ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2026Справа № 910/13975/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА"
вул. Незалежності, 45,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.,76018
до Державного підприємства "Гарантований покупець" вул. Петлюри Симона, 27, м. Київ, 01032
про стягнення 21 705 223,76 грн.
Представники сторін:
від позивача: Журкевич М.В.
від відповідача: Фартушна В.Л.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 21 705 223,76 грн., а саме 16 802 269,52 грн. основного боргу, 1 316 897,18 грн. процентів річних та 3 586 057,06 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 778/01 про купівлю - продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" від 01.10.2019 року в частині своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13975/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.12.2025.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання через відділ діловодства суду 15.12.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 15/5742 від 10.12.2025, з доказами надсилання на адресу місцезнаходження позивача, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, заперечуючи проти позовних вимог товариство посилається на існуючий алгоритм розрахунків згідно п. 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641, відповідно до якого обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Оскільки НЕК «Укренеpгo» має заборгованість перед відповідачем за надані послуги згідно Договору № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 року за вересень 2022 року - грудень 2023 року, а саме станом на 31.10.2025 року в сумі 16,10 млрд. грн. відповідач вважає, що зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК Украйні не виникли.
Додатково у відзиві на позовну заяву відповідач звернув увагу на наявність у позивача заборгованості перед Гарантованим покупцем у сумі 6 284 900,20 грн. з відшкодування вартості небалансу електричної енергії та частки відхилення, а тому, за твердженнями відповідача, в силу положень підпункту 12 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 284 900,20 грн. не підлягають задоволенню, оскільки в Гарантованого покупця були всі правові підстави для зменшення рівня розрахунків з позивачем.
Також відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин - введення в Україні з 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України воєнного стану, який триває на даний час, що засвідчено листом Торгово -промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, соціальну спрямованість діяльності Гарантованого покупця, особливо в період дії режиму воєнного стану, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу.
В свою чергу, 16.12.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив б/н від 16.12.2025, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що на час воєнного стану на Державне підприємство "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, відтак, як наголошує позивач, відсутні будь - які обмеження щодо розміру виплат, передбачених п. 10.4 Порядку № 641 (п. 11.4 в редакції з 26.01.2024 року).
Окрім цього позивач наголошує, що абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», згідно якого Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Гарантованому покупцеві право на такі дії, яке має бути реалізовано у відповідності до належної процедури та у межах законодавства, що відповідачем вчинено не було, позаяк останній не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суми заборгованості за послуги з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в сумі 6 284 900,20 грн.
Щодо посилання відповідача на обставини форс - мажору позивач вказує, що надане відповідачем повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов'язання саме між сторонами даної справи.
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 17.12.2025 року протокольною ухвалою оголошено перерву до 22.01.2026 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» 22.12.2025 року представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив б/н від 22.12.2025 року, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, в яких відповідач зазначає, що враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 14.02.2024 року № 1988/07/24 та в силу положень підпункт 12 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 284 900,20 грн. задоволенню не підлягають, а також при направленні актів врегулювання частки та актів відхилення відповідач зазначав про наявність права на зменшення рівня розрахунків згідно постанови НКРЕКП № 340 від 03.03.2022 року; 22.01.2026 року - клопотання б/н від 22.01.2026 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», з доказами надсилання до електронного кабінету позивача. Документи судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 22.01.2026 року представником відповідача подано клопотання б/н від 22.01.2026 року про долучення до матеріалів справи документів, а саме довідки щодо заборгованості ПАТ «НЕК «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець» згідно з Договором № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 року станом на 31.12.2025 року. Клопотання судом задоволено, документ до матеріалів справи долучений.
Розглянувши в підготовчому судовому засіданні 22.01.2026 року заяву представника відповідача - Державного підприємства «Гарантований покупець» б/н від 22.01.2026 про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, враховуючи предмет та підстави позову, оскільки зазначене товариство не є стороною Договору № 778/01 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» від 01.10.2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем, зважаючи на відсутність належних обґрунтувань відповідача в частині підстав залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», та за умови ненадання доказів на підтвердження впливу рішення з даного спору безпосередньо на його права та/або обов'язки щодо однієї зі сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для залучення останнього до участі у справі та протокольною ухвалою відмовив в задоволенні заяви представника відповідача - Державного підприємства «Гарантований покупець» про вступ у справу третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/13975/25 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 18.02.2026 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.02.2026 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.03.2026 року.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті станом на 18.03.2026 року до суду не надходило.
У судові засідання з розгляду справи по суті 18.02.2026 року та 18.03.2026 року з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 18.02.2026 року та 18.03.2026 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті 18.02.2026 року та 18.03.2026 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 18.03.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, дійсний на час спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до ст. 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону про ринок функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, сприяння розвитку альтернативної та відновлювальної енергетики.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого для відповідного виробника. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Відповідно до частини 6 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Процедура укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом регулюється розділом 2 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
Так, згідно п. 2.1 Порядку для здійснення купівлі - продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом кандидат у виробники за «зеленим» тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі - продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії «Гарантований покупець» Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов'язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року № 455 затверджено Статут ДП «Гарантований покупець», відповідно до п. 5 якого останнє утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 25.06.2019 року № 1217 ДП «Гарантований покупець» видано ліцензію зі здійснення функцій гарантованого покупця.
В свою чергу, в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Енерджи Україна" є виробником електричної енергії, тобто суб'єктом господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії на підставі ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП від 20.12.2019 року за №2942.
Як встановлено судом за матеріалами справи, між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна» (позивач у справі, виробник за «зеленим тарифом» за договором) 01 жовтня 2019 року укладено Договір № 778/01 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виробник за «зеленим тарифом» зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим тарифом», та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, в тому числі Прядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
Статтями 3 - 7 Договору сторони узгодили умови визначення обсягів купівлі - продажу електричної енергії та порядок розрахунків, права, зобов'язання та відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення суперечок та інші умови тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно п. 7.4 Договору якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).
До цього Договору та його додатків (у разі необхідності) можуть бути внесені зміни в разі внесення змін до затвердженої типової форми договору купівлі - продажу електричної енергії між виробником за «зеленим» тарифом та гарантованим покупцем (п. 7.2 Договору).
Як визначено пунктом 7.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 58/01/20 від 28.01.2020 року) глави 1, 6-7 цього Договору набирають чинності з дати підписання сторонами цього Договору; глави 2-5 - набирають чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконано зазначені у вказаному пункті умови щодо отримання ліцензії продавцем за «зеленим» тарифом, встановлення тарифу, укладення з оператором системи передачі договору про врегулювання небалансів тощо.
Так, Додатковими угодами № 58/01/20 від 28.01.2020 року, № 59/01/20 від 28.01.2020 року, № 1179/01/21 від 16.03.2021 року до Договору від 01.10.2019 року № 778/01 сторони внесли зміни до Договору та, зокрема, дійшли згоди в преамбулі Договору замінити слова «виробник за «зеленим» тарифом» на слова «продавець за «зеленим» тарифом» та викласти статті 1-7 Договору в новій редакції (додаткова угода № 58/01/20 від 28.01.2020 року), доповнили Договір пунктами в новій редакції (додаткова угода № 1179/01/21 від 16.03.2021 року).
Також сторонами була укладена Додаткова угода № 1581/02/22 від 24.08.2022 року до Договору, якою сторони дійшли згоди про розірвання Договору з 05.09.2022 року.
Вказаний Договір та Додаткові угоди до нього підписані представниками гарантованого покупця та продавця за «зеленим» тарифом та скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Господарський кодекс України).
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Згідно п. 1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 28/01/20 від 28.01.2020 року) продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Як визначено п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 28/01/20 від 28.01.2020 року), сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП № 308 від14.03.2018 року, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору).
Згідно п.1.3 Порядку виробник за «зеленим» тарифом - суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зазначеним приписам Закону кореспондують умови п.п.2.3 - 2.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 28/01/20 від 28.01.2020 року), згідно яких продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець здійснює продаж гарантованому покупцю електричної енергії відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживача на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Так, «зелений» тариф встановлюється НКРЕКП відповідно до Законів України «Про альтернативні джерела енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств, затвердженого постановою НКРЕКП від 02.11.2012 року № 1421, та яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 30 серпня 2019 року №1817 про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок встановлення «зеленого» тарифу).
Зокрема, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 року № 1117, оприлюдненою 12.09.2022 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та лютому - червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 року № 1190, оприлюдненою 21.09.2022 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року.
Постановою НКРЕКП № 473 від 14.03.2023 року, оприлюдненою 15.03.2023 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 року № 946, оприлюдненою 16.05.2024 року, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у вересні - листопаді 2022 року та жовтні 2023 року.
У відповідності до п.п.3.1 - 3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 58/01/20 від 28.01.2020 року) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі - продажу відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У відповідності до п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1179/01/21 від 16.03.2021 року) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання - передачі вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно Глави 10 Порядку правовідносини між позивачем та відповідачем за Договором додатково регулюються вказаними пунктами.
Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Зокрема, згідно п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Згідно з п. 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Як встановлено судом за матеріалами справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, на виконання умов Договору позивачем як продавцем «за зеленим» тарифом вироблено та продано, а гарантованим покупцем придбано електричну енергію в жовтні 2021 року, лютому - вересні 2022 року на загальну суму 31 093 763,32 грн., на підтвердження чого між сторонами було складено та підписано без зауважень відповідні акти купівлі-продажу електроенергії та акти коригування до актів купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, а також в вересні 2022 року на суму 209 759,78 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування до акту купівлі - продажу електроенергії, копії яких наявні в матеріалах справи, всього на загальну суму 31 303 523,10 грн.
Факт продажу продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії та прийняття її відповідачем згідно спірного Договору на вказану суму відповідачем не заперечувався.
При цьому обґрунтованих заперечень щодо факту отримання, обсягів проданої продавцем за «зеленим» тарифом та купленої відповідачем електроенергії та її вартості, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаних актах купівлі - продажу електроенергії з боку відповідача як покупця не надано.
За таких обставин, суд доходить висновку, що ТОВ "Солар Енерджи України" як продавцем за «зеленим» тарифом виконано прийняті на себе зобов'язання з продажу електричної енергії, виробленої об'єктом електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за винятком обсягу електроенергії, необхідного для власних потреб, відповідачу у відповідності до умов Договору в обсягах та на суми, зазначені в актах купівлі - продажу електричної енергії, з урахуванням актів коригування, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача як продавця (виробника) за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
За змістом ч.ч.4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
У п. 10.4 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) зазначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Згідно п. 12.5 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом 3 робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Суд зазначає, що з 26.01.2024 року Порядок діє у новій редакції відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 року № 178 та відповідно до пункту 10.4 Порядку гарантований покупець здійснює купівлю відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії відповідно до положень цього Порядку та договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Згідно з п. 11.4 Порядку (в редакції, яка діяла після 26.01.2024 року) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за зеленим тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати електричної енергії, виробленої продавцем/виробником за «зеленим» тарифом, за Договором в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу, за умовами п. 4.1 Договору продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Пунктом 4.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 58/01/20 від 28.01.2020 року) визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Згідно приписів п.2 ч.3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як встановлено судом, сторони погодили, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, формування актів купівлі - продажу електричної енергії здійснюється відповідно до глави 10 Порядку (глави 11 Порядку в редакції після 26.01.2024 року).
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони керуючись принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на положення п. 10.4 Порядку або главу 6 Порядку № 2804.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 07.04.2023 року у справі № 910/15867/21, від 21.06.2024 року у справі № 910/4439/23, від 10.09.2025 року у справі № 910/17727/23.
При цьому, оскільки Регулятор затвердив розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у спірний місяць вересень 2022 року Постановою НКРЕКП № 946 від 15.05.2024 року, після 24.01.2024 року слід керуватися редакцією Порядку № 641 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 24.01.2024 року № 178, та з урахуванням Постанов НКЕКП № 1117 від 09.02.2022 року, № 557 від 31.05.2022 року, № 1190 від 20.09.2022 року, № 473 від 14.03.2023 року щодо оплати придбаної в жовтні 2021 року, лютому - серпні 2022 року електроенергії за «зеленим» тарифом - врахуванню підлягає строк, встановлений Порядком № 641 в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року, позаяк у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Як встановлено судом та зазначалось вище, строк виконання відповідачем зобов'язань зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом за спірні періоди червень - листопад 2024 року, за які здійснене позивачем нарахування процентів річних та втрат від інфляції, визначається з урахуванням строків, встановлених п. 11.4 Порядку № 641, в редакції, чинній з 26.01.2024 року, тобто з урахуванням затвердження та оприлюднення після 26.01.2024 року Постанов НКРЕКП №№ 529, 76, 193, 2418, 247, відтак, визначений позивачем період нарахування процентів річних та втрат від інфляції з 16.01.2024 року по 13.01.2025 року не відповідає граничним строкам виконання зобов'язань, з урахуванням дат оприлюднення відповідних постанов НКРЕКП, за виключенням періоду 07.01.2025 року - 13.01.2025 року прострочення оплати за вересень 2024 року в сумі 31 751,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.10.4 Порядку (до 26.01.2024 року) та п. 11.4 Порядку (після 26.01.2024 року), п.3.3 Договору та ст.530 Цивільного кодексу України строк виконання грошового зобов'язання відповідача по розрахунку в обсязі 100% за придбану у позивача в жовтні 2021 року, січні 2022 року - вересні 2022 року в рамках виконання Договору електричну енергію за «зеленим» тарифом є таким, що настав.
Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення зазначених умов Договору відповідачем оплата проданої позивачем як продавцем/виробником за «зеленим» тарифом електричної енергії за період жовтень 2021 року, січень 2022 року - вересень 2022 року в повному обсязі проведена не була, оскільки внаслідок часткової оплати в сумі 14 501 253,58 грн. (14 347 168,87 грн. за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, 154 084,71 грн. за вересень 2022 року), що підтверджується наданими позивачем виписками банку за період 01.10.2021 року - 28.09.2025 року, у відповідача утворилась заборгованість в загальному розмірі 16 802 269,52 грн.
В свою чергу, заперечень щодо факту та розміру здійсненої оплати від позивача до суду не надходило.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджи Україна» як продавцю/виробнику електричної енергії за «зеленим» тарифом грошових коштів в сумі 16 802 269,52 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Державного підприємства «Гарантований покупець» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору № 778/01 від 01.10.2019 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Згідно частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Так, згідно п. 7.6 Договору (в редакції Додаткової угоди № 58/01/20 від 28.01.2020 року) дія цього Договору може бути припинена достроково за згодою сторін або за рішенням суду. Сторона як вважає за необхідне розірвати Договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні рекомендованим листом або листом з рекомендованою приміткою. Сторона, яка отримала пропозицію про розірвання цього Договору, у двадцятиденний строк з дати отримання пропозицію повідомляє іншу сторону про результати її розгляду. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо розірвання цього Договору або у разі неодержання відповіді в установлений строк заінтересована сторона має право передати спір на вирішення до суду у порядку, встановленому цим Договором. При досягненні згоди сторонами про розірвання цього Договору його дія в частині розрахунків припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п.7.8 Договору (в редакції Додаткової угоди № 58/01/20 від 28.01.2020 року) сторони мають право розірвати цей Договір за власною ініціативою на будь - яких законних підставах, передбачених законодавством України.
Наразі, як зазначалось судом вище, сторонами було підписано Додаткову угоду № 1581/02/22 від 24.08.2022 року, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору з 05 вересня 2022 року.
Згідно п.2 вказаної Додаткової угоди з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін щодо купівлі - продажу електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом, припиняються. У частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до їх повного виконання.
Додаткова угода набуває чинності з 05.09.2022 року (п.5).
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За приписами частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази спірний Договір вважається припиненим з 05 вересня 2022 року у зв'язку з наявністю в матеріалах справи доказів укладення сторонами відповідного двостороннього правочину - Додаткової угоди № 1581/02/22 від 24.08.2022 року до Договору.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії такого Договору.
Поряд із цим, посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що зводяться до оплати виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом, покладені Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641, як на гарантованого покупця, так і на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", а отже оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання та має заборгованість перед відповідачем за Договором № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, що є підставою для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення судом до уваги не приймаються, оскільки за умовами укладеного між сторонами спірного Договору саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом і здійснювати її оплату відповідно до умов такого Договору та законодавства України, в тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641.
Так, відповідач посилається на обставини прийняття НКРЕКП 25.02.2022 року постанови № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", та внесення до неї змін 03.04.2024 року постановою НКРЕКП № 652 "Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332", якою:"1. Абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.".
Верховний Суд у постановах у справах від 13.08.2025 року у справі № 910/11212/24, від 02.09.2025 року у справі № 910/9950/24 вказав на те, що для реалізації Гарантованим покупцем передбаченого абзацом третім підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 права зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення необхідно, щоб Гарантований покупець:1) звернувся до продавця за «зеленим» тарифом з відповідною заявою про зменшення рівня розрахунків; 2) підтвердив наявності у продавця за «зеленим» тарифом боргу за частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення; 3) документально підтвердив фактичну реалізацію права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, в тому числі шляхом надання документів бухгалтерського обліку, акту звірки тощо.
Відповідно, саме реалізація передбаченого абзацом третім підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 права на зменшення рівня розрахунків, а не лише його декларація в суді, може впливати на обсяг грошового зобов'язання.
Проте, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів на підтвердження звернення ДП «Гарантований покупець» до позивача із відповідною заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за Договором у спірні періоди на суму 6 284 900,20 грн. Крім того, відповідач мав вчинити фактичні дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема, повідомити позивача про таке зменшення, відобразити відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог тощо, тобто відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та згідно яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків.
При цьому, з огляду на вищенаведене лише зазначення в супровідних листах відповідача до актів приймання - передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та актів відхилення на наявне право Гарантованого покупця на зменшення розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії не може бути розцінене як фактичне вчинення гарантованим покупцем юридично значимих дій щодо зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом.
Отже, оскільки відповідне право згідно абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332 відповідачем фактично не реалізовано, суд дійшов висновку про те, що підстави для зменшення розміру боргу у даній справі на вказану суму відсутні, та зазначає, що право відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за договорам за відсутності доказів реалізації зазначеного відповідачем права.
Разом з цим, об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 наголошує на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у наказах № 140 та № 206.
Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках Державного підприємства "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Поряд з цим, об'єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
Окрім цього, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої від позивача у жовтні 2021 року, лютому - вересні 2022 року.
Крім того суд зауважує, що факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", в будь якому випадку не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, позаяк зазначені обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання та, окрім того, позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у зв'язку з введенням в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану через збройну агресію Російської Федерації проти України суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором.
Згідно п.п.5.2, 5.3 Договору при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.
Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події (п.5.4 Договору).
Суд зазначає, що узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20).
Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
При цьому, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
Наразі, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Як зазначалось раніше, відповідач заперечуючи проти позову посилається на лист ТПП від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 та неможливість виконання зобов'язань.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, лист ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
При цьому, суд наголошує на необхідності дотримання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили, строку повідомлення іншої сторони про виникнення таких обставин (якщо такий строк чітко визначений в договорі).
Проте, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили відповідно до умов пункту 5.4 Договору з наданням письмового документального підтвердження як факту звернення до уповноваженого органу щодо наявності форс-мажорних обставин, так і доказів отримання Сертифікату ТПП про настання форс-мажорних обставин.
Разом з цим суд зауважує, що відповідач під час розгляду справи судом не надав жодних обґрунтованих доказів того, що повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) з наданням відповідного Сертифікату про настання форс-мажорних обставин не могло ним бути зроблено як у лютому 2022 року, так і у більш пізніший строк, зокрема, у березні, квітні або вересні 2022 року.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості посилань відповідача на наявність обставин - форс - мажору як підстав для звільнення останнього як від погашення основного боргу, так і від відповідальності за порушення строків такої оплати.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в повному обсязі у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом на зальну суму 16 802 269,52 відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у вказаній сумі.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати продавцю за «зеленим» тарифом у строк, визначений умовами Договору та Порядку, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано та пред'явлено до стягнення проценти річних 1 316 897,18 грн. процентів річних за період 21.03.2023 року - 31.10.2025 року та 3 586 057,06 грн. втрат від інфляції за період квітень 2023 року - вересень 2025 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку, позаяк відповідач заперечує проти позовних вимог в цілому.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються пені, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору, в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства умовам Договору і Правил ринку та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 316 897,18 грн. процентів річних та втрат від інфляції в сумі 3 586 057,06 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Петлюри Симона, 27, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА" (вул. Незалежності, 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 41476890) 16 802 269,52 грн. основного боргу,1 316 897,18 грн. процентів річних, 3 586 057,06 грн. втрат від інфляції та 260 462,69 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 01 травня 2026 року.
Суддя А.М.Селівон