майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
28 квітня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1051/21
Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну стягувача правонаступником у виконавчому документі у справі
за позовом: Акціонерного товариства" Райффайзен Банк "
до 1) фізичної особи-підприємця Дедакузієва Хошімжона Рахимовича
2) Сороки Діани Хошімжонівної
про стягнення 123 529,93 грн
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.11.2021р. позов задоволено, стягнуто солідарно з ФОП Дедакузієва Хошімжона Рахимовича та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" 109331,14 грн. - заборгованості за кредитом; 14198,79 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; стягнуто з ФОП Дедакузієва Хошімжона Рахимовича 1135,00 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 1135,00 грн. судового збору. Заявник також просить здійснювати розгляд даної заяви без участі його представника.
01.01.2022р. на примусове виконання вказаного рішення господарським судом видано накази у справі №906/1051/21.
Ухвалою суду від 20.05.2024 р. здійснено заміну стягувача - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" у виконавчому провадженні №68773063 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області №906/1051/21 від 04.01.2022 про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Дедакузієва Хошімжона Рахимовича та ОСОБА_1 109331,14грн - заборгованості за кредитом та 14198,79грн - заборгованості по процентам за користування кредитом.
13.04.2026р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" надійшла заява про заміну стягувача його правонаступником, згідно якої останній просить замінити у виконавчих листах стягувача на його правонаступника ТОВ "ДЕБТ ФОРС" щодо стягнення з боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" по 1135,00 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 20.04.2026р. прийнято до розгляду заяву ТОВ «Дебт Форс» про заміну стягувача у виконавчому документі. Розгляд заяви призначено на 23.04.2026р.
23.04.2026р. від АТ "Райффайзен Банк" надійшло клопотання, згідно якого останній просить розгляд заяви проводити без участі представника.
Судове засідання, призначене на 23.04.2026р. не відбулось у зв'язку з повітряною тривогою, оголошеною у Житомирському районі Житомирській області.
Ухвалою від 23.04.2026р. суд призначив розгляд заяви ТОВ «Дебт Форс» про заміну стягувача на 28.04.2026р.
У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.334 ГПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Розглянувши заяву ТОВ "Дебт Форс" про заміну стягувача у виконавчому документі, суд зазначає наступне.
Заявник обґрунтовує заяву тим, що внаслідок укладення послідовних договорів відступлення права вимоги, а саме від 21.02.2022 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», від 10.03.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а також від 07.11.2023 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС», до заявника перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором № 011/62168/500636, що підтверджується умовами зазначених договорів та актами приймання-передачі реєстрів боржників, у зв'язку з чим ТОВ «ДЕБТ ФОРС» є правонаступником первісного стягувача та має бути замінене у виконавчому документі у справі № 906/1051/21.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Питання процесуального правонаступництва регламентовано ч. 1 ст. 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17, стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов'язків тощо. Натомість стаття 334 ГПК України розташована в розділі V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов'язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 ГПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника".
У вирішенні спірних питань колегія суддів наголосила, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону (схожий за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 922/817/18, від 14.12.2020 у справі № 15/148-10-4045, від 02.04.2021 у справі № 34/16, від 21.05.2021 у справі № 922/1995/17).
Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2025 у справі №№ 911/1795/22, акцентовано, що вирішення питання заміни сторони її правонаступником (як на будь-якій стадії судового процесу, так і на будь-якій стадії виконання судового рішення) у кожному конкретному випадку здійснюється судом, шляхом дослідження та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви. У вирішенні питання процесуального правонаступництва у порядку статей 512, 514 ЦК України, суд у кожному конкретному випадку надає оцінку правочину, зокрема, у контексті оцінки на предмет його нікчемності і встановлення обставин щодо обсягу прав та умови переданих за ним прав (п. 7.43.).
Судом встановлено, що 21.02.2022р. між АТ "Райффайзен Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір №114/2-48 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за зобов'язаннями, що виникли з кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором №011/62168/500636 від 01.02.2019р., укладеним з боржником.
У подальшому, 10.03.2023р. між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "Коллект Центр".
07.11.2023р. між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "ДЕБТ ФОРС" укладено договір №07-11/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "Коллект Центр" відступило, а ТОВ "ДЕБТ ФОРС" набуло право вимоги за договорами кредиту, у тому числі за кредитним договором №011/62168/500636 від 01.02.2019р.
Так, за умовами п.2.1 договору №07-11/23 від 07.11.2023р. про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги визначено, що в порядку та умовах, зазначених у цьому договорі, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, спадкоємців боржників, страховиків, або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за договорами позики (кредитними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них - права вимоги. Новий кредитор сплачує попередньому кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.
Відповідно до п. 5.2 договору, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді - додаток №4 до договору.
З моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором Новому кредитору прав вимоги Первісний кредитор втрачає всі права вимоги за Договорами позики (Кредитними договорами), що існували на момент відступлення (передачі) прав вимоги, і, відповідно, Первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до Боржника за Кредитним договором (п.5.3 договору).
Згідно з п.5.4. договору, з моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором Новому кредитору прав вимоги Новий кредитор є таким, що замінив Первісного кредитора у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.
До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договорами позики (Кредитними договорами), у тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним кредитором, за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики (Кредитних договорів).
Як вбачається з Реєстру боржників, що є додатком №3 до Договору № 07-11/23 про віступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.11.2023р., первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги заборгованостей за кредитним договором ФОП Дедакузієва Хошімжона Рахимовича №011/62168/500636. Сума заборгованості за основним зобов'язанням складає - 109331,14 грн. та за нарахованими відсотками - 66175,58 грн. (а.с. 178 на звороті).
Отже, проаналізувавши умови послідовних договорів відступлення права вимоги, суд дійшов висновку, що заявником не доведено факту передачі йому прав вимоги, які виникли на підставі рішення суду у справі №906/1051/21 в частині стягнення судового збору.
Зміст укладених договорів відступлення права вимоги свідчить про те, що їх предметом є виключно права вимоги за кредитним договором, тобто права, що виникли з цивільно-правових зобов'язань між кредитором та боржником. Водночас умови вказаних договорів не містять положень щодо переходу до нового кредитора прав вимоги, які виникли внаслідок ухвалення судового рішення, у тому числі щодо стягнення судових витрат.
Суд звертає увагу, що право на стягнення судового збору виникає не з кредитного договору, а з процесуальних правовідносин та ґрунтується виключно на судовому рішенні, яким вирішено спір по суті та здійснено розподіл судових витрат між сторонами.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні.
Обов'язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом судового збору за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов'язання, що, в свою чергу, характеризується правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/утримання від виконання певної дії.
Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору та інших судових витрат, характеру цивільно-правових не мають.
За таких обставин, сплата суми судового збору визначеного рішенням суду у справі №906/1051/21, не є зобов'язанням у розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України, при цьому у договорі про відступлення права вимоги про них також не йдеться.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №906/110/16, від 05.04.2018 у справі №923/607/16, від 27.03.2019 у справі №910/386/17, 16.04.2019 у справі №910/377/17, від 13.05.2019 у справі №916/106/15-г.
З огляду на вищевикладене, здійснення заміни стягувача у виконавчому документі щодо стягнення з боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі по 1135,00 грн. з кожного є неможливим.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про заміну стягувача його правонаступником у виконавчих листах щодо стягнення з боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі по 1135,00 грн. з кожного боржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України суд ,
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну стягувача у виконавчих листах щодо стягнення з боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню.
Повна ухвала складена: 04.05.2026 р.
Суддя Сікорська Н.А.
1 - у справу;
2 - ФОП Дедакузієв Хошімжон Рахимович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) (рек.);
3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) (рек.);