21 квітня 2026 року м. Харків Справа № 917/2035/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників учасників справи:
від боржника: адвокат Цимбал А.А., ордер серія АІ № 2151812 від 13.03.2026;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 521 П/2),
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 (повний текст ухвали 03.03.2026) у справі № 917/2035/25 (суддя Білоусов С.М.),
за заявою ОСОБА_1 , м. Кременчук Полтавської області,
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
У листопаді 2025 року фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
В обґрунтування поданої заяви зазначено про наявність у ОСОБА_1 зобов'язань перед кредиторами у загальному розмірі 145469,48грн, яку заявниця не може погасити у зв'язку з несприятливою економічною ситуацією, яка виникла в наслідок спалаху пандемії коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2), військовою агресією російської федерації проти України, введення воєнного стану та відсутністю у неї власних доходів, оскільки з 22.04.2022 вона не працевлаштована. У зв'язку з наведеним, заявниця вважає, що наявні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, передбачені п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/2035/25 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; заяву арбітражного керуючого Бігдан О.А. про участь у справі про неплатоспроможність залишено без розгляду.
Мотивуючи прийняте судове рішення суд виходив з того, що наведені заявницею обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність у розумінні положень ст. 115 КУзПБ не знайшли свого документального підтвердження та не доведені належними, допустимими та вірогідними доказами. Так, за оцінкою суду, наведена заявницею заборгованість, яка визначена у списку кредиторів, не підтверджена первинними документами та суперечить долученим до матеріалів справи документам, що позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ та встановити наявність заборгованості у заявленому розмірі.
Суд також зазначив, що заявницею не було надано повної та вичерпної інформації щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, а також щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність можливості їх аналізу у підготовчому засідання та встановлення наявність кредитних зобов'язань та заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 145469,48 грн.
З огляду на те, що заявниця не довела наявності прострочених зобов'язань перед кредиторами, як і взагалі не підтвердила наявності заборгованості належними доказами, зважаючи на встановлені судом обставини того, що з моменту виникнення такої заборгованості боржницею не було вчинено жодних дій для її погашення та відсутнє дієве прагнення до компромісу з кредиторами, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Не погодившись з вищевказаною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/2035/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржниця посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, через неврахування судом наступного:
- щодо відсутності доказів наявності кредитних зобов'язань боржниці, то суд першої належним чином не перевірив та не дослідив, що загальна історія кредитних відносин ОСОБА_1 була відображена у долученому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність списку кредиторів та боржників ОСОБА_1 станом на 24.09.2025, який складено та сформовано з дотриманням вимог діючого законодавства - виходячи із відомостей кредитного звіту боржника, наданого ТОВ "Українським бюро кредитних історій", який був належним чином підписаний електронним цифровим підписом та печаткою цього Кредитного бюро (додаток № 51 до заяви); отже, висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість, яка зазначена у списку кредиторів, не підтверджена первинними документами, суперечить наявним матеріалам справи;
- стосовно посилання місцевого суду на розбіжності між відомостями списку кредиторів та інформацією з виконавчого провадження, то, на думку скаржниці, це є проявом надмірного формалізму, оскільки ОСОБА_1 не могла знати про здійснення відступлення права вимоги за її зобов'язаннями, будь-яких повідомлень у встановленому порядку не отримувала, жодних доказів переходу права вимоги у її зобов'язаннях до інших кредиторів, крім тих, що долучені до її заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржниця не має; тобто, суд першої інстанцій не врахував об'єктивної неможливості боржниці отримати такі докази, а також не взяв до уваги можливість зловживання з боку кредиторів шляхом навмисного ненадання інформації та документів на запити боржника щодо стану його заборгованості.
- при цьому, на думку скаржниці, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості, беручи до уваги часткове надання боржником кредитних договорів та виписок по рахункам щодо стану заборгованості, кредитної історії (кредитного звіту) боржника підписаної електронним цифровим підписом ТОВ "УБКІ" та скріпленої електронною печаткою ТОВ "УБКІ", а також зважаючи на надання доказів направлення особисто боржником та його представником запитів до кредиторів боржника щодо надання кредитних договорів (договорів позики), виписок по рахункам та довідок про стан заборгованості;
- скаржниця звертає увагу на те, що нею було подано до суду всі наявні у її розпорядженні докази на підтвердження існування правовідносин з кредиторами. Обсяг і повнота цих доказів стосуються не встановлення наявності або відсутності підстав для відмови у відкритті провадження (ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а подальшого етапу визначення розміру грошових вимог кожного кредитора, який здійснюється за результатами попереднього засідання та розгляду заяв кредиторів. Проте, суд першої інстанції не навів обґрунтування наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 119 КУзПБ, для відмови у відкритті провадження, а з матеріалів справи таких не вбачається;
- щодо висновків суду про недобросовісність поведінки боржниці з підстав відсутності доказів отримання доходів та погашення заборгованості, відсутності прагнення до компромісу з кредиторами, то наведене не відповідає дійсності, меті процедури неплатоспроможності та суперечить нормам КУзПБ, оскільки звернення ОСОБА_1 до господарського суду із заявою про неплатоспроможність і є свідченням прагнення до досягнення компромісу з кредиторами, але лише шляхом зміни способу та порядку сплати боргів з урахуванням своїх об'єктивних можливостей, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, згідно з планом реструктуризації боргів боржника. До того ж обставини, які свідчать про недобросовісність боржника, не визначені законодавцем як підстава для відмови у відкритті провадження про неплатоспроможність;
- крім того, місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку, що відсутність доказів отримання боржницею доходів є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки наданий суду проект плану реструктуризації є попереднім і не є остаточним. При цьому нормами КУзПБ чітко визначено, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд першої інстанції має перевірити матеріали відповідної заяви боржника на предмет надання такого проекту плану реструктуризації боржником у відповідності до вимог ч. 4 ст. 116 КУзПБ України, однак не оцінювати сам зміст такого проекту, оскільки він може змінюватися;
- умови реструктуризації боргів, запропоновані боржницею, жодним чином не суперечать ні вимогам КУзПБ, ні умовам її договору з арбітражним керуючим Бігданом О.А., а тому висновки місцевого суду щодо змісту та якості поданого разом із заявою про відкриття провадження проекту плану реструктуризації боргів не стосуються питання наявності або відсутності підстав для відкриття провадження, а його оцінка на цій стадії є передчасною та не впливає на вирішення питання про відкриття провадження у справі.
З урахуванням наведеного, скаржниця вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не містить належних підстав для відмови у відкритті провадження, наведених у ч. 4 ст. 119 КУзПБ, а тому не може вважатися законною та обґрунтованою з підстав, які наведено в апеляційній скарзі.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/2035/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/2035/25 на 14.04.2026 о 12:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 задоволено заяву представниці ОСОБА_1 - адвоката Цимбал А.А. про участь у судових засіданнях по справі №917/2035/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2026, внесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/2035/25 до 21.04.2026 о 12:45 год.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 21.04.2026 приймала участь в режимі відеоконференції представниця апелянта - Полякової О.Г., яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 03.03.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутньої у судовому засіданні представниці апелянта, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
03.11.2026 фізична особа ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Полтавської області із заявою від 31.10.2025, в якій просила суд відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, посилаючись на наявність підстав, передбачених п.п. 2 та 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Заявниця вказала, що протягом 2014 - 2021 років вона перебувала у кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами України та укладала правочини, за якими отримувала послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб.
Проте, внаслідок несприятливої економічної ситуації, що сталась в країні в останні роки, в тому числі підсилена спалахом пандемії нової коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2) у 2021 році, а також початком воєнної агресії з боку росії на території України з 24.02.2022, у ОСОБА_1 накопичилась певна кількість грошових зобов'язань, які не можуть бути виконані з причин недостатності грошового доходу та відсутності майна, яке може бути реалізоване з метою погашення всієї суми заборгованості.
Загальна історія кредитних відносин Боржника відображається у відповідній Кредитній історії станом на 24.09.2025, яка складена та сформована в електронному вигляді ТОВ "УБКІ" у відповідності до Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
У поданій заяві заявниця звернула увага суду на те, що потрібно брати до уваги не тільки фактично надані боржником докази наявності заборгованості в заявленому розмірі перед кредиторами боржника, але й об'єктивну можливість боржника отримати такі докази та дії, які були вчинені боржником для отримання таких доказів, а також брати до уваги можливість зловживання з боку кредиторів шляхом навмисного ненадання інформації та документів на запити боржника щодо стану його заборгованості.
Також, представницею ОСОБА_1 було направлено адвокатські запити усім кредиторам щодо підтвердження наявності заборгованості боржника перед кредиторами, її актуального розміру та підтверджуючих документів. В разі отримання додаткових відповідей, отриманих на зазначені запити, вони будуть долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.11.2025 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху та запропоновано заявниці усунути недоліки поданої заяви у встановлений судом строк, шляхом подання:
- доказів сплати страхувальником (арбітражним керуючим) страхового платежу у відповідному розмірі;
- доказів пошуку роботи чи іншого джерела для погашення вимог кредиторів;
- проекту плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам ст. 124 КУзПБ, з відображенням інформації, визначеної приписами чинного законодавства та у відповідності до форми плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, яка затверджена наказом Мінюсту 24.10.2019 №3258/5;
- документальні докази тимчасового перебування в країні Данії;
- обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
10.11.2025 до суду першої інстанції від представниці боржника надійшла заява про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, до якої додано відповідні документи згідно переліку.
Ухвалою суду від 14.11.2025 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийняв до розгляду та призначив підготовче засідання суду.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 відкладено підготовче засідання та запропоновано заявниці до підготовчого засідання суду надати:
- відомості про виконавчі провадження відкриті відносно боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- документальне підтвердження отримання соціальної допомоги в країні перебування;
- докази отримання доходу в розмірі 8000,00грн на місяць.
21.01.2026 на виконання вимог ухвали суду представниця заявниці надіслала до суду додаткові пояснення з документальними доказами.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду у підготовчому засіданні поданих заявницею документів Господарським судом Полтавської області постановлено оскаржувану ухвалу від 03.03.2026 у справі №917/2035/25, якою відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , оскільки заявницею не було підтверджено підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 КУзПБ для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За приписами ч. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Нормами КУзПБ встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Так, відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою.
Частиною 1 ст. 115 КУзПБ передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 КУзПБ).
Що стосується доводів апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Відтак, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам ст. 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, зокрема, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Наведений у ч. 4 ст. 119 КУзПБ перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною, що свідчить про встановлення законодавцем вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Тобто, саме на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам ст. ст. 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 4 ст. 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20, від 26.05.2022 у справі № 922/1426/21, від 11.01.2024 у справі № 924/622/23, від 11.07.2024 у справі № 909/1179/23.
При розгляді справи колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, про те, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб конкурсних кредиторів.
Тому, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також із тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Отже відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
У свою чергу способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Отже, наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Водночас згідно із ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Як вже було зазначено раніше, підставою звернення ОСОБА_1 до місцевого господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначено п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, а саме: припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Отже, для встановлення підстав для відкриття провадження у цій справі:
- за п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ дослідженню підлягають: підстави виникнення зобов'язання (правочини); розмір щомісячного платежу за кожним таким зобов'язанням та строк його сплати (умови правочинів); дата останнього платежу, здійсненого заявницею або дата прострочення зобов'язання; підстави не здійснення відповідних платежів. При цьому, відповідному дослідженню підлягає кожний кредитор, який зазначений заявником у конкретизованому списку кредиторів.
У свою чергу, дані обставини мають підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами.
Такими доказами можуть бути, серед іншого, відповідні правочини, судові рішення, банківські виписки, платіжні доручення, квитанції/чеки, вимоги (претензії) кредиторів та будь-які інші докази, що у сукупності доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань упродовж строку та у розмірі визначеному п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ перед усіма зазначеними ним кредиторами;
- за п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули або вплинуть на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
При цьому, колегія суддів наголошує, що звертаючись до господарського суду з заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76 - 77 ГПК України, що також передбачено п.п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 посилалась на те, що протягом 2014 - 2021 років вона перебувала в кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами. Зокрема, ОСОБА_1 укладала правочини, за якими отримувала послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб. Загальна сума заборгованості перед фінансовими установами складає 145469,48 грн.
Згідно наданого списку кредиторів, боржниця зазначила, що має прострочену заборгованість перед наступними фінансовими та банківськими установами:
-ТОВ "Коллект Центр" за договором від 22.02.2022;
- ТОВ "ФК "Кредит Капітал" за договором від 22.02.2022;
- ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за договором від 15.02.2022;
- ТОВ "ФК "Кредит Капітал" за договором від 03.02.2022;
- АТ "Універсал Банк" за договором від 18.01.2022;
- ТОВ"ФК "Кредит Капітал" за договором від 07.10.2021;
- АТ "Акцент-Банк" за договором від 04.02.2021;
- АТ "КБ "ПриватБанк" за договором від 11.08.2014;
- ТОВ "Качай гроші" за договором від 22.02.2022;
- ТОВ ФК "Віва Капітал" за договором від 22.02.2022;
- ТОВ "Селфі Кредит" за договором від 15.02.2022;
- ТОВ "Аваніс Кредит" за договором від 03.02.2022;
- АТ "Укрсиббанк" за договором від 07.10.2021;
- АТ "ПУМБ" за договорами від 29.12.2021 та від 08.09.2021.
Проте, до заяви боржником було додано лише копії кредитних договорів та довідок про заборгованість з: АТ "Укрсиббанк", ТОВ "Качай гроші", ТОВ ФК "Віва Капітал", АТ "Універсал банк", АТ "ПУМБ", АТ "Акцент-Банк", АТ "КБ "ПриватБанк", ТОВ "Селфі Кредит", однак не надано будь-яких первинних документів на підтвердження підстав виникнення, дійсного розміру та існування решти залишку боргу, про який йдеться у заяві про неплатоспроможність.
Колегія суддів зазначає, що сама лише наявність наданих заявницею частини договорів з банківськими та фінансовими установами не підтверджує факту наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, та відповідно з поданих боржницею доказів неможливо встановити та перевірити достовірність відображених заявником у списку кредиторів та боржників відомостей щодо дійсної певної кількості кредиторів.
При цьому, заявниця вказує, що зобов'язання перед кредиторами на визначену суму підтверджуються кредитною історією, що складена Українським бюро кредитних історій, у зв'язку з чим, надала суду вказану роздруківку з веб-сайту.
Колегія суддів зауважує, що надані заявницею список кредиторів та кредитна історія УБКІ є одним із документів (разом з первинними) на підставі якого судом здійснюється перевірка обставин, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки саме у зазначеному списку повинні міститися юридичні та/або фізичні особи, які підпадають під поняття "кредитор", визначеного у ст. 1 КУзПБ.
Однак, судом встановлено, що посилаючись на підстави, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, заявниця - ОСОБА_1 не надала суду по кожному з кредиторів та визначених зобов'язань саме первинних документів (договорів, банківських виписок та інших платіжних документів), які були б предметом судової судової перевірки: залишку основного боргу, дат останніх платежів та розміру прострочення станом момент фактичного припинення погашення боргу.
Тому відсутність належних первинних доказів щодо зазначених кредиторів унеможливлює встановлення судом обставин, необхідних для вирішення справи, оскільки сам факт зазначення заявницею у своїй заяві про наявність у неї заборгованості у відповідному розмір перед відповідними кредиторами не є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Крім того, наявність відповідних обставин, які дають підстави для звернення до суду, повинні бути наявні на день звернення до суду із відповідною заявою та підтверджуватися належними та допустимим доказами, які повинні подаватися разом із заявою, оскільки, як зазначалось вище, метою підготовчого засідання є саме дослідження наданих доказів, а не їх збирання.
Водночас, у разі неможливості отримання тих чи інших доказів від банківських чи фінансових установ заявниця не була позбавлена можливості вернутися до суду із відповідним клопотанням про витребування судом цих доказів в порядку ст. 81 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама лише надана боржником роздруківка кредитного звіту Українського бюро кредитних історій станом на 24.09.2025 не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України на підтвердження розмір боргу.
