вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
23.04.2026м. ДніпроСправа № 904/3438/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засіданняЦибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 182 859 грн 24 коп.
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 46 404 грн 98 коп.
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Побережний Р.І., виписка ЄДР, директор;
Литвин Р.О., ордер, адвокат;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Тимошина О.А., довіреність, адвокат;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" заборгованість в сумі 182 859 грн 24 коп., з яких: 141 837 грн 11 коп. - матеріальні збитки, 30 071 грн 18 коп. - пені, 3 129 грн 11 коп. 3% річних, 7 821 грн 84 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору № 1/23-10 від 23.10.2023 про надання послуг із переробки давальницької сировини.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині надання послуг із переробки давальницької сировини.
Ухвалою господарського суду від 07.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов та зустрічна позовна заява, в якій останнє просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" заборгованість у сумі 46 404 грн 98 коп., з яких: 44 232 грн 05 коп. - основний борг, 1 948 грн 14 коп. - пеня, 224 грн 79 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору № 1/23-10 від 23.10.2023 про надання послуг із переробки давальницької сировини.
Судові витрати позивач за зустрічним позовом просить покласти на відповідача за зустрічним позовом.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за спірним договором в частині оплати наданих послуг.
У відзиві на первісний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" заперечує проти заявлених позовних вимог з огляду на таке:
- 24.10.2023 за актом приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) до договору позивач передав відповідачу для переробки (виготовлення готової продукції) мармур мелений Calcarb 5 в кількості 19 434 кілограми - 18 біг-бегів. Вартість переданої сировини складає 141 837,11 грн з ПДВ.
Враховуючи усну вказівку позивача щодо необхідності більше часу на пошук покупця на покупку очікуваної готової продукції, надана сировина була перероблена та розфасована 01.06.2024, про що відповідач повідомляв позивача неодноразово усно та письмово листом № 01/06-01 від 01.06.2024 (поштове відправлення 4908300945348 з описом вкладення), листом-відповіддю №12/06-01 на претензію (поштове відправлення 4908300945810 з описом вкладення), та просив позивача вивезти готову продукцію протягом трьох днів та оплатити надані послуги протягом семи днів.
Разом із вказаними поштовими відправленням відповідачем направлялись на підписання акт наданих послуг з переробки від 01.06.2024 №1 у двох примірниках, звіт про перероблену сировину від 01.06.2024 №1 у двох примірниках, звіт про продукцію, що вироблена з сировини замовника від 01.06.24 № 1 у двох примірниках, відповідно до яких вартість послуг з переробки сировини склала 44 232,05 грн. з ПДВ.
Проте, позивач проігнорував повідомлення відповідача, продукцію не забрав та не оплатив вартість виконаних послуг по переробці, вказані поштові відправлення навмисно не отримав, про що свідчать повернення поштових відправлень за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.
Натомість, 02.08.2024 позивачем подано до господарського суду позов до відповідача, яким вважає, що нібито внаслідок порушення відповідачем умов зберігання сировини призвело до її зіпсування, що в подальшому виключає її використання та реалізацію, у зв'язку з чим позивачу нібито завдано збитки вартістю переданої на переробку сировини.
В свою чергу, відповідач вважає, що посилання позивача на порушення відповідачем умов зберігання, зокрема умов п. 7.4 договору, необґрунтовано, адже жодним пунктом договору не зазначені особливі умови зберігання сировини/продукції.
Тому, твердження позивача про те, що погіршилася якість сировини за відсутності взагалі відомостей про її якість під час отримання, в апріорі є необґрунтоване.
- Стосовно нарахованих позивачем та заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, відповідач звертає увагу суду на те, що розрахунок який здійснив позивач за період з 08.11.2023 по 02.08.2024 на суму 141 837,11 грн., яку останній визначив і як суму заборгованості, і як суму збитків, але вказана сума не може бути ані заборгованістю (адже, позивач у разі прострочки виконання строку переробки не вимагав від відповідача повернення сировини в натурі), ані збитками (оскільки вони не є доведеними), відповідно нарахування санкцій є неправомірним.
Крім того, нарахування позивачем (замовником послуг) пені в даному випадку взагалі є незаконним, адже не передбачено договором, а посилання позивача на норми п.7.3 договору є недоречним, оскільки ці норми можуть застосовуватися лише у разі недотримання строків сплати або строків переробки сировини та сплачується винною стороною виконавцю, й ніяк не стосуються строків сплати збитків замовнику послуг.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" заявлено клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.08.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" для спільного розгляду з первісним позовом.
Того ж числа ухвалою суду здійснено перехід до розгляду справи № 904/3438/24 за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 01.10.2023.
09.09.2024 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якій останній вказує на те, що позивачем за зустрічним позовом порушено умови спірного договору, а саме: не перероблено сировину протягом 10 робочих днів; не забезпечено належного зберігання отриманої на переробку сировини, на підставі чого, відповідач за зустрічним позовом вважає, що всі доводи та обґрунтування зустрічної позовної заяви є безпідставними.
16.09.2024 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій останній вказує на те, що ним було надано послуги на загальну суму 44 232 грн 05 коп., які в свою чергу не сплачені відповідачем за зустрічним позовом, чим порушено умови спірного договору.
Ухвалою суду від 01.10.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.10.2024, з його проведенням в режимі відеоконференції.
28.10.2024 позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) через систему "Електронний суд" надані додаткові пояснення, в яких останній просить долучити до матеріалів справи:
- Сертифікат аналізу та інформацію про продукт “CALCARB 5» з перекладами на українську мову;
- Лист (Вимога) № 1 від 17 жовтня 2024 року на адресу ТОВ “СОЮЗ-СТРОЙПОСТАВКА» з доказами направлення на електронну адресу та засобами поштового зв'язку АТ “Укрпошта».
29.10.2024 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до суду подано заяву, в якій останній просить долучити до матеріалів справи, для огляду судом, оригінали актів від 02.06.2024 №1 та від 25.10.2024 №2, також подано додаткові пояснення для долучення до справи.
У підготовчому засіданні 29.10.2024 оголошено перерву до 14.11.2024, з його проведенням в режимі відеоконференції.
12.11.2024 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) через систему "Електронний суд" подана заява про долучення до матеріалів справи акту спільного огляду від 04.11.2024 та фото спільного огляду 04.11.2024 Продукції - 20 екз., а також вищезазначений акт подано до суду в оригіналі.
У підготовче засідання 14.11.2024 позивач (відповідач за зустрічним позовом) явку повноважного представника не забезпечив. До суду надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв'язку з хворобою представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) та з відрядженням директора; просить не закривати підготовче засідання.
У судовому засіданні 14.11.2024 представник відповідача за первісним позовом питання відкладення розгляду справи покладає на розсуд суду і не заперечує щодо застосування розумних строків при розгляді даного позову.
Ухвалою суду від 14.11.2024 застосовано розумні строки при розгляді даної справи та відкладено підготовче засідання на 04.12.2024.
03.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про призначення у справі фізико-хімічну експертизи.
04.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло уточнене клопотання про призначення у справі фізико-хімічної експертизи, в якому останній просить суд призначити фізико-хімічну експертизу, проведення якої доручити Національному технічному університету "Дніпровська політехніка".
На вирішення експерту запропоновано поставити наступні питання:
- які показники вмісту частинок, % за масою, переробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" продукції, показники якої визначені пунктом 1.4 договору № 1/23-10 надання послуг із переробки давальницької сировини від 23.10.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" ?;
- чи відповідає вміст частинок, % за масою переробленої продукції, показникам, які визначені пунктом 1.4 договору № 1/23-10 надання послуг із переробки давальницької сировини від 23.10.2023, а саме: Дрібніше 5,31 мкм - 50%, дрібніше 14,44 мкм - 97 % ?;
- який хімічний склад переробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" продукції за договором № 1/23-10 надання послуг із переробки давальницької сировини від 23.10.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс"?.
04.12.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з метою підготовки заперечень на клопотання позивача про проведення судової експертизи.
04.12.2024 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 24.12.2024.
23.12.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли пояснення на клопотання про проведення експертизи, в яких останній просить суд проведення дослідження доручити Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України.
