05.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6288/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Соп'яненко О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі №904/6288/25 (про передачу справи до іншого суду) (суддя Перова О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС", 49000, м.Дніпро, вул. Філософська, 84, корпус 10, приміщення 205, код ЄДРПОУ 39789324
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВТ ГРЕЙН», 32101, смт.Ярмолинці, вул. Ярослава Білоуса, буд.44/1, код ЄДРПОУ 38884893
про стягнення заборгованості та пені
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРЕЙН» про стягнення заборгованості в розмірі 146 918,60 грн та пені в розмірі 1 232 047,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого на підставі Договору № UA/23-3107 від 31.07.2023 року, а саме аналізатора зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2025 позовну заяву ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/6288/25 вирішено Передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області (29005, Хмельницька область, місто Хмельницький, майдан Незалежності, будинок 1) справу № 904/6288/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРЕЙН» про стягнення заборгованості та пені.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд першої інстанції встановив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру місцезнаходження відповідача - ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» зареєстровано за адресою: 32101, Хмельницька область, Ярмолинецький район, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1. На підставі цього суд дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача, справа не підсудна Господарському суду Дніпропетровської області та належить до територіальної юрисдикції Господарського суду Хмельницької області. Суд послався на пункт 1 частини першої статті 31 ГПК України, відповідно до якого суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» (позивач) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 по справі № 904/6288/25, відповідно до якої вирішено передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області справу № 904/6288/25, а матеріали справи № 904/6288/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» (Продавець) та ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» (Покупець) було укладено Договір № UA/23-3107 від 31.07.2023 року, місцем укладання якого в преамбулі зазначено м. Дніпро. Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець передає у власність Покупцю обладнання у відповідності до Специфікацій, а Покупець зобов'язаний прийняти у власність і сплатити вартість обладнання. Згідно з умовами Специфікації № 1 до Договору, продажу підлягав «ІЧ Аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL» у кількості 1 шт. вартістю 1 232 047,44 грн.
ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» наголошує, що сторонами Договору було погоджено Розділ 7 «Вирішення спорів». Відповідно до п. 7.1 Договору, усі спори та розбіжності, що виникають з цього Договору і у зв'язку з ним, сторони будуть прагнути врегулювати шляхом взаємних переговорів. Пунктом 7.2 Договору сторони, не здійснюючи будь-якого тиску одна на одну, погодили, що «у разі не досягнення згоди за результатами взаємних переговорів з усіх розбіжностей, спір підлягає передачі на розгляд і розв'язання в Господарського суду м. Дніпра, Україна, в порядку, передбаченому чинним законодавством України». Таким чином, на думку скаржника, сторонами в п. 7.2 Договору було конкретизовано місце знаходження господарського суду, а саме в м. Дніпрі, а за територіальною приналежністю в м. Дніпро наявний єдиний Господарський суд Дніпропетровської області, про що було відомо і ТОВ «ВВТ ГРЕЙН».
Позивач вказує, що Господарським судом Дніпропетровської області при винесенні ухвали від 02.12.2025 року про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області не було ані взято до уваги приписи п. 7.2 Договору, ані описано своєї позиції стосовно відступлення від передбаченого права позивача, вказаного в ч. 1 ст. 29 ГПК України. Скаржник посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.
Апелянт також обґрунтовує свою позицію посиланням на ст. 627 ЦК України щодо свободи договору та визначення його умов, зазначаючи, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а перелік умов договору визначається не лише за вільним розсудом сторін, а і виходячи з вимог закону (п. 1 ст. 638 ЦК України).
Крім того, позивач посилається на ст. 129 Конституції України щодо основних засад судочинства, ст. 13 ГПК України щодо змагальності сторін, ч. 1 ст. 11 ГПК України щодо принципу верховенства права, а також на ч. 4 ст. 11 ГПК України щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерела права. Скаржник посилається на п. 1 ст. 6 Конвенції, яким гарантовано право на справедливий розгляд справи судом, встановленим законом, а також на рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13), у справі «Bartaia v. Georgia» від 26.07.2018, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) та у справі «Zand v. Austria», зазначаючи, що складова верховенства права передбачає розгляд справи належним судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Скаржник також посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 та у справі «Трофимчук проти України» щодо обов'язку суду обґрунтовувати свої рішення.
ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 року прийнята з порушеннями вимог чинного законодавства України, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання про приналежність розгляду справи саме у Господарському суді Дніпропетровської області, невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, поєднана із неповнотою з'ясування обставин справи, на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в повному обсязі.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРЕЙН» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 по справі № 904/6288/25 залишити без змін, посилаючись на наступне:
Відповідач зазначає, що 31 липня 2023 року між позивачем (Продавцем) та відповідачем (Покупцем) було підписано Договір № UA/23-3107, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупцю обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти у власність і сплатити вартість обладнання. Відповідно до Специфікації № 1 від 31 липня 2023 року, Продавець продає, а Покупець купує аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL за ціною 1 232 047,44 грн. Відповідно до п. 7 Специфікації № 1, умови поставки передбачають доставку товару до складу Покупця, розташованого за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький район, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1.
Щодо підсудності ТОВ “ВВТ ГРЕЙН», зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, а місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру, місцезнаходженням ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» є: 32101, Україна, Ярмолинецький р-н, Хмельницька обл., смт. Ярмолинці, вулиця Гагаріна, будинок 44/1. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідач додатково зазначає, що у п. 7.2 Договору допущено помилку, адже не існує «Господарського суду міста Дніпра». Відповідач посилається на принцип contra proferentem, згідно з яким пункти договору тлумачаться проти того, хто їх написав, і зазначає, що це правило застосовується, коли зміст умови договору неможливо визначити за встановленими правилами, а нечіткі формулювання трактуються на користь сторони, яка не створювала цей текст.
ТОВ “ВВТ ГРЕЙН», наводить аналіз положень ГПК України щодо видів юрисдикції (підсудності), зокрема предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної, зазначаючи, що територіальна підсудність зумовлює відмежування компетенції із розгляду справ однорідними судами за просторовою характеристикою. Відповідач посилається на ч. 5 ст. 29 ГПК України, відповідно до якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів, та зазначає, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці, а у разі якщо така особливість не визначена, підсудність справи визначається за загальними правилами. Відповідач також посилається на ст. 532 ЦК України, відповідно до якої місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що справа має бути направлена до Господарського суду Хмельницької області.
ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій не погоджується із твердженнями відповідача та наполягає на тому, що сторонами Договору було погоджено Розділ 7 «Вирішення спорів», зокрема п. 7.2 Договору, яким конкретизовано місце знаходження господарського суду - м. Дніпро, а за територіальною приналежністю в м. Дніпро наявний єдиний Господарський суд Дніпропетровської області.
Апелянт посилається на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі добросовісності, та зазначає, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, а також на п. 6 ст. 3 ЦК України щодо добросовісності як стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони.
Позивач зазначає, що при укладанні Договору та погодженні п. 7.2 ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» погодилося з його умовами та визнало підсудність розгляду справи у м. Дніпро у випадку порушення сторонами умов Договору, а на сьогоднішній день відповідач намагається уникнути відповідальності, зазначаючи на формальні нюанси, вказані сторонами в договорі.
Додатково скаржник повідомляє, що ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» фактично визнало факт наявності порушення зобов'язання з оплати поставленого товару та здійснило часткове погашення боргу у розмірі 100 000,00 грн платіжною інструкцією № 5361 від 13.02.2026 року.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2026 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/6288/25.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/6288/25 (суддя Перова О.В.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
09.01.2026р. матеріали справи №904/6288/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2026 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі №904/6288/25 (про передачу справи до іншого суду) (суддя Перова О.В.).
04.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВТ ГРЕЙН» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
18.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС" надійшла відповідь на відзив.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 364/26 від 05.05.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Соп'яненко О.Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 справу № 904/6288/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Чус О.В., Соп'яненко О.Ю.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, якою передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області справу № 904/6288/25 за позовом ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» до ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» про стягнення заборгованості та пені.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії").
Юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").
