ЄУНС № 766/813/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/257/26 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч. 7 ст.111-1 КК України
05 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченої на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2025 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Сміла, Черкаської обл., громадянку України, з вищою освітою, маючу на утриманні неповнолітню дитину, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правозахисних і правоохоронних органах на строк 10 років без конфіскації майна.
Початком строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі постановлено рахувати день набранням вироком законної сили.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права постановлено рахувати з моменту відбуття ОСОБА_8 основного покарання.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 в строк покарання строк її попереднього ув'язнення з 30 жовтня 2024 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без зміни до набрання вироком законної сили.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в сумі 2785 грн.65 коп.
Вирішено питання арешту майна та речових доказів.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, достовірно усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення її території, достеменно знаючи та розуміючи факт захоплення та подальшого незаконного утримання окупаційною адміністрацією рф та збройними силами рф території м. Херсон та Херсонської області, в червні місяці 2022 року, знаходячись на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області, більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, з особистих мотивів, погодилася на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням представників окупаційної адміністрації, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, та діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 12.07.2022 добровільно зайняла посаду так званого «тимчасово виконуючого обов'язки спеціаліста відділу паспортно-візової служби управління громадської безпеки Головного управління МВС Херсонської області» (мовою оригіналу «временно исполняющего обязанности специалиста отдела паспортно-визовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД Херсонской области») у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, так званому «Управлінні Федеральної міграційної служби ГУ МВС Херсонської області» (мовою оригіналу: «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области»).
Судом першої інстанції дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.7 ст.111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Не погодившись з вищевказаним вироком суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 та прокурор подали на нього апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати, та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, крім того перекваліфікувати її дії на ч.2 ст.111-1 КК України та виключити показання свідка ОСОБА_10 , оскільки остання є засудженою особою.
Апеляційна скарга обвинуваченої мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного вироку.
Зокрема, апелянт зазначає про недоведеність її вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, оскільки на роботу вона влаштувалася під фізичним та психологічним примусом та не виконувала організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарчих функцій. Потерпілі та завдана шкода від її дій відсутні.
Крім того, апелянт вказує те, що під час судового засідання 29.03.2025 року обвинувальний акт був оголошений частково, а зв'язок в режимі відеоконференції не був належної якості, як наслідок допиту свідка ОСОБА_11 взагалі не було чутно.
Також, апелянт звертає увагу суду, що показання ОСОБА_10 є недопустимими, так як вона зацікавлена особа та переслідує власні інтереси.
Крім того, з посиланням на рішення ЄСПЛ та Верховного Суду, апелянт зазначає про недоведеність її вини поза розумним сумнівом, належними та допустимими доказами.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок першої інстанції скасувати в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правозахисних і правоохоронних органах на строк 15 років, з конфіскацією усього особистого майна.
Апеляційна скарга прокурора мотивована доводами про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, порушенням вимог кримінально процесуального закону.
Зокрема, апелянт вказує на те, що вирок не відповідає справедливому балансу між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи.
Апелянт звертає увагу суду, що судом першої інстанції не було враховано особу обвинуваченої, не визнання своєї вини, відсутність щирого каяття.
Заслухавши суддю - доповідача, обвинувачену та її захисника на підтримання доводів апеляційної скарги обвинуваченої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Будучи допитаним в суді першої інстанцій обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованому їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України визнала частково, при цьому повідомила про те, що літом 2022 року, під час окупації м. Херсон російською федерацією, військовослужбовці рф проводили фільтраційні заходи, перевіряли місцевих мешканців. Під час такої перевірки у неї запитали чи знає вона російську та українську мову, на що вона відповіла стверджувально. ЇЇ відвезли у якесь приміщення, розташоване на проспекті Ушакова, біля будівлі ЦУМ, де провели коротку співбесіду та перевірили знання російської мови. Після якої, їй сказали виходити на роботу на наступний день. Оскільки вона не відчувала себе у безпеці, крім того, щоб вижити в окупації потрібні були гроші, вона пішла працювати. Чи писала вона заяву при прийомі на роботу не пам'ятає. В її обов'язки входило робити переклад документів, які надавали громадяни, що приходили на прийом, зокрема це були свідоцтва про народження, шлюб тощо. На вказаній роботі пропрацювала до кінця серпня. Вважала, що працює в бюро перекладів, а коли дізналася де саме вона працює, вирішила звільнитися. Заробітну плату отримала один раз при звільненні. Вважає, що її дії не могли завдати шкоди, крім того зазначає, що не була атестованим працівником. Додатково на запитання суду пояснила, що до правоохоронних органів України, з приводу вчинення військовослужбовцями рф або представниками окупаційної влади відносно неї кримінальних правопорушень або інших протиправних дій, вона не зверталася, в тому числі і після деокупації м. Херсон та до моменту її затримання у 2024 році.
Разом з тим, незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, її вина при зазначених у вироку суду першої інстанції обставинах та кваліфікація його дій за ч. 7 ст.111-1 КК України, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, належно досліджених та оцінених судом за принципами всебічності, повноти та об'єктивності, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_11 , згідно яких, в період окупації м. Херсон вона з 01.08.2022 року до середини вересня 2022 року працювала у «Міграційній службі» окупаційної влади, у паспортному відділі, який знаходився по проспекту Ушакова в м. Херсоні. ЇЇ робоче місце було на 1 поверсі, декілька разів в обідню перерву бачила обвинувачену, яка підіймалася на 2 поверх будівлі. По роботі вони між собою не перетиналися, особисто не спілкувалися. Про те, що обвинувачена також працює у відділі дізналася від колег;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , з яких вбачається, що у серпні-вересні 2022 року вона мала намір отримати паспорт громадянина російської федерації, з цією метою звернулася із заявою до органу, назву якого не пам'ятає, вказаний орган розташовувався по проспекту Ушакова. На 2 поверсі була велика зала де приймали документи, серед працівників бачила обвинувачену;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , згідно до яких, під час окупації м. Херсон, а саме у липні-серпні 2022 року, вона працювала прибиральницею в «Міграційній службі», відділення якої знаходились по проспекту Ушакова та вулиці Стрітенській. Бачила обвинувачену, яка працювала там перекладачем;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , згідно яких, під час окупації м. Херсон, вона працювала у створеному окупаційною владою головному управлінні МВС Херсонської області у відділі кадрового забезпечення. До її обов'язків входило підготовка наказів щодо призначення, звільнення, переведення працівників, складання таблиць щодо укомплектованості особового складу. Обвинувачену особисто не знає, чи видавались документи про призначення ОСОБА_8 на посаду в правоохоронному органі окупаційної влади не пам'ятає. Разом з цим, відомості, які знаходяться на флеш носію, який був вилучений за місцем її проживання, є достовірними;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , з яких вбачається, що в липні 2022 року вона почала працювати у паспортно-візовій службі, що розташовувалась по АДРЕСА_2 . Там вона познайомилася з обвинуваченою, яка на той час вже працювала у службі. Спочатку обвинувачена була перекладачем з української на російську мову, потім її призначили спеціалістом. У вказаному відділі вона працювала до вересня 2022 року, оскільки була переведена до інший пункту видачі паспортів, який знаходився на вулиці Стрітенська в м. Херсоні. Чи добровільно ОСОБА_8 зайняла посаду їй невідомо.
Показання вищевказаних свідків, отримані в спосіб, передбачений КПК України, підстав визнавати їх неналежними, чи недопустимими доказами у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає.
Крім того, вина ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується і письмовими матеріалами провадження, які стали доказами винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України а саме:
- протоколом огляду від 06.03.2023 року, з додатком у виді оптичного DVD-R диску, відповідно до якого, оперативним працівником, на виконання доручення слідчого №71/22/1/109-893 від 02.02.2023, оглянуто публікацію, розміщену 22.07.2022 року в загальнодоступній всесвітній мережі Інтернет на веб-сайті «Youtube», з відповідним посиланням, яка містять відеозапис під назвою: «Херсонцы массово получают паспорта россии». Зі змісту відеозапису вбачається, що особи зазначені як «голова військової цивільної адміністрації Херсонської області» ОСОБА_15 та «заступник голови ВЦА Херсонської області» ОСОБА_16 дають інтерв'ю, в якому повідомляють, що в м. Херсоні, на вулиці Стрітенській, почав працювати додатковий центр, де мешканці можуть отримати паспорти російської федерації. Відеозапис збережено на DVD-R диск;
- протоколом огляду від 09.08.2023 року, з додатком у виді оптичного DVD-R диску, відповідно до якого, оперативним працівником, на виконання доручення слідчого, оглянуто російський офіційний Інтернет-ресурс «Паспортно-визовый сервис МВД России», на якому наявна інформація щодо структури паспортно-візових сервісів російської федерації та нормативно-правові акти російської федерації, які регулюють їх сферу діяльності, зокрема: «Распоряжение правительства рф от 05.11.2009 №1638-Р «О создании Федерального государственного унитарного предприятия «Паспортно-визовый сервис» Федеральной миграционной службы»», «Приказ Министерства внутренних дел рф №10 от 16.01.2023 «Об утверждении Устава федерального государственного унитарного предприятия «Паспортно-визовый сервис» Министерства внутренних дел российской федерации»», зі змісту якого вбачається, що «Паспортно-визовый сервис» перебуває у віданні МВС російської федерації. Вказані відомості збережено на DVD-R диск;
- протоколом огляду від 15.08.2023 року, з додатком у виді оптичного DVD-R диску, відповідно до якого, оперативним працівником, на виконання доручення слідчого №71/22/1/198-186, оглянуто російський офіційний Інтернет-ресурс «https://legalacts.ru», на якому наявний наказ МВС росії від 13.12.2019 №940 «Вопросы деятельности Главного управления по вопросам миграции Министерства внутренних дел российской федерации» та саме положення, яке регулює діяльність вказаного управління. Оглянуті правові акти були збережені на DVD-R диск;
- протоколом огляду від 11.10.2024 року, з додатком у виді оптичного DVD-R диску, відповідно якого, оперативним працівником, на виконання доручення слідчого, оглянуто веб-сайт Федеральної податкової служби рф та «Єдиного державного реєстру юридичних осіб рф», розміщений в інтернет мережі, з наявним посиланням, під час якого оглянуто виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб рф за №ЮЭ9965-24-139433113 від 11.10.2024 року, згідно якої, у вказаному реєстрі зареєстровано відомості про незаконно створений орган під назвою «Главное управление министерства внутренних дел российской федерации по Херсонской области».Оглянута виписка з реєстру була збережена на DVD-R диск;
- протоколом огляду від 30.03.2023 року, відповідно до якого слідчим проведено огляд адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Стрітенська, 7А, під час якого виявлено та вилучено 103 документа, серед яких адресні довідки, копії свідоцтва про народження, карток платників податків, копії службових телеграм, списки працівників «Паспортно-візового сервісу», журнал виданих довідок ;
- протоколом огляду від 24.04.2023 року, згідно до якого слідчий оглянув документи, вилучені 30.03.2023 під час проведення огляду адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Стрітенська, 7А. Зокрема, «штатная расстановка управління по вопросам миграции ГУ МВД», де під №101 зазначена ОСОБА_8 , та її посада (мовою оригіналу) - «и.о. специалиста отдела паспортно-визовой службы управления общественной безопасности ГУМВД», зведена відомість «Паспортно-візового сервису» із зазначенням прізвищ працівників, № кабінету, позивних, в якій під №397 внесена ОСОБА_8 , кабінет №407, позивний « ОСОБА_17 »;
- протоколом огляду від 26.08.2023 року, з додатком у виді оптичного DVD-R диску, згідно якого, оперативний працівник, на підставі доручення слідчого, здійснив огляд матеріалів кримінального провадження №22022000000000211, а саме, витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №22022000000000211, заяву ОСОБА_18 щодо надання згоди на проведення огляду квартири за адресою: АДРЕСА_3 , ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі 761/26549/22 щодо надання дозволу на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , протоколу проведення обшуку від 25.11.2022 року, згідно до якого, за місцем проживання ОСОБА_14 , за вказаною адресою проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено: флеш носій, мобільний телефон марки Iphone 11, ноутбук чорного кольору «Samsung», постанову про визнання речовим доказом ноутбуку, флеш носія Kingston. Крім того, оглянуто зміст вказаного флеш носія Kingston, який містить 257 файлів, у тому числі текстові та електронні документи російської федерації, накази від імені так званого керівництва «Главного управления МВД Херсонской области», накази про призначення на посади співробітників, штатні розписи, накази про призначення на посади, зокрема №19 від 12.07.2022 року, виданий так званим «начальником ГУ МВД Херсонської області» ОСОБА_19 .. Вказані документи збережені на DVD-R диск;
- протоколом огляду від 01.11.2024 року, згідно якого, слідчим оглянуто документи, збережені під час проведення огляду 26.08.2023 року, зокрема, штатну розстановку, де серед інших, під №289 зазначено ОСОБА_8 , її посаду - «специалист отдела паспортной визовой службы управления общественной безопасности ГУ МВД», підрозділ - «паспортно-визовая служба», та дату прийому - 12.07.2022 року. Крім того, слідчим оглянуто наказ №19 від 12.07.2022 року, яким ОСОБА_8 призначено на посаду (мовою оригіналу) - «временно исполняющего обязанности специалиста отдела паспортно-визовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД», підстава призначення - заява ОСОБА_8 від 04.07.2022 року.;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.05.2024 року, 25.04.2024 року, 22.04.2024 року, проведеного оперативним працівником на виконання доручення слідчого №71/6/373-3089, за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 . ОСОБА_10 , які за загальними рисами обличчя впізнали ОСОБА_8 , як особу, яка працювала на посаді «інспектора» паспортно-візової служби у так званому «Управлении федеральной миграционной службы»;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2024 року, проведеного оперативним працівником на виконання доручення слідчого №71/6/373-3089, за участю свідків ОСОБА_20 , яка за загальними рисами обличчя впізнала ОСОБА_8 , як особу, яка працювала в так званому «Управлении федеральной миграционной службы» та оформлювала їй паспорт громадянина рф;
- висновком судово-психіатричної експертизи №14/57 від 25.11.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_8 , в період часу інкримінованого їй діяння, не перебувала в будь-якому емоційному стані, що суттєво вплинув на її свідомість та поведінку;
- протоколом обшуку від 30.10.2024 року, згідно якого, слідчим проведено обшук за місцем проживання обвинуваченої: АДРЕСА_4 , під час якого у ОСОБА_8 вилучено належний їй мобільний телефон Xiaоme Redmі Emei НОМЕР_1 , Емеі 2 НОМЕР_2 , сім-картами мобільного зв'язку: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;
- відповіддю Головного управління Національної поліції в Херсонській області за №1193/20/01/12-2024 від 30.10.2024 року, УСБУ в Херсонській області за №71/22/1/240-8588 від 18.10.2024 року, наданої на запит слідчого, з якого вбачається, що в період з 24.02.2022 року по день надання відповіді ОСОБА_8 із заявами щодо вчинення відносно неї, зокрема представниками окупаційної влади, військовослужбовцями рф чи учасниками контрольованих ними незаконних збройних формувань, до органів поліції ГУНП в Херсонській області, УСБУ в Херсонській області, не зверталася;
- відомостями Державної міграційної служби, з яких вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.04.2019 року отримала паспорт громадянина України ( НОМЕР_5 )
- речовим доказом: мобільним телефон Xiaоme Redmi Emei НОМЕР_1 , Емеі 2 НОМЕР_2 , сім-картами мобільного зв'язку: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;
- висновком комп'ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/115-24/20850-КТ від 10.01.2025 року, відповідно до якого, в пам'яті наданого на дослідження мобільного телефону історію відвідування мережі інтернет, історії дзвінків та смс-повідомлень, історію листування і дзвінків у додатках «Viber» та «Telegram», графічних відеофайлів, за період з 24.02.2022 року по 11.11.2022 року не виявлено;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2024 року, проведеного оперативним працівником на виконання доручення слідчого №71/6/373-3089, за участю свідка ОСОБА_21 , які за загальними рисами обличчя впізнали ОСОБА_8 ;
Вищевказані показання свідків та письмові докази у кримінальному провадженні, в їх взаємозв'язку та сукупністю, повністю доводять вину обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111 - 1 КК України, а не визнання нею вини у його вчиненні, колегія суддів вважає, як бажання обвинуваченої уникнути кримінальної відповідальності за вчинене і рахує, що суд першої інстанції оцінюючи в сукупності всі вищевказані докази по провадженню, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми, та такими, що в повній мірі доводять вину обвинуваченої у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення. Ці докази ретельно досліджені під час судового засідання та цілком обґрунтовано та мотивовано покладені в основу ухваленого по справі обвинувального вироку. Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку саме ці докази, які містяться в матеріалах провадження, на підставі яких ним були встановлені фактичні обставини справи та які знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Судом першої інстанції дії обвинуваченої ОСОБА_8 саме за ч. 7 ст. 111 - 1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, кваліфіковано правильно.
Неспроможними є посилання обвинуваченої ОСОБА_8 про неправильну кваліфікацію судом першої інстанції її дій за ч.7 ст.111-1 КК України, оскільки згідно протоколу огляду від 09.08.2023 року, на якому наявна інформація щодо структури паспортно-візових сервісів російської федерації та нормативно-правові акти російської федерації, які регулюють їх сферу діяльності, зокрема: «Распоряжение правительства рф от 05.11.2009 №1638-Р «О создании Федерального государственного унитарного предприятия «Паспортно-визовый сервис» Федеральной миграционной службы»», «Приказ Министерства внутренних дел рф №10 от 16.01.2023 «Об утверждении Устава федерального государственного унитарного предприятия «Паспортно-визовый сервис» Министерства внутренних дел российской федерации»», зі змісту якого вбачається, що «Паспортно-визовый сервис» перебуває у віданні МВС російської федерації, що свідчить що ОСОБА_8 працювала саме у незаконному правоохоронному органі, що відповідає диспозиції ч.7 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття будь-якої посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Посилання обвинуваченої щодо влаштування на роботу під фізичним та психологічним примусом не знайшли свого підтвердження, як в суді першої, так і в апеляційної інстанції. Так, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №14/57 від 25.11.2024 року ОСОБА_8 , в період часу інкримінованого їй діяння, не перебувала в будь-якому емоційному стані, що суттєво вплинув на її свідомість та поведінку, навпаки, як досліджені судом докази, зокрема, наказ №19 про призначення обвинуваченої на посаду, який містить відомості, що ОСОБА_8 призначена на посаду за її заявою, в сукупності з показаннями свідків, відомостями правоохоронних органів щодо відсутності звернень обвинуваченої із заявами про вчинення відносно неї кримінальних правопорушень, підтверджують що обвинувачена добровільно зайняла посаду в окупаційному органі влади.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченої про недопустимість показань свідка ОСОБА_10 у зв'язку з її зацікавленістю, яка переслідує власні інтереси, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнавати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, а відповідно до вимог частини другої цієї статті - кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.
Тобто законодавцем заборонено стороні обвинувачення вчиняти дії, спрямовані на примушування будь-якої особи до визнання винуватості або говорити з приводу підозри чи обвинувачення, а вчинення дій всупереч цій забороні має визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, відомості, надані ОСОБА_10 і відображені у проведених під час досудового розслідування експертизах, не суперечать показанням останньої, наданих у тому числі і у присутності захисника, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Отже, з урахуванням вищенаведеного призначення експертиз із використанням показань особи, які були надані ним в якості свідка, незмінність вказаних показань протягом досудового розслідування і судового розгляду не можуть свідчити про істотні порушення прав людини і основоположних свобод та обмеження прав обвинуваченої на захист.
А отже, колегія судів не виявила в матеріалах справи, що ОСОБА_10 під час надання показань діяла у власних інтересах, а її покази є неправдиві, тому колегія судів апеляційної інстанції вважає доводи обвинуваченої щодо недопустимості показань ОСОБА_10 безпідставними.
Крім того, неспроможними є і доводи апеляційної скарги обвинуваченої про погану якість відеоконференцзв'язку під час судового засідання допиту свідка ОСОБА_11 , оскільки як вбачається із фіксації судового засідання технічними засобами, під час зазначеного судового засідання відео та аудіо фіксація були такої якості, яка давала учасникам судового засідання належно сприймати перебіг подій в судовому засіданні.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченої про те, що в судовому засіданні 29.03.2025 року було оголошено обвинувальний акт частково, колегія суддів зазначає про наступе.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 14.03.2025 року ОСОБА_8 та її захиснику в належний процесуальний спосіб було вручено копії обвинувального акту.
Судове засідання, в якому прокурором було оголошено обвинувальний акт відбулося 19.03.2025 року, а не 29.03.2025 року, як про те йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченої.
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 347 КПК України, судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта. Суд, з урахуванням розумних строків, може обмежити тривалість оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, а також оголошення короткого викладу позовної заяви.
Зважаючи на викладене, оголошення прокурором обвинувального акту в його скороченому вигляді не є порушенням вимог КПК України.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, на переконання колегії суддів судом першої інстанції цілком слушно взято до уваги те, що ОСОБА_8 вчинила особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, що становить підвищену ступінь суспільної небезпечності, обставини вчиненого злочину, а саме, що ця діяльність, спрямована на шкоду народу України та державі Україна, те, що злочин вчинений проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, посягає на життєво важливі інтереси громадян, суспільства та держави, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України, як суверенної держави. Кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинене в умовах окупації м. Херсона і сприяло утвердженню авторитету окупаційної влади в умовах, коли було відомо про вчинення військовими рф масових руйнувань цивільної інфраструктури, промислових будівель на території України, масових злочинів проти цивільного населення України.
Крім того, як слушно зазначено судом першої інстанції саме така форма колабораційної діяльності порівняно з іншими, визнається законодавцем найбільш суспільно небезпечною. Зайнявши посаду у незаконному правоохоронному органі та виконуючи обов'язки ОСОБА_8 фактично вчинила дії на забезпечення функціонування незаконного правоохоронного органу, а зміст виконаної нею роботи в цьому конкретному випадку не впливає на кваліфікацію її дій.
Також, неспроможними є доводи апеляційної скарги обвинуваченої про те, що її діями не завдано ніякої шкоди, і що вона не була атестованим працівником і вона не усвідомлювала де працює з огляду на наступне.
Суспільна небезпечність дій, що інкримінуються ОСОБА_8 полягає в тому, що особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади, яка є основою функціонування державного механізму загалом. Саме така форма колабораційної діяльності порівняно з іншими, визнається законодавцем найбільш суспільно небезпечною. Зайнявши посаду у незаконному правоохоронному органі та виконуючи обов'язки, ОСОБА_8 фактично вчинила дії на забезпечення функціонування незаконного правоохоронного органу, а зміст виконаної нею роботи, як і проведення чи не проведення атестації щодо неї, в цьому конкретному випадку не впливає на кваліфікацію її дій.
Беручи до уваги рівень освіти ОСОБА_8 , її вік, що передбачає наявність у неї базових знань про суспільні норми, обов'язки громадян та загальне розуміння правових заборон, вона не могла не усвідомлювати, що займає посаду в незаконному органі окупаційної влади під час воєнного стану. На обізнаність обвинуваченої з цього питання також вказують свідки та відомості з штатних розстановок, де навпроти анкетних даних ОСОБА_8 , відомостей про підрозділ та її посаду, наявний власноручний підпис про ознайомлення.
Як відображено у матеріалах кримінального провадження, суд першої інстанції в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні ОСОБА_8 покарання фактично прийняв до уваги всі наявні у суду дані, що характеризують особу обвинуваченої, вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, в тому числі на які вона посилається в апеляційній скарзі, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, форму і ступінь вини.
Щодо не призначення судом першої інстанції ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації майна, колегія суддів звертає увагу на те, що призначене ОСОБА_8 покарання не виходить за межі визначені ч. 7 ст. 111 - 1 КК України. Крім того, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в діях ОСОБА_8 не було встановлено корисного мотиву. У висунутому ОСОБА_8 .В обвинуваченні, яке викладено в обвинувальному акті, також відсутні посилання на вчинення обвинуваченою інкримінованого їй кримінального правопорушення з корисних мотивів. Зважаючи на викладене суд першої інстанціі прийшов до висновку про можливість не застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Зважаючи на викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та мотивовано прийшов до висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому ч. 7 ст. 111 - 1 КК України, без призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації майна, вважаючи таке покарання справедливим, законним, обґрунтованим та таким, що відповідає принципам справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації та невідворотності покарання.
Інших обставин чи матеріалів, ніж ті з урахуванням яких суд першої інстанції призначив обвинуваченій ОСОБА_8 покарання, до апеляційного суду не надано.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
Зважаючи на викладене апеляційні скарги обвинуваченої та прокурора задоволенню не підлягають, а підстави для зміни чи скасування оскаржуваного вироку відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та прокурора залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2025 року відносно ОСОБА_8 за ч. 7 ст. 111-1 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24