Справа № 766/17175/24
н/п 2/766/2456/26
05 травня 2026 року місто Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Скрипнік Л.А.
при секретарі судового засідання Бажанової В.М.
представника позивача Гейко О.В.
розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гейко Ольга Володимирівна, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,
11.10.2024 року до Херсонського міського Херсонської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гейко Ольга Володимирівна, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини у розмірі 214 005,40 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ять грн 40 коп.) станом на 01.08.2024 року. 22.10.2024 року Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
05.02.2025 року Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області здійснино перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільної справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
01.05.2025 року на електрону адресу суду було відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджуєтьяся з позовними вимогами та зазначає, що відповідач добровільно і завжди у строк здійснював відрахування аліментів на утримання сина. За весь час з 05.06.2007 року до січня 2020 року ОСОБА_2 жодного разу не здійснив прострочення по виплаті аліментів. Вказане підтверджується тим, що Позивач звернулась до виконавчої служби із заявою про примусове виконання лише у 2020 році, що вбачається зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження №63193559 від 05.10.2020 року, тобто до 2020 року жодних проблем зі платою аліментів не виникало і відповідач добросовісно та своєчасно здійснював їх оплату.
Натомість у вересні 2019 року ОСОБА_2 дуже сильно захворів. Так, відповідно до Епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №5462 відповідачу було поставлено основний діагноз: затяжний важкий депресивний епізод з психотичними симптомами. Деприсивно-параноїдний синдром з ажитацією. F32.30. При цьому звертає увагу суду на те, що після того як Відповідач відновив свій психічний стан і зміг влаштуватись на роботу, останній добросовісно почав погашати заборгованість, яка утворилась через описані вище обставини і станом на сьогодні, заборгованість з аліментів, про яку згадує у своєму позові сторона Позивача, була повністю погашена, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Так, постановою про скасування заходів примусового виконання від 01.11.2024 року було скасовано усі заходи з примусового виконання виконавчого листа №2-2612/07 виданого 23.07.2007 року. Окрім того зі змісту вказаної постанови вбачається, що станом на 01.10.2024 заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена в повному обсязі, сплачено виконавчий збір в повному обсязі. Окрім того, виконавче провадження 63193559 було закінчено на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі. Як вбачається з викладених вище фактичних обставин згадана у позовній заяві заборгованість виникла не з вини ОСОБА_2 і через незалежні від нього обставини, а саме через затяжну хворобу, яка призвела до того, що останній втратив роботу та взагалі фізичну можливість заробляти кошти. Окрім того, як вже було вказано вище, лікування тривало ще достатньо тривалий час після виписки відповідача з ТМО «ПСИХІАТРІЯ» та окрім того, останньому знадобилось декілька років, щоб відновити свій звичайний психічний стан і знайти роботу для подальшого забезпечення утримання дитини. Відтак, відсутні підстави для нарахування пені у будь-якому розмірі за прострочення
сплати аліментних платежів в період з 01.01.2020 року по 01.08.2024 року включно, оскільки у Відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами, а сама заборгованість була одразу погашена Відповідачем, як тільки у нього з'явилась відповідна можливість.
У зв'язку із Викладеним, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини слід відмовити в повному обсязі.
06.05.2025 року представником позивача було напаралено на електронну адресу суду заяву про збільшення позовних вимог, а просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання на утримання дитини - у розмірі 235 270,75 грн (двісті тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят грн 75 коп.) станом на 01.10.2024 року. 16.05.2025 року предстаник позивача надала додаткові пояснення по справі в яких не погоджується з викладеним у відзиві відповідача та просили задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що відповідачем не надано доказів, що він не працював, що намагався знайти роботу, що був на обліку в державному центрі зайнятості та не міг знайти роботу чи можливо що йому працювати було заборонено по медичним показам.
29.10.2025 року ухвалою суду закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті. В судовому засіданні представник позивача не заперечувала щодо розгляду справи за відсутності відповідача та представника відповідача підтримавши позовні вимоги із викладених у позові підстав, також звертала увагу суду на те, що проваження у цивільній справі з привоуд оспорювання ОСОБА_2 батьківства, що перебувала в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області ухвалою від 18.12.2025 року за заявою самого ОСОБА_2 була залишена без розгляду.
Відповідач та представник відповідача про дату судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно , заяв та клопотань до суду не надали.
Згідно до п.п. 6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи зазначене, з огляду на тривалий термін розгляду справи, яка має бути розглянута в розумні строки, а також достатність матеріалів справи для ухвалення рішення, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Заслухавши похиію представника позивачки, дослідивши доводи позовної заяви та письмових відзивів, матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.05.2020 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2023 року.
Від шлюбу у сторін по справі є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсону від 11 липня 2007 року по справі № 2-2612/07 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 05.06.2007 та до повноліття дитини.
05 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Маріуцою Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63193559.
Відповідно до довідки та розрахунку заборгованості по аліментам Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 15.08.2024 року встановлено заборгованість відповідача станом на 01.08.2024 р. у розмірі 224597,25 грн.
Як слідує з матеріалів справи, від дня з якого присуджено стягнення аліментів на утримання сина - 05.06.2007 та по 01.01.2020 року, відповідачем сплачувались аліменти на утримання сина, однак починаючи з 01.01.2020 року відповідач без поважних причин не сплачував кошти спрямовані на утримання сина, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів.
Проте, 01.11.2024 року головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кузьмишиним Е.М. було винесено постанову про скасування заходів примусового виконання виконавчого листа № 2-262/07 від 23.07.2007 року, оскільки станом на 01.10.2024 року заборгованість зі слату аліментів ОСОБА_2 погашена в повному обсязі та сплачено виконавчий збір та 09.04.2025 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно достатті 51 Конституції Українитастатті 180 СК Українибатьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третястатті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно із частинами першою, другоюстатті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ятастатті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновки, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та другастатті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
З матеріалів справи вбачається, відповідно до Епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №5462 відповідачу було поставлено основний діагноз: затяжний важкий депресивний епізод з психотичними симптомами. Деприсивно-параноїдний синдром з ажитацією. F32.30. Згідно із вказаним Епікризом ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування у ТМО «ПСИХІАТРІЯ» у місті Києві в період з 03.09.2019 року по 04.10.2019 року. Також, слід зазначити, що лікування ОСОБА_2 не завершилось коли його виписали з ТМО «ПСИХІАТРІЯ». Так, в розділі рекомендації зазначено: продовжити амбулаторне Лікування, продовжити лікування в ДС ПНД та приймати Венлаксор 225 мг/добу, Солерон 200 мг/добу., Міртазапін 45 мг/добу, Ламотрин 200 мг/добу. Отже, ще достатньо тривалий час, майже декілька років відповідач боровся із вище описаною тяжкою хворобою, яка фактично позбавила його можливості нормально жити та існувати, усі його соціальні зв'язки були зруйновані, нову роботу знайти не виходило оскільки вказані вище препарати негативно впливали на його загальний стан та здатність до нормальної розумової діяльності і сам ОСОБА_2 фактично перебував на забезпеченні своїх батьків.
УСК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19).
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першоюстатті 189 СК України; наявність винних дій або бездіяльності особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Судом встановлено, що за період з 01.01.2020 по 01.07.2024 року ОСОБА_2 було в повному розмірі погашено заборгованість зі сплати аліментів за попередні періоди, що необхідно враховувати при винесені рішені та розрахунку неустойки.
Відповідачем доведено відсутність своєї вини у несплаті аліментів, на якого покладено такий тягар доказування, доведено. Про наявність обов'язку зі сплати аліментів за виконавчим листом від 23.07.2007 у справі № 2-2612/07 йому було відомо та відповідачем своєчасно, починаючи з 2007 року та до 2020 року, щомісячно сплачувались аліменти на утримання дитини.
Відповідачем надано до суду доказ про неможливість виконання виконавчого листа від 23.07.2007 у справі № 2-2612/07 в період з 01.01.2020 року та по 01.07.2024 та надано докази про погашення заборгованості , що підтверджується постановою Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 01.11.2024 про скасування заходів примусового виконання та постановою від 09.04.2025 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження", отже, відповідачем спростовано презумпцію вини боржника.
З огляду на аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідач зобов'язаний довести відсутність своєї вини у несплаті аліментів, що свідчить про відсутність наявності презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплатити, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 196 СК України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 зазначив, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Заперечуючи проти позову відповідачем було надано пояснення, що відповідач сплачував аліменти у визначеному розмірі та термін, одна враховуючи стан здоров'я та тривале лікування не міг сплачувати аліменти, в наслідок чого і утворилась заборгованість зі сплати аліментів.
Наведене у сукупності свідчить про відсутність вини зі сторони відповідача, а тому суд вбачає, що стягнення неустойки (пені) з відповідача є необґрунтованим та несправедливим заходом впливу на відповідача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гейко Ольга Володимирівна, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та проголошено 05.05.2026 року.
СуддяЛ. А. Скрипнік