Тож поняття "суд, встановлений законом" містить у собі у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
За своєю правовою природою судова юрисдикція є інститутом права, що покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.
Компетенцію із розгляду господарських справ однорідними судами за просторовим критерієм розмежовує територіальна юрисдикція (підсудність) господарських судів.
Вимоги щодо такого розмежування викладено у параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України.
За загальним правилом позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи -підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (частини 1, 2 статті 27 ГПК України).
Разом із тим статтею 29 ГПК України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.
Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 1 статті 29 ГПК України).
За змістом положень частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз зазначеної норми процесуального закону свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Отже, у питанні, який позов може пред'являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).
Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, частина 5 статті 29 ГПК України не містить.
Натомість саме місце пред'явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.
Таким чином, для застосування встановленого частиною 5 статті 29 ГПК України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов'язково спором про його виконання.
В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:
« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».
Так, звертаючись до суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» наводило наступні обгрунтування : « …Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» (далі - Позивач та/або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРЕЙН» (далі - Відповідач та/або Покупець) було укладено Договір № UA/23-3107 від 31.07.2023 року (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець передає у власність Покупцю обладнання (далі Товар або Обладнання) у відповідності до Специфікацій, кожна з яких виступає у якості невід'ємного Додатку до цього Договору (далі за текстом використовується термін Специфікації у вище наданому значенні) а Покупець зобов'язаний прийняти у власність і сплатити вартість Обладнання у відповідності і на умовах дійсного Договору.
Згідно умов Специфікації №1 до Договору, продажу підлягає «ІЧ Аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL» у кількості 1 шт. вартістю 1 232 047,44 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору, з метою захисту ризиків збитків у зв'язку з нестабільністю на світовому і національному фінансових ринках, Сторони дійшли згоди визначити вартість, порядок і умови оплати Договору із використанням терміну «еквівалент», який має значення співвідношення вартості Товару, зазначеної у гривнях до суми у євро, яка визначається згідно комерційного безготівкового курсу продажу євро комерційного банку «Приватбанк» на момент оплати.
Згідно з п. 2.2. Договору, загальна сума Договору складається із суми всіх окремих платежів по даному Договору, і є гривневим еквівалентом вартості Товару, яка вказана у Специфікацій. Сторони дійшли згоди про те, що вартість Товару може змінюватися в залежності від зміни курсу євро на момент перерахування оплати за Товар у відповідності та з урахуванням положень, вказаних у п.п. 2.1 та 2.3. цього Договору та Специфікацій.
Відповідно до п. 2.4 Договору, оплата здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Продавця у відповідності до умов Договору та Специфікацій.
Сторонами в п. 2.5. Договору передбачено, що датою виконання Покупцем своїх зобов'язань по оплаті Товару є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунку Продавця. Сторони узгодили, що валютою платежів за Товар є Гривня України.
Так, відповідно до пункту 2 Специфікації №1 до Договору зазначено, що Загальна вартість Товару за цією Специфікацією становить 1 232 047,44 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі сорок сім гривень) гривень 44 копійок, в тому числі ПДВ 20%, яка є еквівалентом 30 264,00 (тридцять тисяч двісті шістдесят чотири) євро 00 євроцентів, визначення якого вказано п. 2.1. Договору та встановлюється згідно комерційного безготівкового курсу продажу євро комерційного банку «Приватбанк» на момент оплати. Комерційний безготівковий курс продажу за 1 євро комерційного банку «Приватбанк» на день укладення цієї Специфікації дорівнює 40,71 гривень.
Сторонами Договору встановлено умови оплати Товару, а саме: в п. 3 Специфікації №1 до Договору зазначено про наступний умови та строки:
- пп. 3.1. - Перший платіж 492 818,98 грн., що є еквівалентом 12 105,60 євро, протягом 2 (два) банківських днів після підписання цієї Специфікації.
- пп. 3.2. - Наступні платежі, загальною сумою 18 158,40 євро, повинні бути перераховані щомісяця до десятого числа, починаючи з 04.09.2023 до 04.12.2023. по 4539,60 євро, у гривні по курсу на день здійснення платежу, але не нижче, ніж вказано у п. 2 даної Специфікації.
Додатком №2 до Договору було встановлено наступний графік платежів:
- 04.09.2023 року у сумі 4 539,60 євро;
- 04.10.2023 року у сумі 4 539,60 євро;
- 04.11.2023 року у сумі 4 539,60 євро;
- 04.12.2023 року у сумі 4 539,60 євро.
Відповідно до п. 3.6.Договору, Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем, за кількістю та за якістю - згідно ТТН.
На виконання умов договору щодо проведення попередньої оплати за поставлений Товар, ТОВ «НВО «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» надало ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» рахунок №45 від 11.08.2023 року на суму 492 818,98 грн.
Сума передоплати була здійснена ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» в наступні строки, що підтверджено:
- 11.08.2023року у сумі 123 204,74 грн. (платіжна інструкція №1849);
- 21.08.2023 року у сумі 369 614,23 грн. (платіжна інструкція №1872);
За фактом отримання коштів, ТОВ «НВО «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» подало до податкового органу на реєстрацію:
- податкову накладну №6 від 11.08.2023 року на суму 123 204,74 грн. з ПДВ.
- податкову накладну №9 від 21.08.2023 року на суму 369 614,23 грн. з ПДВ.
Відповідно до умов Договору, 29.09.2023 року ТОВ «НВО «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» здійснило відвантаження на адресу ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» Товар підлягає «ІЧ Аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL» у кількості 1 шт., що підтверджується Товарно-транспортною накладною №Р032 від 29.09.2023 року.
Додатково, сторонами було підписано видаткову накладну № 32 від 29.09.2023 року, в якій уповноваженою особою Покупця було проставлено особистий підпис, який скріплений печаткою підприємства.
Тобто, відповідно до умов Договору, Покупець підтвердив факт отримання Товару від Продавця належної якості та комплектності.
За фактом поставки Товару, на залишок боргу, було сформовано податкову накладну №2 від 29.09.2023 року.
Додатково, відповідно до п. 3.10 Договору, Продавець зобов'язується провести шефмонтаж, настройку, пусконалагоджувальні роботи Обладнання і навчання персоналу Покупця роботі на Обладнанні. У вартість Товару не входить проживання та харчування технічного персоналу Продавця. Покупець забезпечує проживанням та харчуванням технічний персонал Продавця або оплачує їх по виставленому рахунку Продавця, протягом 5 банківських днів після підписання Акту введення в експлуатацію.
Відповідно до п. 3.11. Договору, пусконалагоджувальні роботи, проведення шефмонтажу, настройки Обладнання та навчання персоналу Покупця роботі на Обладнанні в повному обсязі вважаються прийнятими Покупцем після підписання Сторонами Акту введення в експлуатацію. Покупець повинен забезпечити присутність свого уповноваженого представника для підписання вищевказаного Акту на момент закінчення пусконалагоджувальних робот, виконання настройки та проведення навчання персоналу Покупця роботі на Обладнанні. Повідомлення про виконання вищевказаних робіт здійснюється Продавцем шляхом надання письмового повідомлення або з використання телефонного зв'язку. У разі відсутності представника Покупця протягом 8 (восьми) годин, Акт вважається підписаним, а усі вище перелічені роботи прийнятими.
На підтвердження виконання шефмонтажу, настройки та пусконалагоджувальних робіт, Сторонами було підписано Акт введення в експлуатацію №1. Додатково, підписано Акт про проведення інструктажу персонала.
Таким чином, ТОВ «НВО «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» виконав всі належні від нього умови Договору, в той же час у ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» виник обов'язок з оплати залишку Товару відповідно до умов пп.3.2 п. 3 Специфікації №1 до Договору та Додатку №2 до Договору.
Не дивлячись на погоджений між Сторонами графік платежів, ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» його не дотримувалося, здійснюючи погашення в наступні строки:…
…Відповідно до п. 4 Специфікації №1 до Договору зазначено, що у разі порушення Покупцем строків, встановлених п.п. 3. Специфікації більш ніж на 5 (п'ять) діб, Продавець має право на застосування до Покупця положень п. 5.5. Договору та безперечне припинення будь-яких зобов'язань Продавця стосовно Товару, встановлених розділом 4. Договору п.п. 4.1.4.7. з моменту виникнення порушення Покупцем будь-яких строків здійснення платежів.
Так, п. 5.5. Договору зазначено, що у разі затримки оплати за Товар та/або оплати щомісячних платежів за Товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 1% від загальної вартості Товару, вказаної у Специфікації, за кожен день прострочення до моменту виконання зобов'язання у повному обсязі. У разі порушення Покупцем строків, встановлених Додатком № 2 Графіку платежів більш ніж на 10 (десять) календарних днів, Продавець має право вимагати від Покупця повернення Товару, у власність Продавця, без звернення до суду, до повного погашення Покупцем своєї заборгованості за Товар. Покупець, у свою чергу, повинен беззастережно виконати всі вимоги Продавця.
Згідно умов Договору та Специфікації № 1 останній день для оплати Покупцем отриманого Товару сплинув 04.12.2023 року…
…Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору на постачання товару № UA/23-3107 від 31.07.2023 року…
…Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС», як Постачальник, виконала свої зобов'язання за Договором, а саме, поставило Товар та надала необхідні документи для оплати, однак Відповідачем порушено строки оплати за поставлений Товар…».
Згідно з частинами 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділено обидві сторони договору.
До договірних спорів належать, зокрема, спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні правочинів, а також тлумаченні їх умов.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що правовідносини між сторонами цієї справи виникли на підставі договору № UA/23-3107 від 31.07.2023 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» (Постачальник) а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРЕЙН» (Покупець).
Отже, спір у справі № 904/6288/25 є спором, що виник із договору.
Колегія суддів констатує наступне:
Відповідно до п.3.1 Договору Товар поставляється продавцем Покупцеві, на умовах і за адресою, вказаних в кожній окремій Специфікації.
Відповідно до умов Специфікації № 1 :
п.7 Умови поставки: доставка Товару до складу Покупця, розташованого за адресою: Хмельницька область, Ярмолинцецький р-н, смт.Яромилинці, вул. Гагаріна, буд.44/1.
Умовами Додаткової угоди на послуги № 1 (ДОДАТОК № 3 до Договору №UA/23-3107 від 31 липня 2023 року) Продавець зобов'язався зробити без оплати для Покупця монтаж, настройку, пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу Покупця .
Умовами акту проведення інструктажу персоналу від 29.09.2023р. (а.с. 78) та акту введення в експлуатацію (а.с. 79) підтверджується виконання цих зобов'язань Позивачем.
Відповідно до змісту Товарно-транспортної накладної №Р032 від 29.09.2023р. пунктом розвантаження інфрачервоного аналізатора зернових та олійних культур Granolyser є Хмельницька область, Ярмолинцецький р-н, смт.Яромилинці (а.с. 26).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що місцем виконання договору № UA/23-3107 від 31.07.2023 року є Хмельницька область, Ярмолинцецький р-н, смт.Яромилинці вул. Гагаріна, буд.44/1.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не дослідив та не надав оцінки умовам п. 7.2 Договору № UA/23-3107 від 31.07.2023 року, яким сторони погодили передачу спорів на розгляд «Господарського суду м. Дніпра, Україна», чим порушив норми процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 29 ГПК України щодо права позивача на вибір між господарськими судами. Відповідач, у свою чергу, зазначає, що у п. 7.2 Договору допущено помилку, оскільки не існує «Господарського суду міста Дніпра», та посилається на принцип contra proferentem, відповідно до якого нечіткі формулювання тлумачаться проти сторони, яка їх створила.
Колегія суддів враховує, що , дійсно, розділом 7.ВИРІШЕННЯ СПОРІВ сторони погодили:
п.7.1 Усі спори та розбіжності, що виникають з цього Договору і зв'язку з ним, сторони будуть прагнути врегулювати шляхом взаємних переговорів. У разі, якщо Сторони не в змозі досягти угоди, всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню відповідно до чинного законодавства України.
п. 7.2 Договору Позивач та Відповідач, не здійснюючи будь-якого тиску один на одного погодили, що у разі не досягнення згоди за результатами взаємних переговорів з усіх розбіжностей, спір підлягає передачі на розгляд і розв'язання в Господарського суду м. Дніпра, Україна, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Разом з тим, відповідно до п.20. Пленуму ВГСУ від 24.10.2011р. N 10 « Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» , відповідно до статей 13, 15 ГПК ( 1798-12 ) підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК) ( 1798-12 ). Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) звертала увагу, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26.09.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27.11.2019 у справі № 629/847/15-к (провадження N 13-70кс19), від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21)).
На підставі вищевикладеного, вирішуючи питання про теріторіальну підсудність даного спору, колегія суддів застосовує аналогії у процесуальному праві , застосовуючи до спірних правовідносин вищенаведені положення п.20. Пленуму ВГСУ від 24.10.2011р. N 10 « Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» і виснує, що спір у даній справі як відповідно до положень частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до положень частини частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України віднесено до територіальної підсудності Господарського суду Хмельницької області (29005, Хмельницька область, місто Хмельницький, майдан Незалежності, будинок 1).
Вищенаведене дозволяє колегії суддів відхилити доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Тобто, сторонами в п. 7.2 Договору було конкретизовано місце знаходження господарського суду, а саме в м. Дніпрі.
В свою чергу, за територіальною приналежністю в м. Дніпро наявний єдиний Господарський суд Дніпропетровської області, про що було відомо і ТОВ «ВВТ ГРЕЙН».
Отже, коли ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» було порушено право ТОВ «Науково- виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» на отримання коштів за поставлений товар по Договору, Позивач скористався обумовленим п. 7.2 Договору та звернувся за захистом своїх інтересів до Господарського суду Дніпропетровської області.
Господарським судом Дніпропетровської області при винесені ухвали від 02.12.2025 року про передачу справи №904/6288/25 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області не було ані взято до уваги приписи п. 7.2 Договору, ані описано своєї позиції стосовно відступлення від передбаченого права Позивача, вказаного в ч. 1. ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку із вищенаведеним, на думку Позивача, Господарським судом Дніпропетровської області допущено порушення при винесені ухвали від 02.12.2025 року, якою необґрунтовано передано справу №904/6288/25 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області, тобто за місцем знаходження Відповідача при тому, що сторони в Договорі обумовили інше.
Нормативне обґрунтування
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та виборі контрагента. Разом з наведеним названа стаття визначає і свободу договору щодо визначення його умов. Практично дія принципу свободи договору у відношенні кожної конкретної особи розпочинається з моменту формування наміру названої особи зробити пропозицію укласти договір. Саме із пропозиції укласти договір розпочинається дія принципу свободи договору. Пропозиція укласти договір відбувається у полі дії одночасно трьох ознак свободи договору: свободи в укладенні, свободи в виборі контрагента, свободи у визначенні умов договору. Свобода у визначенні умов договору стосується як змісту даних умов, так і їх переліку. Водночас перелік умов договору визначається не лише за вільним розсудом сторін, а і виходячи, зокрема, із вимог закону (п. 1 ст. 638 ЦК України). Пунктом 1 коментованої статті визначено, що оферта має відповідати трьом ознакам: по-перше, оферта направляється конкретній особі; має містити перелік істотних умов із визначеним, на рівні пропозиції для погодження, змістом кожної взятої окремо умови; виражати намір особи, яка зробила пропозицію вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява N 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
У рішенні від 26.07.2018 у справі «Bartaia v. Georgia» Європейський суд з прав людини відзначив, що питання особистої присутності, форми розгляду - усного чи письмового, а також юридичного представництва взаємозв'язані. Тому повинні аналізуватися в ширшому контексті гарантії «справедливого судового розгляду», передбачені в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, учасникові повинна бути дана можливість представити свою справу в умовах, які не призводять до «істотної незручності» порівняно з його опонентом.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. В рішенні у справі «Zand v. Austria» висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду.
В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є необґрунтованими, безпідставними та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 року по справі №904/6288/25, прийнята з численними порушеннями вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання про приналежність розгляду справи саме у Господарському суді Дніпропетровської області, не вірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області…» та у відповіді на відзив : « … Позивач наполягає на тому, що сторонами Договору було погоджено Розділ 7 «Вирішення спорів».