Зазначений документ не містить ані власноручного підпису, ані кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи кредитного бюро, що унеможливлює встановлення його походження та перевірку достовірності наведених у ньому відомостей, а відтак не підтверджує наявності кредитних зобов'язань у заявленому обсязі.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21, а також відповідає підходу, застосованому Верховним Судом у справі №907/96/25, відповідно до якого паперова копія електронної інформації кредитного бюро без належного підпису уповноваженої особи або кваліфікованого електронного підпису не відповідає вимогам до електронних доказів та не може визнаватися належним доказом у справі.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що у додатках до зави про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (№51) долучено докази накладення ЕЦП на роздруківку кредитної історії та печатки кредитного бюро, колегія суддів зазначає, що із вказаного електронного файлу неможливо перевірити та достеменно встановити, який саме документ був підписаний УБКІ.
Як встановлено судом, у вказаному звіті відсутнє будь-яке посилання на його підпис ЕЦП, а лише наявний QR-код для перевірки цього звіту на веб-сайті кредитного бюро. Також судом з'ясовано, що зазначений кредитний звіт був сформований 24.09.2025, однак підписаний лише 01.10.2025, що ставить під сумнів накладення цього підпису саме на такий документ. При цьому, у наданому кредитному звіті, який не містить підпису, відсутнє також будь-яке посилання на наявність додатків до нього, у т.ч. сертифікатів електронного цифрового підпису.
Так само і QR-код, що зазначений на роздруківці кредитної історії, не може свідчити про підписання даного документа, оскільки він містить лише посилання на сторінку веб-сайту для перевірки звіту, однак не надає суду можливості встановити наявність та достовірність самих підписів на такому документі.
Отже, подання боржницею при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність кредитного звіту, а також не в повному обсязі кредитних договорів, на які посилається ОСОБА_1 у списку кредиторів як на підставу виникнення боргу, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Подібна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21.
Вищенаведеним спростовуються доводи апелянта про те, що не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості.
Колегія суддів наголошує, що без необхідних доказів (первинних документів) суд позбавлений можливості встановити факт наявності заборгованості і, як наслідок, те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців. Вказані обставини у сукупності свідчать про відсутність визначеної боржником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було наведено підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано до матеріалів справи в повному обсязі, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Колегія суддів зазначає, що комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).
Колегія суддів зазначає, що наведена у заяві ОСОБА_1 про неплатоспроможність інформація щодо виявлених кредиторів, розміру заборгованості та періоду прострочення була сформована на підставі роздруківки з кредитної історії, складеного Українським бюро кредитних історій, яку заявниця вважає неналежним та достовірним доказом на підтвердження таких обставин.
Перевіряючи достовірність визначення суми боргу, судом встановлено, що у списку кредиторів та боржників ОСОБА_1 визначено, що у останньої існує заборгованість перед ТОВ ФК "Віва Капітал" у розмірі 4891,00грн за договором від 22.02.2022.
Проте, відповідно до листа ТОВ "ФК "Віва Капітал" від 07.07.2025 за № 4654 вказаний кредитор відступив право вимоги до ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ "Коллект Центр" на підставі договору факторингу №29-05/23 від 29.05.2023.
Разом з цим, відповідно до списку кредиторів одним із кредиторів ОСОБА_1 визначила ТОВ "Селфі Кредит" за договором від 15.02.2022, заборгованість складає 7264,17 грн.
Проте, відповідно до листа № 007724953/ФК/3440 від 08.07.2025 ТОВ "Селфі Кредит" відступило право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним договором в розмірі 7 264,17грн - ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" на підставі договору факторингу № 08012024 від 08.01.2024.
Також, у поданій заяві боржниця зазначає, що вона має заборгованість перед ТОВ "Качай гроші" в розмірі 3816,40грн за договором від 22.02.2022. Проте, відповідно до відповіді цього Товариства від 10.07.2025 за № 21074 кредитор відступив право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" на підставі договору №22122022 від 22.12.2022.
Матеріали справи містять розрахунки суми дострокового погашення кредиту в АТ "ПУМБ", відповідно до яких:
- заборгованість за кредитним договором № 1002060757201 від 29.12.2021 року становить 13 987,65 грн.;
- за кредитним договором № 2001967019601 становить 23 450,42 грн.
Однак, заявниця у списку кредиторів посилається на існування іншої заборгованості перед АТ "ПУМБ", а саме: за договором від 29.12.2021 в розмірі 9658,67грн, за договором від 08.09.2021 в розмірі 8652,01 грн.
Разом з цим, АТ "Укрсиббанк" листом від 08.07.2025 № 29-01/6705 повідомило ОСОБА_1 , що на підставі договору факторингу №242 від 25.04.2023, укладеного між Банком та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", здійснено відступлення права вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №98205928000 від 07.10.2021 в розмірі 24566,94грн. Проте, АТ "Укрсиббанк" включений боржником до списку кредиторів з заборгованістю в розмірі 2835,00 грн.
Крім того, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження № 77579421 від 20.03.2025 та довідки про заборгованість від 07.07.2025 заявниця - ОСОБА_1 має борг перед АТ "Акцент-Банк" в розмірі 38473,41грн, який складається з: 35445,41грн заборгованості по карті та 3028,00грн судових витрат.
Водночас, згідно інформації, яка міститься у списку кредиторів та боржників заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "Акцент-Банк" за договором від 04.02.2021 становить 35445,41 грн.
Також судом з'ясовано, що відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №75719324 про стягнення заборгованості в розмірі 11488,86грг на користь стягувача - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", проте, вказаний кредитор не був включений до списку боржників та кредиторів заявника.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, суми боргу, зазначені ОСОБА_1 у списку кредиторів, не співпадають з розміром боргу, зазначеним у наданих заявницею документах, у тому числі кредитному звіті та довідках кредиторів.
З урахуванням наведеного, за відсутності у справі належних первинних документів (договорів, банківських виписок, платіжних документів) суд не може належним чином перевірити складові суми боргу, а саме, встановити дійсний та актуальний розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, структуру заборгованості боржника перед кредиторами, документально підтверджений період виникнення боргу боржника, його розрахунок, що має юридичне значення для встановлення судом обставин заяви боржниці та сум її боргу перед кредиторами. Адже відсутність таких доказів унеможливлює встановлення судом розміру грошових зобов'язань ОСОБА_1 з урахуванням ч. 3 ст. 115 КУзПБ, згідно з якою до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Виходячи з наведеного, твердження апелянта про те, що надані до матеріалів справи докази свідчать про неможливість виконання боржником взятих на себе зобов'язань, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки містять суперечливу інформацію.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність інших підстав для відкриття справи про неплатоспроможність, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки факт неплатоспроможності заявниці чи її загрози не підтверджений належними доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що саме існування інших обставин, які свідчать про наявність загрози неплатоспроможності боржника, що виникли у 2014-2021 та діють на даний час, мають бути підтверджені доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, оскільки сама по собі несприятлива економічна ситуація в країні, яка утворилась внаслідок спалаху у 2020 пандемії нової коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2); військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022; щомісячна девальвація національної валюти (гривні); збільшення інфляції з початку 2022 року, ще не свідчать, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.
При цьому, посилання скаржниці на пандемію та військовий стан, як на підставу для звернення із даною заявою, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки зазначені факти є загальновідомими та розповсюджуються на усіх громадян України, а більшість прострочень виконання боржником зобов'язань перед кредиторами виникли після лютого 2022 року, тобто вже після спалаху короновірусної інфекції та початку воєнної агресії російської федерації.
Також колегія суддів зазначає, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (постанова Верхвовного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20)
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п.п. 4-11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст. 128 КУзПБ).
Проте, як встановлено судом, в порушення вищенаведених вимог ОСОБА_1 не надала повної та вичерпної інформації щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів та щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань, що унеможливлює здійснення їх аналізу для досягнення мети підготовчого засідання, а саме: підтвердження наявності кредитних зобов'язань та заборгованості в розмірі 145469,48 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 надала усі наявні в неї договори, окрім тих договорів, які відсутні, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 116 КУзПБ обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника. Тобто, положення КУзПБ прямо визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити, а відсутність таких документів не може бути підставою звільнення від обов'язку доказування тих обставин, на які заявниця посилається у своїй заяві.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в порушення п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ боржницею не було надано суду належних та допустимих доказів руху її основних активів та грошових коштів на рахунках з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, зокрема, не надано банківських виписок з рахунку та / або довідки з банку про обіг коштів, які б підтверджували фінансову неспроможність виконувати свої зобов'язання перед кредиторами та в якому саме розмірі. Також заявницею не підтверджено відсутності іншого майна в обсязі, достатньому для погашення вимог перед кредиторами. Доказів зворотнього матеріали справи не містять та скаржницею в ході апеляційного перегляду справи не спростовано.
