ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2026Справа № 910/19554/16
Суддя Привалов А.І., розглянувши матеріали
заяви Київської міської прокуратури
про видачу дублікату наказу та поновлення строків для його пред'явлення
у справі № 910/19554/16
за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави
особі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації);
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастбуд»;
про стягнення 23 046 630 грн.
Представники сторін: не викликались.
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" про стягнення 23 046 630,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 (повний текс складений та підписаний 16.01.2017) позовні вимоги прокурора задоволені повністю; стягнуто з відповідача на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заборгованість зі сплати пайової участі у сумі 19 073 220,00 грн основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, пеню в сумі 3 973 410,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 206 700,00 грн.
30.01.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017р. видано відповідні накази.
29.04.2026 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Київської міської прокуратури про видачу дублікату наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрат по сплаті судового збору в сумі 206 700 грн та поновлення строків для його пред'явлення. Подана заява обґрунтована тим, що рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору до теперішнього часу залишається не виконаним, натомість наказ від 30.01.2017 було втрачено.
Положеннями статті 329 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Разом з тим судом ураховано, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, внаслідок військової агресії Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 3 Конституції України життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, забезпечення яких є головним обов'язком держави.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
02.03.2022 Радою суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з пунктом 5 яких судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати «Консалт Солюшенс» лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
У зв'язку із викладеним вище, суд вважає за можливе розглянути подану заяву в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Розглянувши заяву Київської міської прокуратури про видачу дублікату наказу та поновлення строків для пред'явлення наказу до виконання у справі № 910/19554/16, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на слідуючі обставини.
Згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас, обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №24/234, від 10.09.2018 зі справи №5011-58/9614-2012, від 02.12.2020 зі справи №916/929/16).
Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/19554/16 стягнуто з ТОВ «ТРАСТБУД» на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрат по сплаті судового збору в сумі 206 700 грн.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ від 30.01.2017 за № 910/19554/16, дійсний для пред'явлення до виконання у строк до 28.01.2020.
Як зазначає заявник, вказаний виконавчий документ неодноразово перебував на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Так, 21.09.2023 Київською міською прокуратурою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) черговий раз було направлено наказ Господарського суду міста Києва № 910/19554/16 від 30.01.2017 із заявою про відкриття виконавчого провадження.
28.09.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва № 910/19554/16 від 30.01.2017. Постановою державного виконавця від 27.05.2025 виконавче провадження № НОМЕР_1 завершено, про що Київській міській прокуратурі стало відомо 01.04.2026 з листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проте наказ суду на адресу прокуратури не надійшов.
Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
При цьому, судом ураховано, що у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Доказів виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/19554/16 від 30.01.2017 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" на користь Прокуратури міста Києва витрат по сплаті судового збору в сумі 206 700 грн матеріали справи не містять.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд вважає заяву Київської міської прокуратури про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу у справі №910/19554/16 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також підлягає задоволенню заява Київської міської прокуратури в частині видачі дубліката наказу від 30.01.2017 у справі 910/19554/16.
Керуючись ст. 234, 235, 329, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Київської міської прокуратури про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до у справі № 910/19554/16 задовольнити повністю.
2. Поновити строк для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/19554/16 щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСТБУД» на користь Київської міської прокуратури 206 700 грн витрат зі сплати судового збору до виконання з 01.05.2026.
3. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №910/19554/16 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСТБУД» на користь Київської міської прокуратури витрат по сплаті судового збору в сумі 206 700 грн.
4. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов