, характеристики ґрунтів, рослин, гідрологічний та гідрохімічний режими, дані кормової бази, видовий склад водних живих ресурсів та їх запаси за видами. Режим визначає обсяги вселення цьоголіток, дволіток за видами та обсяги вилову риби за видами, перелік робіт з відтворення, меліорації, тощо. За п. 4 Режиму визначено, що існує зв'язок з Каховським водосховищем через отвір автомобільного мосту. Отвір обладнаний рибозахисною гідроспорудою (а.с. 24-26).
Відтак, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що ФОП Дроздік С.М. використовує відокремлену ділянку Василівської затоки Каховського водосховища для здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з вирощуванням та виловом риби на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації, який 16.11.2018 був погоджений Державним агентством рибного господарства та 18.09.2018 Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області, тобто з дотримання вимог законодавства щодо раціонального користування природним ресурсом.
Так, господарським судом встановлено, що рішень про передачу ФОП Дроздіку С.М. у користування земельної ділянки водного фонду, на якій розташовано водний об'єкт - відокремлена ділянка Василівської затоки Каховського водосховища не приймалося, договорів з приводу передачі у власність чи користування цього водного об'єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалося.
Крім того, як стверджує прокурор, що також не спростовано відповідачем, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ФОП Дроздіком С.М. речові права на земельну ділянку водного фонду не зареєстровані.
За встановлених судом обставин, ФОП Дроздік С.М. протягом 2018-2025 років у своїй господарській діяльності використовує земельну ділянку водного фонду, на якій розташовано цей водний об'єкт, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища та Дозволу на спеціальне водокористування, що не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об'єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об'єктом.
Наразі господарський суд зауважує, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об'єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Установленими у справі фактичними обставинами неправомірного використання відповідачем водного об'єкта та земельної ділянки під ним, доведено факт порушення прав держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, яка виконує функції власника спірного майна.
Так, земельна ділянка водного фонду, на якій розташовано водний об'єкт - Васильківську затоку Каховського водосховища, відповідно до частини 3 статті 59 Земельного кодексу України у встановленому порядку може бути надана у постійне користування державним підприємствам (організаціям) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування для визначених законом потреб.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а також відповідно до наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані прокурором докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Херсонської обласної прокуратури обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4844,80 грн. (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через “Електронний суд» ЄСІТС), понесені прокурором при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Дроздіка Сергія Миколайовича про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою задовольнити.
2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Херсонською обласною державною адміністрацією (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1; код ЄДРПОУ 00022645) майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності фізичною особою-підприємцем Дроздіком Сергієм Миколайовичем ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) водного об'єкту - відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища, площею водного дзеркала 25,37 га, на території Херсонської області, Каховського району з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
3. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Херсонською обласною державною адміністрацією (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) майном шляхом зобов'язання фізичну особу-підприємця Дроздіка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1; код ЄДРПОУ 00022645) водний об'єкт - відокремлену ділянку Василівської затоки Каховського водосховища площею водного дзеркала 25,37 га на території Херсонської області, Каховського району з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дроздіка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (01011, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04851120; отримувач коштів - Херсонська обласна прокуратура; р/р UА568201720343100001000002291, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір у сумі 4844/чотири тисячі вісімсот сорок чотири/грн. 80 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 05 травня 2026 р.
Суддя В.С. Петров