про повернення апеляційної скарги без розгляду
05.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/6487/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 (постановлену суддею Первушиним Ю.Ю. у м. Дніпрі, повна ухвала складена 17.04.2026) у справі №904/6487/25
за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (м. Дніпро)
до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (м. Кам'янське)
про визнання грошових вимог у сумі 223 310 125 грн 26 коп. та окремо судовий збір у сумі 5324 грн 80 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 у справі №904/6487/25:
- визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Акціонерного товариства "Дніпроазот" частково, а саме: судовий збір у розмірі 5 324 грн 80 коп. - І черга задоволення вимог кредиторів; зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 16 148 590 грн 21коп. - ІІ черга задоволення вимог кредиторів; вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у розмірі 195 052 672 грн 04 коп. - III черга задоволення вимог кредиторів; вимоги щодо сплати податків і зборів (штрафна санкція, пеня) у розмірі 11 581 311 грн 88 коп. - VI черга задоволення вимог кредиторів;
- в іншій частині грошові вимоги відхилені.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою системи "Електронний суд" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 49982 від 30.04.2026), в якій просить:
- ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 по справі №904/6487/25 у частині відхилених грошових вимог скасувати;
- прийняти нове судове рішення, яким грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області визнати у повному обсязі;
- визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 223 310 125 грн 26 коп. та судовий збір 5 324 грн 80 коп. та задовольнити грошові вимоги в наступній черговості: І черга - судовий збір у розмірі 5 324 грн 80 коп.; ІІ черга - зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 16 148 590 грн 21 коп.; III черга - вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у розмірі 195 052 672 грн 04 коп.; VI черга - вимоги щодо сплати податків і зборів (штрафна санкція, пеня) у розмірі 12 108 863 грн 01 коп.
Крім того, у скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявнику без розгляду з огляду на наступне.
Предметом апеляційного оскарження в цій справі є ухвала суду першої інстанції про часткове визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника.
Під час апеляційного перегляду, зокрема, постало питання щодо дотримання скаржником порядку оскарження зазначеної ухвали, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, у силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя.
Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання та / або встановленої законом заборони на таке оскарження. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини 1 статті 129).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, зазначені конституційні приписи, що закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.
Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства також передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
За загальним правилом, закріпленим у частині 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У рішенні від 27.01.2010 № 3-рп/2010 Конституційний Суд України, надаючи тлумачення припису про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, виснував, зокрема, що це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Пунктом 17 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
У Кодексі України з процедур банкрутства, на відміну від Господарського процесуального кодексу України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість у статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.
Згідно з положеннями зазначеної статті ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарського процесуального кодексу України та цим Кодексом (частина 2 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
При цьому згадуваними у частині 2 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства випадками (виключеннями із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал) є, зокрема, встановлені частиною 2 статті 254, частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом Кодексу України з процедур банкрутства.
Зокрема, відповідно до частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною 2 статті 44 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства).
Водночас апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, або без урахування окремих виключень за Кодексом України з процедур банкрутства, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства). Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.
У зазначеній постанові Верховний Суд зауважив, що вирішуючи питання, чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню, суду належить почергово вирішити:
1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);
2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані Господарським процесуальним кодексом України, або є спеціальною - постановленою відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства;
3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України чи не передбачено нормами Кодексу України з процедур банкрутства виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною 2 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства для цього виду ухвал.
У постановах від 04.03.2025 у справі № 922/4650/23, від 17.03.2025 у справі №917/538/24 (917/870/24) Верховний Суд також зазначив, що ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці 2 частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень / ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною 2 статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
З наведеного вбачається, що Верховний Суд стало та послідовно дотримується позиції про необхідність неухильного дотримання вимог абзацу 2 частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства щодо порядку оскарження ухвал, постановлених за наслідками розгляду грошових вимог окремих кредиторів.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що не вбачає підстав для відступлення від наведених висновків, адже наведена норма містить чітку та недвозначну заборону окремого оскарження зазначених ухвал без одночасного оскарження ухвали попереднього засідання. І всі учасники справи повинні розраховувати на те, що такі обмеження будуть застосовані, що сприятиме дотриманню принципів юридичної визначеності як елементу верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Колегія суддів зазначає, що залишення поза увагою факту порушення однією зі сторін встановленого порядку оскарження внаслідок подання апеляційної скарги на ухвалу щодо розгляду грошових вимог окремого кредитора до постановлення у справі ухвали попереднього засідання та, відповідно, до формування переліку визнаних грошових вимог кредиторів до боржника, означало би надання їй необґрунтованої переваги перед іншими учасниками справи, зокрема кредиторами, грошові вимоги яких до боржника не були розглянуті на момент такого оскарження, унеможливило би належну реалізацію такими кредиторами своїх процесуальних прав у межах механізму, передбаченого частиною 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, наведення ними своїх доводів, міркувань, заперечень, подання заяв, клопотань, доказів тощо. Забезпечення можливості рівного доступу для правосуддя всім учасникам судового процесу шляхом застосування встановлених законом обмежень щодо прийнятності апеляційної скарги не можна вважати проявом надмірного формалізму та непропорційним втручанням.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник оскаржив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 про часткове задоволення його грошових вимог, а не ухвалу господарського суду, постановлену за результатами попереднього засідання в цій справі (у відповідній частині), як того вимагає абзац 2 частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства.
При цьому дослідивши матеріали електронної справи, колегія суддів встановила, що ухвала за результатами попереднього засідання, на час звернення скаржника з апеляційною скаргою у справі № 904/6487/25, судом першої інстанції не постановлена (ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6487/25 попереднє засідання призначено на 06.05.2026).
Тобто, апеляційна скарга була подана до постановлення ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання. Отже, ухвала, постановлена за результатами попереднього засідання, не стала предметом апеляційного оскарження у відповідній частині, тоді як саме її оскарження є процесуальною підставою для апеляційного перегляду висновків щодо конкретних вимог кредитора (частина 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства).
Наведене порушення стосується не формального елементу процедури, а визначеного законом порядку апеляційного перегляду судових рішень у справі про банкрутство, який забезпечує рівні процесуальні можливості учасників та передбачуваність судової процедури.
З огляду на викладене, у апеляційного господарського суду відсутня дискреція щодо прийнятності апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, адже заборона, встановлена абзацом 2 частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, має імперативний характер, а процесуальним наслідком подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від іншого судового рішення, є повернення такої скарги на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу від 17.04.2026 у справі №904/6487/25 про часткове визнання грошових вимог слід повернути заявнику без розгляду.
Зважаючи на наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги, клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційним судом не розглядалося.
З огляду на те, що апеляційну скаргу подано через електронний кабінет, її матеріали заявникові не повертаються.
Керуючись статтями 234, 235, 254, 255, пунктом 4 частини 5 статті 260, ст.281 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2026 у справі №904/6487/25 повернути скаржнику без розгляду.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 надіслати до Господарського суду Дніпропетровської області для приєднання до матеріалів справи №904/6487/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями - 05.05.2026 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів, у порядку, визначеному статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк