Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/1296/26
провадження № 2/650/2238/26
01 травня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування та визнання права власностіна земельну ділянку,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить визнати дійсним письмовий договір дарування земельної ділянки, укладений 20 лютого 2021 року між позивачем - гр. ОСОБА_1 і відповідачем - гр. ОСОБА_2 та визнати за позивачем - гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,) право власності на придбану за договором дарування земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:022:0005, площею 9.8922 га, що розташована на території Новорайської сільської ради (до реорганізації Максимо-Горьківської), Бериславського району, Херсонської області.
Позовна заява мотивована тим, що20 лютого 2021 року між Позивачем - гр. ОСОБА_1 та відповідачем - гр. ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, відбулось повне виконання договору, а саме: відповідач подарувала, а позивачка прийняла в дар зазначену земельну ділянку.
Передача земельної ділянки документів на неї, засвідчена відповідним договором. З того часу позивач почала користуватися спірною земельною ділянкою.
Відповідач завірив, що оформить договір дарування. Але, до теперішнього часу ухиляється від нотаріального посвідчення, виїхавши в невідомому напрямку, на зв'язок не виходить, таким чином дії відповідача свідчать про те що він фактично уклав договір, але в подальшому ухилився від його юридичного посвідчення. Тому позивач позбавлений можливості зареєструвати своє право власності належним шляхом, а саме нотаріально посвідчити договір дарування.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на землю, окрім як за зверненням до суду.
На судове засідання позивач не з'явився надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
На судове засідання відповідач не з'явився.
За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
20 лютого 2021 року між Позивачем - гр. ОСОБА_1 та відповідачем - гр. ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, відбулось повне виконання договору, а саме: відповідач подарувала, а позивачка прийняла в дар зазначену земельну ділянку.
Передача земельної ділянки документів на неї, засвідчена відповідним договором. З того часу позивач почала користуватися спірною земельною ділянкою.
У лютому 2021 року позивач та її донька - відповідач домовилися щодо дарування позивачу нерухомого майна: земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520683600:02:022:0005. площею 9.8922 га. що розташована в на території Новорайської сільської ради (до реорганізації Максимо-Горьківської), Бериславського району, Херсонської області. Позивач та відповідачка вирішили через деякий час оформити договір дарування відповідно до вимог цивільного законодавства.
Однак цей договір не було посвідчено у нотаріальному порядку. Також вони домовилися між собою про усі суттєві умови договору, крім того, відбулось повне виконання договору, а саме: ОСОБА_3 передала позивачу у власність нерухоме майно, а позивачка прийняла в дар зазначену земельну ділянку.
Сторонами оцінено дар у 120 000 гривень.
Земельна ділянка належала. відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХС № 007170, який виданий 25 грудня 2001 року.
Таким чином, умови договору дарування сторонами були виконані, зокрема позивачка, як обдаровувана, прийняла в дар нерухоме майно. Наданий час вона фактично вступила в права власника нерухомого майна та користується земельною ділянкою, отримує за її користування орендну плату.
Крім того, відповідачка передала позивачу всі оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому за таких обставин цей договір можливо визнати таким, що відбувся.
На початку грудня 2025 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса з метою здійснення дій по реєстрації укладеного правочину в нотаріальній формі, однак позивачу було відмовлено у реєстрації договору з тих підстав, що договір дарування є двостороннім договором, а тому при його укладенні та реєстрації нотаріусом необхідна присутність, як дарувальника так і обдарованого.
У зв'язку з відсутністю нотаріального оформлення договору дарування земельної ділянки, позивач не може оформити на себе належним чином право власності. При цьому відповідачка перебуває за кордоном, через початок в 2022 році військової агресії рф проти України, що перешкоджає позивачу в укладенні договору та отриманні належних правовстановлюючих документів на подароване йому нерухоме майно.
У зв'язку з відсутністю нотаріального оформлення договору дарування земельної ділянки, позивач не може оформити на себе належним чином право власності. При цьому відповідачка перебуває за кордоном, через початок в 2022 році військової агресії рф протщ України, що перешкоджає позивачу в укладенні договору та отриманні належних правовстановлюючих документів на подароване йому нерухоме майно.
Таким чином, умови договору дарування сторонами були виконані, зокрема позивачка, як обдаровувана, прийняла у дар нерухоме майно. На даний час вона фактично вступила в права власника нерухомого майна та користується земельною ділянкою, отримує за її користування орендну плату.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачем заявлені позовні вимоги щодо визнання договору дарування дійсним та як наслідок визнання за ним права власності на спірне майно.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до п. 3,4 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу та інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ч.1ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги законупро нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч.2 даної статті якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Сторони договору починаючі з моменту передачі та прийняття вказаної земельної ділянки мали бажання переоформити її у нотаріуса.
Відповідач ніяких дій з нотаріального посвідчення договору дарування до цього часу не вчиняв, тобто ухилився від нотаріального посвідчення договору.
Так слід зазначити, що сторони домовились про всі істотні умови договору дарування. Відповідач передав майно та документи на нього, позивач прийняв земельну ділянку та почав її використовувати, відтак метою та предметом договору було предача майна шляхом дарування, тобто правочин вчинявся з наміром створення відповідних правових наслідків, виконуючі його вимоги здійснили передачу та прийняття коштів, земельної ділянки, тобто їхні дії абсолютно кореспондуються з виконанням умов договору та наявним на той момент бажанням сторін досягти вказаної мети.
Позивач всі свої зобов'язання виконав, користується придбаним майном, однак не може оформити право власності на майно з причин незалежних від нього, через ухилення відповідача від здійснення дій направлених на нотаріальне посвідчення договору.
Зазначені факти, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності, окрім як за зверненням до суду, з вимогою про визнання договору дійсним, визнання права власності, що є похідним одне від одного та поєднано спільною метою.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно норм статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Водночас, в силу ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Проте нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України.
Так аналізуючи вказані норми законодавства слід зазначити, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на дійсне настання правових наслідків, що узгоджується з ч.3 ст. 203 ЦК України.
Правочин, укладений між сторонами, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, однак зміст договору не суперечить іншим вимогам закону та не порушує прав третіх осіб, які не є його сторонами.
Договір не може бути нотаріально посвідчений без участі відповідачів, які не надали необхідні документи. У зв'язку з цим можливість для позивача посвідчити договір нотаріально втрачено і в інший спосіб, крім звернення до суду, відсутня.
Таким чином, системний аналіз наведених положень закону дозволяє дійти висновку, що право особи, яка володіє нерухомим майном, втім не може підтвердити своє право власності на нього перед третіми особами, може бути захищене шляхом визнання за нею такого права в судовому порядку.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору дарування земельної ділянки, відбулося його виконання, дарувальник як власник майна подарував а обдарований прийняв майно, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір дарування майна, у зв'язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої та частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на позивача, враховуючи при цьому, що право останнього не було порушене неправомірними діями або бездіяльністю відповідачів, вирішення вимоги позову не віднесено до компетенції відповідача та участь останнього обумовлена особливістю порядку вирішення спорів подібної категорії.
Керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування та визнання права власностіна земельну ділянку - задовольнити.
Визнати дійсним письмовий договір дарування земельної ділянки, укладений 20 лютого 2021 року між позивачем - гр. ОСОБА_1 і відповідачем - гр. ОСОБА_2 та визнати за позивачем - гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,) право власності на придбану за договором дарування земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:022:0005, площею 9.8922 га, що розташована на території Новорайської сільської ради (до реорганізації Максимо-Горьківської), Бериславського району, Херсонської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.О. Сікора