На вирішення експерта поставити наступне питання:
- чи відповідає продукція вмісту частинок, % за масою - дрібніше 5,31 мкм - 50% та вмісту частинок, % за самою - дрібніше 14,44 мкм - 97% ?.
24.12.2024 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 21.01.2025.
20.01.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення стосовно клопотання клопотання про призначення у справі фізико-хімічної експертизи.
20.01.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення на клопотання про проведення експертизи.
Ухвалою суду від 21.01.2025 призначено у справі судову фізико-хімічної експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на час проведення експертизи провадження у справі № 904/3438/24 зупинено.
10.03.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулась справа № 904/3438/24 разом з листом від ДніпроНДІСЕ №1533/06-10/-25 від 26.02.2025, в якому зазначено, що у Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України відсутні атестовані судові експерти за експертною спеціальністю 17.1.5 "Дослідження декоративного каміння" та обладнання для проведення дослідження переробленої давальницької сировини (мармуру меленого), а тому, згідно з п. 4.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказам Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (зі змінами та доповненнями), ухвала господарського суду від 21.01.2025 по справі №904/3438/24 залишена без виконання.
Ухвалою суду від 25.03.2025 поновлено провадження у справі № 904/3438/24, підготовче засідання призначено на 08.04.2025.
Ухвалою суду від 08.04.2025 клопотання позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" про призначення судової фізико-хімічної експертизи задоволено.
Призначено у справі судову фізико-хімічної експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вулиця Сім'ї Бродських 6, телефон: 044-20-29-10, ел.пошта: info@kndise.gov.ua).
На час проведення експертизи провадження у справі № 904/3438/24 зупинено.
26.05.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулась справа № 904/3438/24 разом з листом № 904/3438/24/12014/25 від 14.04.2025, в якому зазначено, що питання ухвали відносяться до експертної спеціальності 17.1.5 "Дослідження декоративного каміння", на даний час в КНДІСЕ відсутні атестовані експерти за такою спеціальністю.
Крім того, зазначено, що атестовані судові експерти за такою спеціальністю є в Житомирському відділенні КНДІСЕ.
Ухвалою суду від 11.06.2025 поновлено провадження у справі № 904/3438/24, підготовче засідання призначено на 26.06.2025.
Ухвалою суду від 26.06.2025 клопотання позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" про призначення судової фізико-хімічної експертизи задоволено.
Призначено у справі судову фізико-хімічної експертизу, проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (10014, м. Житомир, вул. Театральна, 17/20, офіс 512).
На час проведення експертизи провадження у справі № 904/3438/24 зупинено.
25.07.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулась справа № 904/34385/24 разом з листом № 904/3438/24/23120/25 від 09.07.2025, в якому зазначено про відсутність у Житомирському відділенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України експерта, атестованого за спеціальністю 17.1.5 "Дослідження декоративного каміння".
Ухвалою суду від 29.07.2025 поновлено провадження у справі № 904/3438/24, підготовче засідання призначено на 28.08.2025.
Ухвалою суду від 28.08.2025 клопотання позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" про призначення судової фізико-хімічної експертизи задоволено.
Призначено у справі судову фізико-хімічної експертизу, проведення якої доручити Національному технічному університету "Дніпровська політехніка" (49005, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 19, корп. 4, к. 34,49, тел. 056 -744-73-39, 067-477-29-90).
На час проведення експертизи провадження у справі № 904/3438/24 зупинено.
23.09.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" повернулась справа № 904/3438/24 разом з листом № 17-17/39 від 22.09.2025, в якому зазначено, що НТУ "Дніпровська політехніка" не провидить таких видів експертизи, у зв'язку з відсутністю відповідних фахівців.
Ухвалою суду від 06.10.2025 поновлено провадження у справі № 904/3438/24, підготовче засідання призначено на 16.10.2025.
Ухвалою суду від 16.10.2025 клопотання позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" про призначення судової фізико-хімічної експертизи - задоволено.
Призначено у справі судову фізико-хімічну експертизу, проведення якої доручено Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 2А, тел. 056 246 01 51).
На час проведення експертизи провадження у справі № 904/3438/24 зупинено.
