Справа № 607/7380/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/130/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - застава
30 квітня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі :
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
його захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №11-сс/817/130/26 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, -
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2026 року в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 , погодженого заступником начальника відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 відмовлено. Застосовано щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави - 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 656 000 гривень, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України та скасувати покладений на підозрюваного обов?язок не відлучатися із м. Тернополя, замінивши його на обов?язок не змінювати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 6 656 000 грн. є завідомо непомірним для підозрюваного, оскільки значно перевищує межі, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для категорії особливо тяжких злочинів, та не відповідає реальному майновому стану ОСОБА_6 і його сукупному доходу за 2025 рік. При цьому, звертає увагу на те, що іншим фігурантам цієї справи, підозрюваним ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , слідчим суддею було визначено заставу - розмірів 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зазначає що покладення на ОСОБА_6 обов'язку не залишати межі м. Тернополя є надмірним обмеженням прав підозрюваного оскільки він порушує справедливий баланс між інтересами кримінального провадження та правами особи, створює необґрунтовані перешкоди для нормальної життєдіяльності та лікування хронічних захворювань підозрюваного. З огляду на те що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, добровільно повернувся до м. Тернополя для участі у слідчих діях, самостійно прибув до прокуратури для отримання повідомлення про підозру та сумлінно виконує покладені на нього процесуальні обов'язки вважає що покладення на нього обов'язку не змінювати місце проживання без дозволу слідчого чи суду відповідатиме меті запобіжного заходу.
В доповненнях до апеляційної скарги, зазначає що повідомлена ОСОБА_6 підозра за ч. 5 ст. 298 КК України є юридично необґрунтованою, оскільки він не є службовою особою, не займає жодної посади та не наділений організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, в тексті повідомлення про підозру відсутні будь-які відомості щодо використання ним службового становища, а відсутність ознак спеціального суб'єкта злочину виключає можливість кваліфікації його дій за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність та за наявності відповідних підстав його дії можуть бути кваліфіковані лише за ч. 2 ст. 298 КК України, який не відноситься до категорії тяжких злочинів.
Разом з тим вважає що орган досудового розслідування безпідставно з метою застосування більш суворого запобіжного заходу 02 березня 2026 року, без здобуття нових доказів чи встановлення нових обставин, перекваліфікував діяння його підзахисного на ч. 5 ст. 298 КК України, які протягом тривалого часу з дня внесення відомостей до ЄРДР 19 серпня 2021 року були кваліфіковані за ч. 2 ст. 298 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, групою слідчих слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19.08.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021210000000219 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 5 ст. 298, ст. 356 КК України за фактом умисного та протиправного внаслідок спільних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , вчинених за попередньою змовою групою осіб, у порушення вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення будівельних та земляних робіт у межах історичних ареалів, зняття ґрунтового покриву та знищення археологічного культурного шару, організованих та проведених із застосуванням спеціальної техніки земляних робіт по викопуванню котлована глибиною 3 метри розмірами 20х25 метрів на земельних ділянках з кадастровими номерами 6110100000:02:021:0025 та 6110100000:02:021:0012 за адресою: м. Тернопіль, вул. Над Ставом, 1 та 3, які призвели до пошкодження та фактичного знищення об'єкта культурної спадщини України - археологічного культурного шару XVI-XVIII століття м. Тернополя, чим спричинено державі шкоду на загальну суму 28 934 762,40 грн.
03.04.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 298 КК України, а саме - в умисному незаконному знищенні об'єкту культурно спадщини, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (в редакції Закону України № 2617-VIІІ від 22 листопада 2018).
03.04.2026 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 298 КК України.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування до піддозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовуючи до нього запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вірно врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 298 КК України, яку встановив виходячи з наданих органом досудового розслідування доказів , докладно виклавши їх зміст в ухвалі, з чим погоджується і колегія суддів. При цьому колегія суддів перевіряючи доводи захисника щодо безпідставної кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.5 ст.298 КК України враховує практику ЄСПЛ, згідно з якою обгрунтованою є підозра, яка може переконати об'єктивного спотерігача у тому, що дії, які інкримінуються особі, могли бути нею вчинені та на даному етапі кримінального кримінального провадження не повинна бути настільки вагомою щоб підтвердити його вину у вчиненні вказаного злочину.
Також слідчий суддя прийшов до вірного висновку про існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який визнав доведеним з огляду на тяжкість злочину та покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання винним - у вигляді безальтернативного позбавлення волі , з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а також усвідомлення невідворотності покарання за вказаний злочин, що об'єктивно може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того, слідчий суддя визнав доведеним існування ризику того, що ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, врахувавши те що у ході здійснення протиправної діяльності він підтримував тісні зв'язки з іншими її учасниками, зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , а також іншими невстановленими на даний час особами, з якими узгоджував спільні дії, характер таких зв'язків, їх сталість та узгодженість, що вказує на наявність у підозрюваного реальної можливості впливати на збереження речей і документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, у тому числі шляхом координації дій з іншими учасниками. Крім того, вірно взяв до уваги роль підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, який організовував будівництво та забезпечував реалізацію злочинного плану.
Також слідчим суддею правильно визнано доведеним наявність ризиків: незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні з огляду на те, що він володіє інформацією про осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , їх місця проживання та роботи, а також обізнаний про зміст показань, які вони надали органу досудового розслідування, а також вчинення дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з огляду на усвідомлення тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та реальності притягнення його до кримінальної відповідальності.
При вирішенні питання про застосування запобіжно заходу щодо підозрюваного , слідчий суддя також врахував дані про особу ОСОБА_6 , міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, відсутність судимостей, вагомість доказів винуватості, процесуальну поведінку підозрюваного.
При визначенні розміру застави - 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 656 000 грн. грн. слідчий суддя врахував характер та тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наявні ризики, дані про особу підозрюваного, його матеріальне становище, а також виконання ним ролі у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, яка за версією сторони обвинувачення, полягає у ініціюванні реалізації незаконного будівництва з наявними законодавчими обмеженнями щодо використання земельних ділянок у межах історичного ареалу міста Тернополя, розробленні загального плану злочинної діяльності, визначенні способів обходу встановлених вимог законодавства, залученні інших співучасників, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , розподіленні між ними функції та координуванні досягнення спільної мети, спрямованої на одержання прибутку від реалізації нерухомості.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави має визначатися таким чином, щоб перспектива її втрати була реальним стримуючим фактором для особи та запобігала спробам ухилитися від правосуддя чи перешкоджати кримінальному провадженню.
З наведеним погоджується і колегія суддів та вважає що тяжкість кримінального рпавопорушення, роль ОСОБА_6 у скоєнні злочину, його майновий стан та розмір збитків в сукупності дали слідчому судді обгрунтовані підстави для визначення застави у розмірі 6665000 грн.
Перевіряючи твердження захисника щодо неврахування слідчим суддею при її визначенні майнових доходів підозрюваного за 2025 рік колегія суддів вважає їх необгрунтованими оскільки доходи ОСОБА_6 не були визначальними при прийнятті рішення, оскільки слідчий суддя при застосуванні вказаного запобіжного заходу врахував вцілому його майновий стан ОСОБА_6 , а не лише доходи за 2025 рік та відмовляючи в застосуванні найсуворішшого запобіжного заходу вірно виходив з того що застава має визначатися таким чином, щоб перспектива її втрати була реальним стримуючим фактором для особи та запобігала настанню існуючих ризиків та слугувала забезпеченню його належної процесуальної поведінки.
Доводи апелянта щодо покладенння на підозрюваного надмірного обов'язку не залишати межі м. Тернополя колегія суддів також вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд має право покласти на підозрюваного обов'язки, необхідні для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечення належної процесуальної поведінки особи. Одним із таких обов'язків є обмеження пересування у визначених межах.
Покладення на ОСОБА_6 обов'язку не залишати межі м. Тернополя без дозволу уповноваженої особи є співмірним та обґрунтованим заходом контролю за його поведінкою, спрямованим на забезпечення його своєчасної участі у слідчих та процесуальних діях, а також за наявності ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України. Такий обов'язок не є безумовною забороною пересування, оскільки не позбавляє підозрюваного можливості залишити межі міста за наявності відповідного дозволу.
Доводи апелянта на відсутність ризику переховування у зв'язку із наявністю міцних соціальних зв'язків та добровільну явку до органу досудового розслідування не виключають необхідності застосування процесуальних обмежень. Належне виконання покладених обов'язків після постановлення ухвали свідчить саме про ефективність обраного запобіжного заходу.
Твердження захисника про достатність менш суворого обов'язку у вигляді повідомлення про зміну місця проживання не враховує необхідності забезпечення реального контролю за місцеперебуванням підозрюваного та його доступністю для органу досудового розслідування і суду.
Посилання апелянта на порушення права підозрюваного на лікування є безпідставним, оскільки матеріали провадження не містять даних про неможливість отримання підозрюваним необхідної медичної допомоги у межах м. Тернополя чи про відмову у наданні дозволу на виїзд у разі потреби лікування.
Доводи апелянта щодо юридичної необґрунтованості повідомленої підозри є передчасними та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 не є службовою особою, фактично зводяться до незгоди з правовою кваліфікацією, визначеною органом досудового розслідування. Колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не вправі вирішувати питання доведеності вини особи, остаточної правової кваліфікації її дій чи надавати оцінку доказам у тому обсязі, який є предметом оцінки суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
Безпідставними є і твердження захисника про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 виключно з метою застосування більш суворого запобіжного заходу оскільки внесення відомостей до ЄРДР та подальша зміна правової кваліфікації у ході досудового розслідування є процесуальним правом та обов'язком слідчого і прокурора у разі встановлення нових фактичних даних, уточнення ролі учасників, способу вчинення діяння, форми співучасті, наслідків правопорушення та інших істотних обставин.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те що визначений слідчим суддею розмір застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та є достатнім для того щоб запобігти настанню існуючих ризиків.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 слід відхилити, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2026 року щодо підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 194, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді