28.04.2026 м. Дніпро Справа № 908/1552/24(908/3669/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Джепи Ю.А., Мартинюк С.В.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (відповідача-1): Фофанов Я.Л. (в залі суду);
від скаржника (відповідача-2): Вергелес Ю.О. (в режимі відеоконференції);
від позивача (арбітражний керуючий): Бандола О.О. (в режимі відеоконференції)
від третьої особи-1: Солошенко С.В. (в режимі відеоконференції);
від третьої особи-2: не з'явилися;
від третьої особи-3: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Банк Альянс" та Акціонерного товариства "Мотор Січ"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 (ухвалене суддею Юлдашевим О.О. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 27.01.2026) у справі №908/1552/24 (908/3669/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" (м. Запоріжжя)
до відповідача-1: Акціонерного товариства "Мотор Січ" (м. Запоріжжя);
до відповідача-2: Акціонерного товариства "Банк Альянс" (м. Київ);
третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (м. Київ);
третя особа-2: Головне управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя);
третя особа-3: Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (м. Запоріжжя)
про визнання недійсною Додаткової угоди від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013 та стягнення 5 993 830 грн 31 коп.,
у межах справи № 908/1552/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" (м. Запоріжжя)
кредитори:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (м. Київ);
2) Головне управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя);
3) Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (м. Запоріжжя);
4) Акціонерного товариства "Банк Альянс" (м. Київ),
У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1552/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія".
Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2024 відкрито провадження у справі № 908/1552/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" за заявою ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 у справі №908/1552/24 ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича.
До Господарського суду Запорізької області 08.12.2025 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича до до Акціонерного товариства "Мотор Січ" та до Акціонерного товариства "Банк Альянс" про:
- визнання недійсною Додаткової угоди від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, укладеної між Акціонерним товариством "Мотор Січ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія";
- стягнення з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" грошових коштів в сумі 5 993 830 грн 31 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- є всі підстави вважати Додаткову угоду від 12.10.2023 про внесення змін до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, в частині зміни банківських реквізитів позивача на банківські реквізити третьої особи - відповідача-2, фраудаторною, направленою на ухилення ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" від виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі № 908/925/23 та виведення майна боржника на третіх осіб (АТ "Банк Альянс"), на шкоду іншим кредиторам, що призвело в подальшому до неплатоспроможності ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" і визнання його банкрутом;
- оспорюваний правочин являється фраудаторним правочином (правочином, що вчинений боржником на шкоду кредиторам), оскільки вчинений з порушенням загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно в пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), що є самостійною підставою недійсності правочину;
- в обґрунтування вимоги про стягнення безпідставно набутих відповідачем-2 грошових коштів, позивач зазначає, що АТ "Мотор Січ" здійснило перерахування грошових коштів в сумі 5 993 830 грн 31 коп. в погашення наявної заборгованості перед ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" не на банківський рахунок позивача, як сторони договору, а на банківський рахунок третьої особи - АТ "Банк Альянс" за відсутності на те правових підстав і виключно з метою виведення грошових коштів, для недопущення накладення на них арешту в межах існуючого виконавчого провадження, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою для їх стягнення на користь позивача як безпідставно набутих відповідачем-2.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі №908/1552/24(908/3669/25):
- позов задоволено;
- визнано недійсною Додаткову угоду від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, укладену між Акціонерним товариством "Мотор Січ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія";
- стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" грошові кошти в сумі 5 993 830 грн 31 коп.;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Мотор Січ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" витрати зі сплати судового збору у розмірі 37 174 грн 18 коп.;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" витрати зі сплати судового збору у розмірі 37 174 грн 18 коп.
Рішення обґрунтовано наступним:
- за укладеними між АТ "Мотор Січ" і ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" Договором № 20 про постачання авіаційного палива для заправки повітряних суден від 28.10.2013 і Додатком № В 1.1. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від 06.07.2021 утворилася дебіторська заборгованість АТ "Мотор Січ" перед ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", розмір якої станом 01.10.2023 року складав 5 993 830 грн 31 коп.;
- спірною Додатковою угодою сторони змінили банківські реквізити для здійснення оплати за договором, вказавши отримувачем оплати АТ "Банк Альянс" і зазначивши банківські реквізити вказаної третьої особи - р/р НОМЕР_1 в АТ "Банк Альянс", код отримувача за ЄДРПОУ 14360506;
- із матеріалів справи вбачається, що АТ "Мотор Січ" перерахувало на банківський рахунок № НОМЕР_1 , який фактично належить АТ "Банк Альянс", тобто на рахунок третьої особи, яка не є стороною договірних правовідносин, грошові кошти в сумі 5 993 830 грн 31 коп. на виконання грошових зобов'язань АТ "Мотор Січ" перед ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" за вищезгаданими договорами. Твердження АТ "Банк Альянс" про не доведення заявленого розміру позовних вимог спростовується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 , з яких вбачається перерахування АТ "Мотор Січ" грошових коштів на виконання договірних зобов'язань перед позивачем в загальній сумі 5 993 830 грн 31 коп.;
- судом встановлено, що на момент укладення спірної Додаткової угоди і перерахування АТ "Мотор Січ" грошових коштів на визначений Додатковою угодою банківський рахунок, постановою приватного виконавця Білецької К.О. від 18.08.2023 було накладено арешт в межах виконавчого провадження № 72575482 на грошові/електронні кошти ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" у межах суми 15 071 500 грн 50 коп.;
- укладення ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" спірної Додаткової угоди відбулося у підозрілий період, за наявності непогашеної заборгованості перед ТОВ "Люкс Країна", встановленої судовим рішення, та під час дії арешту грошових коштів, накладеного в межах виконавчого провадження;
- з урахуванням встановлених обставин, укладенням спірної Додаткової угоди у підозрілий для боржника період створено відповідні передумови для перерахування АТ "Мотор Січ" грошових коштів не на банківський рахунок ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", а на банківський рахунок третьої особи - АТ "Банк Альянс", проте на виконання грошових зобов'язань перед ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", що вказує на наявність наміру уникнути арешту таких грошових коштів та їх стягнення в межах виконавчого провадження на користь кредитора. За наведених обставин, господарський суд вважав обґрунтованими твердження позивача, що спірна Додаткова угода укладена з метою ухилення ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" від отримання на власні банківські рахунки належних йому грошових коштів за договорами і спрямування таких коштів на рахунок третьої особи, з метою ухилення від виконання судового рішення на шкоду кредитору, а отже свідчить про фраудаторність такого правочину;
- на підставі платіжних інструкцій АТ "Мотор Січ" здійснило перерахування грошових коштів в сумі 5 993 830 грн 31 коп. на банківський рахунок НОМЕР_1 , який належить АТ "Банк Альянс", на виконання зобов'язань перед ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" за укладеними договорами. При цьому, АТ "Банк Альянс" не є стороною таких договорів. Підставою для перерахування АТ "Мотор Січ" зазначеної суми грошових коштів є спірна Додаткова угода, якою безпідставно визначений банківський рахунок АТ "Банк Альянс" як рахунок ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" для здійснення розрахунків за договором;
- судом відхилені доводи АТ "Банк Альянс" про те, що грошові кошти за недійсним правочином мають бути стягнуті з ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" в порядку реституції на підставі статті 216 Цивільного кодексу України, оскільки судом встановлено факт перерахування АТ "Мотор Січ" грошових коштів на рахунок, що належить АТ "Банк Альянс", приналежність таких грошових коштів позивачу в рахунок погашення заборгованості АТ "Мотор Січ" за договірними зобов'язаннями, а також відсутність правової підстави для зарахування таких грошових коштів на рахунок АТ "Банк Альянс". В той же час, грошові кошти були перераховані не на виконання спірної Додаткової угоди, якою змінені банківські реквізити, а на виконання договорів, укладених між позивачем та відповідачем-1, що унеможлюває застосування в такому випадку реституції відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з цим, враховуючи відсутність правової підстави для зарахування грошових коштів на банківський рахунок АТ "Банк Альянс" позивачем вірно обраний спосіб захисту права, передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України;
- за викладених обставин, з огляду на фраудаторність спірної Додаткової угоди, а також враховуючи зазначене в платіжних інструкціях АТ "Мотор Січ" призначення платежів: "Сплата зг.дог. № 20 від 28.10.2013, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька Хендлінгова Компанія", за авіаційне паливо"; "Сплата зг. дог. № В 1.1/ від 06.07.2021, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька Хендлінгова Компанія", за аеропортове обслуговування"; приналежність банківського рахунку третій особі, яка не являється стороною вказаних в платіжних інструкціях договірних правовідносин, та приналежність грошових коштів ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" за виконаними договорами, господарський суд прийшов до висновку про набуття АТ "Банк Альянс" грошових коштів в сумі 5 993 830 грн 31 коп. без належної на те правової підстави.
Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Банк Альянс" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 48815 від 13.02.2026), в якій просить:
- рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі №908/1552/24 (908/3669/25) скасувати повністю;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" до відповідачів про визнання недійсною Додаткової угоди від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013 та стягнення 5 993 830 грн 31 коп.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" 111 522 грн 54 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга АТ "Банк Альянс" обґрунтована наступними обставинами:
- висновок, викладений у рішенні суду першої інстанції, про те, що за укладеними між відповідачем-1 та позивачем Договором № 20 про постачання авіаційного палива для заправки повітряних суден від 28.10.2013 і Додатком № В 1.1. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від 06.07.2021 утворилася дебіторська заборгованість у розмірі 5 993 830 грн 31 коп., не відповідає встановленим обставинам справи. Акціонерне товариство "Мотор Січ" мало заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" за трьома договорами. За результатами неправильного застосування норм матеріального права, суд, задовольняючи вимогу позивача про визнання недійсною Додаткової угоди від 12.10.2023 до Договору № 20 від 28.10.2013, здійснив стягнення грошових коштів у сумі 5 993 830 грн 31 коп., які перераховані на виконання трьох різних договорів;
- рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/925/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" стягнуто 9 434 231 грн 79 коп. основного боргу, 2 263 691 грн 13 коп. інфляційних втрат, 279 917 грн 66 коп. 3% річних, 1 497 869 грн 29 коп. пені, 224 603 грн 69 коп. судового збору. 18.08.2023 з метою виконання вищевказаного рішення суду приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Білецькою Крістіною Олександрівною відкрито виконавче провадження № 72575482. У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність ухвали суду про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником за результатами виконавчого провадження № 72575482. Отже, Акціонерне товариство "Банк Альянс" отримало кошти, сплачені Акціонерним товариством "Мотор Січ" на виконання умов Договору № 20, то банк повинен їх повернуті саме платникові, а не Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія", оскільки останній їх не перераховував відповідачу-2;
- Акціонерне товариство "Банк Альянс" не є стороною Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013; Додаткову угоду від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013 укладено також без участі Акціонерного товариства "Банк Альянс". Наявні у матеріалах справи платіжні інструкції є розпорядженням Акціонерного товариства "Мотор Січ" до Акціонерного товариства "ПУМБ" щодо виконання платіжної операції, при цьому наявна у матеріалах справи банківська виписка по рахунку № НОМЕР_1 свідчить, що отримувачем коштів є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія";
- у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що рахунок № НОМЕР_1 фактично належить Акціонерному товариству "Банк Альянс", а посилання на такі обставини у документах, складених певними особами, не можливо вважати належними та допустимими доказами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.03.2026.
Від позивача (ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Банк Альянс" (вх. № суду 2521/26 від 02.03.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної АТ "Банк Альянс", а рішення Господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу АТ "Банк Альянс" обґрунтований позивачем наступними обставинами:
- викладені банком в апеляційній скарзі доводи дають підстави стверджувати, що ним не заперечується факт отримання від Акціонерного товариства "Мотор Січ" грошових коштів в сумі 5 993 830 грн 31 коп. на погашення останнім заборгованості по договірним зобов'язанням перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія", а отже банк визнає факт відсутності правової підстави для отримання ним таких грошових коштів і те, що право власності на вказані грошові кошти належало позивачу з моменту їх перерахування відповідачем-1;
- у випадку перерахування Акціонерним товариством "Мотор Січ" грошових коштів в погашення заборгованості перед позивачем на його банківський рахунок, на такі грошові кошти було б накладено арешт і звернуто стягнення у межах існуючого виконавчого провадження на користь кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс країна";
- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Додаткова угода від 12.10.2023 про внесення змін до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013 є фраудаторним правочином, який цілеспрямовано укладений з метою виведення майна (грошових коштів) задля ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" від виконання судового рішення на шкоду кредитору, що у результаті призвело до неплатоспроможності боржника і визнання його банкрутом. Такі дії є виходом учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі і є самостійною підставою недійсності правочину;
- у платіжних інструкціях від 31.10.2023, на підставі яких відповідач-1 здійснив перерахування грошових коштів у сумі 5 993 803 грн 31 коп. в погашення заборгованості перед позивачем, отримувачем вказано Акціонерне товариство "Банк Альянс", зазначено код отримувача - 14350506, що є кодом ЄДРПОУ банку, а також рахунок UA483001190000029320033023002. Отже, відповідач-1, заповнюючи реквізити отримувача коштів в платіжних інструкціях, свідомо перерахував належні позивачу грошові кошти не на його рахунок, а на рахунок третьої особи - банку;
- Акціонерне товариство "Мотор Січ" повідомило суд, що у повному обсязі сплатило заборгованість Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія", що підтверджує належність саме йому грошових коштів;
- банк без достатньої правової підстави отримав грошові кошти у вказаній вище сумі, титульним володільцем яких є позивач, а тому вказані кошти мають бути повернуті позивачу;
- банк не надав належних і допустимих доказів існування правової підстави для отримання грошових коштів в сумі 5 993 830 грн 31 коп. замість позивача.
Від відповідача-1 (Акціонерного товариства "Мотор Січ") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Банк Альянс" (вх. № суду 2528/26 від 02.03.2026), в якому він просить задовольнити апеляційну скаргу АТ "Банк Альянс" повністю.
Відзив на апеляційну скаргу АТ "Банк Альянс" обґрунтований відповідачем-1 наступними обставинами:
- позовні вимоги не містять жодного посилання на спеціальну норму як підставу для визнання Додаткової угоди недійсною, а суд першої інстанції підійшов поверхнево до вирішення спору, не надав оцінку відсутності спеціальної норми та не встановив підстави для визнання Додаткової угоди недійсною;
- сторони уклали Додаткову угоду від 12.10.2023, якою внесли зміни до Договору № 20 від 28.10.2023 у частині зміни рахунку сторони постачальника, відповідач-1 не міг впливати на предмет Додаткової угоди від 12.10.2023, як і не мав механізмів перевірки банківських реквізитів, що були змінені з боку постачальника за договором та за його пропозицією. Тобто, за неправильні або неточні реквізити в господарському договорі (додатковій угоді) відповідальність несе сторона, яка надала такі реквізити, оскільки це її обов'язок забезпечити ідентифікацію та юридичну силу угоди. У свою чергу, Акціонерне товариство "Мотор Січ" належним чином виконало умови спірного договору та розрахувалось із позивачем у повному обсязі;
- фактично Додаткова угода укладались позивачем без реальної мети, а Акціонерне товариство "Мотор Січ" стало заручником його злих намірів;
- позивач, діючи недобросовісно, вводячи іншу сторону правочину, - відповідача-1, в оману щодо дійсної мети укладання спірної додаткової угоди, втратив право на визнання такого правочину недійсним, виходячи із принципу естопелю. Крім цього, позивач, звернувшись із позовом про визнання даної угоди недійсною, зазначив лише формальну підставу - її фраудаторність;
- у даному випадку йде мова про пріоритетність погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство: вимоги забезпеченого кредитора (банку) та конкурсного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна", який був стягувачем у виконавчому провадженні. Таким чином, грошові кошти були списані з рахунку боржника для погашення заборгованості перед кредитором, яким є банк, на підставі кредитних договорів № 21-150/ЮК/5-7-9 від 16.07.2021, № 21-245/ЮК/5-7-9 від 18.11.2021, укладених між Банком (відповідачем -2) та позивачем (боржником). Заявник наголошує, що кредитні договори, на підстав яких відбулось списання грошових коштів, є дійсними, оцінка правомірності їх укладання, основним умовам та розміру заборгованості боржника перед банком, відбулась у межах справи про банкрутство, дані факти є преюдиційними;
- позивачем не надано доказів, на підтвердження отримання Акціонерним товариством "Банк Альянс" коштів за Додатковою угодою від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, а також на підтвердження недійсності правочинів, зазначених у виписці, що виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Отже, слід виходити з принципу правомірності дій банку з договірного списання забезпечення в погашення заборгованості позивача за кредитними договорами № 21-150/ЮК/5-7-9 від 16.07.2021, № 21-245/ЮК/5-7-9 від 18.11.2021 та № 21-140/ЮК/5-7-9 від 30.06.2021, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову;
- судом першої інстанції не була надана оцінка наявності у позивача обов'язку погасити заборгованість перед забезпеченим кредитором - Акціонерним товариством "Банк Альянс". Навіть за умови визнання недійсною Додаткової угоди від 12.10.2023 до Договору № 20 від 28.10.2013, правові наслідки недійсності правочину застосовуються виключно до сторін цього правочину, а саме: до позивача та відповідача-1.
Від третьої особи-1 (ТОВ "Люкс Країна") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Банк Альянс" (вх. № суду 2532/26 від 02.03.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної АТ "Банк Альянс", а рішення Господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу АТ "Банк Альянс" обґрунтований третьою особою-1 наступними обставинами:
- Додатковою угодою від 12.10.2023 внесено зміни до Договору № 20 від 28.10.2013, якими отримувачем коштів по вказаному договору зазначено саме Акціонерне товариство "Банк Альянс", замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія". Такі дії сторін є очевидно неправомірними, недобросовісними та спрямованими на умисне ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" перед кредиторами існуючих грошових зобов'язань, а укладена Додаткова угода від 12.10.2023 містить очевидні ознаки фраудаторності;
- доводи Банку про те, що розмір дебіторської заборгованості Акціонерного товариства "Мотор Січ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" станом 01.10.2023 складав 5 750 516 грн 31 коп. не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявні платіжні інструкції, а також виписка банку про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_1 , зі змісту яких вбачається, що відповідач-1 31.10.2023 виконав 4 платіжні операції з перерахування грошових коштів на загальну суму 5 993 830 грн 31 коп. на вищевказаний рахунок, а отримувачем коштів зазначено - Акціонерне товариство "Банк Альянс"; про наведене свідчать також інші докази у справі;
- підписанням спірної Додаткової угоди її сторони створили штучні передумови для уникнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" отримання на свій банківський рахунок грошових коштів у погашення заборгованості через наявний арешт шляхом зазначення банківських реквізитів третьої особи - Акціонерного товариства "Банк Альянс" для розрахунків за договором, стороною якої банк не являється. Акціонерне товариство "Мотор Січ" погасило наявну заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" у результаті перерахування грошових коштів на рахунок банку, в той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" не отримало належних їй грошових коштів, що в подальшому призвело до її неплатоспроможності і визнання банкрутом. Отже, такі дії сторін не є добросовісними, а тому укладена ними угода є фраудаторною, оскільки очевидною метою її укладення є завдання шкоди кредиторам боржника;
- є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у даному випадку між сторонами наявні саме кондикційні зобов'язання щодо повернення грошових коштів у сумі 5 993 830 грн 31 коп. і наявні всі підстави для стягнення з банку безпідставно набутих ним грошових коштів позивача. На даний час грошові кошти у вказаній сумі утримуються відповідачем-2 без достатньої правової підстави;
- посилання банку в апеляційній скарзі на відсутність доказів, які підтверджують, що рахунок № НОМЕР_1 фактично належить йому, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Акціонерне товариство "Мотор січ" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 48854 від 17.02.2026), в якій просить:
- рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі № 908/1552/24 (908/3669/25) скасувати;
- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" в особі арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича відмовити.
Апеляційна скарга АТ "Мотор Січ" обґрунтована наступним:
- позовні вимоги не містять посилань на спеціальну норму, як підставу для визнання Додаткової угоди недійсною, а суд першої інстанції підійшов поверхнево до вирішення спору, не надавши оцінку такій відсутності;
- недобросовісна поведінка з боку відповідача-1 у даному випадку не мала місце. Сторони уклали Додаткову угоду від 12.10.2023, якою внесли зміни до Договору № 20 від 28.10.2023 в частині зміни рахунку сторони постачальника; ця додаткова угода укладена за пропозицією Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" і предметом такої угоди є зміна реквізитів саме товариства. Акціонерне товариство "Мотор Січ" впливати на предмет Додаткової угоди від 12.10.2023 не могло, як і не мало механізмів перевірки банківських реквізитів, що були змінені з боку постачальника та за його пропозицією. Відповідальність за достовірність зазначених в Договорі банківських реквізитів сторони договору, несе саме та сторона договору, що внесла конкретні банківські реквізити у зміст договору;
- відповідач-1 належним чином виконав умови спірного договору та розрахувався із Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями;
- на переконання скаржника, фактично Додаткова угода укладалась позивачем без реальної мети, в той же час, відповідач-1, який не здогадувався про таку мету, став заручником злих намірів позивача, тому саме поведінка останнього не відповідає критеріям добросовісності;
- з огляду на викладене, позивач, діючи недобросовісно, вводячи іншу сторону правочину (Акціонерне товариство "Мотор Січ") в оману щодо дійсної мети укладання спірної додаткової угоди, втратив право на визнання такого правочину недійсним, виходячи із принципу естопелю. Позивач, звернувшись із позовом про визнання даної угоди недійсною, зазначив лише формальну підставу - фраудаторність;
- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2025 у справі №908/1552/24 Акціонерне товариство "Банк Альянс" визнано забезпеченим кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" із загальним розміром вимог 7 739 535 грн 63 коп., які забезпечені заставою майна боржника, а також сплаченою сумою судового збору у розмірі 6 056 грн 00 коп. з першою чергою задоволення. Отже, фактично, йде мова про пріоритетність погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство: вимоги забезпеченого кредитора (Банку) та конкурсного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна", який був стягувачем у виконавчому провадженні. Таким чином, грошові кошти 5 993 830 грн 31 коп. були списані з рахунку боржника для погашення заборгованості перед кредитором-банком, на підставі кредитних договорів № 21-150/ЮК/5-7-9 від 16.07.2021, № 21-245/ЮК/5-7-9 від 18.11.2021, укладених між банком (відповідачем-2) та позивачем (боржником). Кредитні договори, на підстав яких відбулось списання грошових коштів, є дійсними. Оцінками правомірності їх укладання, основним умовам та розміру заборгованості боржника перед Акціонерним товариством "Банк Альянс" відбулась у межах справи про банкрутство, дані факти є преюдиційними. Отже, слід виходити з принципу правомірності дій банку з договірного списання забезпечення у погашення заборгованості позивача за кредитними договорами № 21-150/ЮК/5-7-9 від 16.07.2021, № 21-245/ЮК/5-7-9 від 18.11.2021 та № 21-140/ЮК/5-7-9 від 30.06.2021, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову;
- за умови визнання недійсною Додаткової угоди від 12.10.2023 до Договору № 20 від 28.10.2013, правові наслідки недійсності правочину застосовуються виключно до сторін цього правочину, а саме: до Акціонерного товариства "Мотор Січ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" - двостороння реституція повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення, а саме: сплачені кошти, на виконання Договору № 20, повинні бути стягнуті з позивача на користь відповідача-1;
- на думку скаржника, рішення не відповідає критеріям, визначеним статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими та ухваленим з невірним застосуванням норм матеріального права, без повного і всебічного з'ясовання обставин справи і надання оцінки усім аргументам учасників справи, зокрема відповідачів.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.
Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 2510/26 від 02.03.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.03.2026; об'єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Мотор Січ" в одне провадження.
Від позивача (ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Мотор Січ" (вх. № суду 3245/26 від 12.03.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної АТ "Мотор Січ", а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі №908/1552/24 (908/3669/25) - залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу АТ "Мотор Січ" обґрунтований позивачем наступними обставинами:
- як убачається із змісту спірної додаткової угоди, відповідач-1 і позивач для здійснення розрахунків за Договором № 20 від 28.10.2013 зазначили банківський рахунок, отримувачем коштів за яким є Акціонерне товариство "Банк Альянс". Отже, будь-яких спеціальних механізмів перевірки банківських реквізитів, про які зазначає скаржник, не потрібно, оскільки зміст Додаткової угоди від 12.10.2023 чітко визначає отримувачем коштів за договором - Банк, стороною якого він не являється;
- згідно з платіжними інструкціями від 31.10.2023, на підставі яких відповідач-1 здійснив перерахування грошових коштів у сумі 5 993 830 грн 31 коп. в погашення заборгованості перед позивачем, отримувачем вказано саме Банк, зазначено код отримувача, що є кодом ЄДРПОУ Банку, а також вказано рахунок отримувача - UA483001190000029320033023002, отже є очевидним той факт, що вказуючи в 4-х платіжних інструкціях реквізити Акціонерного товариства "Банк Альянс" як отримувача коштів для погашення заборгованості перед позивачем, відповідач-1, як ініціатор платежів, не міг не звернути на це уваги, а отже свідомо здійснив перерахування належних позивачу грошових коштів не на його рахунок, а на рахунок третьої особи. Викладені вище обставини спростовують твердження Акціонерного товариства "Мотор Січ" про необізнаність про мету спірної додаткової угоди, неможливість перевірки реквізитів і введення його в оману;
- на момент укладення спірної Додаткової угоди від 12.10.2023 та виконання відповідачем-1 платіжних операцій в погашення заборгованості перед позивачем, була чинною постанова від 18.08.2023 приватного виконавця Білецької К.О. про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" на суму 15 071 500 грн 50 коп., яка винесена в межах виконавчого провадження № 72575482 з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі № 908/925/23 про стягнення з позивача заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (кредитор). Тому є підстави вважати, що метою укладення Додаткової угоди від 12.10.2023 про зміну банківських реквізитів позивача є створення документальних передумов для виконання Акціонерним товариством "Мотор Січ" платіжних операцій на банківський рахунок третьої особи - Банку, проте в погашення заборгованості перед позивачем, а отже, саме задля уникнення від арешту і стягнення таких коштів в межах виконавчого провадження;
- доводи скаржника про відсутність в оскаржуваному рішенні посилання на спеціальну норму, яка визначає підставу для визнання спірної додаткової угоди недійсною є помилковими, оскільки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач вправі послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, а не зобов'язаний посилатися. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Додаткова угода від 12.10.2023 про внесення змін до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013 є фраудаторним правочином, який цілеспрямовано укладений з метою виведення майна (грошових коштів) задля ухилення позивача від виконання судового рішення на шкоду кредитору, що в результаті призвело до неплатоспроможності боржника і визнання його банкрутом;
- під час розгляду справи судом першої інстанції ані відповідач-1, ані відповідач-2 у заявах по суті в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог не посилалися на обставини щодо списання грошових коштів у спірному розмірі у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами; не зазначали про існування таких обставин, а також не надали суду будь-яких доказів існування таких договорів; заборгованості перед банком та її розміру тощо, у зв'язку з цим, зазначеним обставинам не була надана відповідна оцінка судом першої інстанції;
- з вищенаведених обставин вбачається, що Акціонерне товариство Мотор Січ" здійснило перерахування грошових коштів у сумі 5 993 830 грн 31 коп. в погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" не на поточний рахунок останнього, а на рахунок третьої особи - Акціонерного товариства "Банк Альянс", що свідчить про те, що грошові кошти фактично належали позивачу, але безпідставно (без належних правових підстав) отримані банком відповідача-1. При цьому відповідачі-1,2 не надали належних і допустимих доказів існування правової підстави для отримання таких грошових коштів замість позивача;
- стосовно наведеного скаржником доводу про пріоритетність погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство, вимоги забезпеченого кредитора (банку) та конкурсного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна", який був стягувачем у виконавчому провадженні, то такий довід не містить жодного нормативного обґрунтування і є безпідставним, з огляду на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23.