Окрім викладеного судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за період трьох років (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Як встановлено судом, у поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , як на загрозу її неплатоспроможності посилається на щомісячну девальвацію національної валюти, збільшенням інфляції, відсутність власних доходів, оскільки є не працевлаштованою особою.
При цьому, у поданій до суду декларації заявниця зазначає, що вона перебуває під тимчасовим захистом ЄС - країна перебування Данія і обставини на які вона посилається на неї не поширюються.
З метою перевірки дійсного матеріального стану боржника суд першої інстанції неодноразово ухвалами від 02.12.2025 та від 27.01.2026 зобов'язував ОСОБА_1 надати: супроводжуючий переклад на українську мову документів, які надані іноземною мовою; документальне підтвердження отримання соціальної допомоги в країні перебування; докази отримання доходу в розмірі 8 000,00грн на місяць.
На виконання вимог суду, представниця заявниці пояснила, що "станом на день подання даної заяви до суду боржник позбавлена можливості надати суду супроводжуючий переклад на українську мову документів, які надані іноземною мовою, зокрема, такого перекладу документального підтвердження отримання соціальної допомоги в країні перебування та доказів отримання доходу в розмірі 8000,00грн у місяць".
У зв'язку з наведеним суд першої інстанції вказав, що такі обставини ставлять під сумнів добросовісність поведінки ОСОБА_1 при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та розкриття повної та вичерпної інформації стосовно всіх обставин справи та свого матеріального становища.
Також на неодноразові вимоги суду щодо надання документального підтвердження отримання соціальної допомоги в країні перебування та доказів отримання доходу в розмірі 8000,00грн у місяць, ОСОБА_1 надала уточнену декларацію станом на 01.09.2025, у якій зазначила "соціальну допомогу країни перебування (Данія) в розмірі 163000,00грн.".
Однак, документального підтвердження наведених обставин до справи заявницею не надано.
Проаналізувавши матеріали заяви та обставини, на які посилається ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про її неплатоспроможність, судом першої інстанції зроблено наступні висновки:
- будучи працездатною особою, заявником не зазначено можливих додаткових заходів для отримання доходу, з метою забезпечення вимог кредиторів;
- з початку виникнення заборгованості не відстежується вчинення жодних дій з боку боржника для її погашення;
- відсутності у ОСОБА_1 дієвого прагнення до компромісу з кредиторами.
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що заявницею до справи не було надано жодних доказів на підтвердження свого дійсного матеріального стану та наявності доказів отримання доходу, не зазначено конкретно за рахунок чого вона має намір частково кредиторську заборгованість та не надано суду доказів на підтвердження можливості погашення кредиторської заборгованості за рахунок отримання доходів.
Колегія суддів також враховує, що обов'язком боржника при поданні заяви про неплатоспроможність є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 долучено проект плану реструктуризації боргів від 09.01.2026, який містить інформацію про те, що боржниця з 22.04.2022 не працевлаштована, має неофіційний дохід приблизно 20000,00грн, протягом процедури реструктуризації боргів розраховує отримувати 12000,00грн. Розмір суми, яка щомісячно виділятиметься на погашення вимог кредиторів - 2600,00грн впродовж 60 місяців.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів отримання вищезазначених коштів, у зв'язку з чим ухвалами суду від 02.12.2025 та 27.01.2026 зобов'язано боржника надати документальне підтвердження отримання соціальної допомоги в країні перебування та докази отримання доходу в розмірі 8 000,00 грн. у місяць.
Однак, ОСОБА_1 вимоги суду не виконала, витребувані документи не надала, лишень внесла зміни до декларації про майновий стан станом на 01.09.2025.