Відповідно до п. 7.1 Договору було передбачено, що усі спори та розбіжності, що виникають з цього Договору і зв'язку з ним, сторони будуть прагнути врегулювати шляхом взаємних переговорів. У разі, якщо Сторони не в змозі досягти угоди, всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню відповідно до чинного законодавства України.
Також, п. 7.2 Договору Позивач та Відповідач, не здійснюючи будь-якого тиску одинна одного погодили, що у разі не досягнення згоди за результатами взаємних переговорів з усіх розбіжностей, спір підлягає передачі на розгляд і розв'язання в Господарського суду м. Дніпра, Україна, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Тобто, сторонами в п. 7.2 Договору було конкретизовано місце знаходження господарського суду, а саме в м. Дніпрі.
На сьогоднішній день, Відповідач намагається уникнути відповідальності, зазначаючи на формальні нюанси, вказані сторонамив договорі.
Як зазначалося Позивачем, за територіальною приналежністю в м. Дніпро наявний єдиний Господарський суд Дніпропетровської області, про що було відомо і ТОВ «ВВТ ГРЕЙН».
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Фактично, при укладанні Договору та погодження п. 7.2, ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» погодилося з його умовами та визнало підсудність розгляду справи у м. Дніпро, у випадку порушення сторонами умов Договору.
Отже, коли ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» було порушено право ТОВ «Науково- виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» на отримання коштів за поставлений товар по Договору, Позивач скористався обумовленим п. 7.2 Договору та звернувся за захистом своїх інтересів до Господарського суду Дніпропетровської області.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та виборі контрагента. Разом з наведеним названа стаття визначає і свободу договору щодо визначення його умов. Практично дія принципу свободи договору у відношенні кожної конкретної особи розпочинається з моменту формування наміру названої особи зробити пропозицію укласти договір. Саме із пропозиції укласти договір розпочинається дія принципу свободи договору. Пропозиція укласти договір відбувається у полі дії одночасно трьох ознак свободи договору: свободи в укладенні, свободи в виборі контрагента, свободи у визначенні умов договору. Свобода у визначенні умов договору стосується як змісту даних умов, так і їх переліку. Водночас перелік умов договору визначається не лише за вільним розсудом сторін, а і виходячи, зокрема, із вимог закону (п. 1 ст. 638 ЦК України). Пунктом 1 коментованої статті визначено, що оферта має відповідати трьом ознакам: по-перше, оферта направляється конкретній особі; має містити перелік істотних умов із визначеним, на рівні пропозиції для погодження, змістом кожної взятої окремо умови; виражати намір особи, яка зробила пропозицію вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява N 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
У рішенні від 26.07.2018 у справі «Bartaia v. Georgia» Європейський суд з прав людини відзначив, що питання особистої присутності, форми розгляду - усного чи письмового, а також юридичного представництва взаємозв'язані. Тому повинні аналізуватися в ширшому контексті гарантії «справедливого судового розгляду», передбачені в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, учасникові повинна бути дана можливість представити свою справу в умовах, які не призводять до «істотної незручності» порівняно з його опонентом.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. В рішенні у справі «Zand v. Austria» висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду.
В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є необґрунтованими, безпідставними та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПРОМІНВЕСТСЕРВІС» вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 року по справі №904/6288/25, прийнята з численними порушеннями вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання про приналежність розгляду справи саме у Господарському суді Дніпропетровської області, не вірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Хмельницької області.
Додатково, ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» на сьогоднішній день фактично визнало факт наявності порушенням ним зобов'язання з оплати поставленого Товару та здійснило часткове погашення боргу у розмірі 100 000,00 грн платіжною інструкцією №5361 від 13.02.2026 року….» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумачені скаржником норм процесуального закону в питанні визначення територіальної підсудності за вибором позивача.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС" залишити без задоволення а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/6288/25, відповідно, залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі №904/6288/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі №904/6288/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОМІНВЕСТСЕРВІС".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Ю. Соп'яненко
Суддя О.В. Чус