14.11.2025 від Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України до Господарського суду Дніпропетровської області повернулась справа з листом Вих№311-22/11-1-727 від 13.11.2025, в якому зазначено про відсутність у Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України повноважень на проведення судової фізико-хімічної експертизи., призначеної ухвалою суду від 16.10.2025 по справі № 904/3438/24.
24.11.2025 ухвалою суду поновлено провадження у справі № 904/3438/24, підготовче засідання призначено на 11.12.2025.
11.12.2025 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 20.01.2026.
20.01.2026 у підготовчому засіданні представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) заявив клопотання про надання часу для врегулювання спору мирним шляхом. Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) підтримав заявлене клопотання.
В підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 10.02.2026.
09.02.2026 до Господарського суду надійшла заява від ТОВ "Союз-Строй-Поставка" з пропозицією щодо мирного врегулювання спору.
10.02.2026 від позивача (відповідач за зустрічним позовом) надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі станом здоров'я представника.
У судовому засіданні 10.02.2026 представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) не заперечував проти відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 10.02.2026 підготовче засідання відкладено до 05.03.2026.
04.03.2026 від позивача (відповідач за зустрічним позовом) надійшла до суду заява про забезпечення доказів та додаткові пояснення по справі.
05.03.2026 від відповідача (позивач за зустрічним позовом) надійшли до суду заперечення на заяву щодо мирного врегулювання спору та заперечення на заяву щодо забезпечення доказів.
У підготовчому засіданні 05.03.2026 суд відмовив у задоволені заяви позивача (відповідач за зустрічним позовом) та відповідача (позивач за зустрічним позовом) про забезпечення доказів позивача (відповідач за зустрічним позовом)
У засіданні сторони не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду від 05.03.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 26.03.2026.
У судовому засіданні, що відбулося 26.03.2026, оголошувалась перерва до 16.04.2026.
У судовому засіданні, що відбулося 16.04.2026, оголошувалась перерва до 23.04.2026.
17.04.2026 від позивача (відповідач за зустрічним позовом) через «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає про те, що сторонами за спірним договором, специфікації не складались і не підписувались, а відповідно відсутні у сторони позивача за первісним позовом.
23.04.2026 від відповідача (позивач за зустрічним позовом) через «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає про те, що Товариство «Союз-Строй-Поставка» підтверджує відсутність підписаної сторонами специфікації з зазначенням вартості послуг переробки.
Оскільки ця партія сировини була пробною партією для переробки, тому за усною домовленістю сторін вартість переробки склала вартість робіт-послуг щодо сушіння й дроблення та дорівнює собівартість таких робіт (що включає вартість заробітної плати, витраченої електроенергії, оренда виробничого комплексу, вартість навантаження-розвантаження вартість фасування та біг-бегів), що й було зазначено в акті наданих послуг та склало 44 232,05 грн з ПДВ.
У судовому засіданні 23.04.2026 позивач (відповідач за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та заявах по суті справи, просив позов задовольнити, відповідач (позивач за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити; позивач (відповідач за первісним позовом) зустрічні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та заявах по суті справи, просив позов задовольнити, відповідач (позивач за первісним позовом) проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи за первісним позовом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування за первісним позовом у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" матеріальних збитків, пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору № 1/23-10 від 23.10.2023 надання послуг із переробки давальницької сировини в частині надання послуг із переробки давальницької сировини
Предметом доказування за зустрічним позовом у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" заборгованості за надані послуги, пені та 3% річних за неналежне виконання умов договору № 1/23-10 від 23.10.2023 надання послуг із переробки давальницької сировини в частині оплати наданих послуг.
23.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Аліот Плюс" (далі - замовник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Строй-Поставка" (далі - виконавець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір № 1/23-10 надання послуг із переробки давальницької сировини, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере зобов'язання переробляти надану замовником сировину в кінцеву продукцію, що повертається замовнику.
За переробку сировини у продукцію замовник сплачує виконавцю вартість таких робіт (п. 1.2 договору).
Передання кожної партії сировини повинно бути здійснене не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з дати її передачі виконавцеві (п. 1.6 договору).
Вироблена продукція зберігається на виробничих потужностях виконавця до моменту її завантаження у транспорт замовника (п. 1.8 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору обсяг та вартість кожної партії сировини, що передається на переробку, фіксується в акті приймання-передачі, який складається замовником в двох примірниках та передається для підписання виконавцеві.
Вироблена виконавцем продукція зберігається ним до моменту завантаження її у транспорт наданий замовником (п. 2.4 договору).
Замовник зобов'язаний забезпечити вивезення готової продукції з виробних потужностей виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення про готовність (п. 2.5 договору).
Згідно з п. 2.7 договору на кожну партію виробленої продукції, що відвантажується, виконавець надає:
- акти здачі-прийняття в яких визначено кількість (обсяг) фактично переданої (завантаженої) замовникові продукції (2 примірники);
- акти виконаних робіт, в яких визначено вартість проведених виконавцем робіт та реальні втрати матеріалу за вагою. В акті стисло пояснюється причини втрат матеріалу за вагою із посиланням на лабораторні дослідження (2 примірники).
Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість цього договору не обмежена і складається із вартостей всіх робіт із переробки сировини, проведених виконавцем для замовника.
Вартість робіт із переробки сировини визначається сторонами в специфікаціях, що підписуються повноважними представниками сторін (п. 3.2 договору).
У специфікаціях сторони також визначають умови оплати виконаних робіт (п. 3.3 договору).
Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надання послуги протягом 7-ми календарних днів з моменту підписання такого акту (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 7.3 договору за недотримання строків сплати або строків переробки сировини винна сторона сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.
Виконавець відповідальний за зберігання отриманої від замовника сировини до моменту передачі останньому виробленої з неї продукції. Загублена чи втрачена в інший спосіб сировина відшкодовується ним за цінами сировини, визначеними у акті приймання-передачі (п. 7.4 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 4.1 договору).
На виконання умов договору, 24.10.2023 замовник передав, а виконавець прийняв для виготовлення готової продукції мармур мелений Calcarb 5 в кількості 19 434 кілограми - 18 біг-бегів, вартість переданої сировини складає 141 837 грн 11 коп. з ПДВ, на підтвердження чого між сторонами було підписано акт приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) для переробки № 1/24 від 24.10.2023.
Звертаючись з первісним позовом, позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач за первісним позовом, у порушення умов спірного договору не виконав переробку давальницької сировини, про хід виконання договору позивача не інформував, у зв'язку з чим, представником останнього було здійснено виїзд за адресою зберігання сировини.
За результатами виїзду представника позивача за адресою здійснення господарської діяльності відповідача за первісним позовом, було виявлені факти порушення умов зберігання сировини, зокрема: зберігання на відкритій місцевості, з безперешкодним доступом сонячних променів та атмосферних опадів у вигляді дощу, що призвело до її зіпсування, втрати білизни, що в подальшому повністю виключає її використання та реалізацію, як сировини, яка втратила свою якість.
Таким чином, позивач за первісним позовом вважає, що відповідач за первісним позовом порушив пункт 1.6. договору, не виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі та не переробив сировину протягом 10 робочих днів, а також, порушив пункт 7.4. договору, не забезпечивши належне зберігання переданої йому на переробку сировини, у зв'язку з чим, позивачу завдано матеріальні збитки на загальну суму 141 837 грн 11 коп.
На підтвердження порушення відповідачем за первісним позовом умов зберігання спірної сировини, позивачем за первісним позовом були надані разом з позовом фото таблиці.
З метою врегулювання даного спору у позасудовому порядку, позивач за первісним позовом неодноразово звертався зо відповідача за первісним позовом з претензіями, щодо порушення виконання умов даного договору та з вимогою про перерахування на рахунок позивача матеріальних збитків у розмірі 141 837,11 грн. з ПДВ (докази додаються).
Згідно даних, отриманих з офіційного сайту Укрпошти, поштове відправлення від 04.06.2024 року було отримано відповідачем 11.06.2024 року, проте відповідач за первісним позовом до теперішнього часу не перерахував грошові кошти на рахунок позивача.
