61022, м. Харків, пр. Науки, 5
про залишення позовної заяви без руху
04.05.2026 Справа №905/270/26
Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, м.Дніпро, вул.Панікахи, 15)
до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, 15а)
до Публічного акціонерного товариства «Газпром» (197229, Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, пр.Лахтинський, 2, корп.3, будівля 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал» (195277, Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, просп.Большой Сампсоніївський, 28/2, літ.«д», приміщ.43-н, приміщ.58)
до Міжнародної Компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, м.Калінінград, б-р Сонячний, 3, оф.4)
про стягнення 686870,83 доларів США
Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега», м.Дніпро звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», Міжнародної Компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» про солідарне стягнення суми збитків у вигляді реальних збитків та від упущеної вигоди в розмірі 686870,83 доларів США.
За висновками суду, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно з п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Матеріали позовної заяви не містять доказів в підтвердження сплати судового збору.
Позивач у позові зазначає, що звільнений від сплати судового збору, посилаючись на п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Норма п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» встановлює пільгу у вигляді звільнення від сплати судового збору для позивачів у справах за їх позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією або збройним конфліктом, а також регулює відносини між Державою Україна та позивачем щодо звільнення останнього від сплати судового збору та за своїм правовим регулюванням є виключною нормою, оскільки робить виключення з загального правила сплати судового збору при зверненні до суду та надає пільгу для певної категорії позивачів.
Дія виключних норм права поширюється тільки на ті відносини, які чітко визначені в законі, вони не можуть тлумачитись розширено, та поширювати свою дію на схожі відносини.
Вказана норма чітко встановлює, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації. Отже, відповідачем за такими позовами закон чітко визначає державу-агресора Російську Федерацію. Ця норма не може тлумачитись розширено та поширювати свою дію на інших відповідачів.
Позивач у якості відповідачів 2, 3, 4 визначає юридичних осіб - Публічне акціонерне товариство «Газпром», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», Міжнародну Компанію товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед», а не саму державу-агресора, будь-яких виключень щодо інших суб'єктів, пов'язаних з державою-агресором, як і таких що замінюють або доповнюють останню вказана стаття не містить, що свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору щодо позовних вимог до відповідачів 2, 3, 4, оскільки приписи п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» таких умов не передбачають.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, зазначеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2025 по справі №911/1595/25.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з приписами ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
За приписами ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Враховуючи, що позивачем подано цей позов до суду через підсистему «Електронний суд», позивач повинен сплатити судовий збір в грошовій одиниці гривні за подачу позову у сумі яка вираховується наступним чином: 686870,83 дол.США * офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України станом на день сплати * 1,5% * 0,8.
Крім того, Законом України №4833-IX від 07.04.2026:
- ст.162 Господарського процесуального кодексу України доповнено ч.7 такого змісту:
« 7. У разі пред'явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг»;
- ст.164 Господарського процесуального кодексу України доповнено ч.7 такого змісту:
« 7. У разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку».
Зазначені зміни набули чинності 24.04.2026, при цьому позов надійшов до суду 27.04.2026.
Таким чином, оскільки в позовній заяві відсутні реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та до позовної заяви не додано документ, що підтверджує наявність такого рахунку, позивачу необхідно усунути вказані недоліки шляхом зазначення реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та надати документ, що підтверджує наявність такого рахунку.
За приписами п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до порядку надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів, встановленого ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.7, 13 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.6 ст.6 наведеного кодексу адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до ч.7 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла через підсистему «Електронний суд».
Оскільки відповідачі є нерезидентами та не зареєстровані за законодавством України, обов'язок у останніх зареєструвати електронні кабінети відсутній, а отже позивач має обов'язок щодо направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення.
За приписами ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 365 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який триває по теперішній час.
Відповідно до ч.1 ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, Акціонерне товариство «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
За змістом листа Міністерства закордонних справ України від 11.08.2022 щодо можливості вручення документів Російській Федерації як стороні по справі, відповідно до якого у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, на теперішній час застосування відповідного алгоритму з отримання згоди Російської Федерації на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію РФ проти України.
Проте, незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя, у зв'язку з чим процесуальний обов'язок позивача щодо направлення копії позовної заяви з додатками відповідачам є невід'ємною частиною процесуального механізму та не може бути скасовано в умовах можливості вжиття інших заходів на виконання норм процесуального закону.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості направити позовну заяву з додатками та відповідним перекладом на адресу будь-якого посольства відповідача 1 у інших державах (на свій вибір) та надати суду докази такого перекладу з належним чином оформленими доказами направлення (або іншим можливим шляхом, зокрема, на електронну пошту щодо відповідачів 2, 3, 4).
Вимога щодо надання доказів надсилання копії позову іншій стороні у справі, в першу чергу викликана необхідністю забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надання рівної можливості з іншими особами представити свою позицію перед судом.
Слід зазначити, що до матеріалів справи додано супровідний лист №24/04/20-26 від 24.04.2026 позивача, адресований Посольству Російської Федерації в Польщі та квитанція Акціонерного товариства «Укрпошта» від 24.04.2026. При цьому, зі змісту вказаного листа не вбачається, що надана в рамках справи №905/270/26 позовна заява з додатками була направлена позивачем на адресу Посольства Російської Федерації в Республіці Польщі. Окрім того, вказаний лист надано не у повному обсязі, про що свідчить смисловий розрив тексту між його сторінками.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, розглядувана позовна заява підлягає залишенню без руху.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.162, 164, ч.1 ст.172, ч.ч.1-3 ст.174, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», Міжнародної Компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» про стягнення 686870,83 доларів США, залишити без руху.
Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом надання:
- доказів направлення до будь-якого посольства Російської Федерації копій позовної заяви та доданих до неї документів з перекладом на російську мову для відповідача 1, а також на електронну пошту щодо відповідачів 2, 3, 4;
- доказів сплати судового збору в сумі, яка вираховується наступним чином: 686870,83 дол.США * офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України станом на день сплати * 1,5% * 0,8;
- документу, що підтверджує наявність рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг;
- повного тексту супровідного листа №24/04/20-26 від 24.04.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега».
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега», що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою відповідно до п.п.4, 5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.О.Паляниця