ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2026Справа № 910/14947/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" вул. Лейпцизька, 1А,м. Київ,01015
до Приватного підприємства «КОРАЛ» вул. Деміївська, 35Б, м. Київ, 03040
про стягнення 2 480,98 грн.
Представники сторін: не викликались.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "КОРАЛ" про стягнення 2 480,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем п. 8.1 Правил приймання стічних вод від абонентів у систему каналізації міста Києва шляхом здійснення скиду стічних вод за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, 33А, без наявності отриманих у позивача Умов, у зв'язку з чим відповідачем згідно п.п. 7.10, 8.6 вказаних правил підлягає сплаті п'ятикратний розмір тарифу на послугу з водовідведення за період з 16.12.2021 року по 23.02.2022 року у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14947/24, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, вирішено розгляд справи 910/14947/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Окрім цього суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Тобто, приватне підприємство як юридична особа, а також адвокат, в разі представлення інтересів цього товариства, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов'язані зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку.
Наразі, судом згідно бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено відсутність у відповідача - Приватного підприємства "КОРАЛ" як на час відкриття провадження у справі № 10/14947/24, так і на час розгляду справи по суті зареєстрованого електронного кабінету.
При цьому, оскільки відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/14947/24 від 17.12.2024 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Деміївська, 35Б, м. Київ, 03040.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Проте, ухвала суду від 17.12.2024 року, яка надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, повернута 08.09.2025 року відділенням поштового зв'язку на адресу суду неврученою адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача - Приватного підприємства «Корал» (вул. Деміївська, 35Б, м. Київ, 03040) адресі, зазначеній на конверті, що повернувся.
Інші поштові та/або електронні адреси, за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач, з урахуванням направлення досудової вимоги про сплату заборгованості, не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/14947/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час суд звертає увагу, що за змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуте поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 17.12.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
Таким чином, оскільки Приватне підприємство «Корал» не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, дійсний на час спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено за матеріалами справи, що 11.10.2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке згідно наказу ПАТ «АК «Київводоканал» від 29.12.2010 року № 223-4 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «АК «Київводоканал» та в подальшому у зв'язку з набуттям чинності з 01.05.2016 року змін до Закону України «Про акціонерні товариства» наказом ПАТ «АК «Київводоканал» від 28.04.2017 № 159 перейменовано на Приватне акціонерне товариство «АК «Київводоканал» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Корал» (абонент за договором, відповідач у справі) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 01149/5-10 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65.
Розділами 2 - 7 Договору сторони погодили зобов'язання сторін, облік води та порядок розрахунків, відповідальність сторін, форс - мажорні обставини, строк дії договору та порядок його розірвання тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Згідно п. 7.2 Договору даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць. Цей договір може бути розірвано при умові обов'язкового погашення абонентом заборгованості за надані послуги.
Наразі, доказів звернення сторін з повідомленням про розірвання Договору відповідно до умов п. 7.2 останнього матеріали справи не містять.
Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і абонента та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Окрім цього, правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою визначаються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.
Водовідведення визначено приписами вказаного Закону як господарська діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.
Як зазначено в даній статті Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" підприємство питного водопостачання - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води;
підприємство централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів/систем централізованого водовідведення;
споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є виробником та постачальником послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а Приватне підприємство «Корал» - споживачем таких послуг.
Як зазначено в статті 3 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Так, Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, які діяли на час укладення спірного Договору та в силу статті 3 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, втратили чинність 18.10.2008 року у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила).
У відповідності до пункту 3 Правил договірні відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та споживачем здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням (частина 1 статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення ").
Згідно з пунктом 2.1 Договору основними обов'язками постачальника за Договором є: забезпечення постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», приймання каналізаційних стоків, які не перевищують гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин.
Пунктом 1.4 Правил користування передбачено приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
При цьому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 166-р скасовано Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, зареєстрованим у Мін'юсті 15.01.2018 за № 56/31508, затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі - Правила приймання № 316).
Згідно з пунктом 4 Правил приймання № 316 на підставі цих Правил виробник - суб'єкт господарювання, який надає послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод); розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.
Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виробників та споживачів.
Так, з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 року № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
В розумінні Правил № 1879 абонент - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг з водопостачання та (або) водовідведення (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження); водоканал - ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".
Правила встановлюють вимоги до Абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення. (пункт 1.5. Правил № 1879).
Згідно з пунктом 2 Правил приймання № 316 останні поширюються на суб'єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).
Як унормовано пунктом 3 Правил приймання № 316 стічна вода - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів.
Відповідно до пункту 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним водоспоживанням (або не значним коливанням), зняття показників може здійснюватися один раз на квартал.
Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (пункт 3.3 Договору).
При цьому згідно п. 2.1 Договору постачальник приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин.
Пунктом 2.4 Договору визначений обов'язок абонента забезпечувати безперешкодний доступ представника постачальника до водомірних приладів обліку, а також до контрольних каналізаційних колодязів для відбору проб на перевищення ГДК шкідливих речовин. У разі відсутності доступу до приладів обліку, нарахування за відповідний розрахунковий період можуть бути проведені за пропускною здатністю труби, відповідно до пункту 9.6 Правил.
Згідно з пунктом 1.7 Правил № 1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, абонентом одержані Умови на скид та укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення.
Пунктами 2.4, 3.3.1 - 3.3.4 Правил № 1879 визначено, що абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2.
Для отримання Умов на скид абонент повинен звернутись до водоканалу для їх оформлення та надати наступні документи: письмовий запит (у разі подовження Умов на скид - за один місяць до закінчення строку дії попередніх); генплан абонента у Масштабі 1:500 з нанесеною каналізаційною мережею, затверджений керівником Абонента та завірений печаткою з у двох примірниках; паспорт водного господарства, до якого входять: а) загальні відомості про абонента; б) пояснювальна записка; в) нормативні розрахунки водоспоживання та водовідведення; г) баланс водоспоживання та водовідведення; д) розшифровка стічних вод; е) акт розмежування балансової належності каналізаційних мереж; є) дані про ЛОС та/або КОС; ж) перелік субабонентів; з) дані про утилізацію осадів КОС, їх зберігання згідно з паспортом місця видалення відходів (МВВ) та їх вивезення; й) інші документи, що пов'язані зі скиданням стічних вод абонента (п.п. 3.3.2 Правил № 1879).
Водоканал в місячний строк з моменту отримання необхідних документів розглядає їх і видає Умови на скид. Умови на скид видаються на один рік (п.п. 3.3.3, 3.3.4 Правил № 1879).
Згідно п. 3.3.5 Правил № 1879 якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до водоканалу із письмовим запитом про подовження умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії.
Як свідчать матеріали справи, Департаментом екологічного нагляду ПАТ «АК «Київводоканал» на підставі заявки абонента № 11192/0/36/01-2 від 15.12.2020 року та з урахуванням Акту № 02157 від 11.11.2020 року обстеження об'єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію відповідно до «Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва», затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.10.2011 року № 1879, абоненту ПП «Корал» було видано Умови на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва № 125 від 13.01.2021 року за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 33А, строком дії до 15.12.2021 року. Копія зазначених умов наявна в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 8.1. Правил № 1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
Проте, як зазначено позивачем, встановлено судом та відповідачем не спростовано, 3 16.12.2021 року підприємство не зверталося до позивача за отриманням або за продовженням Умов на скид стічних вод, відтак Приватним підприємством «Корал» в період з 16.12.2021 року по 23.02.2022 року здійснювався скид стічних вод за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 33А без Умов на скид, що є порушенням пункту 8.1 Правил № 1879.
Згідно з пунктом 1 розділу V Правил приймання № 316 виробники та споживачі є відповідальними за дотримання вимог приймання та скиду стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідно до чинного законодавства України.
Абоненти несуть адміністративну, кримінальну, цивільно-правову відповідальність, передбачену законами України, за недотримання вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання водовідведення (пункт 2.6 Правил № 1879).
Абзацом 3 пункту 8.6 Правил № 1879 визначено, що при порушенні цих Правил Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розміру тарифу за водовідведення у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії у разі: а) відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, у зв'язку зі скидом стічних вод відповідачем без Умов на скид стічних вод, ПАТ «АК «Київводоканал» нараховано відповідачу плату за скид обсягом 45 куб.м за період з 16.12.2021 року по 23.02.2022 року на загальну суму 2480,98 грн., що становить п'ятикратний розмір тарифу на послугу з водовідведення, при цьому на підтвердження розміру споживання та скидання стічних вод за спірний період позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об'єктах споживача за період листопад 2021 року - березень 2022 року, які містять інформацію про обсяги споживання (куб.м).
За результатами виявлення факту порушення Правил №1879 з боку ПП «Корал» позивачем було направлено на адресу відповідача лист-попередження від 22.08.2022 року щодо сплати у 10-денний термін нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод з 16.12.2021 року по 23.02.2022 року у п'ятикратному розмірі, що становить 2480,98 грн. згідно розрахунку №15/ВУ-Ф-01/705-02/2022р від 22.08.2022 року, з одночасним попередженням про можливість застосування п. 8.7 Правил № 1879, згідно якого у випадку систематичного порушення цих Правил та невиконання Абонентами природоохоронних заходів Водоканал має право після письмового попередження Абонента за 5 діб, обмежити йому відпуск води та обсяг скиду у міську каналізацію, відключити його від мереж водопроводу і каналізації та розірвати з ним Договір.
Факт надсилання вказаного листа-попередження разом з доданим до нього рахунком на суму 2480,98 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 14.09.2022 року та списку № 8 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 14.09.2022 року.
При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання/неотримання відповідачем листа - попередження від 22.08.2022 року та доданого до нього розрахунку №15/ВУ-Ф-01/705-02/2022р від 22.08.2022 року.
У відповідності до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу в добровільному порядку нараховані грошові кошти у сумі 2480,98 грн. протягом 10 днів з дня отримання листа-попередження, тобто з урахуванням нормативних строків пересилання та вихідних днів в строк до 29.09.2022 року.
Проте, вказане попередження залишене відповідачем без відповіді та задоволення, нарахована плата за скид стічних вод без Умов в розмірі 2480,98 грн. останнім не сплачена.
Окрім цього, заперечень щодо складеного позивачем Розрахунку плати за скид стічних вод у міську каналізацію №15/ВУ-Ф-01/705-02/2022р від 22.08.2022 року, в тому числі щодо способу та порядку визначення позивачем розміру тарифу за послуги з водовідведення, врахованого під час розрахунку обсягу стічних вод за розрахунковий період, розміру плати за скид стічних вод без Умов на скид, а також власного контррозрахунку відповідачем суду не надано.
Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Окрім цього, як встановлено судом, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогами № 206/15/15/02-24 від 25.01.2024 року та № 2393/15/15/02-24 від 20.08.2024 року, копії яких наявні в матеріалах справи, за змістом яких вимагав сплати коштів в сумі 2480,98 грн. за скид стічних вод без умов на скид, факт надсилання яких підтверджується копіями фіскальних чеків від 06.02.2024 року, від 23.08.2024 року та відповідних описів вкладення в цінні листи № 010151093214 від 06.02.2024 року та № 010151064105 від 23.08.2024 року.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з офіційного сайту поштового оператора АТ «Укрпошта», відправлення № 0101510694105 повернуто позивачу не врученим адресату 07.09.2024 року за закінченням встановленого терміну зберігання.
Проте, вказані вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов'язання щодо сплати нарахованої сплати за скид стічних вод за відсутності Умов на скид в сумі 2480,98 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам законодавства відповідачем не виконано, в результаті чого у Приватного підприємства «Корал» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження спростування факту порушення Правил № 1879 у вигляді скиду стічних вод без умов на скид, відсутності боргу щодо оплати здійснених нарахувань, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 01149/5-10 на послуги водопостачання та водовідведення від 11.10.2002 року та/або його окремих положень суду також не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за поставлений товар за Договором на підставі наданих позивачем доказів.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором та Правил № 1879 у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів плати за скид стічних вод без Умов на скид у сумі 2480,98 грн., а також отримання Умов на скид у спірному періоді відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2480,98 грн. плати за скид стічних вод без Умов на скид підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «КОРАЛ» (вул. Деміївська, 35Б, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ 30968106) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 98 коп. основного боргу та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 04 травня 2026 року.
Суддя А.М. Селівон