Від третьої особи-1 (ТОВ "Люкс Країна") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Мотор Січ" (вх. № суду 3403/26 від 16.03.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної АТ "Мотор Січ", а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у №908/1552/24 (908/3669/25) залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу АТ "Мотор Січ" обґрунтований третьою особою-1 наступними обставинами:
- станом на 01.10.2023 існувала дебіторська заборгованість Акціонерного товариства "Мотор Січ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" за Договором № 20 вiд 28.10.2013, за Договором № 8620/19-Д(ВМС) вiд 09.07.2019 та Договором № В 1.1/ вiд 06.07.21 на загальну суму 5 993 830 грн 31 коп., яка мала бути перерахована Акціонерним товариством "Мотор Січ" на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" і у такому випадку відбулось би погашення заборгованості за існуючими грошовими зобов'язаннями боржника. Однак, з метою ухилення від виконання зобов'язань перед існуючими кредиторами і стягнення грошових коштів в межах виконавчого провадження, відповідачем-1 та позивачем Додатковою угодою від 12.10.2023 внесені зміни до Договору № 20 від 28.10.2013, якими банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова компанія" для здійснення розрахунків за Договором змінений на банківський рахунок НОМЕР_1 третьої особи - Акціонерного товариства "Банк Альянс", що не є стороною договору та отримувачем коштів по вказаному договору;
- Додаткова угода від 12.10.2023 укладалася сторонами виключно з метою створення штучних підстав для перерахування грошових коштів не на банківський рахунок позивача, а на банківський рахунок банку, з метою уникнення арешту і звернення стягнення на такі грошові кошти в межах існуючого виконавчого провадження;
- за змістом Додаткової угоди від 12.10.2023 отримувачем коштів, за вказаним в угоді банківським рахунком, являється саме Банк, отже, Акціонерне товариство "Мотор Січ", підписуючи спірну Додаткову угоду, погодилось на перерахування грошових коштів не кредитору, а саме банку. Заповнюючи платіжні інструкції від 31.10.2023 на перерахування грошових коштів в погашення заборгованості перед позивачем, відповідач-1 зазначав отримувачем таких коштів Банк, його код ЄДРПОУ та рахунок, що свідчить про те, що Акціонерне товариство "Мотор Січ" усвідомлювало, що перераховує грошові коштів не на рахунок позивача, вказуючи при цьому в призначенні платежу - погашення заборгованості перед останнім. Отже, доводи скаржника про відсутність в його діях недобросовісності та про введення його в оману позивачем щодо дійсних намірів спірної додаткової угоди, спростовуються вищенаведеними обставинами та є необґрунтованими;
- стосовно доводів Акціонерного товариства "Мотор Січ" про незаконність рішення у частині стягнення безпідставно набутих банком грошових коштів, то як вбачається із змісту заяви Акціонерного товариства "Мотор Січ" про усунення недоліків апеляційної скарги, останній уточнив вимоги апеляційної скарги та заявив про оскарження лише резолютивної частини рішення, яка має немайновий характер, а саме: у частині визнання недійсною Додаткову угоду від 12.10.2023 до договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, за таких обставин, викладені товариством доводи про незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Банк Альянс" безпідставно набутих грошових коштів, не можуть прийматися судом апеляційної інстанції до уваги при розгляді справи і ухваленні рішення.
Від відповідача-2 (Акціонерного товариства "Банк Альянс") до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення (вх. № суду 3561/26 від 19.03.2026), в яких він вказує про таке:
- зазначення помилкових реквізитів у Додатковій угоді до Договору № 20 не скасовує правомірність оплати за іншими двома договорами (Договором № В 1.1 та Договором №8620/19-Д), зміни до яких позивачем не оскаржувалися та судом не визнавалися недійсними;
- відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Об'єднавши платежі за різними правочинами в єдину суму стягнення, суд першої інстанції створив ситуацію, за якої правові підстави для повернення коштів за Договором № В 1.1 та №8620/19-Д повністю відсутні, таке рішення призводить до незаконного та безпідставного збагачення ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" за рахунок Банку;
- суд першої інстанції не дослідив належним чином статус рахунку, на який надійшли кошти та не врахував, що стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише за умови відсутності правової підстави. Оскільки кошти були зараховані у рахунок погашення кредитних зобов'язань перед банком за кредитними договорами № 21-150/ЮК/5-7-9 від 16.07.2021, № 21-245/ЮК/5-7-9 від 18.11.2021, то правова підстава у банку була і залишається чинною. Банк не набув майно безпідставно, він отримав виконання зобов'язання від клієнта, через перерахування від Акціонерного товариства "Мотор січ". Стягнення цих коштів з банку фактично анулює законне погашення кредиту, що призводить до порушення його прав як кредитора;
- позивач самостійно створив правову ситуацію, спонукав відповідача-1 здійснити платіж саме за цими реквізитами, а тепер стверджує, що ці дії є незаконними; така поведінка є очевидно недобросовісною і спрямованою на штучне створення підстав для стягнення коштів з банку, що згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України є зловживанням правом.
У судове засідання 23.03.2026 з'явилися арбітражний керуючий, представники відповідачів-1,2 та третьої особи-1; представники позивача, третіх осіб-2,3 у вказане засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, будь-яких клопотань до суду від вказаних учасників справи не надходило. При цьому судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 23.03.2026 арбітражним керуючим, а також представниками відповідачів-1,2 та третьої особи-1 були висловлені власні правові позиції щодо поданих АТ "Банк Альянс" та АТ "Мотор Січ" апеляційних скарг.
Перед стадією "Дослідження доказів" суд вважав за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.03.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.04.2026.
У судове засідання 22.04.2026 з'явилися представники позивача (арбітражний керуючий), відповідачів-1,2 та третьої особи-1; представники третіх осіб-2,3 у вказане засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, будь-яких клопотань до суду від вказаних учасників справи не надходило. При цьому судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 22.04.2026 в процесі дослідження доказів, суд вважав за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.04.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.04.2026.