Крім того, відповідно за порушення умов договору в частині своєчасного виконання робіт позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення 30 071 грн 18 коп. - пені, 3 129 грн 11 коп. 3% річних, 7 821 грн 84 коп. - інфляційних втрат за загальний період з 08.11.2023 по 02.08.2024 на суму заборгованості, що складає 141 837 грн 11 коп.
В свою чергу, звертаючись з зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом вказує на те, що враховуючи усну вказівку відповідача за зустрічним позовом щодо необхідності більше часу на пошук покупця на покупку очікуваної готової продукції, надана сировина була перероблена та розфасована 01.06.2024, про що позивач за зустрічним позовом повідомляв відповідача за зустрічим позовом неодноразово усно та письмово листом №01/06-01 від 01.06.2024 (поштове відправлення 4908300945348 з описом вкладення), листом-відповіддю №12/06-01 на претензію (поштове відправлення 4908300945810 з описом вкладення) та просив відповідача за зустрічним позовом вивезти готову продукцію протягом трьох днів та оплатити наданих послуг протягом семи днів.
Разом із вказаними поштовими відправленням позивачем за зустрічним позовом направлялись на підписання акт наданих послуг з переробки від 01.06.2024 №1 у двох примірниках, звіт про перероблену сировину від 01.06.2024 №1 у двох примірниках, звіт про продукцію, що вироблена з сировини замовника від 01.06.24 № 1 у двох примірниках, відповідно до яких вартість послуг з переробки сировини склала 44 232,05 грн. з ПДВ.
Проте, відповідач за зустрічним позовом проігнорував повідомлення позивача за зустрічним позовом, продукцію не забрав та не оплатив вартість виконаних послуг по переробці.
Вказані поштові відправлення повернулися на адресу позивача за зустрічним позовом, про що свідчать повернення поштових відправлень за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.
Відтак, позивач за зустрічним позовом виконав свої зобов'язання з переробки сировини у готову продукцію, проте, наразі досі за переробку сировини Товариство «АПК «АЛІОТ ПЛЮС» не сплатив Товариству «СОЮЗ-СТРОЙ-ПОСТАВКА» вартість таких робіт.
Посилаючись на умови 2.7, п. 3.3 договору позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 7-ми календарних днів з моменту підписання такого акту.
Так, акт надання послуг від 01.06.2024 № 1 з переробки разом із звітами про продукцію та перероблену сировину (по два примірника кожні) було направлено 07.06.2024 відповідачу за зустрічним позовом листом №01/06-01 від 01.06.2024 поштовим відправлення 4908300945348 з описом вкладення.
В листі № 01/06-01 від 01.06.2024 замовник також просив сплатити вартість послуг протягом семи днів.
Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошти дане поштове відправлення надійшло до адреси отримувача 10.06.2024 та знаходилось до 20.06.2024 - останній день строку зберігання поштового відправлення.
Відтак, позивач за зустрічним позовом вважає, що 21.06.2024 є датою початку прострочення сплати вартості наданих послуг з переробки сировини.
Таким чином, за порушення умов договору в частині своєчасної оплати виконаних робіт позивачем за зустрічним позовом нараховано та заявлено до стягнення 44 232 грн 05 коп. - основний борг, 1 948 грн 14 коп. - пеня за загальний період з 21.06.2024 по 21.08.2024, 224 грн 79 коп. - 3% річних за загальний період з 21.06.2024 по 21.08.2024.
Вказані обставини і стали причиною виникнення даних спорів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом та за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарським судом встановлено, що на виконання умов спірного договору 24.10.2023 замовник передав, а виконавець прийняв для виготовлення готової продукції мармур мелений Calcarb 5 в кількості 19 434 кілограми - 18 біг-бегів, вартість переданої сировини складає 141 837 грн 11 коп. з ПДВ, на підтвердження чого між сторонами було підписано акт приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) для переробки № 1/24 від 24.10.2023.
Пунктом 1.6 договору сторони погодили, що передання кожної партії сировини повинно бути здійснене не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з дати її передачі виконавцеві.
Таким чином, кінцевою датою переробки сировини (надання послуг) за актом № 1/24 від 24.10.2023 є 07.11.2023.