Крім того, судом встановлено, що запропонований проект плану реструктуризації боргів суперечить умовам договору № 74 про оплату основної винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому від 02.10.2025, укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким боржник має здійснити оплату послуг арбітражного керуючого в розмірі, визначеному п. 2.1 договору (45420грн), на протязі процедури реструктуризації боргів, до моменту припинення повноважень арбітражного керуючого в якості керуючого реструктуризацією боргів (п. 2.2 договору).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що місцевим судом правильно встановлено, що заявницею не зазначено конкретно за рахунок саме яких коштів вона має намір погашати кредиторську заборгованість та оплачувати послуги арбітражного керуючого, а також не надано суду доказів на підтвердження можливості погашення заборгованості.
Оскільки боржниця не надала суду жодних належних доказів на підтвердження можливості та джерела отримання доходів, а відтак, надані майнова декларація та проект плану реструктуризації не відповідають вимогам КУзПБ, оскільки не відображають реального майнового стану ОСОБА_3 , отримання нею доходів та можливість погашення вимог кредиторів за рахунок отриманих боржником коштів, тобто план погашення боргів не є виконуваним.
При цьому, боржниця у поданій заяві про неплатоспроможність також не наводить об'єктивних обставин, які свідчили про неможливість працевлаштування з 2022 року, самостійного отримання нею прибутку та, відповідно, навіть можливості часткового погашення існуючої заборгованості.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини поведінки боржниці, а також відсутність повної та достовірної інформації щодо кредиторів (первинних документів) та щодо платоспроможності боржника (відомостей щодо майнового стану та доходів), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки заявницею не підтверджено підстави (п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ) для відкриття провадження, і з таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи було зроблено висновок про недобросовісну поведінку боржника на підставі оцінки сукупності всіх встановлених судом обставинами. Такими обставинами у цій справі є, зокрема, ненадання боржником повної інформації щодо кредиторів, відсутність у деклараціях про майновий стан за 2022-2025 повних і достовірних відомостей щодо майна та доходів, за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, а також невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 22.09.2022 у справі №916/2372/20.
Щодо доводів апелянта про те, що на етапі постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника суд має вирішувати лише питання відповідності такої заяви вимогам ст. 116 КУзПБ, а збір додаткових документів та відомостей можливий і після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, судова колегія зазначає наступне.
Колегія суддів зауважує, що оскаржувана ухвала від 03.03.2026 постановлена не на стадії прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ст. 117 КУзПБ, а за результатами проведення підготовчого засідання, проведеного в порядку ст. 119 КУзПБ, яка передбачає перевірку судом поданих заявником документів та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішення інших питань, пов'язані з розглядом заяви.
Як вже зазначалося раніше, за наслідками підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про відкриття провадження або про відмову у відкритті (ч. 3 ст. 119 КУзПБ). Підстави для відмови є вичерпними (ч. 4 ст. 119 КУзПБ), серед яких - відсутність підстав для відкриття провадження.
Разом із тим "відсутність підстав" у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ у тому числі передбачає ситуацію, коли боржник не довів наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, або коли подані матеріали не дозволяють суду перевірити наявність таких підстав через невідповідність заяви вимогам ст. 116 КУзПБ та відсутність належних і допустимих доказів. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2025 у справі №907/96/25, де наголошено: на стадії підготовчого засідання суд перевіряє відповідність заяви вимогам ст. ст. 115, 116 КУзПБ, а відкриття провадження має істотні правові наслідки, зокрема майнового характеру, що зумовлює обов'язок боржника подати докази у відповідному обсязі.
За наведених обставин, які свідчать про те, що зазначені ОСОБА_1 обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність в розумінні положень ч. 2 ст. 115 КУзПБ не знайшли свого документального підтвердження та не доведені належними доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування ч.3 ст. 119 КУзПБ і відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки у даному випадку заявницею не доведено підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, і доводи апеляційної скарги боржника не спростовують зазначеного висновку суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржниці не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі про неплатоспроможність, та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/2035/25 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 254, 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/2035/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №917/2035/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 01.05.2026.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя П.В. Демідова
Суддя О.О. Крестьянінов