У судове засідання 28.04.2026 з'явилися представники позивача (арбітражний керуючий, ліквідатор), відповідачів-1,2 та третьої особи-1; представники третіх осіб-2,3 у вказане засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, будь-яких клопотань до суду від вказаних учасників справи не надходило. При цьому судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Апеляційним господарським судом також враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 28.04.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 28.04.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги АТ "Мотор Січ" та про наявність підстав для часткового задоволенні апеляційної скарги АТ "Банк Альянс", виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
28.10.2013 між ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" (постачальник) та АТ "Мотор Січ" (покупець) укладено Договір № 20 про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден, відповідно до умов якого ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" зобов'язалось поставляти паливо для реактивних двигунів марки ТС-1, РТ або JET для заправки повітряних суден, а АТ "Мотор Січ" зобов'язалося приймати паливо і сплачувати його вартість.
На підставі Додаткових угод, копії яких наявні в матеріалах справи, строк дії вказаного договору пролонгований до 31.12.2023.
Як убачається зі змісту Актів звірки взаєморозрахунків за вказаним договором, та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи в суді, АТ "Мотор Січ" станом на 01.10.2023 мало заборгованість перед ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія".
12.10.2023 між ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" та АТ "Мотор Січ" укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, відповідно до змісту якої сторони внесли зміни до розділу "10. Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" Договору № 20 від 28.10.2013, а саме: в частині зміни рахунку Постачальника, зазначивши таке:
"Розрахунковий рахунок:
Фактичний отримувач: ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія",
р/р НОМЕР_1
в АТ "Банк Альянс", МФО 300119,
Отримувач: АТ "Банк Альянс",
код отримувача за ЄДРПОУ 14360506" (арк.с.22 в томі 1).
З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2023 АТ "Мотор Січ" виконало чотири платіжні операції з перерахування грошових коштів в загальній сумі 5 993 830 грн 31 коп. на користь АТ "Банк Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи отримувача 14360506) на банківський рахунок № НОМЕР_1 , а саме:
1) на суму 4 658 869 грн 68 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № 20 від 28.10.2013, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за авіаційне паливо", що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 717215 від 31.10.2023 (арк.с. 33 на звороті в томі 1);
2) на суму 626 289 грн 40 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № 20 від 28.10.2013, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за авіаційне паливо", що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 717216 від 31.10.2023 (арк.с. 34 в томі 1);
3) на суму 465 377 грн 23 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № В 1.1/ від 06.07.2021, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за аеропортове обслуговування" (арк.с. 33 у томі 1);
4) на суму 243 294 грн 00 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № 8620/19-Д(ВМС) вiд 09.07.2019, акт звiрки за перiод 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за авiапаливозабезпечення ПС".
Здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, в їх сукупності та системному зв'язку, а саме:
- змісту Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013;
- змісту Додаткової угоди від 12.10.2023 про внесення змін до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013;
- змісту наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій № 717215 від 31.10.2023 та № 717216 від 31.10.2023,
- змісту їх призначень платежу, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що перерахування грошових коштів за платіжними інструкціями № 717215 від 31.10.2023 та № 717216 від 31.10.2023 на загальну суму 5 285 159 грн 08 коп. (4 658 869 грн 68 коп. + 626 289 грн 40 коп.), фактично, здійснено на виконання умов Договору № 20 про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден від 28.10.2023, а саме: на виконання зобов'язань покупця (АТ "Мотор Січ") перед постачальником - ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія"; належним отримувачем сплачених грошових коштів є ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія".
Вказаний висновок суду також підтверджувався правовою позицією АТ "Мотор Січ" під час розгляду даної справи, наведеною у відзиві на позовну заяву, і висловленою представником в судових засіданнях, про те, що АТ "Мотор Січ" розрахувалось із ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" в повному обсязі.
Судом також встановлено, що на дату перерахування АТ "Мотор Січ" грошових коштів (31.10.2023) була чинною Постанова про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" у межах суми звернення стягнення, яка становить 15 071 500 грн 50 коп. (UAH), винесена 18.08.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Білецькою К.О. в межах виконавчого провадження №72575482 з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі № 908/925/23 про стягнення з ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" на користь ТОВ "Люкс Країна" заборгованості в загальній сумі 13 700 313 грн 56 коп.
Надаючи правову оцінку встановленим у даній справі обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і на захист яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.
За частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Для регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.
Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03.12.2024 у cправі № 903/1251/23 (903/187/24).
Водночас категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина 2 статті 96 Цивільного кодексу України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором.
У зв'язку з цим можна розмежувати такі критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому рахунку при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного строку.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника.
Згідно з частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, зокрема з тих підстав, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№913/45/20).
У даному випадку вимогу про недійсність правочину заявлено в межах справи про банкрутство ліквідатором банкрута, і таке звернення ґрунтується, в тому числі на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України (статті 3, 13).
Слід також зазначити, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована.
Недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Оспорений правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці допускає кваліфікацію правочину як фраудаторного, зокрема, як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та зловживаючи правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України) і така практика є усталеною.
Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина 3 статті 13, частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України. У цьому Рішенні вказано: "Оцінюючи домірність припису частини 3 статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині 3 статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку.
Здійснюючи право власності, зокрема шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.
У зв'язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина 3 статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
- особа (особи) "використала / використали право на зло";
- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати);
- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.
Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.
Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.
Проте у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній.
Поняття фраудаторності правочинів знайшло своє відображення в постановах Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 (пункт 155).
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій під час задоволення вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.
Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.
Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.
Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними угод боржника, укладених за три роки до порушення справи про банкрутство або у процедурі банкрутства (підозрілі правочини), зазначаючи про недобросовісність дій боржника, кредитор фактично діє в інтересах боржника, оскільки його недобросовісний орган управління вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду всім кредиторам неплатоспроможного боржника (частина 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець у той же час наділив кредитора боржника, як і арбітражного керуючого, спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод, відтак обов'язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (частина 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 наголосила, що у разі якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і відповідно до статей 3, 13 Цивільного кодексу України.
Разом з тим вчинення правочину на шкоду кредиторам, тобто фраудаторного правочину, не свідчить про те, що він має бути фіктивним чи удаваним.
Таким чином, Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд у кожній конкретній справі, виходячи із встановлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23, провадження № 12-22гс24).
При цьому недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
Метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
Натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України), не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав.
Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.
Очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 Цивільного кодексу України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України), не допускається.
Так, у постанові від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочин як фраудаторний і визначаючи правові підстави для визнання його недійсним, застосовувала норми пункту 6 частини 1 статті 3, частин 1 - 4 статті 13, частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Отже, можна дійти висновку, що нормативна підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 Цивільного кодексу України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою.
Враховуючи вказане, апеляційним господарським судом відхиляються доводи апеляційних скарг АТ "Банк Альянс" та АТ "Мотор Січ", що спірна Додаткова угода визнана судом першої інстанції фраудаторною з формальних підстав, без посилання на конкретну норму закону.
Судом також враховано, що для кваліфікації правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги, а необхідним є дослідження, зокрема, створення переваг одного кредитора перед іншим чи створення "свого забезпеченого кредитора" для боржника; момент укладання договору (наприклад, після пред'явлення позову про стягнення коштів); статусу контрагента, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір. Пов'язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема між особами, які вчиняють фраудаторний правочин, можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини, навіть трудові чи "товариські". До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 03.07.2019 у справі №369/11268/16, від 02.07.2025 у справі № 761/16134/19, від 19.03.2026 у справі №910/3304/25.
Для кваліфікації правочину як фраудаторного його оцінка не може зводитися до формального встановлення окремих ознак, таких як лише пов'язаність сторін чи лише укладення договору у певний проміжок часу після виникнення основного зобов'язання. Правова кваліфікація має ґрунтуватися на комплексному аналізі всіх установлених обставин у їх сукупності. Вирішальним є з'ясування не лише умов укладення правочину, а і його кінцевої мети: чи був він спрямований на ухилення від виконання зобов'язання зі сплати боргу. Саме така спрямованість дій сторін, підтверджена сукупністю об'єктивних даних, надає підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного. Про це Верховний Суд наголошував у постанові від 01.10.2025 у справі № 910/11845/24.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
При цьому у спорах щодо фраудаторності правочину не вимагається встановлення настільки тісного зв'язку між юридичними особами, як можливість однієї особи впливати на умови або економічні результати діяльності іншої чи діяльності осіб, яких вони представляють. У цій категорії спорів, для їх правильного вирішення, перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі справедливої процедури розпорядження майном боржника, що і було встановлено під час розгляду даної справи судом.
Суд зазначає, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що вчиняється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Тож такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Як було встановлено вище, Додатковою угодою від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013 сторони змінили банківські реквізити постачальника за договором - ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" для здійснення оплати за договором, фактично, вказавши отримувачем оплати третю особу - АТ "Банк Альянс" і зазначивши банківські реквізити саме вказаної третьої особи - р/р НОМЕР_1 в АТ "Банк Альянс", код отримувача за ЄДРПОУ 14360506, що є ідентифікаційним кодом юридичної особи саме АТ "Банк Альянс".
Враховуючи вказане, колегією суддів відхиляються доводи АТ "Банк Альянс" в частині того, що фактичним отримувачем грошових коштів, перерахованих 31.10.2023 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , було ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", оскільки зі змісту, зокрема, платіжної інструкції № 717215 від 31.10.2023 на суму 4 658 869 грн 68 коп. та платіжної інструкції № 717216 від 31.10.2023 на суму 626 289 грн 40 коп. вбачається, що отримувачем грошових коштів є саме АТ "Банк Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи 14360506).
При цьому АТ "Банк Альянс" не є стороною Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, в оплату якого були здійснені платежі, зокрема, 31.10.2023 на суму 5 285 159 грн 08 коп. Вказані обставини АТ "Банк Альянс" під час розгляду справи не заперечувались.
Крім того, докази щодо наявності правових підстав для отримання грошових коштів, зокрема, в сумі 5 285 159 грн 08 коп., перерахованих АТ "Мотор Січ" на користь АТ "Банк Альянс" за платіжною інструкцією № 717215 від 31.10.2023 на суму 4 658 869 грн 68 коп. та платіжною інструкцією № 717216 від 31.10.2023 на суму 626 289 грн 40 коп. матеріали справи не містять.
Як було зазначено вище, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, в їх сукупності та системному зв'язку, а саме:
- змісту Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013;
- змісту Додаткової угоди від 12.10.2023 про внесення змін до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013;
- змісту наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій № 717215 від 31.10.2023 та № 717216 від 31.10.2023,
- змісту їх призначень платежу, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що перерахування грошових коштів за платіжними інструкціями № 717215 від 31.10.2023 та № 717216 від 31.10.2023 на загальну суму 5 285 159 грн 08 коп. (4 658 869 грн 68 коп. + 626 289 грн 40 коп.), фактично, здійснено на виконання умов Договору № 20 про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден від 28.10.2023, а саме: на виконання зобов'язань покупця (АТ "Мотор Січ") перед постачальником - ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія"; належним отримувачем сплачених грошових коштів є ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія".
Вказаний висновок суду також підтверджувався правовою позицією АТ "Мотор Січ" під час розгляду даної справи, яке зазначало, що розрахувалось із ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" за договором повністю.
Судом також вище встановлено, що на момент укладення спірної Додаткової угоди та на дату перерахування АТ "Мотор Січ" грошових коштів (31.10.2023) була чинною Постанова про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" у межах суми звернення стягнення, яка становить 15 071 500 грн 50 коп. (UAH), винесена 18.08.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Білецькою К.О. в межах виконавчого провадження № 72575482 з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/925/23 про стягнення з ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" на користь ТОВ "Люкс Країна" заборгованості в загальній сумі 13 700 313 грн 56 коп.
Судом першої інстанції також вірно враховано, що укладення спірної Додаткової угоди відбулося у підозрілий період для ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за наявності непогашеної заборгованості перед ТОВ "Люкс Країна", встановленої судовим рішення, та під час дії арешту грошових коштів, накладеного в межах виконавчого провадження.
З урахуванням встановлених обставин в їх сукупності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладенням спірної Додаткової угоди у підозрілий для боржника період створено відповідні передумови для перерахування АТ "Мотор Січ" грошових коштів не на банківський рахунок ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", а на банківський рахунок третьої особи - АТ "Банк Альянс", проте на виконання грошових зобов'язань перед ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", що вказує на наявність наміру уникнути арешту таких грошових коштів і їх стягнення в межах виконавчого провадження на користь кредитора.
Отже, обґрунтованим є твердження позивача, що спірна Додаткова угода укладена з метою ухилення ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" від отримання на власні банківські рахунки належних йому грошових коштів за договором і спрямування таких коштів на рахунок третьої особи з метою ухилення від виконання судового рішення на шкоду кредитору, свідчить про фраудаторність такого правочину.
Такі дії є виходом учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), що є самостійною підставою недійсності правочину.
В той же час судом не приймаються до уваги доводи відповідача-1 (АТ "Мотор Січ") про те, що за неправильні або неточні реквізити в господарському договорі (Додатковій угоді) відповідальність несе сторона, яка надала такі реквізити, оскільки предметом даного спору є не притягнення сторони правочину до відповідальності, а визнання правочину недійсним.
Отже, сукупність наведених вище обставин та наявних у справі доказів в їх системному зв'язку, дозволяє прийти до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки перерахування грошових коштів, зокрема, в сумі 5 285 159 грн 08 коп. у наведений вище спосіб відбулось з метою уникнення звернення стягнення на ці кошти.
Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються доводи апеляційних скарг АТ "Банк Альянс" та АТ "Мотор Січ" в частині відсутності в їх діях ознак недоброчесності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25) виснувала, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна Додаткова угода суперечить вимогам статей 3, 13 Цивільного кодексу України (принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом), що є достатньою підставою для визнання її недійсною.
Як було зазначено вище, правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.
Крім того, у постанові від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 Велика Палата Верховного Суду також зазначила таке:
- учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій під час задоволення вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів (пункт 111 постанови);
- укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів (пункт 112 постанови);
- задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника (пункт 113 постанови);
- отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі (пункт 114 постанови);
- відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства (пункт 115 постанови);
- також необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів (пункт 138 постанови);
- недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб (пункт 139 постанови);
- метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (пункт 140 постанови).
Стосовно вимоги позивача про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, недійсність фраудаторного правочину має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Важливим для кваліфікації правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна (постанова Верховного Суду від 05.01.2024 в справі № 761/40240/21).
Отже, метою оспорювання фраудаторного правочину є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів щодо цього майна не вимагається (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 161/12564/21).
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
В той же час, зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом, - при зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Одним із випадків відпадіння підстави може бути, зокрема, визнання недійсним правочину.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України).
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Аналізуючи все вищевикладене в контексті спірних у даній справі правовідносин, апеляційний господарський суд враховує наступне.
Вище судом встановлено, що 31.10.2023 АТ "Мотор Січ" виконало чотири платіжні операції з перерахування грошових коштів в загальній сумі 5 993 830 грн 31 коп. на користь АТ "Банк Альянс" (ідентифікаційний код юридичної особи отримувача 14360506) на банківський рахунок № НОМЕР_1 , а саме:
1) на суму 4 658 869 грн 68 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № 20 від 28.10.2013, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за авіаційне паливо", що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 717215 від 31.10.2023 (арк.с. 33 на звороті в томі 1);
2) на суму 626 289 грн 40 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № 20 від 28.10.2013, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за авіаційне паливо", що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 717216 від 31.10.2023 (арк.с. 34 в томі 1);
3) на суму 465 377 грн 23 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № В 1.1/ від 06.07.2021, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за аеропортове обслуговування" (арк.с. 33 у томі 1);
4) на суму 243 294 грн 00 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № 8620/19-Д(ВМС) вiд 09.07.2019, акт звiрки за перiод 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за авiапаливозабезпечення ПС".
При цьому в межах даної справи оцінка договору № В 1.1/ від 06.07.2021 та договору №8620/19-Д(ВМС) вiд 09.07.2019 не надавалась; наявність правових підстав здійснених 31.10.2023 АТ "Мотор Січ" платежів:
- на суму 465 377 грн 23 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № В 1.1/ від 06.07.2021, акт звірки за період 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за аеропортове обслуговування";
- на суму 243 294 грн 00 коп. з призначенням платежу: "Сплата зг. дог. № 8620/19-Д(ВМС) вiд 09.07.2019, акт звiрки за перiод 01.01.2022 - 01.10.2023, ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія", за авiапаливозабезпечення ПС" не досліджувалась.
Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вказані грошові кошти в загальній сумі 708 671 грн 23 коп. (465 377 грн 23 коп. + 243 294 грн 00 коп.) підлягають стягненню з АТ "Банк Альянс" на користь позивача, з огляду на встановлену судом недійсність Додаткової угоди від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013. Так, вказані грошові кошти були перераховані не з посиланням на визнану недійсною Додаткову угоду від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, отже правові підстави для стягнення з АТ "Банк Альянс" на користь позивача грошових коштів в сумі 708 671 грн 23 коп. (465 377 грн 23 коп. + 243 294 грн 00 коп.) у даній справі відсутні.
Належною до стягнення є сума у розмірі 5 285 159 грн 08 коп. (4 658 869 грн 68 коп. + 626 289 грн 40 коп.), яка була сплачена АТ "Мотор Січ" за Договором про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013.
Враховуючи все вищевикладене, доводи АТ "Банк Альянс" частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
При цьому у даній справі судом встановлено, що перерахування грошових коштів за платіжними інструкціями № 717215 від 31.10.2023 та № 717216 від 31.10.2023 на загальну суму 5 285 159 грн 08 коп. (4 658 869 грн 68 коп. + 626 289 грн 40 коп.), фактично, здійснено на виконання умов Договору № 20 про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден від 28.10.2023, а саме: на виконання зобов'язань покупця (АТ "Мотор Січ") перед постачальником - ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія".
Отже, належним отримувачем сплачених грошових коштів є ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія". Вказане під час розгляду даної справи судом підтверджено і самим платником - АТ "Мотор Січ", яке, здійснюючи вказані платежі, мало волю саме на погашення заборгованості по Договору № 20 про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден від 28.10.2023 перед ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія".
Таким чином, саме на користь ТОВ "Запорізька хендлінгова компанія" підлягають стягненню грошові кошти в сумі 5 285 159 грн 08 коп. (4 658 869 грн 68 коп. + 626 289 грн 40 коп.).
Слід також зазначити, що під час розгляду справи судом першої інстанції ані відповідач-1, ані відповідач-2 у заявах по суті справи в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог не посилалися на обставини щодо списання грошових коштів у спірному розмірі у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами; не зазначали про існування таких обставин, а також не надали суду будь-яких доказів існування таких договорів; заборгованості перед банком та її розміру тощо, у зв'язку з цим, зазначеним обставинам не була надана відповідна оцінка судом першої інстанції, також не надається така оцінка судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вказане, апеляційним господарським судом відхиляються доводи АТ "Банк Альянс" в частині того, що вказані кошти можуть бути повернуті лише платнику - АТ "Мотор Січ".
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи АТ "Мотор Січ", наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним. Доводи АТ "Банк Альянс", наведені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а решта доводів, викладених в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції в частині, з якою погодився апеляційний господарський суд.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/1552/24 (908/3669/25) слід змінити в частині стягнутої суми, а саме: стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" грошові кошти в сумі 5 285 159 грн 08 коп.
Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відповідності до вказаних положень процесуального закону, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія".
Згідно з положеннями частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Мотор Січ" покладаються на скаржника; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк Альянс" покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" та Акціонерне товариство "Банк Альянс" пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме: стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" підлягають витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 12 756 грн 08 коп.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мотор Січ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі № 908/1552/24 (908/3669/25) - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 у справі № 908/1552/24 (908/3669/25) - задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі №908/1552/24 (908/3669/25) змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Визнати недійсною Додаткову угоду від 12.10.2023 до Договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, укладену між Акціонерним товариством "Мотор Січ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія".
Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" грошові кошти в сумі 5 285 159 грн 08 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія.".
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Мотор Січ" покласти на скаржника.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька хендлінгова компанія" на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 12 756 грн 08 коп.
6. Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
7. Матеріали справи № 908/1552/24 (908/3669/25) повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 05.05.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя С.В. Мартинюк