Як зазначає відповідач за первісним позовом, послуги були надані виконавцем 01.06.2024, з порушенням визначеного в договорі строку на підставі усної домовленості між сторонами про відтермінування надання послуг.
На підтвердження надання послуг на загальну суму 44 232 грн 05 коп. разом з ПДВ, позивачем за зустрічним позовом надано до суду підписані в односторонньому порядку акт наданих послуг з переробки від 01.06.2024 №1, звіт про перероблену сировину від 01.06.2024 №1, звіт про продукцію, що вироблена з сировини замовника від 01.06.2024 № 1.
В свою чергу, під час дослідження змісту спірного договору судом встановлено, що сторони пунктами 3.2, 3.3 договору визначили, що вартість робіт із переробки сировини визначається сторонами в специфікаціях, що підписуються повноважними представниками сторін.
У специфікаціях сторони також визначають умови оплати виконаних робіт.
Так, сторонами у письмових поясненнях від 17.04.2026 та від 23.04.2026 зазначено про те, що сторонами специфікації, якими було б погоджено вартість робіт та умови оплати виконаних робіт не складалися та не підписувалися.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Виходячи зі змісту спірного договору, суд дійшов висновку, що сторонами не погоджено ціну договору, та не надано доказів, на підставі яких, суд міг би її визначити виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Як вбачається зі змісту позовних вимог за первісним позовом позивач за первісним позовом нараховує 30 071 грн 18 коп. - пеню, 3 129 грн 11 коп. 3% річних, 7 821 грн 84 коп. - інфляційні втрати за загальний період з 08.11.2023 по 02.08.2024 на суму заборгованості, що складає 141 837 грн 11 коп.
Господарський суд зазначає про те, що грошова сума у розмірі 141 837 грн 11 коп. не є ціною договору, а є сумою на яку було передано спірний матеріал для надання відповідних послуг.
Крім того, пункт 7.3 договору, на підставі якого позивачем за первісним позовом здійснено нарахування пені, не передбачає такої відповідальності за порушення строків переробки саме для виконавця.
В свою чергу, зі змісту зустрічних позовних вимог вбачається, що позивач за зустрічним позовом просить стягнути грошові кошти за надані послуги у сумі 44 232 грн 05 коп., 1 948 грн 14 коп. - пені за загальний період з 21.06.2024 по 21.08.2024, 224 грн 79 коп. - та 3% річних за загальний період з 21.06.2024 по 21.08.2024 (розрахованих відповідно до заборгованості у сумі 44 232 грн 05 коп.).
Господарський суд вказує на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано до суду доказів, на підставі яких, суд міг би пересвідчитися в реальній вартості наданнях послуг на загальну суму 44 232 грн 05 коп.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оскільки сторонами не погоджену ціну договору (вартість послуг), що в свою чергу не спростовано сторонами, у суду відсутня можливість визначити розмір порушених зобов'язань як і зі сторони замовника, так і зі сторони виконавця.
Щодо вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення збитків у сумі 141 837 грн 11 коп. господарський суд зазначає таке.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
В свою чергу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд зазначає про те, що з долучених позивачем за первісним позовом до матеріалів справи доказів не вбачається можливості встановити факт, що відповідачем за первісним позовом було порушено умов зберігання сировини за спірним договором, зокрема: зберігання на відкритій місцевості, з безперешкодним доступом сонячних променів та атмосферних опадів у вигляді дощу, що призвело до її зіпсування, втрати білизни, що в подальшому повністю виключає її використання та реалізацію, як сировини, яка втратила свою якість.
Таким чином, заявляючи вимогу про відшкодування збитків, позивач за первісним позовом належним чином не довів факт наявності протиправної поведінки відповідача за первісним позовом та причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та збитками, спричиненими позивачу за первісним позовом.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни доГосподарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем за первісним позовом не надано належних доказів та, відповідно, не обґрунтовано наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача за первісним позовом до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог в частині стягнення збитків у сумі 141 837 грн 11 коп.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені сторонами в заявах по суті спору, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову та зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача за первісним позовом; судові витрати позивача за зустрічним позовом, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 04.05.2026.
Суддя І.А. Рудь